Рішення

від 13.12.2017 по справі 922/3777/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2017 р.Справа № 922/3777/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Кобиченко Н.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА КОСМЕТИК", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ", м. Мерефа про стягнення 9662,66 грн. за участю представників сторін:

позивача - Дудій А.І., дов. від 07.11.2017 року

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 9662,66 грн. заборгованості за договором поставки № РЕ-01/09 від 01 вересня 2013 року.

13 грудня 2017 року через канцелярію господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ" надійшли додаткові пояснення, які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні та у наданій заяві про збільшення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача 9662,66 грн. заборгованості, 525,72 грн. пені за прострочення оплати за товар, 115,95 грн. інфляційні втрати внаслідок знецінювання неотриманих грошей, що супроводжується ростом цін та товари і послуги та 60,35 грн. 3% річних від простроченої суми боргу за договором поставки № РЕ-01/09 від 01 вересня 2013 року.

Розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

На підставі вказаного, суд приймає надану позивачем заяву про збільшення позовних вимог та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, у наданому клопотанні просить суд відкласти розгляд справи.

Суд, вважає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи необґрунтованим, відмовляє у його задоволенні та продовжує розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, у відзиві на позовну заяву та у додаткових поясненнях проти заявлених позовних вимог заперечує, просить вімовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, судом встановлено наступне.

01 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА КОСМЕТИК" (позивачем, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ" (відповідачем, покупцем) було укладено договір поставки № РЕ-01/09.

Згідно пункту 1.1. договору поставки № РЕ-01/09 в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов*язується поставляти та передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов*язується приймати цей товар та своєчано здійснювати його оплату.

Відповідно до пункту 1.2. договору поставки від 01 вересня 2013 року найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначається специфікацією, що є додатковм № 1 до цього договору, яка підписується сторонами та являється його невід*ємною частиною. У випадку зміни пунктів щодо товару, вказаних в специфікаціях, сторони узгоджують нову специфікацію, яка підписується сторонами та вступає в дію з моменту її підписання.

Згідно пункту 2.1. договору поставки № РЕ-01/09 поставка товару за цим договором здійснюється постачальником на підставі зробленої заявки покупця (направленої по факсу чи електронною поштою) протягом 3 календарних днів з моменту її отримання. Постачальник має право на дострокову поставку товару. Сторонами досягнуто домовленості здійснювати постачання товару по даному договору безперервно та ритмічно, не менше 2 (двох) разів за один календарний місяць, виходячи з потреби покупця в товарі. Якщо протягом календарного місяця буде здійснено одну (або не здійснено жодної поставки товару) і це буде пов*язано з тим, що у покупця не виникатиме потреби в постачанні товару, жодна зі сторін не матиме претензій до іншої сторони та не нестиме відповідальності.

Відповідно до пункту 2.2. договору поставки від 01 вересня 2013 року сторони погоджують асортимент та якість товару шляхом надіслання покупцем заявки постачальнику, складеної на підставі специфікації. Асортимент та кількість партії товару, що поставляється, сторони вказують у видатково-прибуткових накладних, які є невід*ємною частиною договору.

Згідно пункту 2.3. договору поставки № РЕ-01/09 поставка партії товару здійснюється вилами та за рахунок постачальника на склад покупця, який знаходиться за адресою: м. Харків. вул. Морозова, буд. 7.

Відповідно до пункту 5.1. договору поставки від 01 вересня 2013 року покупець зобов*язується здійснювати оплату товару по мірі реалізації один раз в 30 днів.

Згідно пункту 5.4. договору поставки № РЕ-01/09 покупець надає постачальнику звіт про реалізований товар кожні 30 днів.

Відповідно до пункту 6.1. договору поставки від 01 вересня 2013 року гранічний термін реалізації товару 3 місяці після чого поставлений але нереалізований товар підлягає поверненню покупцем за рахунок постачальника.

Матеріали справи свідчать про те, що усього протягом дії договору 2013-2017 роки на виконання умов договору постачальником було поставлено товару на загальну суму 181069,28 грн., з яких відвантажено безпосередньо покупцеві товару на суму 170355,44 грн., та отримане відступлене право вимоги іншого кредитора на суму 10713,84 грн..

При цьому протягом дії договору 2013-2017 роки усього було отримано оплати від покупця на суму 159802,62 грн., що підтверджується належним чином посвідченими копіями платіжних документів.

Окрім того, повернено було товару покупцем до постачальника на суму 11604,00 грн., що підтверджується належним чином посвідченими копіями накладних про повернення товару та актів звіряння взаємних розрахунків протягом дії договору.

З матеріалів справи вбачається, що останній раз оплата товару була здіснена покупцем 23 червня 2017 року. Враховуючи умови договору щодо обмеженого терміну реалізації товару (пункт 6.1. договору) 29 вересня 2017 року постачальник звернувся до покупця із претензією про погашення суми заборгованості або поверенння товару із відповаідним розірвання договору на підставі статті 651 Цивільного кодексу України.

Покупець на претензію не відповів, однак повернув частково товар та залишив борг по сплаті за товар на суму 9662,66 грн., який станом на 08 листопада 2017 року так і не погашений.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки № РЕ-01/09 від 01 вересня 2013 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 9662,66 грн. заборгованості задовольнити.

Згідно пункту 7.1. договору поставки № РЕ-01/09 в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов*язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виконання зобов*язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Сума пені за договором поставки від 01 вересня 2013 року складає 525,72 грн. за період з 24 вересня 2017 року по 08 грудня 2017 року.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 525,72 грн. пені задовольнити.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно пункту 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 115,95 грн. інфляційних втрат внаслідок знецінювання неотриманих грошей, що супроводжується ростом цін та товари і послуги та 60,35 грн. 3% річних від простроченої суми боргу задовольнити.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа. вул. Дніпропетровська, буд. 223, кімната 8-7, код ЄДРПОУ 38117625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА КОСМЕТИК" (01133, м. Київ, пров. Госпітальний, буд. 1-А, оф. 65, поточний рахунок 26009053117516 в ПАТ "КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 321842, код ЄДРПОУ 38749375) 9662,66 грн. заборгованості, 525,72 грн. пені за прострочення оплати за товар, 115,95 грн. інфляційних втрат внаслідок знецінювання неотриманих грошей, що супроводжується ростом цін та товари і послуги, 60,35 грн. 3% річних від простроченої суми боргу за договором поставки № РЕ-01/09 від 01 вересня 2013 року та 1600,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.12.2017 р.

Суддя П.В. Хотенець