Постанова

від 20.02.2018 по справі 922/3777/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2018 р. Справа № 922/3777/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Пушай В.І.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Реній Фарм» (вх. №76Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2017 у справі №922/3777/17 (суддя Хотенець П.В., повний текст рішення складено 18.12.2017)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флора Косметик» , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реній Фарм» , м.Мерефа Харківської області

про стягнення 9662,66 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Флора Косметик» звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реній Фарм» (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка була прийнята господарським судом) про стягнення з відповідача 9662,66 грн заборгованості за договором поставки №РЕ-01/09 від 01.09.2013, пені за прострочення оплати за товар 525,72 грн, 115,95 грн інфляційних втрат внаслідок знецінювання неотриманних грошей, що супроводжується ростом цін на товари і послуги, 60,35 грн 3% річних від простроченої суми боргу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.12.2017 позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з ТОВ «Реній Фарм» на користь ТОВ «Флора Косметик» 9662,66 грн заборгованості, пені за прострочення оплати за товар 525,72 грн, 115,95 грн інфляційних втрат внаслідок знецінювання неотриманних грошей, що супроводжується ростом цін на товари і послуги, 60,35 грн 3% річних від простроченої суми боргу за договором поставки №РЕ-01/09 від 01.09.2013.

Відповідач, ТОВ «Реній Фарм» , з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та на неповне з'ясування обставин справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2017 по справі №922/3777/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що ним взагалі не було отримано товару який нібито передавався за видатковими накладними №ФК000002570 від 05.12.2013 на суму 497,10 грн, №ФК0000006536 від 28.04.2016 на суму 507,72 грн, №ФК0000012557 від 01.09.2016 на суму 465,9 грн, оскільки зазначені видаткові накладні не мають відповідних відміток (прізвища та посаду, підпису, відбитку печатки відповідача тощо) за якими можливо було б ідентифікувати особу, яка отримала товар. Крім того, відповідач наполягає на тому, що умовами договору передбачено, що обов'язок оплати товару наступає тільки після реалізації даного товару в роздріб, в той час як позивачем до матеріалів справи не було надано будь-яких документів які б могли свідчить про продаж зазначеного в позовній заяві товару. Також, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що договором поставки передбачено не право покупця повернути товар, а обов'язок постачальника вивезти нереалізований товар, в зв'язку з чим наявність претензії позивача від 29.09.2017 не виправдовує невиконання ТОВ Флора Косметик протягом 2013-2016 свого обов'язку вивезти нереалізований товар в 5-денний термін. До того ж, на думку скаржника, господарський суд, приймаючи рішення, не дослідив причин ненадання відповідачем звітів про реалізований товар, що є неповним з'ясуванням обставин що мають значення для справи

Представник відповідача не скористався наданим правом на участь в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи.

Учасники процесу були повідомлені належним чином про час та місце судового засідання 20.02.2018, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, зазначив, що на його думку рішення суду першої інстанції є цілком законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні представника присутньої сторони, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 01.09.2013 між ТОВ Флора Косметик (постачальник, позивач по справі) та ТОВ Реній Фарм (покупець, відповідач по справі) було укладено договір поставки №РЕ-01/09, за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець, в свою чергу, зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату.

Найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначається специфікацією, що є додатком № 1 до цього договору, яка підписується сторонами та є його невід'ємною частиною. У випадку зміни пунктів щодо товару, вказаних в специфікаціях, сторони узгоджують нову специфікацію, яка підписується сторонами та вступає в дію з моменту її підписання, як це передбачено пунктом 1.2 договору.

Строки та порядок поставки сторони узгодили в 2-му розділі спірного договору. Так, поставка товару за цим договором здійснюється постачальником на підставі зробленої заявки покупця (направленої по факсу чи електронною поштою) протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту її отримання. Постачальник має право на дострокову поставку товару. Сторонами досягнуто домовленості здійснювати постачання товару по даному договору безперервно та ритмічно, не менше 2 (двох) разів за один календарний місяць, виходячи з потреби покупця в товарі. Якщо протягом календарного місяця буде здійснено одну (або не здійснено жодної поставки товару) і це буде пов'язано з тим, що у покупця не виникатиме потреби в постачанні товару, жодна зі сторін не матиме претензій до іншої сторони та не нестиме відповідальності (пункт 2.1).

Сторони погоджують асортимент та якість товару шляхом надіслання покупцем заявки постачальнику, складеної на підставі специфікації. Асортимент та кількість партії товару, що поставляється, сторони вказують у видатково-прибуткових накладних, які є невід'ємною частиною договору (пункт 2.2).

Поставка партії товару здійснюється вилами та за рахунок постачальника на склад покупця, який знаходиться за адресою: м. Харків. вул. Морозова, буд. 7 (пункт 2.3).

Порядок розрахунків сторони визначили у 5-му розділі договору, відповідно до якого покупець зобов'язується здійснювати оплату товару по мірі реалізації один раз в 30 днів (п. 5.1). При цьому, покупець надає постачальнику звіт про реалізований товар кожні 30 днів (п. 5.4).

Граничний термін реалізації товару 3 місяці після чого поставлений але нереалізований товар підлягає поверненню покупцем за рахунок постачальника (пункт 6.1).

На виконання умов договору протягом 2013-2017 років постачальником було поставлено товару на загальну суму 181069,28 грн, з яких відвантажено безпосередньо покупцеві товару на суму 170355,44 грн, та отримане відступлене право вимоги іншого кредитора на суму 10713,84 грн.

Позивач зазначає, що протягом дії договору на протязі 2013-2017 років усього отримав оплати від покупця на суму 159802,62 грн, на підтвердження чого надав відповідні копії платіжних документів.

Також, між сторонами за спірним договором відбулося повернення товару від покупця постачальнику на загальну суму 11604,00 грн, що також підтверджується належним чином посвідченими копіями накладних про повернення товару та актів звіряння взаємних розрахунків протягом дії договору.

Остання оплата товару за договором відбулася 23.06.2017, що підтверджується відповідними матеріалами справи (т. 2 а.с. 38).

29.09.2017 ТОВ Флора Косметик звернувся до покупця ТОВ Реній Фарм із претензією №100 про погашення суми заборгованості або повернення товару із відповідним розірвання договору на підставі статті 651 Цивільного кодексу України. При цьому, у вказаній претензії позивач зазначив, що з моменту останньої оплати 23.06.2017 минуло більш ніж 3 (три) місяці, але покупцем так і не сплачено суму різниці між поставленим та сплаченим товаром 15 358,04 грн, з урахуванням сум поверненого товару, що є порушенням спірного договору поставки в частині зобов'язання оплати отриманого товару (т. 2 а.с. 76-78).

Відповідач, ТОВ Реній Фарм , письмової відповіді на зазначену претензію позивача не надав, проте частково повернув товар, після чого заборгованість по сплаті за товар зменшилася до суми 9662,66 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору поставки №РЕ-01/09 від 01.09.2013, яка складається з основного боргу в сумі 9 662,66 грн, 525,72 грн пені, 115,95 грн інфляційних втрат та 60,35 грн - 3% річних.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд в оскаржуваному рішенні виходив з того, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед підприємством позивача за отриманий товар по договору поставки №РЕ-01/09 від 01.09.2013, на підтвердження чого позивачем було надано всі необхідні документи, зокрема видаткові накладні, договір уступки права вимоги на позивача, платіжні доручення відповідача з клієнт-банку щодо підтвердження часткової оплати за поставлений товар, видаткові накладні відповідача на підтвердження часткового повернення товару та акти звіряння взаємних розрахунків за спірним договором тощо.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт отримання відповідачем товару на спірну суму 9 662,66 грн підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними. При цьому, слід зазначити, що в судовому засіданні колегією суддів апеляційної інстанції було оглянуто оригінали видаткових накладних №ФК000002570 від 05.12.2013 на суму 497,10 грн, №ФК0000006536 від 28.04.2016 на суму 507,72 грн, №ФК0000012557 від 01.09.2016 на суму 465,9 грн, в яких наявні всі відповідні реквізити для того щоб ідентифікувати особу, яка з боку відповідача отримала товар. Так, вказані накладні мають печатку підприємства відповідача, а також підпис особи, відповідальної за прийняття товару.

Взяті на себе зобов'язання відповідач виконав не в повному обсязі, отриманий товар оплатив частково, станом на час розгляду справи сума боргу становить 9662,66 грн.

Отже, всі первинні документи, завірені копії яких знаходяться у матеріалах справи, якими підтверджується заборгованість підприємства відповідача перед позивачем в розмірі 9662,66 грн знаходяться в матеріалах справи та мають всі необхідні реквізити. Крім того, на підтвердження факту того, що суми поставленого товару згідно значених спірних накладних визнані відповідачем, є акти звіряння , складені протягом строку дії договору, пізніше дат відповідних поставок, підписані з боку відповідача і також знаходяться у матеріалах справи.

Стосовно суми вимог, яка отримана позивачем за договором про відступлення права вимоги №14 від 06.02.2014, то слід зазначити, що відповідний договір про відступлення був оформлений 06.02.2014, а останній акт звіряння датований станом на червень 2017 року, отже відповідна сума врахована у даному акті звіряння та також визнана відповідачем.

Щодо твердження заявника апеляційної скарги про ненадання спеціфікацій до договору, то в судовому засіданні, після дослідження цього питання, було з'ясовано, що відповідний документ не оформлявся протягом дії договору і усі поставки оформлювались товарними накладними у відповідності до пункту 2.2 спірного договору поставки, що не суперечить ані вимогам договору, ані законодавству щодо бухгалтерського та податкового обліку.

Стосовно строків реалізації за договором поставки, про які також йдеться у апеляційній скарзі відповідача, слід зазначити, що відповідно п.6.1 договору встановлений граничний термін реалізації товару 3 місяці, після чого поставлений але нереалізований товар підлягає поверненню покупцем за рахунок постачальника. Тобто, з тексту спірного договору поставки вбачається, що товар який не було повернено та не оплачено протягом 3 місяців після поставки, вважається реалізованим.

Таким чином, посилання відповідача на невизнання суми боргу та невірну оцінку суду першої інстанції є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи. В той час як грошова заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар за договором поставки №РЕ-01/09 від 01.09.2013 в розмір 9662,66 грн є підтвердженою матеріалами справи, що і визнав місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні.

Підписавши договір поставки №РЕ-01/09 від 01.09.2013 відповідач взяв на себе зобов'язання з оплати товару.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 7.1 договору поставки №РЕ-01/09 передбачена можливість постачальника, в разі прострочення покупцем оплати товару, вимагати сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Так, на підставі вищевикладеного позивачем нараховано відповідачу 525,72 грн пені за період з 24.09.2017 по 08.12.2017. Судом було здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені і яка за підрахунками суду складає 525,72 грн та підлягає задоволенню.

Крім того, судом було здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача 115,95 грн інфляційних втрат внаслідок знецінювання неотриманих грошей, що супроводжується ростом цін та товари і послуги та 60,35 грн 3% річних від простроченої суми боргу та встановлено, що їх нарахування є правомірним та таким, що підлягає задоволенню в межах заявленої суми, оскільки при перевірці їх розміру судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду першої інстанції відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються, не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2017 у справі №922/3777/17 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Реній Фарм» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2017 у справі №922/3777/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строк і порядок оскарження даної постанови визначено у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.02.2018.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Пушай В.І.