Рішення

від 12.12.2017 по справі 910/19843/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017Справа №910/19843/17 за позовом Районного комунального підприємства "Відрадне"

до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Олімпекс-Агро"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

Новомосковська районна рада

про розірвання договору та стягнення 207 335,43 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Посікан Т.І. (довіреність)

Семенюк Є.С. (директор)

від відповідача: Кривенда М.В. (довіреність)

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Районне комунальне підприємство "Відрадне" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Олімпекс-Агро" (відповідач) про розірвання договору оренди будівель та споруд від 23.11.2009 та стягнення 207 335,43 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди будівель та споруд від 23.11.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2017 порушено провадження у справі № 910/19843/17 та призначено її розгляд на 30.11.2017.

28.11.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі та розрахунки на виконання вимог ухвали суду.

В судове засідання 30.11.2017 з'явились представники позивача та надали суду пояснення щодо обставин справи та клопотання про продовження строку вирішення спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 30.11.2017 вирішувалось питання щодо доцільності залучення до участі у справі третьої особи - Новомосковської районної ради. Представники позивача зазначили, що у вирішенні даного питання покладаються на розсуд суду, а також надали суду пояснення щодо обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Новомосковську районну раду, розгляд справи відкладено на 12.12.2017.

12.12.2017 від позивача надійшли документи по справі.

У судовому засіданні 12.12.2017 представники позивача підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнити та надали нотаріально засвідчену копію договору оренди будівель та споруд від 23.11.2009 зареєстрованого в реєстрі № 1604 і виписку з рахунку за період з 20.11.2009-09.08.2017.

Представник відповідача не заперечив наявність (укладення) договору оренди будівель та споруд від 23.11.2009 зареєстрованого в реєстрі № 1604 та не заперечив факту отримання майна - Цілісного майнового комплексу дитячий оздоровчий табір "Відрадне", що передавався за актом прийому-передачі будівель та споруд дитячого оздоровчого табору "Відрадне" (додаток № 2 до договору оренди № 1 від 23.11.2009), проте, заперечив позовні вимоги з підстав викладених у відзиві, надав пояснення стосовно своїх заперечень.

Так, у поданому відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог за наступних підстав: по-перше, відповідач вважає спірний договір не вчиненим, оскільки не було здійснено державної реєстрації договору, а тому відсутні підстави для розірвання договору та стягнення заборгованості так як договір є неукладеним; по-друге, Новомосковська районна рада мала б уповноважити позивача на укладення спірного договору оренди, однак такий дозвіл відсутній, а тому договір підписаний неуповноваженою особою.

Представник третьої особи в судове засідання 12.12.2017 не з'явився, в той же час, позивачем надано заяву, підписану головою Новомосковської районної ради про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 30.11.2017 про продовження строку вирішення спору, оскільки відсутня потреба у продовженні строків.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 12.12.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.11.2009 між Районним комунальним підприємством "Відрадне" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімпекс-Агро" (далі - орендар) укладено договір оренди будівель та споруд (далі -договір), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування будівлі та споруди дитячого оздоровчого табору "Відрадне" (далі -об'єкт оренди), який розташований за адресою: Україна, Дніпропетровська області, Новомосковський район, с. Всесвятське урочище "Сорокова" 2 та складається з адміністративної будівлі-А, 61, 70 кв. м, гуртожитку-Б, 191, 30 кв.м., складу-В, медпункту-Г 135,70 кв.м, спального корпусу-Д 165,40 кв.м., спального корпусу-Е, 165,10 кв.м., спального корпусу-Є 165,10 кв.м., спального корпусу-Ж 165,60 кв.м, спального корпусу-З 163,60 кв.м., спального корпусу - И 164,70 кв.м, спального корпусу-І 166,10 кв.м, спального корпусу-Ї 165,50 кв.м., хлораторної-Л; складу-М, сараю-Н, вбиральні-О, сараю-П, сараю-Р, будівлі для знезаражування -С, будівлі для знезаражування-Т, вбиральні -У, вбиральні - Ф, будівлі дизель -генератора - Х, тимчасового складу - Ц, їдальні - Ч 558,30 кв.м., вбиральні - Ш, душової-Щ, тимчасового навісу-Ю, тимчасового навісу-Я, складу 2А, погрібу 2Б, тимчасового навісу-2В, будинку піонерів 2Г -222,50 кв.м., вбиральні 2Д, літньої естради 2Е, кіноапаратної 2Є, складу 2Ж, будівлі душової-пральні 2З, 133,90 кв.м., тимчасової будівлі посту охорони 2И, котельної 2І, складу 2Ї, будівлі свердловини 2Л, будівлі свердловини 2Н, вбиральні 2О, навісу 2П, тимчасової альтанки 2Р, тимчасового сараю 2С, трансформатору Тп, басейну, бас, зливних ям, з/я -з/я 1, замощення-І,ІІ, огорожі № 1-2,4.

Відповідно до п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди на 49 років у строк, встановлений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об'єкта оренди.

23.11.2009 згідно із актом прийому-передачі будівель та споруд дитячого оздоровчого табору "Відрадне" позивач передав відповідачу в оренду цілісний майновий комплекс дитячий оздоровчий табір „Відрадне", що знаходиться за адресою: Новомосковський район, с. Всєсвятське урочище „Сорокова", 2.

Згідно з п. 3.1 договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яка відповідно до розрахунку складає 2683,56 грн. за кожний квартал оренди календарного року.

Орендна плата перераховується до Районного комунального підприємства "Відрадне" щоквартально не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом (п. 3.2 договору).

Положеннями п. 3.5 договору встановлено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до районного бюджету, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі 0,5 % облікової ставки НБУ від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення (включаючи день оплати), але не більше як подвійна облікова ставка НБУ на дату нарахування пені.

Відповідно до п. 3.6 договору, оплаті підлягає весь період строкового користування орендарем об'єктом оренди від дня вступу в строкове користування до фактичного повернення об'єкта оренди орендодавцю за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 5.2 договору оренди встановлений обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 8.2. договору, орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання в разі погіршення стану об'єкта оренди, внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору оренди.

Договір укладено терміном на 49 років з 23.11.2009 (п. 10.1. договору).

Згідно з п. 10.4 договору, за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Як вбачається із матеріалів справи, Районне комунальне підприємство "Відрадне" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю"Олімпекс-Агро" з претензією про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди, згідно із якою, позивач вимагав від відповідача сплатити заборгованість за договором та зазначив, що не здійснення орендної плати є порушенням істотних умов договору, що в свою чергу є підставою для розірвання договору.

У відповідь на претензію відповідач зазначив, що спірний договір оренди є неукладеним, а тому не породжує прав та обов'язків.

У зв'язку із порушення відповідачем умов договору оренди в частині сплати орендних платежів, позивачем заявлено до стягнення заборгованість у сумі 122 210,21 грн. та внаслідок прострочення грошового зобов'язання, позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня в сумі 278,41 грн., інфляційні втрати в сумі 73 444,04 грн. та 3% річних в сумі 11 402,77 грн.

Також посилаючись на порушення відповідачем договору відповідачем заявлено вимогу про розірвання договору.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

На відносини, пов'язані із орендою комунального майна поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується факт користування відповідачем комунальним нерухомим майном, а саме: цілісним майновим комплексом дитячим оздоровчим табором "Відрадне", що знаходиться за адресою: Новомосковський район, с. Всєсвятське урочище „Сорокова", 2, доказів повернення орендованого майна матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, в порушення умов договору оренди, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення орендної плати у сумі 122 210,21 грн. належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача за договором оренди в частині сплати орендних платежів становить 122 210,21 грн. За розрахунком позивача заборгованість у сумі 122 210,21 грн. виникла за період з 23.11.2009 по третій квартал 2017 року.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості у сумі 122 210,21 грн. за період з 23.11.2009 по третій квартал 2017 року по сплаті орендних платежів.

Оскільки, заборгованість відповідача по орендній платі у сумі 122 210,21 грн. належним чином доведена, доказів сплати відповідачем орендних платежів у строки, встановлені договором матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 122 210,21 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 278,41 грн.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну сплату орендної плати передбачена сторонами в п. 3.5 договору, відповідно до якого орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до районного бюджету, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі 0,5 % облікової ставки НБУ від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення (включаючи день оплати), але не більше як подвійна облікова ставка НБУ на дату нарахування пені.

З аналізу пункту 3.5 договору, вбачається, що при укладенні договору сторони, визначаючи відповідальність за порушення строку виконання грошових зобов'язань у вигляді пені дійшли згоди, що сплата пені здійснюватиметься за весь період прострочення включаючи день оплати.

Таким чином, сторони передбачили інший період нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що розмір пені є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню сума пені у розмірі 278,41 грн., що заявлена позивачем до стягнення, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Пунктом 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних за загальний період з 21.01.2010 по 30.09.2017 по кожному кварталу окремо.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що розмір 3% річних та інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних втрат у розмірі 73 444,04 грн. та сума 3% річних у розмірі 11 402,77 грн., що заявлені позивачем до стягнення, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 2 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 3 статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 782 ЦК України визначено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Водночас, право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору (п. 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Згідно із частиною 3 статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

У відповідності до положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, котрі є загальними для розірвання договору, передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

За приписами цієї норми істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Приписами частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Судом встановлено, що можливість дострокового розірвання договору на вимогу орендодавця у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору передбачена сторонам у п. 8.2 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони не досягли згоди щодо розірвання спірного договору в досудовому порядку.

Матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сплати орендної плати та наявність заборгованості за договором оренди та споруд від 23.11.2009 за період з листопада 2009 по третій квартал 2017 у розмірі 122 210,21 грн.

За таких обставин, враховуючи порушення відповідачем істотних умов договору оренди та позбавлення позивача таким порушенням того, на що він розраховував при його укладенні, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача в частині розірвання договору оренди будівель та споруд від 23.11.2009.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, то суд вважає їх необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Так, заперечуючи проти позову, відповідач вважає спірний договір не вчиненим, оскільки не було здійснено державної реєстрації договору, а тому відсутні підстави для розірвання договору та стягнення заборгованості так як договір є неукладеним.

У судовому засіданні 12.12.2017 судом оглянуто спірний договір оренди будівель та споруд від 23.11.2009, та встановлено, що вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дайнего С.І. та зареєстровано а реєстрі за № 1604.

Відповідно до п. 2 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 671, чинного на момент укладення спірного договору, реєстратори - державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси (далі - нотаріуси), які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.

Пунктом 6 вказаного Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів встановлено, що державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Таким чином, одночасно з посвідченням договору, нотаріусом здійснено й державну реєстрацію вказаного правочину, та зареєстрованого його за № 1604.

При цьому, суд зазначає, що надання відповідачем Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не є належним доказом на підтвердження відсутності державної реєстрації вказаного правочину, оскільки зазначений реєстр функціонує з 2013, в той час як державна реєстрація спірного договору відбулась 23.11.2009.

Більше того, відповідач не заперечує посвідчення вказаного договору у нотаріуса та не заперечує факт отримання за актом приймання-передачі об'єкта оренди. Починаючи з 23.11.2009 відповідач не оспорював факт укладення/не укладення спірного договору та не звертався до суду з вимогами про зобов'язання позивача прийняти спірний об'єкт оренди.

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що спірний договір пройшов нотаріальне посвідчення, державну реєстрацію, а тому є укладеним.

Також заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилається на те, що Новомосковська районна рада мала б уповноважити позивача на укладення спірного договору оренди, однак такий дозвіл відсутній, а тому договір підписаний неуповноваженою особою.

В той же час, зазначені обставини спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, розпорядженням голови Новомосковської районної ради від 15.06.2009 № 17-2 Про надання дозволу на передачу в оренду цілісного майнового комплексу , надано дозвіл Районному комунальному підприємству "Відрадне" на передачу в оренду ТОВ АФ "Олімпекс-Агро" цілісного майнового комплексу дитячий оздоровчий табір Відрадне терміном на 49 років.

З огляду на викладене, позивач мав необхідні повноваження на укладення спірного договору оренди. Більше того, саме Районне комунальне підприємство "Відрадне" є належним позивачем у даній справі, права якого порушені, оскільки останнє виступає орендодавцем за договором, а не Новомосковська районна рада.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені вище судом обставини справи, оскільки заявлені позивачем вимоги як встановлено судом є обґрунтованими, суд задовольняє позов Районного комунального підприємства "Відрадне".

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди будівель та споруд від 23.11.2009, укладений між Районним комунальним підприємством "Відрадне" (51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Шевченко, 7, код 36267000) та Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Олімпекс-Агро"(03115, м. Київ, проспект Перемоги, 121-В, код 30195842), посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дайнего С.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1604.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Олімпекс-Агро" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 121-В, код 30195842) на користь Районного комунального підприємства "Відрадне" (51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Шевченко, 7, код 36267000) 122210,21 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 278,41 грн. пені, 73 444,04 грн. інфляційних втрат, 11402,04 грн. 3% річних та 4 710,03 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2017.

Суддя С.О. Турчин