КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" березня 2018 р. Справа№ 910/19843/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
Секретар судового засідання: Вайнер Є.І.
За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 06.03.2018.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Олімпекс-Агро"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 (повний текст складено 18.12.2017)
у справі №910/19843/17 (суддя Турчин С.О.)
за позовом Районного комунального підприємства "Відрадне"
до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Олімпекс-Агро"
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Новомосковська районна рада
про розірвання договору та стягнення 207 335,43 грн.
ВСТАНОВИВ:
Районне комунальне підприємство "Відрадне" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Олімпекс-Агро" про розірвання договору та стягнення 207 335,43 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено умови договору оренди в частині сплати орендних платежів, позивачем заявлено до стягнення заборгованість у сумі 122 210,21 грн. та внаслідок прострочення грошового зобов'язання, позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня в сумі 278,41 грн., інфляційні втрати в сумі 73 444,04 грн. та 3% річних в сумі 11 402,77 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Новомосковську районну раду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2017, повний текст якого складено та підписано 18.12.2017, у справі №910/19843/17 позов задоволено повністю.
Розірвано договір оренди будівель та споруд від 23.11.2009, укладений між Районним комунальним підприємством "Відрадне" та Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Олімпекс-Агро, посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дайнего С.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1604.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Олімпекс-Агро" на користь Районного комунального підприємства "Відрадне" 122 210,21 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 278,41 грн. пені, 73 444,04 грн. інфляційних втрат, 11 402,04 грн. 3% річних та 4 710,03 грн. витрат зі сплати судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "Олімпекс-Агро" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/19843/17 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не досліджено всіх обставин справи та не надано належної оцінки доказам у справі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник наголосив, що місцевий господарський суд ухвалюючи оскаржуване рішення ототожнив поняття Реєстрації нотаріальної дії та Державної реєстрації правочину.
Крім того за доводами апелянта, правочин а саме момент укладення якого пов'язується з моментом державної реєстрації (зокрема, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше), не може бути дійсним на підставі ч. 2 статті 220 ЦК України, оскільки такий правочин є неукладеним.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Олімпекс-Агро" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Олімпекс-Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 (повний текст складено 18.12.2017) у справі №910/19843/17 залишено без руху до усунення недоліків.
05.02.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "Олімпекс-Агро" надало клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додано оригінал фіскального чеку від 26.01.2018 та належним чином завірений опис вкладення відправлення третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Новомосковській районній раді, апеляційної скарги з додатками.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Олімпекс-Агро" та призначено до розгляду на 06.03.2018.
26.02.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/19843/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Олімпекс-Агро" - без задоволення.
В судовому засіданні 06.03.2018 представник відповідача надав пояснення по суті спору, підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Олімпекс-Агро", рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 скасувати та прийняти нове рішення яким, відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В судовому засіданні 06.03.2018 представник позивача надав пояснення по суті спору, заперечував проти доводів апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві та просив залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Олімпекс-Агро" без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 без змін.
В судове засідання, призначене на 20.02.2018, повноважні представники третьої особи не з'явилися.
Колегією суддів враховано, що відповідно до частини 2 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, в свою чергу частиною 3 статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно із частиною 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.
Неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Колегією суддів, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.
Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.
Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників третьої особи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Колегією суддів на підставі ч. 7 ст. 270 ГПК України надано учаснику судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасником справи реалізовано.
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.2009 між районним комунальним підприємством "Відрадне" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімпекс-Агро" укладено договір оренди будівель та споруд.
Згідно із пунктом 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування будівлі та споруди дитячого оздоровчого табору "Відрадне", який розташований за адресою: Україна, Дніпропетровська області, Новомосковський район, с. Всесвятське урочище "Сорокова" 2 та складається з адміністративної будівлі-А, 61, 70 кв. м, гуртожитку-Б, 191, 30 кв.м., складу-В, медпункту-Г 135,70 кв.м, спального корпусу-Д 165,40 кв.м., спального корпусу-Е, 165,10 кв.м., спального корпусу-Є 165,10 кв.м., спального корпусу-Ж 165,60 кв.м, спального корпусу-З 163,60 кв.м., спального корпусу - И 164,70 кв.м, спального корпусу-І 166,10 кв.м, спального корпусу-Ї 165,50 кв.м., хлораторної-Л; складу-М, сараю-Н, вбиральні-О, сараю-П, сараю-Р, будівлі для знезаражування -С, будівлі для знезаражування-Т, вбиральні -У, вбиральні - Ф, будівлі дизель -генератора - Х, тимчасового складу - Ц, їдальні - Ч 558,30 кв.м., вбиральні - Ш, душової-Щ, тимчасового навісу-Ю, тимчасового навісу-Я, складу 2А, погрібу 2Б, тимчасового навісу-2В, будинку піонерів 2Г -222,50 кв.м., вбиральні 2Д, літньої естради 2Е, кіноапаратної 2Є, складу 2Ж, будівлі душової-пральні 2З, 133,90 кв.м., тимчасової будівлі посту охорони 2И, котельної 2І, складу 2Ї, будівлі свердловини 2Л, будівлі свердловини 2Н, вбиральні 2О, навісу 2П, тимчасової альтанки 2Р, тимчасового сараю 2С, трансформатору Тп, басейну, бас, зливних ям, з/я -з/я 1, замощення-І,ІІ, огорожі № 1-2,4.
Пунктом 2.1 договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди на 49 років у строк, встановлений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об'єкта оренди.
Відповідно до акту прийому-передачі будівель та споруд дитячого оздоровчого табору "Відрадне" 23.11.2009 позивач передав відповідачу в оренду цілісний майновий комплекс дитячий оздоровчий табір „Відрадне", що знаходиться за адресою: Новомосковський район, с. Всєсвятське урочище „Сорокова", 2.
Згідно із пунктом 3.1 договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яка відповідно до розрахунку складає 2683,56 грн. за кожний квартал оренди календарного року.
Пунктом 3.2 договору визначено, що орендна плата перераховується до Районного комунального підприємства "Відрадне" щоквартально не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Відповідно до пункту 3.5 договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до районного бюджету, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі 0,5 % облікової ставки НБУ від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення (включаючи день оплати), але не більше як подвійна облікова ставка НБУ на дату нарахування пені.
Згідно із пунктом 3.6 договору, оплаті підлягає весь період строкового користування орендарем об'єктом оренди від дня вступу в строкове користування до фактичного повернення об'єкта оренди орендодавцю за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 5.2 договору оренди визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання в разі погіршення стану об'єкта оренди, внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору оренди (п. 8.2. договору).
Згідно із пунктом 10.1. договору, його укладено терміном на 49 років з 23.11.2009.
Відповідно до пункту 10.4 договору, за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що районне комунальне підприємство "Відрадне" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю"Олімпекс-Агро" з претензією про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди, згідно із якою, позивач вимагав від відповідача сплатити заборгованість за договором та зазначив, що не здійснення орендної плати є порушенням істотних умов договору, що в свою чергу є підставою для розірвання договору.
У відповідь на претензію відповідач зазначив, що спірний договір оренди є неукладеним, а тому не породжує прав та обов'язків.
У зв'язку із порушенням відповідачем умов договору оренди в частині сплати орендних платежів, позивачем заявлено до стягнення заборгованість у сумі 122 210,21 грн. та внаслідок прострочення грошового зобов'язання, позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня в сумі 278,41 грн., інфляційні втрати в сумі 73 444,04 грн. та 3% річних в сумі 11 402,77 грн.
Також посилаючись на порушення відповідачем договору позивачем заявлено вимогу про розірвання договору.
Згідно із частиною 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 1 та частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із пунктами 1, 4 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
На відносини, пов'язані із орендою комунального майна поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно із частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Доказів повернення орендованого майна відповідачем, комунального нерухомого майна, а саме: цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору "Відрадне", що знаходиться за адресою: Новомосковський район, с. Всєсвятське урочище „Сорокова", 2, матеріали справи не містять.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України зобовязання, є обов'язковим для виконання сторонами.
З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що її розмір становить 122 210,21 грн. яка виникла за період з 23.11.2009 по третій квартал 2017 року.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, оскільки, заборгованість відповідача по орендній платі у сумі 122 210,21 грн. належним чином доведена, доказів сплати відповідачем орендних платежів у строки, встановлені договором в матеріалах справи відсутні, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 122 210,21 грн. підлягають задоволенню про що вірно вказав суд першої інстанції.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 278,41 грн.
Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно із частиною 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Сторонами в пункті 3.5 договору передбачено відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну сплату орендної плати, відповідно до якого орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до районного бюджету, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі 0,5 % облікової ставки НБУ від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення (включаючи день оплати), але не більше як подвійна облікова ставка НБУ на дату нарахування пені.
Виходячи зі змісту пункту 3.5 договору, вбачається, що при укладенні договору сторони, визначаючи відповідальність за порушення строку виконання грошових зобов'язань у вигляді пені дійшли згоди, що сплата пені здійснюватиметься за весь період прострочення включаючи день оплати.
Тобто, сторони передбачили інший період нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано у відповідності із частиною 6 статті 232 ГК України.
Таким чином з відповідача підлягає стягненню сума пені у розмірі 278,41 грн., що заявлена позивачем до стягнення, тобто позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З наявного в матеріалах справи розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних за загальний період з 21.01.2010 по 30.09.2017 по кожному кварталу окремо.
Таким чином з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних втрат у розмірі 73 444,04 грн. та сума 3% річних у розмірі 11 402,77 грн., що заявлені позивачем до стягнення, а тому позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із частиною 2 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Частиною 3 статті 651 ЦК України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до статті 782 ЦК України визначено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Однак, право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.
Частиною 3 статті 291 ГК України передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Згідно із частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, визначено можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
За приписами цієї норми істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
З матеріалів справи вбачається, що сторонам передбачена можливість дострокового розірвання договору на вимогу орендодавця у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору у пункті 8.2 договору.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сплати орендної плати та наявність заборгованості за договором оренди та споруд від 23.11.2009 за період з листопада 2009 по третій квартал 2017 у розмірі 122 210,21 грн.
Таким чином, оскільки відповідачем порушено істотні умови договору оренди та позбавлення позивача таким порушенням того, на що він розраховував при його укладенні, позовні вимоги в частині розірвання договору оренди будівель та споруд від 23.11.2009 є обґрунтованими, про що також вірно вказав суд першої інстанції.
Що стосується посилань відповідача, що спірний договір не вчинений, оскільки не було здійснено державної реєстрації договору, а тому відсутні підстави для розірвання договору та стягнення заборгованості так як договір є неукладеним, слід зазначити наступне.
З наявної в матеріалах справи копії договору оренди будівель та споруд від 23.11.2009, вбачається, що вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дайнего С.І. та зареєстровано а реєстрі за № 1604.
Згідно із пунктом 2 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 671, чинного на момент укладення спірного договору, реєстратори - державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси (далі - нотаріуси), які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.
Відповідно до пункту 6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.
Тобто, одночасно з посвідченням договору, нотаріусом здійснено й державну реєстрацію вказаного правочину, та зареєстрованого його за № 1604.
Крім того, в матеріалах справи наявне, розпорядження голови Новомосковської районної ради від 15.06.2009 № 17-2 "Про надання дозволу на передачу в оренду цілісного майнового комплексу", надано дозвіл Районному комунальному підприємству "Відрадне" на передачу в оренду ТОВ АФ "Олімпекс-Агро" цілісного майнового комплексу дитячий оздоровчий табір "Відрадне" терміном на 49 років.
Таким чином, позивач мав необхідні повноваження на укладення спірного договору оренди. Більше того, саме Районне комунальне підприємство "Відрадне" є належним позивачем у даній справі, права якого порушені, оскільки останнє виступає орендодавцем за договором, а не Новомосковська районна рада.
Враховуючи вищевикладене, оскільки заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими що доведені наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог Районного комунального підприємства "Відрадне".
Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Олімпекс-Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/19843/17 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/19843/17 підлягає залишенню без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Олімпекс-Агро" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/19843/17 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/19843/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку та в строки, встановлені главою 2 розділу IV ГПК України.
Повний текст складено та підписано 13.03.2018.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 06.03.2018 |
Оприлюднено | 14.03.2018 |
Номер документу | 72703691 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Отрюх Б.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні