Постанова

від 13.12.2017 по справі 922/2263/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2017 р. Справа № 922/2263/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Медуниця О.Є.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників:

позивача - Левицька А.В. - дов. № 2319-К-О від 11.01.2017,

відповідача - Водолажченко В.М. - дов. б/н від 19.08.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3328 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2017 у справі № 922/2263/17

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Київ,

до Малого приватного підприємства "Малахіт", смт. Нова Водолага, Харківська область,

про стягнення 27787,61 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.09.2017 (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Малого приватного підприємства "Малахіт" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" заборгованість за договором б/н від 22.03.2013 у розмірі 27787,61 грн, яка складається з: 5999,64 грн - заборгованість за кредитом за період з 05.06.2014 по 26.04.2017; 10000,07 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 05.05.2014 по 26.04.2017; 11787,90 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за період з 01.08.2014 по 26.04.2017 та 1600,00 грн витрат по сплаті судового збору..

Відповідач, МПП "Малахіт", подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2017 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач посилається на те, що відсутність підпису відповідача на Умовах та правил надання банківських послуг, які були надані до суду позивачем і відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву від 22.03.2013 і вони діяли в момент підписання заяви такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 22.03.2013. Апелянт зазначив, що позовна заява позивачем подана з пропуском позовної давності, а суд першої інстанції з порушенням норм процесуального права, безпідставно відмовив в задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності, зазначивши, що строк позовної давності в 15-ти річний термін продовжений за згодою сторін.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.03.2013 Малим приватним підприємством "Малахіт" (відповідачем) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до умов якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № Б/Н від 22.03.2013 та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до умов договору, 22.03.2013 відповідачу було відкрито в ПАТ КБ "Приватбанк" поточний рахунок №26006052316293.

Після підписання договору клієнту надається право користуватися послугами Банку, однією з яких є послуга "Гарантований платіж", яка може бути надана як за рахунок власних коштів клієнта, так і за рахунок коштів Банку, тобто в кредит.

Розділом 3.2.2 зазначених Умов регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".

Послугу "Гарантований платіж" ПАТ КБ "Приватбанк" надає, для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами, а також між Клієнтом і ПАТ КБ "Приватбанк" (послуга). Послуга надається у вигляді виконання ПАТ КБ "Приватбанк" заявок на договірне списання коштів ("гарантований платіж" або "заявка"), згідно якої клієнт-платник доручає ПАТ КБ "Приватбанк" зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (п. 3.1.1.73 Умов).

Відповідно до п.3.2.2.1. Умов - кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів і винагороди.

Обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта / кредитних / змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу. Всі зазначені реквізити вказані в виписках по рахунках.

Після отримання ПАТ КБ "Приватбанк" за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки (система Internet Banking Приват-24 - офіційний канал зв'язку між Банком та клієнтом), ПАТ КБ "Приватбанк" розглядає її на предмет надання або відмови у наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.1.1.75. Умов).

Відповідач користувався послугою "Гарантований платіж" шляхом реєстрації відповідних заявок в системі Internet Banking Приват- 24.

Відповідно до п. 3.2.2.2. Умов Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016 р.), та починаючи з 01.02.2016 р. Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 64% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими з 01.02.2016 р.). У випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку грошових ресурсів, зміни облікової ставки НБУ, зміни курсу гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют на 5 і більше відсотків, Сторони на дату укладання даного Договору погодили збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом. При цьому, таке збільшення розміру відсотків за користування кредитом не повинне перевищувати подвійного розміру процентної ставки, зазначеної в цьому пункті. Інформацію про розмір погодженої зміненої процентної ставки за користування кредитом, Банк розміщає для Клієнта одним з наступних способів: у письмовій формі, через установлені засоби електронного зв'язку Банку й Клієнта - системи Інтернет- клієнт - банк "Приват24", повідомленні на emaіl, sms - повідомлення на останні відомі Банку номера телефонів/адреси emaіl, надані Банку при ідентифікації й актуалізації відомостей про Клієнта, або іншими засобами. Погоджений Сторонами змінений розмір відсотків за користування кредитом набуває чинності з моменту його розміщення способом, визначеним цим пунктом, якщо інша дата не встановлена в інформації про зміну розміру відсотків. У разі не погашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016 р.), і відсотки в розмірі 64% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими з 01.02.2016 р.). Позичальник зобов'язується негайно передати Банку в заставу майнові права на одержання коштів по господарському (-им) договору (-ам) і/або майнові права на одержання товару по господарському (-им) договору (-ам), і/або товар в обороті через укладання з Банком відповідних договорів застави. Позичальник зобов'язується не ухилятися від виконання даного обов'язку і/або не перешкоджати в його виконанні та передачі даного майна і майнових прав у заставу Банку.

Зазначений у даному пункті строк може бути змінений згідно умов даного Договору.

У випадку, якщо в дату виконання заявки або після неї, у клієнта на поточному рахунку недостатньо власних коштів - клієнт доручає Банку в односторонньому порядку здійснювати списання коштів на погашення заборгованості як за рахунок власних коштів Клієнта, що надходять на всі поточні рахунки, відкриті в Банку, так і за рахунок невикористаних коштів по "кредитному ліміту на розрахунковому рахунку", подальші взаємовідносини по якому регулюються розділом 3.2.1 даних "Умов і Правил".

У разі порушення Клієнтом кожного із зобов'язань, передбачених даним Договором, Банк на власний розсуд, починаючи з 91-го дня порушення кожного із зобов'язань, має право змінити умови даних Умов, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє клієнту повідомлення (через установлені засоби електронного зв'язку Банку й клієнта - системи Інтернет- клієнт - банк "Приват24", повідомлення на emaіl) із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку не погашення Клієнтом заборгованості згідно з цими Умовами у термін, зазначений в повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня після дати, зазначеної в повідомленні вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості в період до 90 днів (включно) з моменту виникнення кожного із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є дата, зазначена в заявці.

У випадку порушення Клієнтом, на якого поширюються дії п.3.2.2.13 (Програма "Кредитні канікули"), будь-якого з грошових зобов'язань та при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення коштів, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг (у т.ч. діючим п. 3.2.2.2), клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 56 % річних від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється починаючи з дня, що йде за днем порушення зобов'язань. При цьому відсотки за користування кредитом і комісія не нараховуються та не сплачуються.

Згідно з п.3.2.2.7.5. Умов - Банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого "Умовами, змінити умови кредитування-вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років (п. 3.2.2.10.7 Умов).

За приписами п.3.2.2.10.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 цього договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

За приписами ст. 184 ГК України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

У ст. 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 ст. 640 ЦК України).

За приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч.1 ст.1066 ЦК України). Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч.4 ст.1068 ЦК України). Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом (ст.1069 ЦК України).

Суд першої інстанції правомірно встановив, що свої зобов'язання позивач виконав належним чином, своєчасним проведенням Гарантованих платежів ініційованих клієнтом, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках відкритих для обслуговування рахунку відповідача.

Також, із змісту наявних в матеріалах справи виписок по рахунках та розрахунку заборгованості випливає, що відповідач користувався кредитом за послугою "Гарантований платіж" неодноразово з наданням відповідних заявок.

Прострочена заборгованість на рахунку відповідача з'явилася 05.06.2014 і не була погашена в момент, коли відповідач не здійснив внесення чергового платежу на рахунок погашення заборгованості, тобто відповідач порушив умови договору.

Враховуючи вищенаведені обставини, позивач на адресу відповідача 21.04.17 направив претензію (вих. № 30927НАNWS09S від 13.04.17) з вимогою про сплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Тобто, відповідачем в порушення зазначених норм закону, зобов'язання за договором №б/н від 22.03.2013 належним чином не виконано, а саме в повному обсязі не сплачено відповідні кошти для погашення заборгованості.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містяться в ст. 193 ГК України.

Згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вказані норми кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України.

Також ст. 629 ЦК України встановлює обов'язковість виконання сторонами умов договору.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що загальна заборгованість відповідача за послугою "Гарантований платіж" за виконаними платежами, що відображено в розрахунку заборгованості та виписками по рахунках, станом на 26.04.2017 становить 27787,61 грн., що складається з:

- 5999,64 грн. - заборгованість за кредитом, за період з 05.06.2014 по 26.04.2017;

- 10000,07 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, за період з 05.05.2014 по 26.04.2017;

- 11787,90 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, за період з 01.08.2014 по 26.04.2017.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги посилається на те, що позивачем не доведено, що відповідач приєднався саме до наданих позивачем до матеріалів справи Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку, а також на те, що вказані Умови та Тарифи не містять підпису відповідача.

Колегія суддів вважає непереконливими вказані доводи відповідача з огляду на таке.

Заява відповідача про відкриття рахунку та заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 22.03.2013 підписані ним особисто. При цьому відповідач не заперечує, що цим підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку складає між сторонами у справі договір про надання банківських послуг. Отже, укладання договору між сторонами відбулося на підставі ст. 634 ЦК України шляхом приєднання відповідачем до запропонованих банком умов та тарифів.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України договір вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Матеріалами справи підтверджено, що сторонами були здійснені всі необхідні дії, які вказують на вчинення двостороннього договору, складовими якого виступають заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку, з якими відповідач ознайомлений, про що свідчить його підпис на відповідній заяві.

При цьому відповідачем не надано доказів того, що під час підписання ним заяви від 22.03.2013 діяли якісь інші Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, ніж ті, на які посилається позивач.

Що стосується посилань апелянта на те, що позовна заява позивачем подана з пропуском позовної давності, а суд першої інстанції з порушенням норм процесуального права, безпідставно відмовив в задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності, зазначивши, що строк позовної давності в 15-ти річний термін продовжений за згодою сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до п. 3.2.2.10.7 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором був збільшений до 15 років.

Оскільки сторони досягли згоди та уклали договір, в якому передбачили, що позовна давність, установлена законом, збільшена за домовленістю сторін до п'ятнадцяти років відповідно до п. 3.2.2.10.7 Умов договору, це відповідає вимогам ч. 1 ст. 259 ЦК України та свідчить про дотримання банком строків позовної давності.

Таким чином, з урахуванням установлених під час розгляду справи обставин, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про додержання сторонами письмової форми договору щодо збільшення позовної давності, тому заява відповідача щодо застосування строків позовної давності правомірно не була задоволена судом першої інстанції.

Вищевказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 24 вересня 2014 року в справі 6-144цс14.

На підставі вищевикладеного, доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2017 у справі № 922/2263/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача, Малого приватного підприємства "Малахіт", смт. Нова Водолага, Харківська область, на рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2017 у справі № 922/2263/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2017 у справі № 922/2263/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Медуниця О.Є.