Рішення

від 12.12.2017 по справі 916/2496/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" грудня 2017 р.Справа № 916/2496/17

За позовом: Державного навчального закладу "Одеський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості"

до відповідача: Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"

про стягнення 34 339,72 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: Романовська Ю.В. - довіреність

від відповідача: Гніденко Б.Ю. - довіреність

У відповідності до приписів ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 09.11.2017р. до 15 год. 00 хв. 14.11.2017р., з 14.11.2017р. по 11 год. 40 хв. 21.11.2017р., з 21.11.2017р. по 12 год. 20 хв. 05.12.2017р., з 05.12.2017р. до 10 год. 40 хв. 12.12.2017р.

СУТЬ СПОРУ: позивач, Державний навчальний заклад "Одеський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" збитків в сумі 34 339,72 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.10.2017р. позовну заяву (вх.№2646/17) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/2496/17 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Клопотання позивача про виклик свідка (вх.№2-6036/17 від 17.11.2017р.) судом не задоволено, з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№24794/17 від 21.11.2017р.).

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Державний навчальний заклад "Одеський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості" є власником кабельної лінії Трансформаторною підстанцією 5290, що підтверджується копією акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідності сторін №1848 від 12.08.2010р., що є додатком №7 до Договору про постачання електричної енергії №180 від 04.01.2010 р., копією листа Південного РЕМ від 06.07.2017 №130/03-598.

Працівниками комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" проводились наступні земельні роботи за адресою м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, 22:

- земельні роботи з 07.06.2017р. по 11.07.2017р. (наряд №240);

- монтаж з 12.06.2017р. по 17.06.2017р. (наряди №№242, 245);

- виконання робіт з 18.06.2017р. по 20.06.2017р. (наряд №248).

Під час проведення зазначених робіт працівниками відповідача сталося пошкодження кабельної лінії.

З метою відновлення роботи кабельної лінії Державний навчальний заклад "Одеський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості" звернувся до ТОВ "ЗПНУ" для проведення досліджуваної лабораторії для встановлення місця пошкодження кабельної лінії.

11 липня 2017 року ТОВ "ЗПНУ" було складеного дефектний акт технічного огляду Кабельної лінії 10 кВ, яка з'єднує РП Гайдара з трансформаторною підстанцією №5290, з якого вбачається, що кабельна лінія була пошкоджена за адресою: вул. Іцхака Рабіна, 22 в м. Одеса та потребує аварійно-відновленого ремонту для нормального електропостачання.

З метою встановлення вартості робіт, які необхідно провести для відновлення пошкодженої Кабельної лінії позивач звернувся ТОВ "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНОЇ ФІРМИ "СПЕЦЕНЕРГОЮГ".

В свою чергу, ТОВ "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНОЇ ФІРМИ "СПЕЦЕНЕРГОЮГ" надало позивачу комерційну пропозицію, в якій зазначено, що вартість робіт, матеріалів, устаткування коштуватиме з відновлення пошкодженої кабельної лінії складає 34 339,72 грн.

28.08.2017р. позивач звернувся до відповідача з претензією №244/01-15, якою вимагав сплати 34 339,72 грн., необхідних для проведення відновлювальних робіт.

07.09.2017р. відповідач направив на адресу позивач відповідь на претензію №02/01-01-769, якою повідомив про відсутність інформації щодо пошкодження кабельної лінії саме працівниками КП "Теплопостачання міста Одеса".

20.09.2017р. між Державним навчальним закладом "Одеський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості" (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНОЇ ФІРМИ "СПЕЦЕНЕРГОЮГ" (Виконавець) було укладено договір№РК-232, згідно умов п.11. якого, на умовах Договору Виконавець зобов'язується надати, а Замовник прийняти та оплатити послуги з ремонту кабельної лінії, код ДК 021-45310000-3- "Електромонтажні роботи".

Відповідно до п.3.1. Договору, ціна Договору складає 34 339,72 грн. (тридцять чотири тисячі триста тридцять дев'ять гривні 72 коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 5 723,29 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНОЇ ФІРМИ "СПЕЦЕНЕРГОЮГ" було проведено з ремонту кабельної лінії, код ДК 021-45310000-3- "Електромонтажні роботи", про що складено відповідний акт.

На виконання умов вищенаведеного договору, позивачем було сплачено вартість ремонту кабельної лінії, код ДК 021-45310000-3- "Електромонтажні роботи" в сумі 34 339,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням №652 від 20.09.2017р. на суму 34 339,72 грн.

В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що з листа ТОВ "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНОЇ ФІРМИ "СПЕЦЕНЕРГОЮГ", кабельну лінію було пошкоджено технічним втручанням, що призвело до пошкодження захисної оболонки кабелю, попаданню вологи під оболонку з подальшим коротким замиканням кабелю та його оплавленням, що в подальшому і спричинило автоматичне відключення живлення по цій кабельній лінії.

Згідно Правил охорони електричних мереж, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.97 р. №209 електричними мережами, які підлягають охороні, вважаються трансформаторні підстанції, розподільні пункти і пристрої, струмопроводи, повітряні лінії електропередачі, підземні і підводні кабельні лінії електропередачі та споруди, які до них належать.

Відповідно до п.п.5 п.5 Правил, уздовж підземних кабельних ліній електропередачі до 1 кВ, прокладених у містах під тротуарами, у вигляді земельної ділянки, обмеженої вертикальними площинами від крайніх кабелів на відстань 0,6 метра у напрямку будинків і споруд та на відстань 1 метра у напрямку проїжджої частини вулиці встановлюються охоронні зони електричних мереж.

Враховуючи наведені норми, пошкоджена кабельна лінія 10 кВ, що з'єднує Розподільну підстанцію Гайдара з Трансформаторною підстанцією, яка належить ДНЗ "Одеський центр ПТО ДСЗ", відноситься до охоронних зон електричних мереж.

Підпунктом 4 п. 9 Правил передбачено, що виконання земельних робіт на глибині понад 0,3 метра без письмової згоди енергопідприємств, у віданні яких перебувають ці мережі, а також без присутності їх представників забороняється.

Крім того, п. 2 Умов до Правил (додаток) проведення робіт у межах охоронних зон електричних мереж - підприємства, установи організації, окремі громадяни, що мають намір виконувати роботи у межах охоронних зон електричних мереж, повинні не пізніше як за три доби повідомити про це енергопідприємство за умовами своєчасного одержання письмового дозволу від нього на виконання цих робіт за формами, наведеними у додатках № 1, 2 до цих Умов.

Однак, відповідач заперечуючи проти позовних вимог позивача посилається на те, що ним було дотримано норми чинного законодавства, роботи проводились із геопідосновою з штампом ПАТ "Одесаобленерго" Південний РЕМ від 28.04.2017 р., де зазначено, що ПАТ "Одесаобленерго" Південний РЕМ погоджено при умові, що при перетині і зближенні з електричним кабелями всі роботи вести в ручну в присутності представника РЕМ.

З наданого відповідачем до суду дозволу департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради №1644, відповідно до якого КП "Теплопостачання м. Одеси" дозволяється проводити роботи за адресою: м. Одеси, вул. Іцхака Рабіна, 16 (дозвіл діє з 12.06.2017 р. по 23.06.2017 р.).

При цьому, судом встановлено, що вказана адреса в дозволі не відповідає місцю фактичного проведення робіт.

Дозвіл, відповідно до якого відповідачу надавалось право на проведення робіт за адресою: м. Одеси, вул. Іцхака Рабіна, 22, матеріали справи не містять.

З врахуванням наведеного, з метою відшкодування понесених збитків в сумі 34 339,72 грн. та захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивач був змушений звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Відшкодування збитків передбачено також і ст.224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки,

- збитків,

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,

- вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

За змістом ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку збитків приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім договірні зобов'язання в частині відшкодування збитків в сумі 34 339,72 грн., завданих внаслідок пошкодження кабельної лінії не виконані, чим було завдано позивачу збитків в розмірі 34 339,72 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума збитків, встановлена судом в розмірі 34 339,72 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9.12.1994 р., серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 1.07.2003р. №37801/97, п. 36).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду.

Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001 р.).

А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.

У відповідності до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного навчального закладу "Одеський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню, у зв'язку з чим стягненню з Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" підлягає 34 339,72 грн. збитків.

Відповідно до приписів ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65110, м. Одеса, вул. Балківська, буд. №1-Б, код ЄДРЮФООПГФ 34674102) на користь Державного навчального закладу "Одеський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості" (65076, м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, буд. №18 А, код ЄДРЮОФОПГФ 33311890) збитки у сумі 34 339 (тридцять чотири тисячі триста тридцять дев'ять) грн. 72 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18 грудня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський