Рішення

від 13.12.2017 по справі 922/3436/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2017 р.Справа № 922/3436/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудбізнес", м. Київ до Фізичної особи-підприємця Солопова Руслана Івановича, м. Харків про стягнення грошових коштів в розмірі 394200,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Самусь О.В., дов. від 18.09.2017р.;

відповідача - Вітко Я.О., адвокат, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю від 04.01.2017р. №1, договір про надання правової допомоги № 23/02/2017-1 від 23.02.2017р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудбізнес", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Солопова Руслана Івановича, м. Харків, про стягнення суми попередньої оплати згідно рахунку № 816 від 21.12.2016р. у розмірі 394200,00 грн., а також суми упущеної вигоди позивача, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем свого зобов'язання з поставки товару, в розмірі 163470,00 грн. (відповідно до ухвали суду від 28.11.2017р. про прийняття заяви про зміну предмету позову) Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 10.10.2017р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.11.2017р. об 11:15 год. (ухвала про виправлення описки від 30.10.2017р.).

Ухвалами господарського суду від 28.11.2017р., 04.12.2017р. розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 13.12.2017р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. № 41399), які судом досліджуються та долучаються до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.12.2017р. проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.

У судовому засіданні 13.12.2017р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України, кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату від 21.12.2016р. № 816, в якому визначено два найменування товару - "Арматура Ф10А-400С Д=12м" та "Арматура Ф12А-400С Д=12м", кількість - 22тони за кожне найменування товару та ціна - 10250,00 грн. без ПДВ за кожне найменування товару, а загальна вартість товару - 541200 грн. з ПДВ.

Позивачем сплачено відповідачу грошові кошти в сумі 541200,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 1072 від 21.12.2016 на суму 200000,00 грн., копією платіжного доручення № 1073 від 21.12.2016 на суму 141200,00 грн. та платіжним дорученням № 1070 від 21.12.2016р. на суму 200000,00 грн.

В призначенні платежу у вищезазначених платіжних дорученнях позивачем вказано про оплату за арматуру згідно рахунку на оплату № 816 від 21.12.2016р.

У листі від 28.12.2016р. за вих. № 2812-1 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів за не відвантажений товар по рахунку №816 від 21.12.2016 у розмірі 541200,00 грн., що перераховані платіжними дорученнями №№ 1072, 1073, 1070 від 21.12.2016.

Відповідач повернув позивачу грошові кошти в сумі 147000,00 грн. та в призначенні платежу вказав про повернення коштів за непоставлений товар, згідно листа від 28.12.2016р. за вих. №2812-1 у т.ч. ПДВ 20% - 24500,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Таким чином, відповідачем не було повернуто позивачу грошові кошти, сплачені позивачем за товар по рахунку №816 від 21.12.2016 в сумі 394200,00 грн.

29 серпня 2017р. позивач направив відповідачу вимогу в порядку ст. 530 ЦК України про поставку товару, відповідно до рахунку № 816 від 21.12.16р.

Враховуючи повернення відповідачем позивачу грошових коштів в сумі 147000,00 грн., позивач вимагав в семиденний термін з дня отримання вимоги поставити товар на суму 394 200,00 грн., а саме:

• Арматуру д. 10 А-500С, дл.=12м к-ть.-20 т.

• Арматуру д.12 А-500С, дл.= 12м к-ть. - 12,050 т.

Листом-повідомленням від 05.09.2017р. відповідач повідомив позивача про відмову від виконання вимоги позивача, мотивуючи це тим, що позивач не здійснив повну оплату рахунку № 816 від 21.12.2016р.

Як зазначає позивач, він, розраховуючи на належне виконання ФО-П Солоповим Р. І. свого зобов'язання, 07.09.2017р. уклав між TOB "Укрбудбізнес" (постачальник) та TOB "Компанія "НІККОЛ" (покупець) договір поставки № 7-09/2017.

Відповідно до п. 1 додатку № 2 до договору поставки № 7-09/2017, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець оплатити прийнятий товар у відповідності до зазначеної специфікації:

• Арматуру д. 10 А-400С, дл.=12м к-ть. - 20 т.

• Арматуру д.12 А-400С, дл.= 12м к-ть. - 12,050 т.

Пунктом 2 додатку № 2 до договору поставки № 7-09/2017, передбачено загальна вартість товару за договором в розмірі 557670,00 грн., у тому числі ПДВ 92945,00 грн.

Додатком № 2 до договору поставки № 7-09/2017 передбачено строк поставки товару, а саме - протягом 5 робочих днів з моменту підписання додатку.

Таким чином, TOB "Укрбудбізнес" уклав договір поставки на кількість товару, яку повинен поставити відповідач - ФОП Солопов Р.І.

Як зазначає позивач, через відмову відповідача виконати своє зобов'язання перед позивачем, ТОВ "Укрбудбізнес" не змогло виконати своє зобов'язання за договором поставки № 7-09/2017 перед TOB "Компанія "НІККОЛ", у зв'язку з чим ТОВ "Укрбудбізнес" вимушено було розірвати даний договір поставки, що підтверджується угодою про розірвання договору поставки.

Таким чином, на думку позивача, у TOB "Укрбудбізнес" була реальна можливість отримати дохід, у випадку виконання відповідачем, зобов'язання з поставки товару, що підтверджується укладеним договором поставки № 7-09/2017 від 07.09.2017р. між TOB "Укрбудбізнес" та TOB "Компанія "НІККОЛ" на суму 557670,00 грн.

Отже, розмір упущеної вигоди, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, становить 163470,00 грн. (557670,00 грн. - 394200,00 грн.).

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач у наданому до господарського суду відзиві на позов, зазначає наступне.

В наданій до господарського суду претензії від 29.08.2017р. , позивач вимагав в семиденний термін з дня отримання вимоги поставити товар на суму 394200,00 грн., а саме:

-Арматуру д. 10 А-500С, дл.=12 м к-ть. - 20 т.;

-Арматуру д. 12 А-500С, дл.=12 м к-ть. - 12,050 т.

Проте дана претензія не може розглядатися як належна спроба досудового врегулювання спору, оскільки відповідно до рахунку №816 від 21.12.2016р., відповідач зобов'язався поставити позивачу наступний товар:

-Арматуру Ф10 А-400С, Д=12 м кількість - 22 т.;

-Арматуру Ф12 А-400С, Д=12 м кількість - 22 т.

Договір поставки між позивачем та відповідачем про поставку Арматури д. 10 А-500С, дл.=12 м та Арматури д. 12 А-500С не укладався взагалі, навіть у спрощеній формі.

Також відповідач зазначає, що починаючи з 28.12.2016р. відповідач не відмовлявся виконати свої зобов'язання по договору поставки від 21.12.2017р., та в листі від 05.09.2017р., який адресований TOB Укрбудбізнес , повідомив, що замовлений та частково оплачений в грудні 2016 року товар: арматура Ф10 А400С у кількості 22 тони вартістю 225500,00 грн. без ПДВ, арматура Ф12 А400С у кількості 22 тони вартістю 225500,00 грн. без ПДВ, загальною вартістю 541200,00 грн., в тому числі 90200,00 грн. ПДВ, відповідно маркований та готовий для передачі за адресою: м. Харків, вул. Єнакіївська, 7, за умови оплати частини вартості товару в розмірі 147000,00 грн. та позивач повинен забрати товар зі складу. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми упущеної вигоди в розмірі 163470,00 грн., представник ФОП Солопова Р.І. зазначає, що дана вимога є необґрунтованою та пред'явлена безпідставно.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 ст. 181 ГК України, передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Тобто, у разі недотримання сторонами письмової форми правочину (за умови, що законом не вимагається обов'язкове укладення договору в письмовій формі) для з'ясування факту його вчинення та змісту слід виходити з приписів ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України. При цьому, поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (схвалення правочину), може бути виражена в будь-якій формі, що однозначно свідчить про волю сторони на визнання правочину, зокрема, за допомогою здійснення конклюдентних дій, наприклад прийняття виконання, здійснення розрахунків тощо.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудбізнес" та Фізичною особою - підприємцем Солоповим Русланом Івановичем (надалі - відповідач) відповідно до ст. 184 ГК України у спрощений спосіб був укладений договір на поставку будівельних матеріалів.

Зазначене підтверджується висновками господарського суду Харківської області під час розгляду справи № 922/632/17, рішення по якій залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2017р.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).

Положеннями ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, у листі від 28.12.2016р. за вих. № 2812-1 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів за не відвантажений товар по рахунку №816 від 21.12.2016 у розмірі 541200,00 грн., що перераховані платіжними дорученнями №№ 1072, 1073, 1070 від 21.12.2016.

Натомість, відповідач повернув позивачу грошові кошти в сумі 147000,00 грн. та в призначенні платежу вказав про повернення коштів за непоставлений товар, згідно листа від 28.12.2016 за вих. №2812-1 у т.ч. ПДВ 20% - 24500,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Таким чином, відповідачем не було повернуто позивачу грошові кошти, сплачені позивачем за товар по рахунку №816 від 21.12.2016 в сумі 394200,00 грн.

Неповернення відповідачем суми заборгованості за оплачений, але не отриманий товар в сумі 394200,00 грн. стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду Харківської області у справі №922/632/17, з вимогою про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 394200,00 грн., згідно ст. 1212 ЦК України.

Під час розгляду справи № 922/632/17 судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини з поставки товару, а саме укладено договір поставки у спрощений спосіб. Суд дійшов висновку, що позивач листом від 28.12.2016р. за вих. № 2812-1, у зв'язку із невідвантаженням товару, вимагав у відповідача повернути перераховані на підставі рахунку № 816 від 21.12.2016р. кошти в сумі 541200, 00 грн., тобто позивач фактично відмовився від укладеного з позивачем в спрощений спосіб договору поставки товару, а отже у відповідача відпала правова підстава для збереження коштів, перерахованих позивачем в якості оплати за поставку товару по вказаному договору.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Матеріалами справи підтверджується направлення на адресу відповідача вимоги про здійснення на адресу позивача поставки товару на суму 394200,00 грн. (неповернутих відповідачем відповідно до вимоги від 28.12.2016 за вих. № 2812-1).

В листі ФОП Солопова Р. І. від 05.09.2017р., який адресований TOB Укрбудбізнес , відповідач повідомив, що замовлений та частково оплачений в грудні 2016 року товар: арматура Ф10 А400С у кількості 22 тони вартістю 225500,00 грн. без ПДВ, арматура Ф12 А400С у кількості 22 тони вартістю 225500,00 грн. без ПДВ, загальною вартістю 541200,00 грн., в тому числі 90200,00 грн. ПДВ, відповідно маркований та готовий для передачі за адресою: м. Харків, вул. Єнакіївська, 7., за умови оплатити частину вартості товару в розмірі 147000,00 грн. та забрати товар зі складу.

Враховуючи викладене, позивач, листом від 06.12.2017р. повідомив ФОП Солопова Р.І. про відмову від договору поставки, відповідно до рахунку № 816 від 21.12.2016р. та вимагав повернути на адресу позивача грошові кошти в розмірі 394200,00 грн.

В силу положень статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, враховуючи часткове повернення відповідачем коштів за непоставлений товар в сумі 147000,00 грн., у відповідача перед позивачем виникла грошова заборгованість в сумі 394200,00 грн. (541200,00 грн. - 147000,00 грн.), яка правомірно пред'явлена позивачем до стягнення.

Отже, враховуючи всі обставини справи та надані сторонами докази, суд вважає вимогу позивача про стягнення на свою користь суми грошових коштів за не отриманий товар в розмірі 394200,00 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача суми упущеної вигоди в розмірі 163470,00 грн., суд виходить з наступного.

В обґрунтування даної вимоги, позивач, зокрема, посилається на укладення між ТОВ "Укрбудбізнес" та TOB "Компанія "НІККОЛ" договору поставки, укладаючи який позивач розраховував на належне виконання ФО-П Солоповим Р. І. свого зобов'язання щодо поставки оплаченого ТОВ "Укрбудбізнес" товару.

Таким чином, TOB "Укрбудбізнес" уклав договір поставки на кількість товару, яку повинен поставити відповідач - ФОП Солопов Р.І.

Додатком № 2 до договору поставки № 7-09/2017 передбачено строк поставки товару, а саме - протягом 5 робочих днів з моменту підписання додатку.

Як зазначає позивач, через відмову відповідача - ФОП Солопова Р.І. виконати своє зобов'язання перед позивачем, ТОВ "Укрбудбізнес" не змогло виконати своє зобов'язання за договором поставки № 7-09/2017 перед TOB "Компанія "НІККОЛ", у зв'язку з чим ТОВ "Укрбудбізнес" вимушено було розірвати даний договір поставки, що підтверджується угодою про розірвання договору поставки.

Таким чином, на думку позивача, у TOB "Укрбудбізнес" була реальна можливість отримати дохід, у випадку виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару, на суму 557670,00 грн.

Отже, розмір упущеної вигоди, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, становить 163470,00 грн. (557670,00 грн. - 394200,00 грн.).

За статтею 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Частиною 2 статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно положень статті 224 ГК України, які узгоджуються з положеннями статті 623 ЦК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У господарських правовідносинах під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає (постанова Верховного Суду України від 22 січня 2013 у справі № 3-72 гс 12).

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Позивач зазначає, що, в разі своєчасної поставки товару відповідачем, він міг би отримати дохід у розмірі 163470,00 грн.

З приводу зазначеного, суд зауважує, що позивачем не обгрунтовано можливість порушення співвідношення майнових інтересів сторін договору і позбавлення заінтересованої сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору, у випадку виконання договору поставки на існуючих умовах.

Також, відсутність у позивача прибутку в розмірі 163470,00 грн. не є порушенням співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки ризики ведення підприємницької діяльності позивача, зокрема, ненадходження коштів від такої діяльності або надходження у розміру меншому, ніж розраховувалось, покладаються виключно на позивача.

Приписами статті 42 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

На думку суду, неотримання позивачем прибутку у розмірі 163470,00 грн., у зв'язку з розірванням договору поставки, укладеному між ТОВ "Укрбудбізнес" та TOB "Компанія "НІККОЛ", не можуть вважатися істотною зміною обставин, оскільки, укладаючи договір поставки вже після початку судових процесів між позивачем та відповідачем щодо не поставки ФОП Солоповим Р.І. сплаченого позивачем товару, які тривають з лютого 2017р., позивач приймав на себе певний ризик та був обізнаний з умовами виконання своїх зобов'язань перед TOB "Компанія "НІККОЛ".

Таким чином, суд зауважує, що матеріалами справи та додатково поданим доказами в обгрунтування даної вимоги, позивачем не доведено вчинення відповідачем цивільного правопорушення, яке повинно складатися з наступних елементів: протиправної поведінки відповідача, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, вини відповідача.

А отже вимога позивача про стягнення з ФОП Солопова Р.І. суми упущеної вигоди в розмірі 163470,00 грн. є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК України та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Солопова Руслана Івановича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудбізнес" (03061, м. Київ, проспект Відрадний, б. 95, літ. "Г", код ЄДРПОУ 32420884) суму попередньої оплати згідно рахунку № 816 від 21.12.2016р. в розмірі 394200,00 грн., судові витрати в розмірі 5913,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.12.2017 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/3436/17