Постанова

від 13.12.2017 по справі 820/4449/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 грудня 2017 р. № 820/4449/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Панова М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Андрієць М.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПК ІНДУСТРІЯ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПК ІНДУСТРІЯ" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, в якому, з урахуванням уточнень просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23.05.2017 №0001131403, №0001141403.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки перевірки, на підставі яких було винесено спірні податкові повідомлення - рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки судження податкового органу про порушення вимог податкового законодавства зі сторони позивача виходять виключно з мотивів нереальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ Інформер Торг (код 39072313), ТОВ Баланар (код 39203856), ТОВ Конкорд Лоджистик (код 36251362), ТОВ Енкі Констракт (код 39035926), ТОВ Фабенс (код 39285132), ТОВ КМУ (код 39165287), ТОВ Селестіс (код 39223029), ТОВ ПК Індустрія (код 37363627), в зв'язку з наявністю податкової інформації інших контролюючих органів про відсутність за місцезнаходженням, відсутність реальності здійснення господарської діяльності вищезазначених підприємств, тощо. Зазначив, що висновки відповідача про фіктивність укладених правочинів, що були предметом перевірки та, як наслідок - неправомірності формування податкового кредиту та валових витрат спростовується наявністю первинної документації щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що оскаржувані рішення винесено з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, в судовому засіданні проти позову заперечував.

Суд, вислухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, дійшов висновку виходячи з наступного.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області було проведено документальну планову виїзну перевірку підприємства позивача питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено Акт перевірки №3251/20-40-14-03-07/38773958 від 28.04.2017, яким встановлено порушення пп.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.2, 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.9 П(С)БО 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246, п.6, 9.4, 10, 11 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов'язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20, в наслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 564 754 гривень; порушення пп.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в наслідок чого занижено суму податку на додану вартість до сплати на загальну суму 2 849 727 гривень; порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 10 210,02 гривень; ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині несвоєчасного надходження імпортних товарів на територію України по імпортним контрактам; ст. 9 Декрету КМУ від 19.02.1993 року №15-93, в частині порушення порядку декларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України станом на 01.07.2016 року за імпортними контрактами; ст. 115 Кодексу законів про працю.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, контролюючим органом винесені податкові повідомлення - рішення відповідача №0001131403, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств на суму 3 138 853,00 гривень; №0001141403, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на суму 3 379 320,00 гривень; №0001151403, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1445,00 гривень за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних на суму; №0001161403, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 гривень за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства; №0001171403, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 18440,21 гривень за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства.

Підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та, як наслідок, прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень - рішень, стала наявність наступної податкової інформації:

- ДПІ у Київо-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київський області складено акти від 27 червня 2014 року за №301/22-03/39072313, від 11 липня 2014 року за №342/22-03/39072313, від 21 липня 2014 року за №370/22-03/39072313 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Інформер Торг з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за березень 2014 , яким встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій на ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому діючим законодавством України;

- Бориспільскою ОДПІ ГУ Міндоходів у Київський області складено акт від 22.07.2014 за №374/10-04-22-10/39203856 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Баланар (код ЄДРПОУ 39203856), щодо підтвердження господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період червень 2014, яким встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій на ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому діючим законодавством України;

- листом ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №3373/7/26-54-22-05-17 від 17.11.2014 отримано податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ Конкорд Лоджистик (код 36251362) по взаємовідносинах з постачальниками та покупцями за період вересень-жовтень 2014, в якому зазначено, що аналізом звітності з ПДВ за вересень-жовтень 2014, яка не вважається податковою декларацією та наявної податкової інформації, встановлено невідповідність показників податкової звітності, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту;

- листом ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 16.12.2014р. №1079/7/26-50-22-06 отримано податкову інформацію по ТОВ Енкі Констракт (код 39035926) за липень, серпень, вересень 2014, згідно якої шляхом маніпулювання звітними даними було сформовано технічний податковий кредит, що в свою чергу не тягне за собою виникнення розбіжностей з ПДВ в базах даних Міндоходів України та надало можливість в подальшому формувати сумнівний податковий кредит по ланцюгу постачання до вигодонабувачів та транзетерів, які в свою чергу використовують даний схемний податковий кредит з метою заниження податку на додану вартість;

- листом Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 18.02.2015р. №578/7/10-31-22-4 отримано податкову інформацію від 18.02.2015р. №39/22-4 по взаємовідносинах ТОВ Фабенс (код 39285132) з підприємствами-постачальниками та підприємцями-покупцями за період з 01.08.2014 по 31.12.2014, згідно якого підприємство здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам;

- листом ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.12.2014 № 10257/7/26-59-22-08 отримано податкову інформацію про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Консалт Менеджмент Україна (код 39165287) стосовно взаємовідносин за період з 01.07.2014 по 31.10.2014, згідно з яким підприємство здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам;

- Бориспільскою ОДПІ ГУ Міндоходів у Київський області складено довідку Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ Селестіс (код 39223029) щодо підтвердження господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період червень-липень 2014 від 10.11.2014 №405/22-1/39223029, згідно з якою вбачається факт проведення транзитних фінансових потоків;

- Західною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківський області проведено позапланову перевірку ТОВ ПК Індустрія (код 37363627) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2013 по 05.08.2014, за результатами якої складено акт від 20.08.2014 №2723/20-33-22-03-07/37363627 згідно якого встановлено порушення податкового законодавства з ПДВ та податку на прибуток, що вказує на відсутність факту реального здійснення господарських операцій даними контрагентами - постачальниками, що спростовує реальність проведених ними господарських операцій по взаємовідносинах з позивачем.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з вищезазначеними підприємствами мають ознаки нереальності здійснення господарських операцій.

Щодо господарської діяльності позивача та його взаємовідносин з вищезазначеними контрагентами, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ Інформер Торг (код 39072313), укладено договір поставки №210314/2 від 21.02.2014, згідно якого ТОВ Інформер Торг (Продавець) зобов'язується поставляти, а покупець приймати та своєчасно оплачувати підшипники, ремені, запчастини та інші товари непродовольчої групи партіями, у строки, в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у видатковими накладними і/або специфікаціях.

Окрім цього матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ Баланар (код 39203856), укладено договір поставки №230514/2 від 23.05.2014, згідно якого ТОВ Баланар (Постачальник) зобов'язується поставляти, а позивач (Покупець) приймати та своєчасно оплачувати підшипники, ремені, запчастини та інші товари непродовольчої групи партіями, у строки, в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у видатковими накладними і/або специфікаціях.

Також матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ Конкорд Лоджистик (код 36251362), укладено договір поставки №110814/2 від 11.09.2014, згідно якого ТОВ Конкорд Лоджистик (Постачальник) зобов'язується поставляти, а позивач (Покупець) приймати та своєчасно оплачувати підшипники, ремені, запчастини та інші товари непродовольчої групи партіями, у строки, в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у видатковими накладними і/або специфікаціях.

Також матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ Енкі Констракт (код 39035926), укладено договір №281714/2 від 28.07.2014, згідно якого ТОВ Енкі Констракт (Постачальник) зобов'язується поставити на адресу позивача (Покупець), товар (підшипники, ремені, запчастини та інші товари непродовольчої групи).

Окрім цього матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ Фабенс (код 39285132) було укладено договір №232014 від 23.09.2014, згідно з яким ТОВ Фабенс поставити на адресу позивача (Покупець), товар (підшипники, ремені, запчастини та інші товари непродовольчої групи).

Також матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ Консалт Менеджмент Україна (код 39165287) (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки №110814/2 від 11.08.2014 про те, що в порядку та на умовах, визначених цим договором Постачальник зобов'язується поставляти, а Покупець приймати та своєчасно оплачувати підшипники, ремені, запчастини та інші товари непродовольчої групи партіями, у строки, в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у видатковими накладними і/або специфікаціях.

Окрім цього матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ Селестіс (код 39223029) (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки №250614/2 від 25.06.2014 про те, що в порядку та умовах, визначеним цим договором, Постачальник зобов'язується поставляти, а Покупець приймати та своєчасно оплачувати підшипники, ремені, запчастини та інші товари непродовольчої групи партіями, у строки, в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у видатковими накладними і/або специфікаціях.

Також матеріалами справи підтверджено, що у квітні 2014 позивачем відображено у обліку видаткові та податкові накладні, прийняті від ТОВ ПК Індустрія (код 37363627) на оприбуткування товару - підшипників.

На виконання умов зазначених договорів вищевказані підприємства здійснили постачання обумовленого договорами товару, що підтверджується: видатковими накладними; товарно-транспортними накладними; податковими накладними; платіжними дорученнями на оплату закупленого товару; довіреностями на отримання ТМЦ; паспортами та сертифікатами якості (відповідності) на закуплений та реалізований товар.

Окрім цього судом встановлено, що вищезазначені отримані товарно-матеріальні цінності були оприбутковано на складі підприємства позивача та у подальшому реалізовано згідно договору поставки №050913/1 від 05.09.2013 з ТОВ Ваго-Рев ; договору поставки №3480/14-Д (УЗ) від 07.02.2014 з ПАО Мотор Січ ; договору поставки №627 уп від 22.01.2014 з ДП Завод імені ОСОБА_3 та за договорами іншим контрагентам, що підтверджується інвентаризаційними описами ТМЦ на підприємстві позивача станом на час проведення перевірки та на 01.12.2017р., договором оренди на складські та офісні приміщення за адресою м. Харків, пров. Сімферопольський, 6, а також відповідними видатковими накладними.

Таким чином, позивачем доведено факт передачі, отримання, транспортування, зберігання, використання та взаємних розрахунків за товар, отриманий за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ Інформер Торг , ТОВ Баланар , ТОВ Конкорд Лоджистик , ТОВ Енкі Констракт , ТОВ Фабенс , ТОВ КМУ , ТОВ Селестіс , ТОВ ПК Індустрія , що підтверджено наведеними вище первинними документами.

Наведене свідчить, що при укладанні та виконанні згаданих вище договорів дії господарюючих суб'єктів були направлені на реальне настання юридичних наслідків за укладеними правочинами та відсутність у них ознак їх нікчемності.

Додатково суд відзначає, що згідно статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, очевидно, що сторонами було погоджено всі істотні умови для даного виду договорів.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст. 86 Кодеквсу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

З огляду на вимоги ст. 61 Конституції України, суд критично ставиться до наведеної в акті перевірки податкової інформації як доказу того, що контрагенти позивача не могли забезпечити виконання укладених між собою правочинів через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та інше.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відтак, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно ст. 44.1 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ст. 134.1. Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом .198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.п."а"п.198.1 ст.198).

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За правилами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, суд зазначає, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також Юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.09 судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Крім того, суд зазначає, що норми п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Як встановлено судом, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти правильності оформлення податкових накладних, які виписувалися контрагентом позивача та на підставі яких позивач скористався правом на формування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача є необґрунтованим та таким, що суперечить дійсним обставинам справи, через що, позовна заява позивача підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, 94, ч. 1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПК ІНДУСТРІЯ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23.05.2017 №0001131403 та №0001141403.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПК ІНДУСТРІЯ" (код ЄДРПОУ 38773958) сплачену суму судового збору в розмірі 97773 (дев'яносто сім тисяч сімсот сімдесят три) грн. 42 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2017 року.

Суддя М.М.Панов