Постанова

від 14.06.2018 по справі 820/4449/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4449/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Олійник А.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 року, (суддя Панов М.М., повний текст складено 19.12.2017 року) по справі № 820/4449/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ПК Індустрія"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Торговий дім "ПК Індустрія" звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23.05.2017 року №0001131403, №0001141403.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23.05.2017 року №0001131403 та №0001141403.

ГУ ДФС у Харківській області (далі відповідач), не погоджуючись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування посилається на відсутність реального здійснення господарської діяльності контрагентів позивача.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування зазначив, що доводи апеляційної скарги не підтверджені належними доказами.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в спірний період позивач перебував на податковому обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС в Харківській області, видами діяльності є: - виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів;- оброблення металів та нанесення покриття на метали; - механічне оброблення металевих виробів;- діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; - оптова торгівля іншими машинами й устаткованням;- неспеціалізована оптова торгівля (основний); - вантажний автомобільний транспорт; - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;- ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення.

ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Торговий дім "ПК Індустрія" за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт 3251/20-40-14-03-07/38773958 від 28.04.2017 року (т.1 а.с.20-132).

Згідно висновків акту перевірки зазначено. зокрема про порушення позивачем:

- пп.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.2, 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, п.9 П(С)БО 9 «Запаси» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246, п.6, 9.4, 10, 11 П(С)БО 16 «Витрати» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20, в наслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 564 754 гривень;

- порушення пп.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в наслідок чого занижено суму податку на додану вартість до сплати на загальну суму 2 849 727 гривень;

23.05.2017 року відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення:

- №0001131403 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3138853,00 грн. ( 2564754грн. за податковим зобов'язанням та 574099 грн. за штрафними санкціями)

-№0001141403 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на загальну суму 3 379 320,00 грн.( 2703456грн. за податковим зобов'язанням та 675864 грн. за штрафними санкціями) (т.1 а.с. 16- 19).

Підставою для збільшення податкових зобов'язань підприємству слугували висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Баланар» , ТОВ «Конкорд Лоджистик» , ТОВ «Енкі Констракт» , ТОВ «Фабенс» , ТОВ «Консалт Менеджмент Україна» , ТОВ «Селестіс» , ТОВ «Інформер Торг» , ТОВ «ПК Індустрія» .

Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, оскаржив їх в судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Баланар» , ТОВ «Конкорд Лоджистик» , ТОВ «Енкі Констракт» , ТОВ «Фабенс» , ТОВ «Консалт Менеджмент Україна» , ТОВ «Селестіс» , ТОВ «Інформер Торг» , ТОВ «ПК Індустрія» належними первинними документами, а тому збільшення податкових зобов'язань за перевірений період є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 17 П(С)БУ 16 Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Згідно до п.18 П(С)БУ 16, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов'язані з купівлею-продажем валюти; інші витрати загальногосподарського призначення.

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Таким чином до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За правилами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 21.03.2014 року між позивачем та ТОВ «Інформер Торг» укладено договір поставки №210314/2 згідно якого позивач придбав підшипники, ремені, запчастини та інші товари непродовольчої групи партіями, у строки, в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у видатковими накладними і/або специфікаціях (т. 3 а.с. 119 -123 ).

На виконання умов зазначеного договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: договір, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні; довіреності на отримання ТМЦ (т.3 а.с.124 - 249, т. 4 а.с. 1 - 37).

23.05.2014 року між позивачем та ТОВ «Баланар» укладено договір поставки №230514/2, згідно якого позивач придбав підшипники, ремені, запчастини та інші товари непродовольчої групи партіями, у строки, в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у видатковими накладними і/або специфікаціях (т. 3 а.с. 41 - 46).

На виконання умов зазначеного договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, відомості про вантаж, податкові накладні, довіреності на отримання ТМЦ (т.3 а.с.47 - 118).

25.06.2014 року між позивачем та ТОВ «Селестіс» укладено договір поставки №250614/2, відповідно до якого позивач придбав підшипники, ремені, запчастини та інші товари непродовольчої групи партіями, у строки, в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у видатковими накладними і/або специфікаціях (т. 2 а.с. 96 - 100).

На виконання умов зазначеного договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, відомості про вантаж, довіреності на отримання ТМЦ, податкові накладні(т.2 а.с.101- 164).

28.07.2014 року між позивачем та ТОВ «Енкі Констракт» укладено договір №281714/2, згідно якого позивач придбав підшипники, ремені, запчастини та інші товари непродовольчої групи.

11.08.2014 року між позивачем та ТОВ «Консалт Менеджмент Україна» укладено договір поставки №110814/2, згідно якого позивач придбав підшипники, ремені, запчастини та інші товари непродовольчої групи партіями, у строки, в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у видатковими накладними і/або специфікаціях (т. 2 а.с. 165- 169).

На виконання умов зазначеного договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні. (т.2 а.с.170- 248, т. 3 а.с. 1- 5).

11.08.2014 року між позивачем та ТОВ «Конкорд Лоджистик» укладено договір поставки №110814/2, згідно якого позивач придбав підшипники, ремені, запчастини та інші товари непродовольчої групи партіями, у строки, в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у видатковими накладними і/або специфікаціях. (т. 3 а.с 11 - 15).

На виконання умов зазначеного договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: видаткові накладні; товарно-транспортні накладні, податкові накладні, довіреності на отримання ТМЦ (т. 3 а.с. 16-40).

В квітні 2014 позивачем придбано у ТОВ «ПК Індустрія» підшипники, що підтверджено видатковими та податковими накладними.

23.09.2014 року позивачем придбано у ТОВ «Фабенс» підшипники, ремені, запчастини та інші товари непродовольчої групи.

Оплата вказаного товару була здійснена в безготівковій спосіб, що підтверджується платіжними дорученнями.

Придбані товари позивачем оприбутковано та використано в господарській діяльності шляхом подальшої реалізації, що підтверджується договорами поставки №050913/1 від 05.09.2013 з ТОВ «Ваго-Рев» ; №3480/14-Д (УЗ) від 07.02.2014 з ПАО «Мотор Січ» ; №627 уп від 22.01.2014 з ДП «Завод імені ОСОБА_3» , інвентаризаційними описами ТМЦ , видатковими накладними; платіжними дорученнями на оплату закупленого товару; довіреностями на отримання ТМЦ; паспортами на закуплений та реалізований товар (т. 4 а.с. 78 - 241).

Позивач має складські приміщення, що підтверджується договором оренди на складські та офісні приміщення за адресою м. Харків, пров. Сімферопольський, 6.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо дотримання позивачем вимог щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Жодних зауважень до поданих позивачем документів податковим органом не висловлено ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі.

Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаного правочину, дійсно відбулися та є економічно виправданими.

На момент здійснення господарських операцій та складення згаданих вище первинних документів контрагенти позивача мали статус платника податків та були зареєстровані як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, з посиланням на акт перевірки та податкову інформацію по контрагентам постачальникам, зазначає що судом не враховано доводи податкового органу про безтоварність господарських операцій, а саме: керівник та головний бухгалтер в одній особі, відсутність звітування в 2015р, відсутність підприємств за місцезнаходженням, відсутність факту руху палива, а саме його придбання, заправляння автомобіля, списання палива, відсутність необхідних трудових ресурсів, виробничих, складських, офісних приміщень, транспортних засобів, анулювання свідоцтв ПДВ, наявність обвинувальних вироків суду щодо фіктивного підприємництва ТОВ " Енкі Констант", ТОВ " Фабенс", за діяння контрагентів -постачальників у колі підприємств в рамках кримінальних проваджень в частині фіктивного підприємництва.

В якості доказу "безтоварності" спірних господарських операцій відповідач посилається на акти та листи податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "Баланар", ТОВ"Інформер Торг",ТОВ " Конкорд Лоджистик", ТОВ "Енкі Костракт", ТОВ "Фабенс", ТОВ "Консалат Менеджемент Україна" складені в 2014р, 2105р.

Колегія суддів зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки лише фіксують наявність перешкод в їх проведенні та не можуть містити висновки щодо реальності здійснення суб'єктами господарської діяльності господарських операцій.

Посилання податкового органу на акт перевірки від 20.08.2014р. відносно ТОВ "ПК Індустрія", в якому містяться висновки щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій з позивачем, колегія суддів вважає такими, що не спростовують доводи суду, оскільки зазначений акт не надався до суду, а тому не можливо з'ясувати чи було предметом перевірки взаємовідносини цього контрагента з позивачем.

Також колегія суддів відхиляє посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень, як доказ нереальності господарських операції вчинених з контрагентами, оскільки відповідачем не надано доказів їх наявності, крім того відповідно до ч.6 ст.78 КАС України лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В той же час, жодного вироку по притягненню посадових осіб ТОВ «Баланар» , ТОВ «Конкорд Лоджистик» , ТОВ «Консалт Менеджмент Україна» , ТОВ «Селестіс» , ТОВ «Інформер Торг» , ТОВ «ПК Індустрія» до відповідальності по спірним господарським операціям, ухвал про закриття провадження і звільнення таких осіб від кримінальної відповідальності або постанов суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрали законної сили не існує, зворотного відповідачем не доведено.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

Жодних доказів на підтвердження того, що позивач або контрагент позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання внятих зобов'язань, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, зворотнього не доведено.

Доводи апеляційної скарги щодо не звітування контрагентів позивача в 2015р., як доказ "безтоварності" господарських операцій суд вважає помилковим, оскільки норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 77 цього Кодексу.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом першої інстанції надано досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та встановлено, що останні містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов'язань.

Щодо доводів апеляційної скарги про не врахування судом обвинувальних вироків суду відносно посадових осіб ТОВ «Енкі Констракт» , ТОВ «Фабенс» колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи наявний вирок Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2016р. у справі № 756/8888/16-к, яким визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.205 КК України директора ТОВ "Фабенс".

Також міститься вирок Оболонського районного суду м. Києва від 01.07.2016р. у справі № 756/792/16-к, яким визнано винуватим у вчинені злочину , передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.205 КК України (пособництво у фіктивному підприємництві) директора ТОВ "Енкі Констракт". (т.5 а.с.23-35).

Надані вироки отримані податковим органом з реєстру судових рішень, не містять зазначення прізвища особи, яка притягнута до кримінальної відповідальності, а також не містять інформації щодо набрання ними законної сили.

Крім того колегія суддів зазначає, що вироком від 07.10.2016р. надано правову оцінку діям директора ТОВ " Фабенс" з іншими контрагентами, а саме щодо підробки договорів поставки № 7/МТР від 17.11.2014р. та 8/МРТ від 16.01.2015р., видаткових , податкових накладних, а також інших документів про нібито поставку у період з 28.11.2014р. по 29.12.2014р. на ТОВ "Укрвагонремтнранс" для їх подальшого поставляння на державне підприємство " Житомирський бронетанковий завод".

Вироком від 01.07.2016р. надано правову оцінку діям директора ТОВ " Енкі Констатракт" з іншими контрагентами, а саме щодо підробки договору поставки № 6/МТР від 24.10.2014р., видаткових , податкових накладних, а також інших документів про нібито поставку у період з 24.11.2014р. по 20.01.2015р. на ТОВ " Укрвагонремтнранс" для їх подальшого поставляння на державне підприємство " Житомирський бронетанковий завод".

Проте, відповідачем не було надано доказів що, договори, укладені позивачем з даним товариством, у судовому порядку визнано недійсними. Також у вироках не надавалась оцінка господарським операціям ТОВ Фабенс , ТОВ "Енкі Констракт" з позивачем, а надана оцінка господарської діяльності по іншим договорам та з іншими підприємствами.

Враховуючи, що у вироках відсутні відомості про господарські операції між позивачем та ТОВ Фабенс , ТОВ "Енкі Констракт", таке рішення суду не може бути визнано належним доказом на підтвердження порушення позивачем вимог податкового законодавства, які зумовили прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, встановлення факту фіктивності підприємства - контрагента позивача саме по собі не може свідчити про незаконність господарських операцій (ухвала Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2015 року у справі №826/18925/14, залишена без змін постановою Верховного Суду України від 11 квітня 2017 року).

Водночас, обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства), встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі відносно фізичної особи, не спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. При цьому, доказів недобросовісності самого платника (позивача у справі), а також того, що відомості, які містяться у поданих ним документах, представлених на обґрунтування права на бюджетне відшкодування, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, відповідачем не надано.

Відповідачем не надано доказів, що первинні документи, виписані від імені ТОВ Фабенс , ТОВ "Енкі Констракт" особою, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цих підприємств.

Сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб'єктів не є беззаперечним доказом відсутності реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

На час здіснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об'єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг (поставки товарів), адже у комерційній діяльності виконання поставок товарів (надання послуг) не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди не ґрунтуються на доказах, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи є належними доказами виконання контрагентом умов договорів, оскільки відповідають ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача.

Твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентами спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 23.05.2017 року №0001131403, №0001141403 є протиправними та правомірно скасовані судом.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Торговий дім "ПК Індустрія" та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 по справі № 820/4449/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 18.06.2018 року