Ухвала

від 12.12.2017 по справі 522/10836/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/5840/17

Номер справи місцевого суду: 522/10836/16-ц

Головуючий у першій інстанції Бойчук А. Ю.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Кононенко Н.А.,

Цюри Т.В.,

за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 травня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Благо-Інвест Плюс , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача - Одеська міська рада, про визнання права на отримання квартири в порядку спадкування,

встановила:

14 червня 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом до ТОВ Благо-Інвест Плюс , та просив визнати його право на отримання однокімнатної квартири від ТОВ Благо-Інвест Плюс , площею 23 кв.м. в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

24.03.2017 року під час судового засідання в суді першої інстанції представник позивача ОСОБА_5 уточнила позовні вимоги та просила: встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 разом зі спадкодавцем - ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 в місті Одесі; визнати право ОСОБА_3 на отримання однокімнатної квартири від ТОВ Благо-Інвест Плюс , площею 23 кв.м. в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року; зобов'язати ТОВ Благо-Інвест Плюс , (ідентифікаційний код юридичної особи 35696609) надати ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1, однокімнатну квартиру, площею 23 кв.м. в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі 10.06.2013 року.

Представник позивача зазначав, що ОСОБА_3 є онуком ОСОБА_4 та єдиним спадкоємцем, оскільки всі інші спадкоємці померли та більше ніхто не претендує на спадщину.

Його дідусеві - ОСОБА_7, який був працівником санаторію Фонтан , 01.08.1996 року був виданий ордер за НОМЕР_3 на жилу площу в гуртожитку.

Відповідно до ордеру на жилу площу в гуртожитку було надане право займати кімнату за НОМЕР_3 по АДРЕСА_1, площею -41,5 кв.м. та загальною 74,3 кв.м. п'ятьом особам: ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3.

Представник позивача вказав, що у подальшому було прийняте рішення про проведення реконструкції санаторію Фонтан за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 2.4.2. Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.09.2008 року за № 1097 Про надання дозволу ТОВ Благо-Інвест Плюс , на реконструкцію санаторію Фонтан з розміщенням дитячого реабілітаційного медичного центру європейського типу за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 , зобов'язано ТОВ Благо-Інвест Плюс до початку будівництва здійснити відселення громадян, що проживають у гуртожитку, що підлягає знесенню, за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до чинного законодавства, з наданням іншого благоустроєного житла, згідно з додатком 1.

Під номером 2 у вказаному додатку зазначено, що відселенню з гуртожитку по АДРЕСА_1 підлягають ОСОБА_4 та ОСОБА_8, які займали в гуртожитку площу 23 кв.м., з наданням іншого благоустроєного житла, а саме дві однокімнатні квартири.

Однак квартири так і не були надані ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_8.

Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача вказав, що оскільки на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.09.2008 року за № 1097 ОСОБА_4 належало право на отримання однокімнатної квартири, площею 23 кв.м., і дане право не було реалізовано, то це право переходить до нього - ОСОБА_3 - її онуку, оскільки він є єдиним спадкоємцем після її смерті.

Крім того, для отримання квартири в порядку спадкування від ТОВ Благо-Інвест Плюс , на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.09.2008 року за № 1097, представник позивача просив встановити факт його постійного проживання з ОСОБА_4 на час відкриття спадщини.

Представник позивача стверджував, що за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_3 проживав з дня свого народження і на момент відкриття спадщини. І тільки 07.04.2015 року він покинув місце проживання, оскільки був закликаний до строкової військової служби у Національну гвардію України.

Посилаючись на зазначені обставини, просив його вимоги задовольнити.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування даного судового рішення та ухвалення нового, про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав суду достатніх і належних доказів на підтвердження факту його постійного проживання з ОСОБА_4 на час відкриття спадщини. Крім того, квартира, на яку позивач просить визнати право власності, не входить до складу спадщини вищевказаної ОСОБА_4, а тому позивач не може успадковувати майно, яке належало спадкодавцю.

З такими висновками суду повністю погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Ордер НОМЕР_3, виданий адміністрацією санаторію Фонтан 01.08.1996 року не може підтверджувати факт постійного проживання позивача ОСОБА_3 з ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, оскільки відповідно до статті 129 ЖК УРСР, є лише підставою для вселення на надану жилплощу, після якого особа набуває право користування жилим приміщенням.

Однак, свідоцтво про базову загальну середню освіту ОСОБА_3 НОМЕР_4 від 25.06.2008 року не містять жодної інформації про те, що він проживав разом з ОСОБА_4 на час відкриття спадщини.

Так, суд виходив із того, що згідно пояснень представника органу самоорганізації населення комітету мікрорайону (далі - ОСОН КМ) 10-та станція Великого Фонтану в м. Одесі ОСОБА_10, було встановлено, що довідка за № 61/0108 від 01.08.2015 року була видана на підставі інформації, наданої громадянами, які проживали в гуртожитку за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1, особи яких встановити не вдалося. ОСОБА_10 пояснила, що представники ОСОН КМ 10-та станція Великого Фонтану особисто не перевіряли інформацію про те, чи проживав ОСОБА_3 у гуртожитку та будь-які документи, які б підтверджували факт його проживання у гуртожитку з ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, відсутні.

З цих підстав, суд дійшов правильного висновку про те, що інформація, яка міститься у довідках за № 61/0108 від 01.08.2015 року та за № 1145 (форма за № 1) від 10.10.2015 року, надана ОСОН КМ 10-та станція Великого Фонтану , а також інформація, яку надавали свідки у судовому засіданні, ґрунтується на припущеннях, тому не може вважатися належним доказом того, що позивач ОСОБА_3 постійно проживав з ОСОБА_4 на час відкриття спадщини.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.09.2008 року № НОМЕР_2 Благо-Інвест Плюс булонадано дозвіл на реконструкцію санаторію Фонтан з розміщенням дитячого реабілітаційного медичного центру європейського типу за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, після оформлення документів на землекористування, згідно з чинним законодавством. Зобов'язано ТОВ Благо-Інвест Плюс до початку будівництва здійснити відселення громадян, що проживають у гуртожитку, що підлягає знесенню, за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до чинного законодавства, з наданням іншого благоустроєного житла, згідно з додатком 1 (Список громадян, що підлягають відселенню з гуртожитку по АДРЕСА_1 відповідно до чинного законодавства, з наданням іншого благоустроєного житла).

Так, у вказаному додатку під номером 2 вказано, що відселенню з гуртожитку по АДРЕСА_1 підлягають ОСОБА_4 та ОСОБА_8, які займали в гуртожитку площу 23 кв.м., з наданням іншого благоустроєного житла, а саме дві однокімнатні квартири.

Житлова площа у гуртожитку по АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_4 та ОСОБА_8 для проживання, у зв'язку з тим, що вони були працівниками санаторію Фонтан . Проте, вищевказана житлова площа не належала їм на праві власності, а надавалася лише у користування.

Відповідно до статті 127 ЖК Української РСР та Положення про гуртожитки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 84 від 27.04.2015 року, гуртожиток - це спеціально споруджений або переобладнаний жилий будинок, який використовується для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Житлова площа в гуртожитку надається відповідно до статті 128 ЖК Української РСР незалежно від черговості, наявності пільг тощо.

Згідно статті 129 ЖК Української РСР, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Пунктом 10 Положення про гуртожиток передбачено, що жила площа в гуртожитках не надається особам, які забезпечені житлом у тому самому населеному пункті, де зареєстровано гуртожиток.

Відповідно до статті 136 ЖК Української РСР, у разі знесення будинку або переобладнання будинку (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом, осіб, які проживають у гуртожитку виселяють з наданням іншої жилої площі у гуртожитку або іншого жилого приміщення.

Надаване громадянам у зв'язку з виселенням з гуртожитку інше жиле приміщення має відповідати вимогам, передбаченим частиною другою статті 114 ЖК Української РСР.

Відповідно до статті 114 ЖК Української РСР, надаване громадянам у зв'язку з виселенням інше жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Так, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Однак, відселення громадян, з гуртожитку по АДРЕСА_1 у м. Одесі та надання їм інших житлових приміщень, ТОВ Благо-Інвест Плюс ,розпочало у 2014 році, тобто вже після смерті ОСОБА_4 яка до моменту смерті була зареєстрована та проживала у гуртожитку за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1.

Суд обґрунтовано виходив із того, що відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема - особисті немайнові права.

Відповідно до глави 21 ЦК України, до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи входить право фізичної особи на місце проживання (стаття 310 ЦК України).

Таким чином, у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 значна частина її прав та обов'язків припинилися, у тому числі і її право на місце проживання (право на відселення її з гуртожитку та надання їй у зв'язку з цим іншого житла).

У зв'язку з цим, суд правильно відмовив позивачу у праві на отримання однокімнатної квартири від ТОВ Благо-Інвест Плюс в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, оскільки вказане немайнове право, відповідно до статті 1219 ЦК України, не увійшло до складу спадщини ОСОБА_4, та не могло перейти до ОСОБА_3 в порядку спадкування.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції України.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

Н.А. Кононенко

Т.В. Цюра