Рішення

від 16.03.2010 по справі 2-131/2010

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кременчуцький районний суд Полтавської області

м. Кременчук, вул. Майора Борищака, 31, 39600, 0(536)-74-13-27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2010 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Степаненка Ю.І.,

при секретарі Левицькій І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит в особі Філії Придніпровське регіональне управління ПАТ Банк Фінанси та Кредит до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит в особі Філії Придніпровське регіональне управління ПАТ Банк Фінанси та Кредит (надалі Банк) звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення у солідарному порядку боргу за кредитним договором у сумі 61 456 гривень 09 копійок та судових витрат у справі, пов'язаних з оплатою судового збору (державного мита) в сумі 614 гривень 56 копійок та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень, мотивуючи тим, що 24 вересня 2008 року між Банкам та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № МКЕН 12-08/2, згідно якого Банк надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 25 000 гривень по процентній ставці 36 процентів річних зі строком погашення до 24 вересня 2009 року.

За умовами п,3.2 кредитного договору ОСОБА_1 повинен був щомісячно сплачувати кредит та відсотки за користування кредитом в строк до 10 числа кожного місяця, у складі платежу, розмір якого встановлений графіком зниження розміру заборгованості (додаток №1 до договору).

Забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором є порука ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується договорами поруки № МКЕН 12-08/2-ПІ, № МКЕН 12-08/2-П2, укладеними 24 вересня 2008 року між Банком та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які зобов'язалися перед Банком відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_1 по кредитному договору.

З грудня 2008 року ОСОБА_1 не виконує умови кредитного договору, у зв'язку з чим Банк направляв всім відповідачам вимоги по усуненню порушень по кредитному договору, але дані вимоги відповідачі залишили без уваги. За таких порушень відповідно до п.6.1 кредитного договору відповідачу ОСОБА_1 була нарахована пеня із розрахунку один відсоток за кожен день від простроченої суми.

Однак, до цього часу борг по кредиту не сплачений, зобов'язання не виконуються.

Станом на 27 листопада 2009 року ОСОБА_1 заборгував Банку 61 456 гривень 09 копійок, у тому числі: прострочену заборгованість по тілу кредиту - 18 867 гривень 77 копійок; прострочену заборгованість по відсоткам - 3 205 гривень 65 копійок; поточну заборгованість по відсоткам - 483 гривні 84 копійки; пеню по простроченому кредиту - 35 922 гривень 08 копійок; пеню по простроченим відсоткам - 2 976 гривень 75 копійок.

У зв'язку з цим відповідачами порушені права та інтереси Банку, як кредитора. Тому позивач з підстав умов кредитного договору та договорів поруки, норм статей 526,530,553-559,611,612,1050 ЦК України просив суд задовольнити позов.

В судовому засіданні представник позивача по довіреності ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав, в обґрунтування позову пояснив так, як викладено вище в описовій частині рішення.

Відповідач ОСОБА_1 на виклики суду не з'явився, про розгляд справи останній був повідомлений в порядку ч.9 статті 74 ЦПК України шляхом публікації оголошень у газетах Зоря Полтавщини та Урядовий кур'єр .

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнали частково і пояснили, що з вимогами Банку по тілу кредиту, відсоткам по простроченій та поточній заборгованості вони погоджуються, а нараховану пеню по простроченому кредиту та простроченим відсоткам не визнають, оскільки відповідачем ОСОБА_1 18 грудня 2008 року було подано до Банку письмове звернення, яке містило оферту, зміст якої повністю відповідає вимогам ЦК України, у якому пропонувалося відстрочити платежі на максимальний термін, не нараховувати пеню, списати вже прострочену пеню, на що Банком відповіді до цього часу не надано. Тому вони вважають, що запропонована оферта вступає в дію за дотримання вимог ч.3 статті 205, статті 207 ЦК України, тобто після місячного спливу з моменту отримання письмового повідомлення з урахуванням норм Закону України Про звернення громадян . У зв'язку з цим, на їх думку. Банк не мав права з 18 січня 2009 року вимагати дострокового погашення боргу, а також процентів та пені по кредитному договору.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, підтверджується наявними у справі доказами і не заперечується сторонами, що відповідно до укладеного 24 вересня 2008 року між Банком та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору № МКЕН 12-08/2 Банк надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 25 000 гривень з оплатою по процентній ставці 36 процентів річних зі строком погашення до 24 вересня 2009 року (а.с.8-10).

З боку кредитора зобов'язання виконані своєчасно та в повному обсязі. Позичальнику ОСОБА_1 була видана Банком готівка у сумі 25 000 гривень, що підтверджується заявою на видачу готівки №4 від 24 вересня 2008 року (а.с.13).

У порядку забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Банк 24 вересня 2008 року уклав з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договори поруки № МКЕН 12-08/2-Ш, № МКЕН 12-08/2-П2, згідно яких останні зобов'язалися перед Банком відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань за Кредитним договором № МКЕН 12-08/2 (а.с.16,19).

Згідно п.3.2 Кредитного договору строк повернення кредитних ресурсів сплинув 24 вересня 2009 року та відповідно до п.7.3 цей договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе обов'язків.

Проте, до цього часу відповідачі своїх зобов'язань за кредитним договором та договорами поруки належним чином не виконують, що призвело до прострочення платежів як за кредитом, так і за процентами та пенею і станом на 27 листопада 2009 року відлові дач-позичальник ОСОБА_1 та відповідачі-поручителі ОСОБА_6 заборгували Банку 61 456 гривень 09 копійок, у тому числі: прострочену заборгованість по тілу кредиту - 18 867 гривень 77 копійок; прострочену заборгованість по відсоткам - 3 205 гривень 65 копійок; поточну заборгованість по відсоткам - 483 гривні 84 копійки; пеню по простроченому кредиту - 35 922 гривень 08 копійок; пеню по простроченим відсоткам - 2 976 гривень 75 копійок., що підтверджується письмовим розрахунком Банку (а.с.7), проти математичного обрахування якого відповідачі ОСОБА_6 не заперечували.

Згідно статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вимоги позивача підлягають захисту також з підстав умов кредитного договору, договорів поруки, статей 15,16,525,526,536,611,612,1048,1050,1054 Цивільного кодексу України, статей 79,81,88 ЦПК України.

Заперечення відповідачів ОСОБА_3 в частині стягнення з них пені не можуть заслуговувати на увагу, оскільки посилання ними в обґрунтування своїх заперечень проти цих вимог Банку на норми статей 205,207 Цивільного кодексу України, які містять загальні положення про правочини, жодним чином не спростовують позовних вимог Банку.

Укладення, зміна і розірвання договору врегульовано главою 53 Цивільного кодексу України.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч.1 статті 641 ЦК України). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч.1,2 статті 642 ЦК України).

У справі відсутні будь-які докази, які б засвідчували бажання акцептанта-Банку прийняти пропозицію оферента ОСОБА_1 укласти майбутній змінений кредитний договір.

За таких обставин суд постановляє рішення про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором у сумі 61 456 гривень 09 копійок та судових витрат пов'язаних з оплатою позивачем судового збору в сумі 614 гривень 56 копійок, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень (а.с.2,3).

На підставі викладеного, керуючись статтями 15,16,525,526,536,546,548,549,554,611, 612,625,641,642,1048,1049,1050,1054 ЦК України, статтями 10,11,79,81,88,209,213-215,218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит в особі Філії Придніпровське регіональне управління ПАТ Банк Фінанси та Кредит задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит в особі Філії Придніпровське регіональне управління ПАТ Банк Фінанси та Кредит борг за кредитним договором № МКЕН 12-08/2 від 24 вересня 2008 року станом на 27 листопада 2009 року в сумі 61 456 гривень 09 копійок та судові витрати в сумі 734,56 гривень, а всього 62 190 (шістдесят дві тисячі сто дев'яносто) гривень 65 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Кременчуцький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя