Рішення

від 13.12.2017 по справі 526/675/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/675/17 Номер провадження 22-ц/786/3082/17

Головуючий у 1-й інстанції Горошко А. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року

м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :

головуючого судді : Кузнєцової О.Ю.

суддів: Одринської Т.В., Триголова В.М.

при секретарі Рибак О.О.

за участі представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 15 листопада 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до територіальної громади в особі Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на майно, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом та, остаточно визначившись у позовних вимогах відповідно до заяви від 07 червня 2017 року (а.с. 50-51), просив визнати за ним право власності на ідеальну частку, яка становить 27,3%, що складає 48,1572 кв.м. силосховища, зерноскладу по вул ОСОБА_7, 87-В у с. Біленченківка Гадяцького району Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що він відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі 13.02.2002 року за № 329, отримав у власність право на майнові паї, розміром 6538 гривень та 5106 гривень, які перебували у колективній власності КСП Дружба (правонаступник СТОВ «Дружба») с. Біленченківка Гадяцького району Полтавської області.

Зазначав, що 14 лютого 2002 року згідно з актом приймання-передачі майна, виділеного в рахунок майнового паю, йому було передано: сівалку зернову C3-3.6 - 1570 грн.; причіп ПКБ-817 - 1000 грн.; зерносховище бригади №1 - 959 грн.; бурякозбиральний к-н КС-6 (1,9%) - 1831 грн.; силосховище бригади №1 (27,3%) - 3489 грн. На зерносховище та силосховище, зерносклад, крім іншого, видана накладна №126 від 14.02.2002 року - в рахунок майнового паю.

22 травня 2012 року він отримав свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ПО ГЧ № 000016.

Вказував, що вирішив зареєструвати право власності на силосховище, зерносклад, проте 17 березня 2017 року отримав відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень в зв'язку з відсутністю на зворотній стороні свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ПО ГЧ №000016 року від 22.02.2012 року відмітки підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі та засвідчення підписом керівника такого підприємства і печаткою.

Зазначав, що у відповідності до витягу з єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10.03.2011 року внесено запис про припинення юридичної особи - СТОВ «ДРУЖБА», що позбавляє можливості поставити відмітку, підпис та печатку СТОВ «ДРУЖБА» на звороті свідоцтва, а отже і юридично оформити належне йому на паві власності майно.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 15 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3, просив скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене у справі не відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно копії журналу обліку свідоцтв про право на майновий пай реорганізованого КСП «Дружба», ОСОБА_8 і ОСОБА_9 згідно свідоцтв № ПО-ІІ 028254 та № ПО-ІІ 028259 мали право на майновий пай реорганізованого КСП «Дружба».

13.02.2002 року державним нотаріусом Гадяцької державної нотаріальної контори Полтавської області було видано ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом серії АЕІ № 897958, зареєстрованого в реєстрі за № 329 (спадкова справа № 313-2000), згідно якого спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається з права власності на майнові паї, розміром 6538 гривень та 5106 гривень, які перебувають у колективній власності КСП Дружба (СТОВ «Дружба») с. Біленченківка Гадяцького району Полтавської області, що належали померлому ОСОБА_3 та померлій ОСОБА_8 Дане свідоцтво зареєстровано 22.05.2012 року за № 22, у зв'язку з чим ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності ПО ГЧ № 000016, що підтверджується відповідним написом на звороті свідоцтва про право на спадщину за законом, який завірено підписом сільського голови Біленченківської сільської ради та гербовою печаткою відповідної ради. Згідно свідоцтва ОСОБА_3 має право на пайовий фонд майна КСП «Дружба», у т.ч. реорганізованого СТОВ «Дружба», на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії АЕІ № 897958 від 13.02.2002 року у розмірі 11 644 грн.

Як вбачається з копії акта приймання-передачі майна, виділеного в рахунок майнового паю від 14.02.2002 року, СТОВ «Дружба» Гадяцького району Полтавської області в особі директора ОСОБА_7 та за згодою Уповноваженого від співласників ОСОБА_10 і Спостережної ради в особі голови ОСОБА_11 передало ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.02.2002 року в рахунок майнового паю майно підприємства: сівалку зернова С3-3,6 вартістю 1 570 грн., причіп ПКБ - 817 вартістю 1 000 грн., зерносховище бригади № 1 вартістю 959 грн.; бурякозбиральний к-н КС-6 (1,9 %) вартістю 1 831 грн.; силосховище бригади № 1 (27,3 %) вартістю 3 489 грн.

Відповідно копії накладної СТОВ «Дружба» № 126 від 14.02.2002 року ОСОБА_3 в рахунок майнового паю було передано 27,3 % силосховища, зерноскладу на суму 3 489 грн.

Відповідно повідомлення архівного сектора Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області від 07.06.2017 року № 01-16/170, протоколи загальних зборів пайовиків та положення про паювання СТОВ «Дружба» с. Біленченківка Гадяцького району Полтавської області за 2002 рік на зберігання до архівного сектору райдержадміністрації не надходили.

Відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 10.03.2011 року СТОВ «Дружба» припинило свою діяльність.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області № 81 від 21.09.2012 року та розпорядження сільського голови Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області № 4 о.д. від 02.02.2016 року будівлі силосховища колишнього СТОВ «Дружба» присвоєно адресу вул. Миру, 87-В, с. Біленченківка Гадяцького району Полтавської області.

Згідно копії технічного паспорта на виробничий будинок силосховище, зерносклад по вул. Миру, 87-В, с. Біленченківка Гадяцького району Полтавської області виготовленого 28.02.2017 року ПП «Миргородське підприємство технічної інвентаризації та експертиз «Інвентаризатор», силосховище, зерносклад - А-1 має площу 176,4 кв.м.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Глобинської міської ради ОСОБА_12 № 34322720 від 17.03.2017 року було відмовлено у державній реєстрації права приватної власності на силосховище, зерносклад, що розташований по вул. Миру, 87-В, с. Біленченківка Гадяцького району Полтавської області за ОСОБА_3

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду достатніх доказів, які б свідчили про належне передання йому у власність в рахунок майнового паю майна СТОВ «Дружба».

Колегія суддів не може погодитись із такими висновком місцевого суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 392 ЦК особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами; 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення до суду стала відсутність у ОСОБА_3 позасудової можливості підтвердити право власності на частину силосховища, зерноскладу, оскільки СТОВ «Дружба» припинило свою діяльність.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. 

З наданих позивачем доказів, а саме акта приймання-передачі майна, виділеного в рахунок майнового паю від 14.02.2002 року та накладної СТОВ «Дружба» № 126 від 14.02.2002 року, вбачається факт передачі йому в рахунок майнового паю майна СТОВ «Дружба», що, в силу положень ст. 328 ЦК України, свідчить про правомірність набуття відповідного майна у власність.

При цьому, місцевий суд, посилаючись на порушення при передачі майна ОСОБА_3 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, залишив поза увагою, що належне передання майна СТОВ «Дружба» сторонами не оспорюється, а матеріали справи не містять будь-яких відомостей, які б вказували на те, що процедура передання позивачеві в рахунок майнового паю частки силосховища, зерноскладу, відбулася із порушенням визначеного законодавством порядку.

Згідно з пунктом 9 Порядку, виділення зі складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Згідно із показаннями свідків, допитаних судом першої інстанції, передачі майна СТОВ «Дружба» ОСОБА_3 передували загальні збори пайовиків підприємства, які реалізували надане їм повноваження на виділення зі складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам та проголосовано за виділення групі пайовиків майна підприємства, зокрема і силосховища, зерноскладу.

Доводи місцевого суду, викладені в оскаржуваному рішенні, щодо не взяття до уваги показання ОСОБА_5 у зв‘язку із тим, що він не зміг надати суду протокольні відомості загальних зборів пайовиків, є безпідставними, оскільки встановленню підлягає сам факт проведення зборів та їх результати. Протокольні дані загальних зборів пайовиків, зокрема кількість присутніх на зборах пайовиків, відомості про головуючого на зборах тощо, не входять до предмета доказування у даній справі.

Той факт, що протоколи загальних зборів пайовиків та положення про паювання СТОВ «Дружба» с. Біленченківка Гадяцького району Полтавської області за 2002 рік на зберігання до архівного сектору Гадяцької райдержадміністрації не надходили, не свідчить про те, що такі збори протягом 2002 року не проводились, особливо за наявності у справі доказів, зокрема показань свідків, які вказують на їх проведення.

Будь-які докази, які прямо чи опосередковано вказують на те, що загальними зборами пайовиків СТОВ «Дружба» позивачеві не виділялось майно підприємства, у матеріалах справи відсутні. Від так, висновки місцевого суду про безпідставність доводів позивача носять характер припущень, що відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України є неприпустимим.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач територіальна громада в особі Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області визнала позовні вимоги ОСОБА_3 та просила їх задовольнити.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. До таких висновків прийшов і місцевий суд, оскільки відповідно до положень ч. 4 ст. 174 ЦПК України не постановляв ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову. Таким чином, місцевий суд мав процесуальні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову ОСОБА_3, проте, без належних на те підстав, не ухвалив відповідне судове рішення.

Окрім того, відповідно до ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В порушення визначеного до ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу мирного користування власністю, суд першої інстанції залишив поза увагою, що за відсутності у позивача можливості юридично оформити право власності на належне йому майно, власнику створюються юридичні перешкоди у повноцінному користуванні та розпорядженні майном. Таким чином, неврахованим залишилось втручання державі в особі органів місцевого самоврядування у право власності ОСОБА_3

В контексті фактичних обставин справи та згідно з позиції ЄСПЛ, викладеної у рішенні у справі Skyropiia Yialias проти Туреччини, заява № 47884/99 від 22 вересня 2009 року, таке втручання прирівнюється до позбавлення права власності або ж встановлення контролю за його реалізацією.

За таких обставин, порушене право ОСОБА_3 підлягає судовому захисту, а його позовні вимоги – задоволенню.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції внаслідок неповного з‘ясування обставин, що мають значення по справі та порушення норма матеріального права, ухвалено помилкове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для його та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 15 листопада 2017 року – скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Позов ОСОБА_3 до територіальної громади в особі Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області про визнання права власності на майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ідеальну частку силосховища, зерноскладу по вул. Миру, 87-В у с. Біленченківка Гадяцького району Полтавської області, яка становить 27,3%, що складає 48,1572 кв.м. силосховища, зерноскладу.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: --//-- ОСОБА_1

Судді --//-- ОСОБА_13

--//-- ОСОБА_14

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: ОСОБА_1