Вирок

від 20.12.2017 по справі 371/1287/17

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.12.2017 Єдиний унікальний № 371/1287/17

Миронівський районний суд Київської області

ЄУН 371/ 1287 /17

Провадження № 1-кп /371/ 134 /17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з секретарем ОСОБА_2 ,

за участі

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження відомості про яке 25 червня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12017110220000320, по обвинуваенню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кип`ячка Миронівського району Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, працюючого забійником на ТОВ «Барвінок-Інвест», маючого професійно-технічну освіту, не одруженого, дітей на утриманні не має, не депутата, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 25 червня 2017 року близько 22 години 40 хвилин, у темний час доби, при штучному освітленні вулиці та мокрому асфальтному покритті, керував технічно справним автомобілем марки «ВАЗ» модель «2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_7 .

Рухаючись зі швидкістю більшою за 59,2-73,7 кілометрів на годину (згідно висновку інженерно-технічної експертизи № 12-1/1977 від 21 вересня 2017 року, складеного Київським НДЕКЦ МВС України) по автомобільній дорозі, що проходить по вулиці Вишневій в напрямку перпендикулярно розташованої вулиці Паризької Комуни в місті Миронівка Київської області, вищезазначений автомобіль під керуванням ОСОБА_4 , доїжджаючи до повороту на вулицю Паризької Комуни, у порушення вимог Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01 січня 2002 року (далі ПДР України), а саме:

- п. 2.3. ПДР України, де вказано, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки;

- п. 2.9. ПДР України, де вказано, що водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- п. 12.1. ПДР України, де вказано, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

- п. 12.2. ПДР України, де вказано, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;

- п. 12.4. ПДР України, де вказано, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год,

був неуважним до дорожніх обставин, не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав безпечну швидкість для свого руху, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, завчасно не виявив перешкоди у вигляді бетонного паркану, що знаходився в кінці вулиці Вишневої та проходить по ліву і праву сторону вулиці Паризької Кумуни, здійснив наїзд на вказану перешкоду.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (зіткнення транспортного засобу із бетонним парканом) пасажир автомобіля марки «ВАЗ» модель «2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження, з якими була доставлена до Миронівської центральної районної лікарні.

Відповідно до висновку експерта № 30 від 16.09.2017, складеного за результатами проведення судово-медичної експертизи, отримане потерпілою ОСОБА_6 тілесне ушкодження у вигляді перелому середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням викликає розлад здоров`я більше 21-го дня і відноситься до ушкоджень середньої тяжкості.

Вказані порушення ОСОБА_4 вимог ПДР України знаходяться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали для потерпілої.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази треба дослідити та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченого, кваліфікація його дій, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд провів судовий розгляд провадження із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілої, вивченням матеріалів, що характеризують особистість обвинуваченого та матеріалів цивільного позову, визнавши недоцільним дослідження інших доказів.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе визнав в повному обсязі та пояснив, що було все саме так, як викладено у обвинувальному акті. Злочин він вчинив не умисно, у наслідок вживання алкогольних напоїв. Пояснив, що він зробив для себе належні висновки, обіцяв підтримувати матеріально потерпілу, просив суд при призначенні покарання врахувати вказане.

Потерпіла в судовому засіданні дала покази, що 25 червня 2017 року вона їхала в автомобілі з потерпілим, який перед тим вживав алкогольні напої. В місті Миронівка Київської області, обвинувачений не впорався із керуванням свого авто та допустив зіткнення із бетонним парканом, у наслідок чого вона отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Таким чином, судом встановлено, що своїми протиправними, винними діями, обвинувачений ОСОБА_4 будучи суб`єктом вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, 25 червня 2017 року близько 22 години 40 хвилин, керуючи автомобілем марки «ВАЗ» модель «2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, передбачених підпунктами «б» та «в» пункту 2.3, підпункту «а» пункту 2.9, пунктів 12.1, 12.2 і 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, у наслідок чого вказаний автомобіль здійснив наїзд на бетонний паркан, який розташований в кінці вулиці Вишнева та проходить по ліву і праву сторону вулиці Паризької Кумуни міста Миронівка Київської області, у наслідок чого потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням, які викликають розлад здоров`я більше 21-го дня, та є тілесними ушкодженнями середньої тяжкості.

За таких обставин, суд вважає доведеним те, що обвинувачений ОСОБА_4 25 червня 2017 року вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При розгляді даної справи судом було детально вивчено та проаналізовано докази, які характеризують особу обвинуваченого, зокрема:

Згідно з характеристикою Товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінок інвест», обвинувачений працює забійником тварин, за час роботи зарекомендував себе як працелюбний, відповідальний та дисциплінований працівник, у спілкуванні з колегами завжди доброзичливий ввічливий і чемний (а.с. 73).

Згідно з характеристикою, виданою 22 вересня 2017 року Кипячівською сільською радою Миронівського району Київської області № 365, обвинувачений за місцем своєї реєстрації характеризується як особа, щодо якої у сільської ради відсутні компрометуючі матеріали (а.с. 81).

Згідно вимоги про судимість від 11 вересня 2017 року № 6391/109/1011/02-17, обвинувачений не має незнятої чи непогашеної судимості (а.с. 82).

Згідно з довідкою нарколога, обвинувачений на диспансерному обліку в кабінеті нарколога не перебуває і не перебував, за медичною допомогою не звертався (а.с. 77).

Згідно з довідкою психіатра, обвинувачений на диспансерному обліку в кабінеті психіатра не перебуває і не перебував, за медичною допомогою не звертався (а.с. 78).

Під час розгляду кримінального провадження судом не встановлено обставин, які, у відповідності до ст. ст. 36-43 Кримінального кодексу України, виключають злочинність діяння обвинуваченого, а також підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, передбачених ст. ст. 44-49 Кримінального кодексу України.

Крім того, під час розгляду справи, судом не встановлено обставин, які свідчать про необхідність застосування до обвинуваченого примусового лікування, а також обставин, які свідчать про те, що обвинувачений вчинив вищезазначений злочин у стані неосудності чи обмеженої осудності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

У відповідності до ст. ст. 65, 66 Кримінального кодексу України суд вважає можливим визнати щире каяття обвинуваченого у вчиненні злочину та активне сприяння у його розкритті - обставинами, що пом`якшують покарання за скоєне.

У відповідності до ст. ст. 35, 67 Кримінального кодексу України суд вважає можливим визнати вчинення обвинуваченим злочину в стані алкогольного сп`яніння - обставиною, що обтяжує покарання за скоєне.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, особу обвинуваченого: його вік, стан здоров`я, соціальне становище, а також те, що в цілому він характеризується позитивно, працює.

Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, його щире каяття, наслідки суспільно-небезпечного діяння, зваживши на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів буде призначення покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України у виді обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами, на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнивши його від відбування основного покарання з іспитовим строком.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати в розмірі 2 225 гривень слід стягнути із засудженого на користь держави Україна.

Запобіжні заходи у даному кримінальному провадженні стосовно обвинуваченого не застосовувалися.

Під час підготовчого судового засідання потерпіла ОСОБА_6 заявила цивільний позов, за яким просила суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь шкоду у виді матеріальних збитків в розмірі 34 140 гривень 34 копійки, та 120000 гривень моральної шкоди, які вона понесла у зв`язку із вчиненням обвинуваченим вищезазначеного злочину.

Розглянувши кримінальне провадження, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 своїми протиправними, винними діями, 25 червня 2017 року близько 22 години 40 хвилин, керуючи автомобілем марки «ВАЗ» модель «2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, у наслідок чого ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням, які викликають розлад здоров`я більше 21-го дня, та є тілесними ушкодженнями середньої тяжкості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (ч. 2 ст. 127 КПК України).

За правилами вказаних норм законодавства, майнова та моральна шкода, завдана фізичній особі джерелом підвищеної небезпеки, у наслідок протиправних, винних дій осіб, може бути стягнута судом з цих осіб на користь фізичної особи, якій заподіяно майнову та моральну шкоду.

Із доданих до цивільного позову доказів, вбачається, що ОСОБА_6 у зв`язку із лікуванням отриманих від вчинення злочину тілесних ушкоджень понесла матеріальні витрати в загальному розмірі 34140 гривень 34 копійки.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 КПК України обвинувачений має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому внаслідок кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_4 08 жовтня 2017 року скористався своїм правом на відшкодування ОСОБА_6 , завданої внаслідок вчиненням злочину шкоди, сплативши позивачу 4 000 гривень, що підтверджується її розпискою, та визнано нею в судовому засіданні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовну вимогу про стягнення із ОСОБА_4 матеріального збитку позивача в розмірі 34140 гривень 34 копійки слід задовольнити в частині стягнення з ОСОБА_4 майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, в розмірі 30140 гривень 34 копійки, в задоволенні решти позовної вимоги слід відмовити у зв`язку із добровільним відшкодуванням обвинуваченим 4000 гривень.

Щодо позовної вимоги про стягнення із обвинуваченого 120 000 гривень моральної шкоди, то суд приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України).

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ч. 1 ст. 1168 Цивільного кодексу України).

Частина 3 ст. 23 Цивільного кодексу України передбачає, щоморальна шкода відшкодовується грішми. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості

Зважаючи на те, що у наслідок вчинення злочину потерпілій було завдано тілесні ушкоджень середньої тяжкості, у вигляді перелому середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням, від яких вона відчувала фізичний біль, змушена пройти тривале лікування, під час якого проведено оперативне втручання, тривалу реабілітацію, протягом якої вона мала фізичні незручності, зокрема протягом трьох місяців не могла ступати та давати навантаження на травмовану ногу, була тимчасово відірвана від активного соціального життя, суд вважає, що заявлений потерпілою розмір моральної шкоди є розумним та справедливим для відшкодування їй моральної шкоди завданої у наслідок вчинення злочину, а тому позов в частині стягнення із обвинуваченого120 000 гривень моральної шкоди підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивач в силу п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за позов у справі про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Підпунктом 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір в розмір 1 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено, що у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць становить 1600 гривень.

Зважаючи на те, що позов подано особою, яка звільнена від сплати судового збору, позов підлягає задоволенню частково, то суд приходить до висновку про необхідність стягнення із відповідача ОСОБА_4 на користь держави Україна судового збору в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

На підставі викладеного, ст. ст. 22, 1166, 1190 Цивільного кодексу України, ст. 88 ЦПК України, ст. ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», керуючись ст. ст. 33, 127-129, 318, 322, 337, 349, 368, 369-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд,

З А С У Д И В :

1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, призначивши йому покарання у виді одного року обмеження волі, позбавивши його права керування транспортними засобами строком в один рік.

2.На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного за цим вироком покарання з випробуванням, визначивши йому іспитовий строк у 1 (один) рік.

3.Згідно п. п 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: протягом строку випробування періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

4.Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , про стягнення з нього заподіяної внаслідок вчинення злочину моральної та матеріальної шкоди задовольнити частково.

5.Стягнути з ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_6 майнову шкоду завдану їй вчиненням злочину в розмірі 30140 (тридцять тисяч сто сорок) гривень 34 копійки.

6.Стягнути з ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_6 моральну шкоду завдану їй вчиненням злочину в розмірі 120000 (сто двадцять тисяч) гривень.

7.В задоволенні решти позову відмовити.

8.Стягнути з ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Держави Україна 1 600 (одну тисячу шістсот) гривень судового збору.

9.Стягнути з ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Держави Україна 2 225 (дві тисячі двісті двадцять пять) гривень процесуальних витрат.

10. На підставі ст. 55 Кримінального кодексу України строк відбування покарання у виді позбавлення засудженого ОСОБА_4 права керування транспортними засобами строком в один рік, рахувати з моменту набрання законної сили вироком.

11. Після набрання вироком законної сили скасувати арешт автомобіля марки «ВАЗ» 2107», державний номерний знак « НОМЕР_1 », повернувши його особі, у якої його вилучено.

12.Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та потерпілій.

13. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

14. Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис ОСОБА_1

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя ОСОБА_1