Постанова

від 19.12.2017 по справі 359/9091/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/9091/16-ц Головуючий у І інстанції Вознюк С. М. Провадження № 22-ц/780/5543/17 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І. Категорія 19.12.2017

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Іванової І.В., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря: Тимошевської С.І.,

розглянувши матеріали апеляційних скарг ОСОБА_2, Приватного підприємства Рінар-Бориспіль на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства Рінар-Бориспіль про визнання дій незаконними,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

В листопаді 2016 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона є власником земельних ділянок кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в с. Гнідин Бориспільського району Київської області.

В той же час, 17.04.2015 року рішенням Гнідинської сільської ради Бориспільського району, на підставі поданого землевпорядною організацією ПП Рінар-Бориспіль проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, громадянці ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства було передано у власність земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_3, яка межує з земельними ділянками позивача.

Оскільки не може проходити на свої земельні ділянки, так як прохід було передано іншій особі та з позивачем, як з суміжним землекористувачем не були погоджені межі земельної ділянки, яка передана у власність ОСОБА_2 та їй не було повідомлено про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки ОСОБА_2, - вважає, що поданий ПП Рінар-Бориспіль проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не відповідає вимогам законодавства.

Просила визнати дії приватного підприємства Рінар-Бориспіль незаконними.

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2, особа яка не брала участь у справі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, чим позбавив її можливості захищати свої права, а також було порушено принцип змагальності та диспозитивності цивільного судочинства. Також зазначає, що снує постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2015 року, яка залишена в силі Київським апеляційним адміністративним судом про визнання незаконним та скасування рішення Гнідинської сільської ради Бориспільського району № 631-45-VI від 17 квітня 2015 року . Київським апеляційним адміністративним судом було встановлено, що ОСОБА_4 не надано будь-яких доказів неправомірності прийняття рішення № 631-45-VI, а посилання , що межі земельної ділянки із суміжним землекористувачем не погоджувались є помилковим. Крім того зазначає, що в матеріалах справи не має жодного доказу якими ж саме діями чи бездіяльністю підприємства порушено її право, крім того, що вона вказує, що з нею не погодили межі земельної ділянки.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ПП Рінар-Бориспіль подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення ухвалено з неправильною оцінкою доказів, без всебічного з'ясування обставин справи, що призвело до прийняття висновків, які не відповідають обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що проект, який було виготовлено ПП Рінар-Бориспіль було погоджено відповідними органами, про що свідчать печатки, а також він був затверджений сільською радою, як це і передбачено земельним законодавством. Отже, якби були порушення, як це стверджує позивач, у виготовленні проекту Держгеокадастр не надав би висновків погодження проекту. Проект в цілому відповідає нормам та вимогам чинного законодавства. Позивач зазначала, що в результаті розробки проекту у неї немає доступу до ділянки, проте не додає жодного доказу того, що ділянки є взаємопов'язаними. Крім того в матеріалах справи не має жодного доказу якими ж саме діями чи бездіяльністю підприємства порушено її право, крім того, що вона вказує, що з нею не погодили межі земельної ділянки.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідача, які виразилися у виготовленні акту про встановлення в натурі та погодження зовнішніх меж земельної ділянки без погодження з ОСОБА_3 порушуються права та інтереси останньої.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України 2004 року, частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У відповідності до ч.2 та ч.3 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Колегія суддів вважає, що спосіб захисту права за яким звернулась позивач, не передбачений діючим законодавствами.

Крім того, судом першої інстанції встановлено , що позивачу ОСОБА_3 на праві власності належать: земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,1201 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,0796га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в с. Гнідин, Бориспільський район, Київська область, що підтверджується копіями державного акту на право власності на земельну ділянку серії : НОМЕР_4 та НОМЕР_5, виданих 01.07.2007 року.( а.с.7-10).

Рішенням Гнідинської сільської ради № 631-45-УІ від 17.04.2015 року Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок , затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в с. Гнідин та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,0142 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_3. (а.с. 18.).

З листа виконавчого комітету Гнідинської сільської ради № 02-18-327 від 19.06.2015 року вбачається, що рішення про передачу у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3220882601:01:006:01000, приймалося на підставі поданого заявником проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ПП Рінар-Бориспіль .

Акт про встановлення в натурі та погодження зовнішніх меж земельної ділянки - це складова проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки і зберігається в управлінні Держземагенства у Бориспільському районі.( а.с.19).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про Державний земельний кадастр кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Згідно ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною 1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Також, колегією суддів встановлено, що постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2015 року, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, треті особи: Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року та набрала чинності встановлено, що ОСОБА_3 не наведено обставин та не надано будь-яких доказів неправомірності прийняття рішення № 631-45-VI від 17 квітня 2015року, а посилання, що межі земельної ділянки як з суміжним землекористувачем не погоджувались є помилковим.

Також цим судовим рішенням встановлено, що позивач не обґрунтував та не надав належні докази, на підтвердження того, що рішення Гнідинської сільської ради Бориспільського району № 631-45-VI від 17 квітня 2015 року порушує право проходу до своїх земельних ділянок.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Такі обставини є преюдиціальними фактами, їх преюдиціальність заснована на юридичному механізмі набрання судовим рішення законної сили, відповідно до якого виникає заборона оспорювати в іншому процесі встановлені у цьому рішенні факти.

Отже, не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі відмови в позові - на позивача. При таких обставинах судовий збір за подання апеляційної скарги необхідно стягнути з позивача.

Керуючись ст.ст. 367,374,376 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

постановила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Приватного підприємства Рінар-Бориспіль - задовольнити.

Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного підприємства Рінар-Бориспіль про визнання дій незаконними.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства Рінар-Бориспіль ( ідентифікаційний код юридичної особи 37791410) 606 (шістсот шість) грн. 33 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 606 (шістсот шість) грн. 34 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: