Рішення

від 22.05.2007 по справі 25/103-07-2386

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/103-07-2386

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" травня 2007 р.Справа  № 25/103-07-2386

За позовом:   Товариства з обмеженою відповідальністю „Індустріально-метизна спілка”, м. Одеса

До відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю „Будбілд”

                                Відкритого акціонерного товариства „Дніпрошина”

Про стягнення 1001484,1 грн.

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Позивача: Єгоров Б.С., довір. № 92 від 02.02.07 р.

Відповідачів: ТОВ „Будбілд” - не з'явився

                   ВАТ „Дніпрошина” –Сердюк О.К., довір. від 02.01.07 р.

В судовому засіданні 22.05.07 р. приймали участь представники:

Позивача: Єгоров Б.С., довір. № 92 від 02.02.07 р.

Відповідачів: ТОВ „Будбілд” - не з'явився

                      ВАТ „Дніпрошина” –Сердюк О.К., довір. від 02.01.07 р.

Суть спору: Про стягнення солідарно з ТОВ „Будбілд” та ВАТ „Дніпрошина” на користь ТОВ „Індустріально-метизна спілка” заборгованість за поставлену металопродукцію в розмірі 35847,31 грн.;

про стягнення з ВАТ „Дніпрошина” на користь ТОВ „Індустріально-метизна спілка” заборгованість за поставлену металопродукцію в розмірі 681098,91 грн., штраф за неповністю вибрану продукцію в розмірі 165470,66 грн., індекс інфляції в розмірі 90635,65грн., три проценти річних в розмірі 28431,63 грн.,  всього 965636,89 грн.

Представник позивача на  заявлених позовних вимогах наполягає, надав суду пояснення від 16.04.07 р. вх. № 8592, від 27.04.07 р. вх № 9580, заяви про  уточнення позовних вимог від 16.0407 р. вх. № 8591, від 14.05.07 р. вх. № 10464, де виклав заявлені позовні вимоги у вищенаведеній остаточній редакції та обґрунтував позовні вимоги з огляду на норми чинного законодавства, пояснив обставини справи.

Первинні позовні вимоги позивача складали: стягнути з ВАТ „Дніпрошина” на користь ТОВ „ІМС” заборгованість в сумі 716946,22 грн., з яких 35847,31 грн. солідарно з ТОВ „Будбілд”, збитки понесені внаслідок інфляції у розмірі 89067,77 грн., три проценти річних у розмірі 25315,78 грн.,  штраф за не повністю вибрану продукцію в сумі 275784,44 грн.

Пояснюючи обставини справи щодо моменту виникнення заборгованості по поставці металопродукції за накладними №№ 1321,1360, 1579 позивач вказує на те, що ним рахунки №№ 3405, 3406, 3433 були направлені ВАТ „Дніпрошина” по факсу згідно умов договору, про що свідчать відповідні факсові звіти. Про   існування простроченої заборгованості відповідач повідомлявся листами від 17.07.06 р. № 5955, від 27.07.06 р. № 5955-1 у відповідь на які листом від 21.08.06 р. за № 2607 останній зазначив про неможливість оплати заборгованості внаслідок відсутності грошових коштів у підприємства. Також, позивач вказує на те, що в жовтні 2006 р. він звертався до господарського суду з позовом до ВАТ „Дніпрошина” про стягнення вказаної заборгованості в процесі розгляду якого останній приймав участь в судових засіданнях .

Нарахування суми штрафу за неповністю вибрану партію продукції позивач пояснює з посиланням на умови договору, якими передбачено, що порядок погодження обсягів замовлень   ВАТ „Дніпрошина” визначається в специфікаціях, а не в заявках останнього, у зв'язку з чим  згідно п.10.3 договору відповідач за неповністю вибрану партію продукції зазначену в специфікаціях зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 3% від вартості такої партії продукції.

Щодо посилань відповідача про залишення даного позову без розгляду згідно п.2 ст.81 ГПК України з підстав знаходження на розгляді  господарського суду Одеської області справи № 1-22/359-06-10797 за позовом ТОВ „ІМС” до ТОВ „Будбілд”, ВАТ „Дніпрошина” про стягнення заборгованості, індексу інфляції, трьох процентів річних, штрафу за не повністю вибрану продукцію, тобто справи  між тими ж сторонами,  про той же предмет і з тих же підстав, позивач зазначає, що скориставшись правом наданим йому ст.22 ГПК України на момент подачі даного позову він змінив предмет позовних вимог по справі № 1-22/359-06-10797 в частині стягнення з відповідачів заборгованості за поставлену металопродукцію, трьох процентів річних,  індексу інфляції, штрафу, тому така позиція відповідача не відповідає дійсності.

Відповідач, ТОВ „Будбілд” в судові засідання не з'являвся, однак  направив до господарського суду відзив на позовну заяву від 16.04.7 р. вх. № 8455, згідно якого просить суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в частині солідарного стягнення з нього 35847,31 грн. з тих підстав, що факт поставки та заборгованість   по сплаті основної заборгованості виникли у ВАТ „Дніпрошина” до моменту укладення договору поруки № 203/11 від 07.07.06 р. та додаткової угоди до нього, тобто порушення грошових зобов'язань останнього перед позивачем, за які договором та законом передбачені штрафні санкції, виникло до моменту укладення договору поруки.   

Відповідач, ВАТ „Дніпрошина”, заявлений позивачем позов не визнає, надав до суду відзив на позовну заяву від 16.04.07 р. вх. № 8584, де зазначає, що з врахуванням того що в провадженні господарського суду Одеської області на розгляді знаходиться справа № 1-22/359-06-10797 за позовом ТОВ „ІМС” до ТОВ „Будбілд”, ВАТ „Дніпрошина” про стягнення заборгованості за поставлену металопродукцію, три проценти річних, індекс інфляції, штраф за неповністю вибрану продукцію, тобто справа сторони за якою, предмет та підстави якої повістю співпадають з даною справою, у  зв'язку з чим господарський суд Одеської області згідно п.2 ч.1 ст.81 ГПК України  має залишити без розгляду справу  25/103-07-2386.

Також, в обгрунтування своїх заперечень відповідач вказує на те, що згідно п.6.1. договору купівлі-продажу виникнення зобов'язань по оплаті за отриману продукцію настає з моменту отримання рахунків на оплату, у зв'язку з чим за умови відсутності надісланих йому позивачем рахунків по оплаті поставленої за накладними № № 1321, 1360, 1579 продукції та доказів в підтвердження цього, вважає, що строк оплати відповідних партій продукції за умовами п.6.1. договору купівлі-продажу ще не настав і  ВАТ „Дніпрошина” не прострочило виконання зобов'язань за отриману продукцію згідно наведених накладних, а отже позивач не довів наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі         716946,22 грн., індексу інфляції та три проценти річних, розрахованих з суми заборгованості.

Вимоги позивача щодо стягнення з ВАТ „Дніпрошина” штрафу за не вибрану продукцію відповідно до п.10.3 договору купівлі-продажу з врахуванням протоколів розбіжностей до вказаного договору в яких визначалась редакція цієї умови договору спростовується відповідачем тим, що в порушення ст.ст. 33, 34 ГПК України позивач не подав до справи належних доказів які би містили дані про узгодження сторонами умов договору стосовно яких були складені протоколи розбіжностей.  

Крім того, доводи позивача про неповну вибірку ВАТ „Дніпрошина” продукції є помилковими та спростовуються тим, що п.2.2. договору встановлено, що загальна кількість, асортимент та строки виготовлення продукції вказуються в заявках покупця, які  і надсилались ТОВ „ІМС” і містили відомості стосовно об'ємів поставки продукції саме в  розмірі отриманому  ВАТ „Дніпрошина”, тому позиція позивача з цього приводу не відповідає дійсним обставинам справи.

Судом задоволено клопотання відповідача від 27.04.07 р. вх. № 9579 про витребування у Дніпропетровської філії ВАТ „Укртелеком” даних по вхідним міжміським дзвінкам на відповідний телефонний номер ВАТ „Дніпрошина” за 22 та 24 травня та 7 червня 2006 р. з телефонних номерів абонентів Одеської області, у зв'язку з чим направлено до ВАТ „Укртелеком” відповідний запит від 11.05.07 р.

Клопотанням від 22.05.07 р. за вх.№ 11611 відповідач подав до суду відповідь ВАТ „Укртелеком” на судовий запит  з проханням залучити його до матеріалів справи.

В порядку ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва  з 22.05.07 р. об 9 год. 45 хв. по 22.05.07 р. об 11 год. 00 хв.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

02.02.06 р. між ТОВ „Індустріально-метизна спілка” (Продавець) та ВАТ „Дніпрошина” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу оптової партії товарів № 620/173/06/П, п.1.1. якого передбачено, що Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти і оплатити продукцію  виробництва ВАТ „Сілур”, ВАТ „Стальканат”  для власного виробничого споживання, асортимент, кількість і ціна, якої зазначається в специфікації. При передачі Продукції декільками партіями,   наступні передачі оформляються заявками Покупця, які надходять на адресу  Продавця до 25 числа місяця, що передує місяцю виготовлення, з вказанням асортименту та кількості.

Загальна кількість, асортимент і строки виготовлення продукції вказуються в заявках Покупця.  Заявлені об'єми, строки відвантаження продукції письмово повідомляються Покупцю Продавцем. Перехід права власності на продукцію здійснюється в момент передачі продукції вантажеотримувачу. Поставка продукції здійснюється протягом 5 банківських днів  з моменту передоплати (п.п. 2.2., 2.3., 4.5., 4.6. договору).

Оплата за поставлену продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок  Продавця протягом 20 календарних днів з моменту поставки і передачі по факсимільному зв'язку рахунку на кожну узгоджену партію продукції згідно затвердженого сторонами графіку відвантаження (п.6.1. договору).

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.06 р. Покупець по договору несе наступну відповідальність: за неповністю вибрану продукцію, вказану в специфікаціях, сплачує Продавцю штраф в розмірі 3% від вартості, не вибраної своєчасно продукції   (п.п. 9.1., 10.3 договору).

Як додатки до договору № 620/173/06/П сторонами були підписані специфікація № 1 на поставку проволоки в 1 кварталі 2006 р. та специфікація № 2 на поставку проволоки в 2 кварталі 2006 р.

Також, сторонами були підписані протоколи розбіжностей до договору № 620/173/06/П від 02.02.06 р.  в яких викладались редакції змісту п.п. 4.6., 10.2., 10.3., 10.5. договору, однак за умови того, що дані протоколи розбіжностей не визначили, в порядку встановленому законодавством, остаточну редакцію наведених пунктів договору, на думку суду, умови договору є чинними в редакції договору  № 620/173/06/П від 02.02.06 р., підписаного обома сторонами.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором   № 620/173/06/П від 02.02.06 р.  позивачем було поставлено ВАТ „Дніпрошина” продукцію, про що свідчать подані  сторонами до матеріалів справи накладні на відвантаження готової продукції, квитанції про приймання вантажу, довіреності на отримання матеріальних цінностей, рахунки, виставлені до оплати відповідачем. В свою чергу, ВАТ „Дніпрошина” неналежним чином виконало свої зобов'язання за договором, здійснило часткову та несвоєчасну оплату вартості отриманої продукції, що підтверджують платіжні доручення та банківські виписки наявні в справі. Так, несвоєчасно оплаченими відповідачем були накладні № 1738 від 22.06.06 р. на суму 130648,80 грн., № 1769 від 26.06.06 р. на суму 145830,19 грн., № 1787 від 27.06.06 р. на суму 86088,82 грн., № 532 від 28.02.06 р. на суму 595564,14 грн., № 533 від 28.02.06 р. на суму 241523,77 грн., № 565 від 09.03.06 р. на суму 241869,89 грн., № 1108 від 28.04.06 р. на суму 238552,14 грн., № 1110 від 28.04.06 р. на суму 235645,31 грн., № 1152 від 29.04.6 р. на суму 23886,96 грн., № 1705 від 20.06.06 р. на суму 73101,94 грн., № 1711 від 20.06.06 р. на суму 84526,33 грн., № 1712 від 20.06.06 р. на суму 81507,89 грн., а неоплаченою відповідачем залишилась   отримана продукція за накладними на відвантаження готової продукції № 1579 від 07.06.06 р. на суму 233519,74грн.,  № 1321 від 22.05.06 р. на суму 236559,78 грн., № 1360 від 24.05.06 р. на суму 251133,12 грн., всього на суму 716946,22 грн.

Із аналізу п.6.1. договору та з врахуванням наявних в матеріалах справи листів ТОВ „ІМС” від 17.07.06 р. № 5955, від 27.07.06 р. № 5955-П, надісланих на адресу ВАТ „Дніпрошина”, та відповіді на них останнього від 21.08.06 р. № 2697,  вбачається, що  зобов'язання ВАТ „Дніпрошина” по оплаті вартості отриманої продукції настає протягом 20-ти днів  з моменту здійснення поставки та передачі по факсимільному зв'язку рахунку на кожну узгоджену партію продукції. Тобто, на думу суду, дані умови договору моментом виникнення зобов'язань встановлюють як можливість окремого існування факторів сплину 20-ти денного терміну здійснення платежів з моменту поставки, направлення факсимільним зв'язком рахунків до оплати,  так і  об'єднують можливість існування цих факторів одночасно. При цьому, та за умови повідомлення  ТОВ „ІМС” листами від 17.07.06 р. № 5955, від 27.07.06 р. № 5955-П ВАТ „Дніпрошина” про виникнення саме з моменту останньої поставки, тобто з 07.06.06 р., заборгованості по оплаті вартості отриманого вантажу, в період існування якої входять поставки за накладними №№ 1579, 1321, 1360, з врахуванням відповіді ВАТ „Дніпрошина” на дані листи листом від 21.08.06 р. № 2697, в якому не оспорюється ні момент виникнення заборгованості ні її сума, а зазначається про тимчасову фінансову неспроможність здійснити оплату, суд вважає обґрунтованими  позовні вимоги позивача щодо існування заборгованості відповідача по оплаті поставленої продукції загалом на суму 716946,22 грн. та наявність підстав для суду для задоволення  позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлену металопродукцію.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ч.1 п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Пунктом 7 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що не допускається одностороння відмов від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, суд вважає заявлені позовні вимоги ТОВ „ІМС” щодо стягнення з ВАТ „Дніпрошин” 681098,91 грн. заборгованості за поставлену металопродукцію правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, в забезпечення виконання ВАТ „Дніпрошина”  договору купівлі-продажу від 02.02.06р. між ТОВ „ІМС” (Кредитор) та ТОВ Будбілд” (Поручитель) був укладений договір поруки № 203/11 від 07.07.06 р., п.1 якого передбачено, що  по цьому договору Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання грошових зобов'язань ВАТ „Діпрошина” по договору  купівлі-продажу оптової партії товару від 02.02.06р. №620/173/06/П, укладеному між  Кредитором та Божником, в розмірі не більше 5% від суми основного зобов'язання.

Згідно п.п.2, 4 договору поруки Поручитель зобов'язується нести з Боржником солідарну відповідальність перед Кредитором за виконання грошових зобов'язань боржника по договору,  вказаному в п.1 цього договору, в розмірі не більшому суми вказаній в п.1. Поручитель не відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань по оплаті процентів, неустойки, збитків, які виникли в результаті прострочки виконання основного зобов'язання. У випадку прострочки виконання Боржником зобов'язань перед Кредитором,  останній вправі за своїм вибором вимагати виконання зобов'язань як від Боржника, так і від Поручителя. Поручитель зобов'язаний не пізніше 10-ти календарних днів з дня отримання письмової вимоги Кредитора, виконати зобов'язання Боржника перед Кредитором в об'ємі, який не перевищує розмір, вказаний в п. 1 цього договору.

З підстав виникнення заборгованості ВАТ „Дніпрошина” згідно умов договору поруки № 203/11 позивач направляв ТОВ „Будбілд” повідомлення про необхідність виконання зобов'язань за цим договором, а саме оплатити суму грошових коштів в розмірі 5% від суми нарахованих штрафних санкцій за прострочення виконання основного грошового зобов'язання ВАТ „Дніпрошина”, які були залишені   ТОВ „Будбілд” без задоволення.

Проаналізувавши умови договору поруки  № 203/11 від 07.06.06 р. суд вважає, що обов'язок  по виконанню зобов'язань ВАТ „Дніпрошина” для ТОВ „Будбілд” наступив не залежно від того, що договір поруки № 203/11 був укладений пізніше факту виникнення заборгованості боржника, оскільки такого застереження не містить ні сам договір поруки ні чинне законодавство.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (п.п. 1, 2 ст.553, п.1 ст.554 ЦК України).

Таким чином, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення солідарно з ТОВ „Будбілд” та ВАТ „Дніпрошина” заборгованість за поставлену металопродукцію в розмірі 35847,31 грн. обґрунтованими, у зв'язку з чим задовольняє їх в повній мірі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з ВАТ „Дніпрошина” три проценти річних в сумі 28431,63 грн. та індекс інфляції в сумі 90635,65 грн., розраховані за період з 12.06.06 р. по 14.05.07 р. по поставці продукції за накладними №№ 1579, 1321, 1360 та із сум несвоєчасно оплачених поставок металопродукції.

Згідно п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також при проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір   процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу за не повністю вибрану продукцію в сумі 165470,66 грн., який ним обґрунтований з посиланням на п.10.3. договору купівлі-продажу від 02.02.06 р. та розрахований з вартості не вибраного згідно специфікацій за договором товару.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р.  передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, притриманням, завдатком (п.1 ст. 546 ЦК України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (п.1 ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або не належно виконаного зобов'язання (п.п. 1, 2 ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір  неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (п.п. 1.,2 ст.551 ЦК України).

Згідно п.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт послуг)(п.4 ст. 231 ГК України).

Як судом вже відмічалось вище, за умови не визначеності сторонами згідно протоколів розбіжностей остаточної редакції п.10.3 договору купівлі-продажу, судом приймається до уваги редакція цієї умови договору зазначена в підписаному обома сторонами договорі купівлі-продажу оптової партії товарів № 620/173/06/П від 02.02.06 р., якою передбачена відповідальність ВАТ „Дніпрошина” за не повністю вибрану продукцію, саме  в обсягах, вказаних в специфікаціях, у вигляді   штрафу в розмірі 3% від вартості не вибраної вчасно партії продукції. Звідси, позиція відповідача стосовно взагалі відсутніх  узгоджених сторонами умов договору щодо нарахування штрафу в розмірі 3% та безпідставності такого нарахування штрафу позивачем, згідно обсягів партій товару, зазначених в специфікаціях з підстав визначеності обсягів поставок, асортименту у відповідних заявках  ВАТ „Дніпрошина”, спростовується змістом п.10.3 договору купівлі-продажу,  в редакції підписаній сторонами 02.02.06 р., яким передбачено нарахування штрафу саме згідно невибраних обсягів металопродукції,  вказаних в специфікаціях №№ 1, 2.

З огляду на зазначене суд вважає обґрунтованими заявлені  ТОВ „ІМС” позовні вимоги щодо стягнення з ВАТ „Дніпрошина” штрафу в сумі 165470,66 грн., у зв'язку з чим задовольняє їх в повній мірі.

Судом не приймається до уваги позиція ВАТ „Дніпрошина” щодо наявності підстав для залишення позову ТОВ „ІМС” без розгляду в порядку п.2 ст. 81 ГПК України за умови знаходження на розгляді господарського суду Одеської області справи № 1-22/359-06-10797 в якій беруть участь ті ж сторони, про той же предмет і з тих же підстав, з огляду на подані позивачем до суду процесуальні документи по справі   № 1-22/359-06-10797, відповідно до яких вбачається, що ТОВ „ІМС” виключено із змісту заявлених позовних вимог по наведеній справі, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за поставлену металопродукцію, три проценти річних, індекс інфляції, штраф, тому у суду відсутні підстави для залишення без розгляду справи № 25/103-07-2386.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає заявлені ТОВ „ІМС” позовні вимоги  доведеними, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим стягненню з ВАТ „Дніпрошина” підлягає заборгованість за поставлену металопродукцію в розмірі 681098,91 грн., штраф за неповністю вибрану продукцію в розмірі 165470,66 грн., індекс інфляції в розмірі 90635,65грн., три проценти річних в розмірі 28431,63 грн., та солідарно з ТОВ „Будбілд” та ВАТ „Дніпрошина” стягується заборгованість за поставлену металопродукцію в розмірі 35847,31 грн.

Позивачу за рахунок ВАТ „Дніпрошина” згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме  10014,84 грн. державного мита, 118 грн. витрат на оплату  інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК  України суд, -

                 ВИРІШИВ:

1.          Задовольнити позов повністю.

2.          Стягнути з ВАТ „Дніпрошина” (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Кротова, 24, код ЄДРПОУ 05768898) на користь ТОВ „Індустріально-метизна спілка” (65005,          м. Одеса, вул. Михайлівська, 44, код ЄДРПОУ 33140602) заборгованість за поставлену металопродукцію 681098 (шістсот вісімдесят одна тисяча дев'яносто вісім) грн. 91 коп., штраф за неповністю вибрану продукцію 165470 (сто шістдесят п'ять тисяч чотириста сімдесят) грн. 66 коп., індекс інфляції 90635 (дев'яносто тисяч шістсот тридцять п'ять) грн. 65 коп., три проценти річних 28431 (двадцять вісім тисяч чотириста тридцять одна) грн. 63 коп., 10014 (десять тисяч чотирнадцять) грн. 84 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на оплату  інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути солідарно з ТОВ „Будбілд” (65005, м. Одеса, вул. Михайлівська, 44, код ЄДРПОУ 34108533) та ВАТ „Дніпрошина” (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Кротова, 24, код ЄДРПОУ 05768898) на користь ТОВ „Індустріально-метизна спілка” (65005, м. Одеса, вул. Михайлівська, 44, код ЄДРПОУ 33140602)  35847 (тридцять п'ять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 31 коп. заборгованості за поставлену металопродукцію.

4.          Видати ТОВ „Індустріально-метизна спілка” (65005, м. Одеса, вул. Михайлівська, 44, код ЄДРПОУ 33140602) надмірно оплачене державне мито в розмірі 1056 (одна тисяча п'ятдесят шість) грн. 29 коп.

            Накази видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної  сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                        

Рішення підписано 05.06.07 р.