Постанова

від 03.07.2007 по справі 25/103-07-2386

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/103-07-2386

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"03" липня 2007 р. Справа № 25/103-07-2386

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.,

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 26.06.2007 р.

від позивача: Єгоров Б.С., довіреність №92 від 02.02.2007р.;

від відповідачів: Сердюк О.К., довіреність б/н від 02.01.2007р.; ВАТ „Дніпрошина”

                          від ТОВ „Будбілд”  - не з'явилися;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 03.07.2007 р.

від позивача: Єгоров Б.С., довіреність №92 від 02.02.2007р.;

від відповідачів: Кісенко В.В., довіреність №77/01-032 від 02.01.2007р.; ВАТ „Дніпрошина”

                          від ТОВ „Будбілд”  - не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Дніпрошина”

на рішення господарського суду Одеської області

від 22 травня 2007р.

по справі № 25/103-07-2386

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Індустріально-метизна спілка”

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Будбілд”

    2) Відкритого акціонерного товариства „Дніпрошина”

про стягнення 1001484,10 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Присутнім в судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки. Усних клопотань, в тому числі відводу суддям колегії не заявлено.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.06.2007р. оголошено перерву до 03.07.2007р..

В С Т А Н О В И В :

          Рішенням господарського суду Одеської області від 22.05.2007р. по справі №25/103-07-2386 (суддя Малярчук І.А.) задоволено уточнені позовні вимоги ТОВ „Індустріально-метизна спілка” до ТОВ „Будбілд” та ВАТ „Дніпрошина” про стягнення 1001484,10 грн. (арк. спр. 3-8 т. ІІ) та стягнуто: 1) з ВАТ „Дніпрошина” на користь позивача заборгованість за поставлену металопродукцію 681098,91 грн., штраф за неповно вибрану продукцію165470,66 грн., індекс інфляції 90635,65 грн., 3% річних –28431,63 грн., 10014,84грн. –державне мито, 118 грн. –витрати на ІТЗ судового процесу; 2)солідарно з ТОВ „Будбілд” та ВАТ „Дніпрошина” на користь позивача 35847,41 грн. заборгованості за поставлену металопродукцію, та видано позивачу довідку на повернення надмірно оплаченого державного мита в розмірі 1056,29 грн., з посиланням на те, що: 1) на виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 620/173/06/П від 02.02.06 р. позивачем поставлено ВАТ „Дніпрошина” продукцію, про що свідчать подані сторонами до матеріалів справи накладні на відвантаження готової продукції, квитанції про приймання вантажу, довіреності на отримання матеріальних цінностей, рахунки, виставлені до оплати відповідачем, в свою чергу, ВАТ „Дніпрошина” неналежним чином виконало свої зобов'язання за договором - здійснило часткову та несвоєчасну оплату вартості отриманої продукції, несвоєчасна оплата продукції підтверджується накладними № 1738 від 22.06.06 р. на суму 130648,80 грн., № 1769 від 26.06.06 р. на суму 145830,19 грн., № 1787 від 27.06.06 р. на суму 86088,82 грн., № 532 від 28.02.06 р. на суму 595564,14 грн., № 533 від 28.02.06 р. на суму 241523,77 грн., № 565 від 09.03.06 р. на суму 241869,89 грн., № 1108 від 28.04.06 р. на суму 238552,14 грн., № 1110 від 28.04.06 р. на суму 235645,31 грн., № 1152 від 29.04.6 р. на суму 23886,96 грн., № 1705 від 20.06.06 р. на суму 73101,94 грн., № 1711 від 20.06.06 р. на суму 84526,33 грн., № 1712 від 20.06.06 р. на суму 81507,89 грн., а неоплачена відповідачем отримана продукція - за накладними № 1579 від 07.06.06 р. на суму 233519,74грн., № 1321 від 22.05.06 р. на суму 236559,78 грн., № 1360 від 24.05.06 р. на суму 251133,12 грн., всього на суму 716946,22 грн.; 2)з аналізу п.6.1. договору та з врахуванням наявних в матеріалах справи листів ТОВ „ІМС” від 17.07.06 р. № 5955, від 27.07.06 р. № 5955-П, надісланих на адресу ВАТ „Дніпрошина”, та відповіді на них останнього від 21.08.06 р. № 2697, вбачається, що зобов'язання ВАТ „Дніпрошина” по оплаті вартості отриманої продукції настає протягом 20-ти днів з моменту здійснення поставки та передачі по факсимільному зв'язку рахунку на кожну узгоджену партію продукції, тобто, дані умови договору моментом виникнення зобов'язань встановлюють як можливість окремого існування факторів сплину 20-ти денного терміну здійснення платежів з моменту поставки, направлення факсимільним зв'язком рахунків до оплати, так і об'єднують можливість існування цих факторів одночасно, при цьому, та за умови повідомлення позивачем листами від 17.07.06 р. № 5955, від 27.07.06 р. № 5955-П відповідача про виникнення саме з моменту останньої поставки, тобто з 07.06.06 р., заборгованості по оплаті вартості отриманого вантажу, з врахуванням відповіді ВАТ „Дніпрошина” на дані листи листом від 21.08.06 р. № 2697, в якому не оспорюється ні момент виникнення заборгованості ні її сума, а зазначається про тимчасову фінансову неспроможність здійснити оплату, а отже й підтверджується відповідачем існування заборгованості відповідача по оплаті поставленої продукції загалом на суму 716946,22 грн., що є підставою для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлену металопродукцію у розмірі 681098,91 грн.; 3) в забезпечення виконання ВАТ „Дніпрошина” договору купівлі-продажу від 02.02.06р. між ТОВ „ІМС” (Кредитор) та ТОВ Будбілд” (Поручитель) був укладений договір поруки №203/11 від 07.07.06 р., п.1 якого передбачено, що по цьому договору Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання грошових зобов'язань ВАТ „Діпрошина” по договору купівлі-продажу оптової партії товару від 02.02.06р. №620/173/06/П, укладеному між Кредитором та Божником, в розмірі не більше 5% від суми основного зобов'язання, з підстав виникнення заборгованості ВАТ „Дніпрошина” згідно умов договору поруки № 203/11 позивач направляв ТОВ „Будбілд” повідомлення про необхідність виконання зобов'язань за цим договором, а саме оплатити суму грошових коштів в розмірі 5% від суми нарахованих штрафних санкцій за прострочення виконання основного грошового зобов'язання ВАТ „Дніпрошина”, які були залишені ТОВ „Будбілд” без задоволення, проаналізувавши умови договору поруки № 203/11 від 07.06.06 р. суд вважає, що обов'язок по виконанню зобов'язань ВАТ „Дніпрошина” для ТОВ „Будбілд” наступив не залежно від того, що договір поруки № 203/11 був укладений пізніше факту виникнення заборгованості боржника, оскільки такого застереження не містить ні сам договір поруки ні чинне законодавство, отже заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення солідарно з ТОВ „Будбілд” та ВАТ „Дніпрошина” заборгованості за поставлену металопродукцію в розмірі 35847,31 грн. є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повній мірі; 4)також, позивачем заявлено до стягнення з ВАТ „Дніпрошина” три проценти річних в сумі 28431,63 грн. та індекс інфляції в сумі 90635,65 грн., розраховані за період з 12.06.06 р. по 14.05.07 р. по поставці продукції за накладними №№ 1579, 1321, 1360 та із сум несвоєчасно оплачених поставок металопродукції на підставі ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, вказані позовні вимоги також підлягають задоволенню; 5)крім того, позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу за не повністю вибрану продукцію в сумі 165470,66 грн., який ним обґрунтований з посиланням на п.10.3. договору купівлі-продажу від 02.02.06 р. та розрахований з вартості не вибраного згідно специфікацій за договором товару на підставі ст.ст. 546, 547, 549, 551 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України та п. 10.3 договору, за умови не визначеності сторонами згідно протоколів розбіжностей остаточної редакції п.10.3 договору купівлі-продажу, судом приймається до уваги редакція цієї умови договору зазначена в підписаному обома сторонами договорі купівлі-продажу оптової партії товарів № 620/173/06/П від 02.02.06 р., якою передбачена відповідальність ВАТ „Дніпрошина” за не повністю вибрану продукцію, саме в обсягах, вказаних в специфікаціях, у вигляді штрафу в розмірі 3% від вартості не вибраної вчасно партії продукції, звідси, позиція відповідача стосовно взагалі відсутніх узгоджених сторонами умов договору щодо нарахування штрафу в розмірі 3% та безпідставності такого нарахування штрафу позивачем, згідно обсягів партій товару, зазначених в специфікаціях з підстав визначеності обсягів поставок, асортименту у відповідних заявках ВАТ „Дніпрошина”, спростовується змістом п.10.3 договору купівлі-продажу, в редакції підписаній сторонами 02.02.06 р., яким передбачено нарахування штрафу саме згідно невибраних обсягів металопродукції,  вказаних в специфікаціях №№ 1, 2, за таких обставин підлягає задоволенню й позовна вимога позивача щодо стягнення штрафу в сумі 165470,66 грн.; 6) судом не прийнята до уваги позиція ВАТ „Дніпрошина” щодо наявності підстав для залишення позову ТОВ „ІМС” без розгляду в порядку п.2 ст. 81 ГПК України за умови знаходження на розгляді господарського суду Одеської області справи № 1-22/359-06-10797, в якій беруть участь ті ж сторони, про той же предмет і з тих же підстав, з огляду на подані позивачем до суду процесуальні документи по справі № 1-22/359-06-10797, за якими ТОВ „ІМС” виключено із змісту заявлених позовних вимог по наведеній справі, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за поставлену металопродукцію, три проценти річних, індекс інфляції, штраф.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н та б/д звернулося ВАТ „Дніпрошина”, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 22.05.2007р., прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що: 1) в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази щодо здійснення позивачем передачі факсимільним зв'язком рахунків від 22.05.2006р., 24.05.2006р. та 07.06.2006р., оскільки ВАТ „Дніпрошина” не отримувало рахунків від позивача щодо сплати партій продукції, поставлених за накладними №1321 від 22.05.2006р., №1360 від 24.05.2006р. та №1579 від 07.06.2006р., то строк оплати відповідних партій товару за умовами п. 6.1 договору купівлі-продажу №620/173/06П від 02.02.2006р. не настав, а отже у позивача не виникло право вимоги оплати продукції, отриманої ВАТ „Дніпрошина” за вищевказаними накладними, крім того за змістом претензії позивача, надісланої ВАТ „Дніпрошина”, не вбачається існування заборгованості ВАТ „Дніпрошина” перед ТОВ „Індустріальн-метизна спілка” за вказаними накладними; 2) у зв'язку з недоведеністю обставин справи, які б вказували на те, що ВАТ „Дніпрошина” прострочило виконання грошового зобов'язання з оплати партії товару, отриманих від позивача за вказаними накладними, судом першої інстанції було безпідставно стягнуто рішенням по справі з ВАТ „Дніпрошина” суми збитків від інфляції та 3% річних; 3) в порушення чинного процесуального законодавства позивач не надав до матеріалів справи жодних письмових документів, направлених ВАТ „Дніпрошина”, які б містили відомості про строки та обсяги продукції, що підлягають відвантаженню у ці строки, та які не були вибрані відповідачем у визначені позивачем строки, у зв'язку з тим, що позивач не виконав дій, визначених п. 2.3. договору купівлі-продажу, він є таким, що згідно з ч. 1 ст. 221 Господарського кодексу України прострочив виконання господарського зобов'язання з передачі повного обсягу продукції за договором купівлі-продажу, а тому висновок суду про те, що ВАТ „Дніпрошина” не повністю вибрало продукцію, яка підлягала відвантаженню за договором купівлі-продажу, є необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи; 4) також господарським судом першої інстанції було зроблено помилковий висновок, що сторони досягли згоди щодо умов договору стосовно відповідальності за неповністю вибрану продукцію, оскільки позивач не надав до матеріалів справи належних доказів у вигляді письмових документів, що містили б відомості про узгодження сторонами умов п. 10.3 договору, стосовно якого було складено протокол розбіжностей, або рішення суду щодо визначення умов п. 10.3 договору.  

25.06.2007р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ „Індустріально-метизна спілка” надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу без задоволення.

25.06.2007р. від ТОВ „Будбілд” надійшло клопотання розглядати апеляційну скаргу без участі представника ТОВ „Будбілд”, оскільки ТОВ „Будбілд” вважає рішення господарського суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з додержанням процесуального та матеріального права.

26.06.2006р. до Одеського апеляційного господарського суду від ВАТ „Дніпрошина” надійшли доповнення до апеляційної скарги, в якому відповідач доповнив обґрунтування апеляційної скарги посиланнями про те, що на протязі дії договору купівлі-продажу №620/173/06/П від 02.02.2006р. відвантаження продукції відбувалося як залізничним, так і автомобільним транспортом, якщо у позивача була можливість відвантажити заявлену відповідачем-2 продукцію, то він міг відвантажити її залізничним транспортом на адресу ВАТ „Дніпрошина” у будь-який час дії вказаного договору.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ВАТ „Дніпрошина”, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з огляду на таке.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.02.2006р. між ТОВ „Індустріально-метизна спілка” (продавець) та ВАТ „Дніпрошина” (покупець) укладено договір купівлі –продажу оптової партії товару №620\173\06\П, згідно з п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти металопродукцію виробництва ВАТ „Сілур” та ВАТ „Стальканат” для власних виробничих вимог, асортимент, кількість і ціна котрої зазначаються в специфікаціях (додатках до договору); при передаванні продукції кількома партіями, наступні передачі оформлюються замовленнями покупця до 25 числа місяця, передуючому місяцю виготовлення, з зазначенням асортименту та кількості.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.3. вказаного договору загальна кількість, асортимент та строки відвантаження продукції вказуються у замовленнях покупця, заявлені обсяги, строки відвантаження продукції письмово повідомляються покупцю продавцем.

За п. 4.1. договору поставка продукції здійснюється на умовах EXW (склад продавця).

Якщо продавець відвантажує продукцію на адресу покупця залізничним транспортом, залізничний тариф відокремлюється в рахунках на продукцію окремим рядком, в у розмір вартості не входить та оплачується покупцем окремо (п. 4.2. договору), при цьому можливе здійснення покупцем самовивозу продукції зі складу продавця (п.4.4. договору).

Перехід права власності на продукцію здійснюється з моменту передачі продукції вантажоотримувачу, поставка продукції здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту передплати (пп.. 4.5., 4.6. договору).

          Відповідно до п. 5.1. договору продукція відпускається по прейскурантним цінам, узгодженим в специфікаціях на конкретну партію продукції, узгоджену до 25 числа попереднього місяця.

          Оплата за поставлену продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 20 календарних днів з моменту поставки та передачі по факсимільного зв'язку на кожну узгоджену партію продукції відповідно до узгодженого між сторонами графіку відвантаження (п. 6.1. договору).

          Пунктами 8.1. та 8.3 договору сторони встановили, що передавання продукції здійснюється в пункті поставки, при цьому продавець передає покупцю на продукцію, яка поставляється, наступні супровідні документи: 1) рахунок-фактуру; 2)сертифікати якості продукції; 3) податкову накладну; 4) товарно-транспортну накладну або залізничну накладну; 5) сертифікат на тару від вантажовідправника.

          За п. 9.1 договору договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2006р..

В разі неналежного виконання зобов'язань сторони в розділі 10 договору передбачили відповідальність за порушення умов договору.

Також сторони підписали протокол розбіжностей до договору купівлі –продажу оптової партії товару №620\173\06\П, в яких викладались редакції продавця та покупця пунктів 4.6, 10.2., 10.3., 10.5. договору, однак за умови того, що дані протоколи розбіжностей не визначили, в порядку встановленому законодавством, остаточну редакцію наведених пунктів договору, на думку суду, умови договору є чинними в редакції договору № 620/173/06/П від 02.02.06 р., підписаного обома сторонами.

          ТОВ „Індустріально-метизна спілка” та ВАТ „Дніпрошина” у додатках до договору купівлі –продажу оптової партії товару №620\173\06\П підписали специфікацію №1 на поставку дроту у І кварталі 2006 року на загальну суму 5894180,04 грн. та специфікацію №2 на поставку дроту у ІІ кварталі 2006 року на загальну суму 3473783,02 грн..

          На виконання взятих на себе зобов'язань за договором купівлі – продажу оптової партії товару №620\173\06\П ТОВ „Індустріально-метизна спілка” поставило ВАТ „Дніпрошина” продукцію, про що свідчать наявні у матеріалах справи накладні на відвантаження (арк. спр. 13-42 т. І), квитанції про приймання вантажу, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (арк. спр. 43-70 т. І), рахунки, виставлені до оплати.

В свою чергу, ВАТ „Дніпрошина” неналежним чином виконало свої зобов'язання за договором, здійснило часткову та несвоєчасну оплату вартості отриманої продукції, що підтверджують платіжні доручення та банківські виписки наявні в справі, так, несвоєчасно оплаченими відповідачем були накладні №1738 від 22.06.2006р. на суму 130648,80грн., №1769 від 26.06.2006р. на суму 145830,19грн., №1787 від 27.06.2006р. на суму 86088,82грн., №532 від 28.02.2006р. на суму 595564,14грн., №533 від 28.02.2006р. на суму 241523,77грн., №565 від 09.03.2006р. на суму 241869,89грн., №1108 від 28.04.2006р. на суму 238552,14грн., №1110 від 28.04.2006р. на суму 235645,31грн., №1152 від 29.04.2006р. на суму 23886,96грн., №1705 від 20.06.2006р. на суму 73101,94грн., №1711 від 20.06.2006р. на суму 84526,33 грн., №1712 від 20.06.2006р. на суму 81507,89грн., а неоплаченою відповідачем залишилась отримана продукція за накладними на відвантаження готової продукції №1579 від 07.06.2006р. на суму 233519,74грн., № 1321 від 22.05.2006р. на суму 236559,78грн., №1360 від 24.05.2006р. на суму 251133,12грн., всього ВАТ „Дніпрошина” не оплатило продукцію на суму 716946,22 грн.

ТОВ „Індустріально-метизна спілка” звернулося до ВАТ „Дніпрошина” з претензіями від 17.07.2006р. за вих. №5955 та від 27.07.2006 за вих. №5955-П, в яких просило погасити заборгованість за поставлену металопродукцію.

У відповіді на претензію від 21.08.2006р. за вих. №2697 ВАТ „Дніпрошина” в обґрунтування прострочення виконання зобов'язання послалося на скрутне фінансове становище.

07.07.2006р. між ТОВ „Індустріально-метизна спілка” (кредитор) та ТОВ „Будбілд” (поручитель) укладено договір поруки №203/11 в забезпечення виконання ВАТ „Дніпрошина” договору купівлі –продажу оптової партії товару №620\173\06\П від 02.02.2006р., відповідно до умов якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань ВАТ „Дінпрошина” за договором купівлі-продажу оптової партії товару №620/173/06/П в розмірі не більше 5% від суми основного зобов'язання, при цьому поручитель не несе відповідальності перед кредитором за виконання зобов'язань по сплаті процентів, неустойки, збитків, що виникли в результаті прострочення виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з невиконанням ВАТ „Дніпрошина” зобов'язань по сплаті заборгованості за поставлену за договором купівлі –продажу оптової партії товару металопродукцію ТОВ „Індучстріально-метизна спілка” направляло ТОВ „Будбілд” письмові повідомлення, котрі залишені останнім без відповіді.

Обставини укладення договору купівлі–продажу оптової партії товару №620\173\06\П та його виконання в частині поставки Продавцем металопродукції та її отримання Покупцем сторонами не оспорюються.

Дослідивши п.6.1. договору з врахуванням наявних в матеріалах справи листів ТОВ „Індустріально-метизна спілка” від 17.07.2006р. №5955, від 27.07.2006р. №5955-П, надісланих на адресу ВАТ „Дніпрошина”, та відповіді на вказані претензії ВАТ „Дніпрошина” від 21.08.2006р. №2697, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що зобов'язання ВАТ „Дніпрошина” по оплаті вартості отриманої продукції настає протягом 20 календарних днів з моменту здійснення поставки та передачі по факсимільному зв'язку рахунку на кожну узгоджену партію продукції.

Отже умови п. 6.1 договору моментом виникнення зобов'язань встановлюють як можливість окремого існування факторів сплину 20-ти денного терміну оплати продукції з моменту здійснення поставки та направлення факсимільним зв'язком рахунків до оплати, так і об'єднують можливість існування цих факторів одночасно.

При цьому за умови повідомлення позивачем листами від 17.07.2006р. №5955, від 27.07.2006р. №5955-П ВАТ „Дніпрошина” про виникнення саме з моменту останньої поставки, тобто з 07.06.2006р. заборгованості по оплаті вартості отриманого вантажу, в період існування якої входять поставки за накладними №№1579, 1321, 1360, з врахуванням відповіді ВАТ „Дніпрошина” на дані листи листом від 21.08.2006р. № 2697, в якому не оспорюються ні момент виникнення заборгованості, ні сума боргу, а зазначається про тимчасову фінансову неспроможність здійснити оплату.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо існування заборгованості ВАТ „Дніпрошина” перед позивачем по оплаті поставленої продукції на суму 716946,22 грн. та наявності підстав для суду для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за поставлену металопродукцію.

При цьому слід враховувати, що в забезпечення виконання ВАТ „Дніпрошина” договору купівлі-продажу від 02.02.2006р. між ТОВ „Індустріально-метизна спілка” (кредитор) та ТОВ „Будбілд” (поручитель) укладено договір поруки №203/11 від 07.07.2006 р., згідно з п.1 котрого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання грошових зобов'язань ВАТ „Діпрошина” по договору купівлі-продажу, укладеному між кредитором та божником, в розмірі не більше 5% від суми основного зобов'язання.

Відповідно до п. 2 договору поруки поручитель зобов'язаний нести разом з боржником солідарну відповідальність перед кредитором за виконання грошових зобов'язань боржника по договору купівлі-продажу в розмірі не більшому ніж 5% від суми основного зобов'язання, разом з тим поручитель не відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань по оплаті процентів, неустойки, збитків, які виникли в результаті прострочення виконання основного зобов'язання.

У випадку прострочення виконання боржником зобов'язань перед кредитором, останній вправі за своїм вибором вимагати виконання зобов'язань як від боржника, так і від поручителя. Поручитель зобов'язаний не пізніше 10-ти календарних днів з дня отримання письмової вимоги кредитора, виконати зобов'язання боржника перед Кредитором в об'ємі, який не перевищує розмір, вказаний в п. 1 цього договору (5% від суми зобов'язання) (п. 4 договору поруки).

У зв'язку з виникненням заборгованості ВАТ „Дніпрошина” згідно з умовами договору поруки № 203/11 позивач направляв ТОВ „Будбілд” повідомлення про необхідність виконання зобов'язань за цим договором, а саме оплатити суму грошових коштів в розмірі 5% від суми заборгованості ВАТ „Дніпрошина”, вказані повідомлення були залишені ТОВ „Будбілд” без задоволення.

Проаналізувавши умови договору поруки №203/11 від 07.06.2006р. колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що обов'язок по виконанню зобов'язань ВАТ „Дніпрошина” для ТОВ „Будбілд” наступив незалежно від того, що договір поруки укладений пізніше факту виникнення заборгованості боржника, оскільки такого застереження не містить ні сам договір поруки, ні чинне законодавство.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (п.п. 1, 2 ст.553, п.1 ст.554 ЦК України).

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення солідарно з ТОВ „Будбілд” та ВАТ „Дніпрошина” заборгованості за поставлену металопродукцію в розмірі 35847,31грн. та 681098,91грн. (відповідно) є обґрунтованими, у зв'язку з чим господарським судом першої інстанції правомірно задоволено їх в повній мірі.

Також, ТОВ „Індустріально-метизна спілка” заявлено до стягнення з ВАТ „Дніпрошина” 3% річних в сумі 28431,63грн. та індекс інфляції в сумі 90635,65грн., розраховані за період з 12.06.2006р. по 14.05.2007р. по поставці продукції за накладними №№ 1579, 1321, 1360 та із сум несвоєчасно оплачених поставок металопродукції з посиланням на п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також при проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому в судовому засіданні господарського суду апеляційної інстанції представник ВАТ „Дніпрошина” зазначив, що основна сума заборгованості не оспорюється ВАТ „Дніпрошина”, а оспорюється лише момент виникнення зобов'язань з оплати заборгованості, оскільки підприємство було обізнано про існування заборгованості, оскільки отримувало претензії ТОВ „Індустріально-метизна спілка”, однак з отриманих претензій відповідачу не було зрозуміло, за якими поставками існує заборгованість, та в якій сумі, крім того факсимільним зв'язком рахунків на сплату за поставлену металопродукцію ВАТ „Дніпрошина” не отримувало.

Проте колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду не можуть бути прийняті до уваги доводи апелянта, що строк виконання зобов'язань зі сплати заборгованості слід вираховувати після спливу 20-ти календарних днів з дати факсимільного виставлення рахунків, яких ВАТ „Дніпрошина”, як зазначено в апеляційній скарзі, не отримувало, оскільки ВАТ „Дніпрошина” підтвердило факт отримання претензій позивача, в яких останній просив оплатити заборгованість за поставлений товар, що було доведено вище.

Оскільки матеріалами справи встановлено існування заборгованості за отриманий ВАТ „Дніпрошина” товар, то підставними є висновки господарського суду щодо стягнення з боржника 3% річних в сумі 28431,63грн. та індекс інфляції в сумі 90635,65грн., згідно з наданими позивачем розрахунками.

До того ж, позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу за не повністю вибрану продукцію в сумі 165470,66грн., який ним обґрунтований з посиланням на п.10.3. договору купівлі-продажу від 02.02.2006р. та розрахований з вартості не вибраного згідно специфікацій за договором товару.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003р. передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, притриманням, завдатком (п.1 ст. 546 ЦК України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (п.1 ст. 547 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та або правові наслідки, у сфері господарювання застосовуються таки види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч. 1-2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів. відсутність у боржника необхідних коштів.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 10.3 договору купівлі-продажу оптової партії товарів №620/173/06/п від 02.02.2006р. встановлено, що покупець по договору несе відповідальність за неповно вибрану продукцію, вказану у специфікаціях, оплачує продавцю штраф у розмірі 3% від вартості невибраної партії продукції.

Відповідач під час розгляду апеляційної скарги посилався на те, що оскільки п. 10.3 договору міститься в протоколі розбіжностей до договору купівлі-продажу №620/173/06/П від 02.02.2006р., то господарським судом першої інстанції було зроблено помилковий висновок, що сторони досягли згоди щодо умов договору стосовно відповідальності за неповністю вибрану продукцію, оскільки позивач не надав до матеріалів справи належних доказів у вигляді письмових документів, що містили б відомості про узгодження сторонами умов п. 10.3 договору, стосовно якого було складено протокол розбіжностей, або рішення суду щодо визначення умов п. 10.3 договору.

Проте, як було вказано вище, за умови не визначеності сторонами згідно з протоколом розбіжностей остаточної редакції п.10.3 договору купівлі-продажу, господарським судом було правомірно прийнято до уваги редакцію цієї умови договору, котра зазначена в підписаному обома сторонами договорі купівлі-продажу оптової партії товарів №620/173/06/П від 02.02.2006р., якою передбачена відповідальність ВАТ „Дніпрошина” за не повністю вибрану продукцію, саме в обсягах, вказаних в специфікаціях, у вигляді штрафу в розмірі 3% від вартості не вибраної вчасно партії продукції.

Крім того, ВАТ „Дніпрошина” вказує на те, що позивач мав змогу відвантажити продукцію для залізничного перевезення.

Вказані відповідачем твердження не приймаються до уваги колегії суддів, оскільки п. 10.3 договору передбачає відповідальність покупця за неповністю вибрану продукцію, визначену саме у специфікаціях, які є додатками до договору та визначають обсяги поставки товару у І та ІІ квартали 2006 року.

Дослідивши наявні у матеріалах справи замовлення, специфікації та накладні на отримання товару, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що ВАТ „Дніпрошина” дійсно не вибрало у ТОВ „Індустріально-метизна спілка” наступну продукцію по специфікації за І квартал 2006р.: 1) по партії металокорду 9Л15/27 –на суму 2090380,80 грн.; 2) по партії металокорду 9Л20/35 –на суму 1790933,10 грн.; 3) по проволоці бортовій 1Л, 1ЛА –на суму 943532,34 грн.; по специфікації за ІІ квартал 2006р.: 1) по партії металокорду 9Л20/35 –на суму 420278,99грн.; 2)по партії проволоки бортової 1Л, 1ЛА –на суму 270563,33 грн..

Згідно з наданим позивачем розрахунком розміру штрафних санкцій по п. 10.3 договору купівлі-продажу штраф встановить 165470,66грн..

За таких обставин, господарським судом першої інстанції правомірно задоволено заявлені ТОВ „Індустріально-метизна спілка” позовні вимоги щодо стягнення з ВАТ „Дніпрошина” штрафу в розмірі 165470,66 грн..

Господарським судом першої інстанції цілком вірно не прийнято до уваги позицію ВАТ „Дніпрошина” щодо наявності підстав для залишення позову ТОВ „Індустріально-метизна спілка” без розгляду в порядку п.2 ст. 81 ГПК України за умови знаходження на розгляді господарського суду Одеської області справи № 1-22/359-06-10797, в якій беруть участь ті ж сторони, про той же предмет і з тих же підстав, оскільки в матеріалах справи наявні процесуальні документи по справі № 1-22/359-06-10797, відповідно до яких вбачається, що ТОВ „Індустріально-метизна спілка” виключило зі змісту заявлених позовних вимог по наведеній справі, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за поставлену металопродукцію, три проценти річних, індекс інфляції, штраф, а тому відсутні підстави для залишення без розгляду справи № 25/103-07-2386.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ „Дніпрошина” - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101-13, 105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 22.05.2007р. по справі №25/103-07-2386 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Головуючий суддя:                                                                                Я.Ф. Савицький     

Суддя:                                                                                     Т.Я. Гладишева

          Суддя:                                                                                                    О. Т. Лавренюк