Рішення

від 20.12.2017 по справі 826/12670/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2017 року № 826/12670/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю АВТОНОВА-Д доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю АВТОНОВА-Д до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006211404 від 13.05.2016 року, в редакції податкового повідомлення-рішення №0013111404 від 27.07.2016 року та № 0006201404 від 13.05.2016 року.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що податкові повідомлення-рішення №0013111404 від 27.07.2016 року та № 0006201404 від 13.05.2016 року, винесені ГУ ДФС у м. Києві необґрунтованими, незаконними, а висновки Акту перевірки, що стали підставою для винесення вказаних Рішень побудованими на припущеннях, що підтверджується первинними документи, оформлення яких вимагає чинне законодавство для відповідних господарських операцій.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив посилаючись на письмові заперечення проти позову.

У зв'язку з наведеним, суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, в період з 12.04.2016 року по 20.04.2016 року на підприємстві проводилась документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ СВ-Горизонт (код 39399236) за період з 01.08.2015 року по 31.08.2015 року. В результаті перевірки був складений АКТ про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 77/26-15-14-04-04/37954330 від 27.04.2016 року.

Відповідно до Акту перевірки позивачем порушено п. 44.1. ст. 44., п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1. ст.137; п. 192.1. ст. 192, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України

04 травня 2016 року ТОВ АВТОНОВА-Д подало заперечення № 405/150 від 04 травня 2016 року на Акт перевірки за результатами розгляду якого 11.05.2016 року Головне управління ДФС у м. Києві направило лист № 10579/10/26-15-14-04-04 про розгляд заперечення в яким прийнято рішення про залишення без змін висновок акту перевірки від 27.04.2016 року № 77/26-15-14-04-04/37954330, а заперечення ТОВ АВТОНОВА-Д - без задоволення.

16.05.2016 ТОВ АВТОНОВА-Д отримало два податкових повідомлення-рішення прийнятих на підставі Акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві, а саме податкові повідомлення-рішення за № 0006211404 від 13.05.2016 року та № 0006201404 від 13.05.2016 року.

24 травня 2016 року ТОВ АВТОНОВА-Д подало скаргу вих. № 2405/157 від 24.05.2016 року до ДФС України на два податкових повідомлення-рішення № 0006211404 від 13.05.2016 року та № 0006201404 від 13.05.2016 року.

22.07.2016 ТОВ АВТОНОВА-Д отримано рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 20.07.2016 року № 15608/6/99-99-11-01-01-25 яким Державна фіскальна служба України: скасовує податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС ум. Києві від 13.05.2016 № 0006211404 в частині донарахуванъ по операціях за період 2015 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником на користь ТОВ СВ-Горизонт , а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 13.05.2016 №0006201404 залишає без змін, а скаргу - частково задовольняє. .

У зв'язку із прийнятим таким рішенням ДФС України, 01.08.2016 року ТОВ АВТОНОВА-Д отримано податкове повідомлення-рішення № 0013111404 від 27.07.2016 року.

Не погоджуючись з правомірністю податковими повідомленнями-рішеннями №0013111404 від 27.07.2016 року та № 0006201404 від 13.05.2016 року позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ СВ Горизонт (код 39399236) було укладено Договір поставки №0308/2015 від 03 серпня 2015 року.

На виконання умов договору ТОВ АВТОНОВА-Д надані наступні документи:

видаткові накладні №№РН-0000135 від 10.08.2015 року, РН-0000136 від 11.08.2015 року, РН-0000137 від 12.08.2015 року, РН-0000138 від 13.08.2015 року, РН-0000139 від 14.08.2015 року, РН-0000140 від 15.08.2015 року, РН-0000168 від 17.08.2015 року, РН-0000169 від 19.08.2015 року, РН-0000170 від 19.08.2015 року, РН-0000171 від 20.08.2015 року;

товарно-транспортні накладні, що засвідчують транспортування товару №Р250 від 10.08.2015 року, №Р251 від 11.08.2015 року, №Р252 від 12.08.2015 року, №Р253 від 13.08.2015 року, №Р254 від 14.08.2015 року, №Р255 від 15.08.2015 року, №Р256 від 17.08.2015 року, №Р257 від 19.08.2015 року, №Р258 від 19.08.2015 року, №Р259 від 20.08.2015 року;

платіжне доручення № 9328 від 28.08.2015 на суму 50000,00 грн.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За правилами ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Отже, виконання в повному обсязі умов вказаних договорів позивачем та контрагентам підтверджується первинними документами.

Що стосується порушень ТОВ АВТОНОВА-Д 44.1. ст. 44., п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1. ст.137; п. 192.1. ст. 192, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, виписані контрагентами, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що на час виписки податкових накладних контрагенти були зареєстрованими платником податку на додану вартість та мали свідоцтво платників такого податку.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена ТОВ АВТОНОВА-Д до податкового кредиту на підставі господарських операцій з контрагентам підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, в матеріалах справи наявні, податкові накладні, видаткові накладні, виписані на адресу ТОВ АВТОНОВА-Д .

Судом було встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товари контрагента на виконання зобов'язань по укладених договорах.

За наведених норм та обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з контрагентам.

Таким чином, судом встановлено, що податковим органом не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Що стосується вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 21.02.2017 у справі № 755/1963/17, суд вважає, що зазначений доказ є свідченням порушення керівником та засновником контрагента позивача вимог законодавства України, проте не є доказом відсутності господарської діяльності у позивача за договором, що укладений між контрагентом та ТОВ АВТОНОВА-Д .

Крім того, у зазначеному вироку відсутні будь-які посилання про безтоварність господарських операцій за договорами, що укладався позивачем з ТОВ СВ Горизонт (код 39399236), а отже до уваги не приймається.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОНОВА-Д задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №0013111404 від 27.07.2016 року та № 0006201404 від 13.05.2016 року.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя І.В. Смолій