Постанова

від 15.03.2018 по справі 826/12670/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12670/16 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Земляної Г.В., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю АВТОНОВА-Д до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю АВТОНОВА-Д (надалі за текстом - ТОВ АВТОНОВА-Д ) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006201404 від 13.05.2016 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 209 202 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0013111404 від 27.07.2016 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 118 021 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у м. Києві просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Зокрема, скаржник посилається на те, що контрагент позивача - ТОВ СВ-Горизонт було створене без мети реального провадження господарської діяльності, що установлено вироком суду.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ АВТОНОВА-Д , наполягаючи на тому, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, звертає увагу на те, що факт реальності господарських операцій підтверджено первинними документами.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 12.04.2016 р. по 20.04.2016 р. посадовцями Головного управління ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ АВТОНОВА-Д з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ СВ-Горизонт за період з 01.08.2015 р. по 31.08.2015 р.

Результати перевірки оформлено актом № 77/26-15-14-04-04/37954330 від 27.04.2016р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 134, 135, 137, 192, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ) внаслідок віднесення до складу витрат та податкового кредиту витрат з оплати товарів за договором, укладеним з ТОВ СВ-Горизонт .

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до договору поставки № 0308/2015 від 03.08.2015 р. ТОВ СВ-Горизонт зобов'язалось передати у власність позивача товари (запасні частини до автомобілів), а останній - прийняти та оплатити їх.

На підставі цього договору були складені податкові накладні на загальну суму 836 805 грн., у тому числі 139 467 грн. 57 коп. ПДВ.

Зазначені суми ТОВ АВТОНОВА-Д включило до складу собівартості реалізованих товарів та податкового кредиту.

Разом з тим, за даними Єдиного реєстру податкових накладних контрагент позивача не придбавав запасні частини.

Виходячи із наведеного орган державної фіскальної служби дійшов висновку, що укладена позивачем угода фактично не відбулася.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006201404 від 13.05.2016 р., яким ТОВ АВТОНОВА-Д збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 209 202 грн., у тому числі 139 468 грн. за основним платежем та 69 734 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0006211404 від 13.05.2016 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 125 521 грн. за основним платежем.

Рішенням Державної фіскальної служби України № 15608/6/99-99-11-01-01-35 від 20.07.2016 р., прийнятим за результатами процедури адміністративного оскарження, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0006211404 від 13.05.2016 р. в частині донарахувань по операціях щодо яких підтверджено здійснення оплати на користь ТОВ СВ-Горизонт .

За таких обставин, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0013111404 від 27.07.2016 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 118 021 грн.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (тут та надалі у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пункт 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, визначає об'єкт витрат, як продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Згідно пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пунктом 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати до складу до складу прямих матеріальних витрат віднесено вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договору поставки, видаткових накладних, платіжного доручення на сплату 50 000 грн., а також видаткових накладних на подальшу поставку товару, отриманого від ТОВ СВ-Горизонт .

Колегія суддів бере до уваги, що як договір поставки № 0308/2015 від 08.08.2015 р., так і видаткові накладні підписані ОСОБА_2, який значився директором та засновником ТОВ СВ-Горизонт .

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 21.02.2017 р. у справі № 755/1963/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205-1 КК України.

Цим вироком встановлено, що ОСОБА_2, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, за грошову винагороду погодився документально бути засновником та директором товариства, у зв'язку з чим підписав документи, які містили завідомо неправдиві відомості: договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ СВ-Горизонт , протокол загальних зборів, статут, реєстраційну картку. При цьому ОСОБА_2 розумів, що фактично виконувати обов'язки засновника та директора товариства він не мав наміру та у подальшому їх не виконував, так як не мав бажання займатись підприємницькою діяльністю.

У постанові від 16.01.2018 р. у справі № 2а-7075/12/2670 (К/9901/1478/18) Верховний Суд висловив правову позицію, яка полягає у тому, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідно ж до частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 р. № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, видані контрагентом позивача видаткові та податкові накладні не можна вважати документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум до складу витрат та податкового кредиту є безпідставним.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення витрат та податкового кредиту не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Суто технічна помилка, допущена відповідачем у податковому повідомленні-рішенні № 0013111404 від 27.07.2016 р., у якому прописом невірно зазначено суму грошового зобов'язання, не може бути підставою для його скасування.

З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 21 березня 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя Г.В.Земляна