Постанова

від 14.12.2017 по справі 816/494/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 р. Справа № 816/494/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю " Гарант Ойл Групп" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2017р. по справі № 816/494/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Гарант Ойл Групп"

до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю " Гарант Ойл Групп" (далі - ТОВ "Гарант Ойл Групп", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (далі - відповідач), в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2016 року № 0006081401.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2017 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю " Гарант Ойл Групп" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції у зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 р. справу призначено до розгляду в режимі відеоконференції.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції в режимі відеоконференції вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції в режимі відеоконференції представник відповідача просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники позивача в судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 14.12.2017 р. не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись своєчасно та належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи (ч.4 ст. 196 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Гарант Ойл Групп" зареєстроване в якості юридичної особи 03 лютого 1998 року, код ЄДРПОУ 25392923 (т.1 а.с. 86-100).

У період з 25.10.2016 р. по 07.11.2016 р. посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві на підставі направлень та згідно з наказом від 21 жовтня 2016 р. № 6720 та наказу ГУ ДФС у м. Києві від 06 вересня 2016 р. № 5656 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Ю.С.А." (код ЄДРПОУ 25392923) з питань дотримання вимог податкового законодавства в результаті взаємовідносин з ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" (код 37142650), за період з 01 березня 2013 р. по 31 березня 2013 р., за результатами якої складено акт від 14 листопада 2016 р. № 350/26-15-14-01-01/25392923 (т.1 а.с. 11-27), яким встановлено порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 135016,00 грн, в тому числі за 2013 рік - на 108644,00 грн., за 2014 рік на 26372,00 грн; - пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, 198.3, 198.6, статті 198, пункту 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 143665,00 грн за березень 2013 року.

Не погодившись з висновками акту від 14 листопада 2016 року № 350/26-15-14-01-01/25392923 , платник податків направив поштою письмові заперечення, за вих. № 234 від 17 листопада 2016 року.

Під час розгляду заперечень, у зв'язку з виробничою необхідністю, ТОВ "Ю.С.А." змінило найменування та юридичну адресу, та відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань, підприємство з кодом ЄДРПОУ 25392923 має назву Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" та зареєстроване: 37043, Полтавська обл., Пирятинський район, шлях Київ-Харків, корпус 134 км.

За результатами розгляду заперечень ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" отримано лист "Про результати розгляду заперечень до акту перевірки № 25136/10/26-15-14-01-01 від 14 листопада 2016 року, яким висновки акту залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі акту перевірки від 14 листопада 2016 року № 350/26-15-14-01-01/25392923 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2016 року № 0006081401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 168770,00 грн, з яких: за податковими зобов'язаннями - 135016,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 33754,00 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням - рішенням від 30 листопада 2016 року № 0006081401, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України прийняла рішення № 3331/6/99-99-11-01-02-25 від 17 лютого 2017 року, яким скаргу залишила без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2016 року № 0006081401 - без змін (т.1 а.с. 82-84).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 30 листопада 2016 року № 0006081401, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності реального характеру господарських відносин між ТОВ "Гарант Ойл Групп" та ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ", а відтак висновки контролюючого органу є правомірними та відповідають дійсним обставинам справи.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 14 листопада 2016 року № 350/26-15-14-01-01/25392923 про те, що операції, здійснені між позивачем та ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" за період - березень 2013 року не мали реального характеру, оскільки в ході досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015100060000136 від 17.06.2015 р., відібрані пояснення від директора ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" ОСОБА_2, згідно яких ОСОБА_2 жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" не має.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" на підставі договору поставки нафтопродуктів №040-05 від 01.03.2012 р.

Відповідно до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування з податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статті 142, 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, виходячи з положень Податкового кодексу України, до складу витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону визначено, що первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував витрати на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, отриманих від вказаних контрагентів, що відповідає наведеним вимогам законодавства.

Відповідно до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У силу положень підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, але не виключно, податкових накладних), що підтверджують її здійснення.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Колегія суддів зазначає, що включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні отриманих товарів (робіт, послуг) на підставі податкових накладних, оформлених у відповідності до вимог законодавства, свідчить про правомірність формування податкового кредиту спірного періоду.

Натомість, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям із зазначеними контрагентами.

Ставлячи під сумнів операції позивача з зазначеним контрагентом, податковий орган вказав на інформацію, отриману в межах кримінального провадження від 17.06.2015 р. №32015100060000136, згідно якої ОСОБА_2 перебував на посаді директора ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" на прохання знайомого ОСОБА_3, який виплачував йому грошові кошти щомісяця, при цьому господарську діяльність ОСОБА_2 не здійснював та не мав наміру. На прохання ОСОБА_4 підписував договори та інші документи, суть яких не розумів, пошуком клієнтів та підприємств - контрагентів займався ОСОБА_4

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Водночас доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, податковим органом не надано, а отже, сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що лише встановлення у ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому засуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, для визначення належного виконання платником податку обов'язку щодо формування показників податкової звітності, суд має перевірити чи мали операції між платником податків та його контрагентом реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, тощо.

При цьому, чинне законодавство не пов'язує поставлення підпису особою, яка під час допиту дала показання, що не підписувала первинних документів, з нереальністю виконання господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що в березні 2013 року ТОВ "Ю.С.А." (нині - ТОВ "Гарант Ойл Групп") отримало від ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" бензин А-76 за видатковими накладними № 0322 04 т від 22.03.2013р., №032606 від 26.03.2013 р., №032814 від 28.03.2013 р., №032815 від 28.03.2013 р. та товарно - транспортними накладними №001035, №001066, №001111, №001121.

Всього отримано нафтопродуктів/товару на суму 861 992 грн., включаючи ПДВ 20% 143665,32 грн.

Зазначений товар отримано власним автомобільним транспортом позивача з нафтобаз з вказівкою ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" за довіреностями серії 12 ААД №179227 від 22.03.2013 р., №179228 від 26.03.2013 р., №179235 від 28.03.2013 р., що зазначені у видаткових накладних, та з огляду на відомості, вказані у ТТН, перевезено з м. Васильків у м. Бориспіль на склад ППМ, орендований позивачем .

Розрахунки за отриманий товар позивач сплачував на поточний рахунок ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" грошовими коштами за рахунками - фактурами постачальника платіжними дорученням №13 від 29.03.2013 р. на суму 90000,00 грн., №3 від 01.04.2013 р. на суму 125498,00 грн., №22 від 02.04.2013 р. на суму 100000,00 грн., №3 від 03.04.2013 р. на суму 50000,00 грн., №№6 від 04.04.2013 р. на суму 65498,00 грн., №11 від 05.04.2013 р. на суму 55498,00 грн., №28 від 08.04.2013 р. на суму 160000,00 грн., №31 від 09.04.2013 р. на суму 115498,00 грн., №44 від 11.04.2013 р. на суму 50000,00 грн., №46 від 12.04.2013 р. на суму 50000,00 грн.

Заборгованість відповідача за отриманий товар відсутня.

Товар, придбаний у ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" позивач спочатку злив до ємностей складу ПММ №2, що використовується позивачем на праві оренди, а в подальшому продавав автомобільними цистернами (дрібно - оптовими партіями) із орендованого складу ПММ №2 у м. Бориспіль за тендерними договорами державним підприємствам, а також через автозаправну станцію, що підтверджується видатковими накладними №№ Рн 130401/002, Рн130402/003, Рн 130404/001,Рн 130405/001, Рн130411/001, Рн130515/001, Рн130524/001, Рн130604/001, Рн130613/007, Рн130627/002, Рн130704/001, Рн130708/003, Рн130718/002, Рн130723/003, Рн130807/004, Рн130903/004, Рн130919/001, Рн130919/002, Рн131008/001, Рн131010/002, Рн131018/001, Рн131206/004, Рн131206/002, Рн131220/001, Рн140128/002.

Перевезення товару здійснювалось власним автотранспортом позивача, послуги якого включалися до ціни такого товару.

Розрахунки за придбаний товар у ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" і відвантажений споживачам позивачем товар проводились останніми у безготівковому порядку на поточний рахунок Товариства.

Заборгованість споживачів перед позивачем за продані придбані у ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" нафтопродукти відсутня.

Колегія суддів зазначає, що вищевикладені обставини свідчать про реальне виконання ТОВ "Гарант Ойл Групп" та ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" господарського договору №040-05 поставки нафтопродуктів від 01.03.2012 р., при укладанні якого позивач з застосуванням усіх передбачених законодавством способів пересвідчився у тому, що договір та первинні документи за наслідком придбання, та у належні строки, отримання товару від ТОВ "РОСУКРЕНЕРГОХОЛДІНГ" підписані уповноваженими представниками цього підприємства та містять достовірні відомості.

У даному випадку, у матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, які складені за результатами проведених операцій з дотриманням вимог законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність віднесення відповідних сум до складу витрат та податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов вказаних договірних відносин.

Також, колегія суддів зазначає, що позивач як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зважаючи на встановлення судом апеляційної інстанції факту документального підтвердження витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатом здійснення господарської діяльності з вказаними контрагентами за спірний період, а також використання придбаного товару підприємством у власній господарській діяльності, податковим органом безпідставно донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Згідно частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновки про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС України у м. Києві від 30.11.2016 р. № 0006081401.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова через порушення судом першої інстанції норм матеріального права підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати по справі не підлягають розподілу в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст.205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Гарант Ойл Групп" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2017р. по справі № 816/494/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Гарант Ойл Групп" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006081401 від 30.11.2016 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" витрати зі сплати судового збору за подачу адміністративного позову та апеляційної скарги в загальній сумі 5316,27 грн. (п'ять тисяч триста шістнадцять грн. 27 коп. )

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В. Судді Присяжнюк О.В. Бартош Н.С. Повний текст постанови виготовлений 19.12.2017 р.