Ухвала

від 19.12.2017 по справі 904/1153/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.12.2017 Справа № 904/1153/15

За скаргою: Публічного акціонерного товариства Інтеркредитбанк , м. Дніпро

на дії державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області

у справі:

за позовом Публічного акціонерного товариства "Інтеркредитбанк", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно промислова компанія "Інтеграл", м. Дніпро

про стягнення 1 607 395,61 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Сирота М.О.

Представники:

від позивача (скаржника): не з'явився

від відповідача: не з'явився

від ВДВС: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2015 у справі №904/1153/15 позов задоволено, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно промислова компанія Інтеграл на користь Публічного акціонерного товариства Інтеркредитбанк заборгованість у розмірі 1 607 395,61 гривень та 32 147,91 гривень судового збору.

28.04.2015 на виконання вищезазначеного рішення судом видано відповідні накази.

03.11.2017 Публічним акціонерним товариством Інтеркредитбанк , від імені якого виступає Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Інтеркредитбанк", подано до суду скаргу на дії державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_1, в якій скаржник просить:

- визнати незаконними дії державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_1 при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 25.09.2017;

- скасувати повідомлення державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 25.09.2017.

Скарга мотивована тим, що 18.10.2017 ПАТ Інтеркредитбанк отримав від Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області повідомлення від 25.09.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, оскільки останнім до заяви про примусове виконання рішення не додано квитанцію про сплату авансового внеску. Однак скаржник вважає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб підпадає під категорію стягувачів, які згідно абз. 2 ч. 2 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження звільнені від сплати авансового внеску. У зв'язку з цим, на думку скаржника, ПАТ "Інтеркредитбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 підлягає звільненню від сплати авансового внеску.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2017, вищевказану скаргу по справі № 904/1153/15 у зв'язку із закінченням у судді Колісника І.І. терміну повноважень, передано судді Петренко Н.Е.

Ухвалою суду від 08.11.2017 скарга призначена до розгляду на 15.11.2017.

Ухвалою суду від 15.11.2017 судове засідання відкладено на 19.12.2017.

19.12.2017 від Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир надішов відзив на скаргу, в якій просив відмовити у задоволенні скарги у зв'язку з тим, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, звертаючись до виконавчої служби, виступає від імені Публічного акціонерного товариства "Інтеркредитбанк" та не здійснює владних повноважень, у зв'язку з чим підстав для звільнення його від сплати авансового внеску немає. Також подав клопотання про розгляд скарги без участі представника ВДВС.

19.12.2017 у судове засідання сторони не з'явилися.

Згідно з пунктом 1 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів " (Відомості Верховної ради, 2017, № 48, ст. 436) цей закон набирає чинності з дня початку роботи Верховного суду, визначеного рішенням його Пленуму відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 31, ст. 545), опублікованим у газеті "Голос України".

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" з 15.12.2017 починає роботу Верховний Суд.

Як зазначено у пункті 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, розгляд вказаної скарги відбувається за нормами Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діє станом на 19.12.2017.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 вказаного Кодексу неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи та подані клопотання про розгляд скарги без участі повноважного представника ВДВС, суд вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги.

Дослідивши матеріали справи, подані документи, судом встановлено наступне.

За приписами статті 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині 1 статті 18 Закону України Про виконавче провадження зазначено про те, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як передбачено статтею 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

У той же час частина 2 зазначеної статті вказує, що від сплати авансового внеску звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Як передбачено пунктом 3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа та квитанцією про сплату авансового внеску, крім випадків, коли стягувач звільняється від сплати авансового внеску відповідно до частини другої статті 26 Закону.

Згідно пункту 8 частини 4 статті 4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Отже, із заявою про примусове виконання рішення звертаються стягувачі, які повинні сплатити авансовий внесок, при цьому частина 2 статті 26 Закону України Про виконавче провадження містить виключення з цього правила для певної категорії стягувачів, у тому числі для державних органів.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник звернувся із заявою про примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2015 у справі №904/1153/15, стягувачем в якому є Публічне акціонерне товариство Інтеркредитбанк .

Стаття 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначає повноваження Фонду під час здійснення ліквідації банку.

Пунктами 1, 4, 8 частини 1 статті 48 вказаного Закону серед іншого встановлено, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 37 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень, серед іншого, має право: вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи.

Згідно частини 3 статті 37 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. Уповноважена особа Фонду має право: призначати на посаду, звільняти з посади чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їхні службові обов'язки, змінювати розмір оплати праці з додержанням вимог законодавства про працю; здійснювати інші повноваження, встановлені цим Законом, та делеговані їй Фондом.

Пунктом 1 частини 4 цієї ж статті встановлено, що на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

Аналіз змісту статей 37, 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , а також наявні матеріали справи свідчать про те, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Інтеркредитбанк ОСОБА_2 звернувся із заявою про примусове виконання Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2015 у справі №904/1153/15 від імені стягувача ПАТ Інтеркредитбанк , який відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" не звільнений від сплати авансового внеску.

Згідно статті 3 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках. Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку. Органи державної влади та Національний банк України не мають права втручатися в діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень. Взаємодія Фонду з Національним банком України та органами державної влади здійснюється в межах, визначених цим Законом, іншими актами законодавства. Керівними органами Фонду є адміністративна рада та виконавча дирекція. Реорганізація та ліквідація Фонду здійснюються на підставі окремого закону.

При пред'явленні наказу суду про стягнення з боржника заборгованості, яка виникла на підставі угоди, укладеної між ПАТ "Інтеркредитбанк" та ТОВ "ТПК "Інтеграл", уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб діяла саме від імені сторони правочину - Публічного акціонерного товариства Інтеркредитбанк , який не входить до кола осіб, на яких розповсюджуються пільги щодо сплати авансового внеску.

У зв'язку з цим суд приходить до висновку про правомірність дій державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_1 щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстав для задоволення скарги на дії Державної виконавчої служби немає.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 18, 26 Закону України Про виконавче провадження , ст. ст. 3, 37, 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , ст. ст. 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги відмовити.

Суддя ОСОБА_3