Рішення

від 13.12.2017 по справі 910/14275/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017 Справа №910/14275/17 За позовом Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав"- державна організація, що виступає на захист майнових прав суб'єктів авторського права - American sosiety of composers, authors and publishers (ASCAP)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сушия"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс"

про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 153 600,00 грн.

Представники:

від позивача: Соловей А.Б. по довіреності від 14.12.016 № 71

від відповідача: Антонова Г.І. по довіреності від 15.12.2016 № б/н

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав"- державна організація, що виступає на захист майнових прав суб'єктів авторського права - American sosiety of composers, authors and publishers (ASCAP) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сушия" про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 153 600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2017 порушено провадження у справі № 910/14275/17; розгляд справи призначено на 27.09.2017.

26.09.2017 відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про залучення до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Представники сторін у судове засідання 27.09.2017 з'явились; представник позивача надав суду заяву про відсутність аналогічного спору між сторонами та клопотання про продовження строку вирішення спору; проти клопотання про залучення третьої особи не заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 строк розгляду спору по справі № 910/14275/17 було продовжено на 15 днів, залучено третю особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс" на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 01.11.2017.

01.11.2017 позивач через відділ діловодства суду подав пояснення по справі та клопотання про долучення документів до матеріалів справи; відповідач подав суду письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судове засідання, призначене на 01.11.2017, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Трофименко Т.Ю. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2017, у зв`язку із виходом судді Трофименко Т.Ю. з лікарняного, розгляд справи призначено на 06.12.2017.

06.12.2017 позивач через відділ діловодства суд подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представники третьої особи у судове засідання 06.12.2017 не зв`явились; про причини неявки повноважних представників суд не повідомили; про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

У судовому засідання 06.12.2017 суд перейшов до вирішення спору по суті; представники сторін надали пояснення по суті спору; судом оголошено перерву у судовому засіданні до 11.12.2017, відповідно до статті 77 Господарського процессуального кодексу України.

Представники третьої особи у судове засідання 11.12.2017 не зв`явились; про причини неявки повноважних представників суд не повідомили.

У судовому засіданні 11.12.2017 представник відповідача надав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи; судом проглянуто відеофіксацію надану позивачем та оголошено перерву у судовому засіданні до 13.12.2017, відповідно до статті 77 Господарського процессуального кодексу України.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні 13.12.2017 підтримав у повному обсязі; представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Представники третьої особи у судове засідання 13.12.2017 не зв`явились; про причини неявки повноважних представників суд не повідомили.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 13.12.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В :

Як вбачається з матеріалів справи, Державна організація Українське агенство з авторських та суміжних прав є організацією колективного управління, яка діє на підставі Статуту, Свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління № 3/2003 від 22.08.2003 та згідно зі статтями 47-49 Закону України Про авторське право і суміжні права від 23.12.1993 № 3792-ХІІ управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права.

27.12.2014 між Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (УАААСП) (виступає від American sosiety of composers, authors and publishers (ASCAP) на підставі договору про взаємне представництво інтересів від т01.01.2006) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс" укладено Договір №А01/2014 умовами якого передбачено, що:

- УААСП від імені авторів та їх правонаступників, включаючи іноземних, надає користувачам, у порядку та на умовах, визначених договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів у приміщеннях закладів Користувачів, розташованих на території України, а Користувачі зобов`язуються виплачувати УААСП авторську винагороду (роялті) відповідно до умов договору та Закону (п. 2.1. договору);

- Договір набирає чинності з 01 січня 2014 року і діє по 31 грудня 2020 року (п. 5.1. договору).

01.07.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Сушия" (Довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс" (КДС) було укладено договір доручення № 10-01/07/2015/КДС, відповідно до якого:

- довіритель даним приєднується до усіх правочинів, як вже укладених КДС, так і тих, що можуть бути укладені від його імені КДС у майбутньому, у такий спосіб надаючи відповідне уповноваження КДС на укладення від імені Довірителя таких правочинів, виконання їх умов, їх подальшу зміну та/або припинення, положеннями яких забезпечуєтьсяврегулювання усіх питань правомірності використання першим обєктів права інтелектуальної власності з Музичного та/або Аудіовізуального репертуару та інших об'єктів авторського права у погоджених згідно із умовами договору закладах довірителя. Вказане схвалення обмежується Довірителем погодженим сторонами у цьому договорі розміром сум винагороди (роялті), які Довіритель сплачує через КДС на користь суб'єктів майнових прав за використання способом публічного виконання (показу) об'єктів права інтелектуальної власності з Музичного та/або Аудіовізуального репертуару у погоджених згідно із умовами договору закладах Довірителя та за використання Довірителем бази ліцензованого контенту (п. 1.1. договору доручення);

- КДС згідно із умовами договору набуває виключних прав представляти Довірителя у відносинах із суб'єктами (та їх представниками) майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що використовуються Довірителем (п. 2.1. договору доручення);

- протягом строку дії договору видані на підставі укладених КДС від імені Довірителя правочинів невиключні ліцензії є чинними. Договір набирає чинності з 01.07.2015 року і діє по 31.12.2020 року (п. 6.1. договору доручення).

Також, сторонами було укладено додаток № 1 та додаток № 2 до договору доручення.

01.11.2015 сторони уклали додаткову угоду № 4 до договору доручення.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права", суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами, зокрема, через організацію колективного управління.

Частиною 1 ст. 47 Закону передбачено, що суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.

Згідно ч. 4 ст. 47 ЗУ "Про авторське право і суміжні права", організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів. Організації колективного управління можуть доручати на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями управляти на колективній основі за кордоном майновими правами українських суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі й про взаємне представництво інтересів.

Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо в організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Таким чином, наведені вище обставини свідчать про те, що Організація здійснює колективне управління виключними майновими авторським правами на спірні музичні твори.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір, відповідно до ст. 440 ЦК України, відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання творів.

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Як зазначає позивач, 13.02.2017 представниками ДО УААСП Шульгою А.А. та Лісовим О.Д. у примміщенні ресторану Сушия в період з 11 год. 32 хв. до 12 год. 14 хв. за адресою: м. Київ, пр Перемоги, 3, проведена фіксація використання (публічне виконання) одночасно трьох творів, які належать позивачу та відносяться до репертуару ДО УААСП , а саме:

- найменування автора - Andre Fabian, Kanh Gus, Schwandt Wilbur; виконавець - Silje Nergard; назва твору - Dream a little dream;

- найменування автора - Stefani Eric Matthew, Stefani Gwen Renee ; виконавець - Leela James; назва твору - Don't Speak ;

- найменування автора - Dibartolo Salvadore Poe Michael; виконавець - Lisa Ekdahl; назва твору - Rivers of love.

Факт публічного виконання відповідачем вищезазначених музичних творів підтверджується даними моніторингу: записом викоритсання музичних творів - фіксація здійснювалась з використанням відеокамери Sony HDR AS 20 на карту памяті Transend № D16813 2998 та актом фіксації публічного виконання творів від 13.02.2017.

Згідно зі ст. 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Водночас, суд зазначає, що чинним законодавством України передбачено можливість укладання ліцензійних договорів між конкретними особами, які вчинили відповідне волевиявлення станом на момент укладення договору, а не невизначеним колом осіб.

Суд врахував, що ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено можливість укладання багатосторонніх договорів.

Так, ч. 4 вказаної статті передбачено, що до договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Згідно зі ст. 628 ЦК, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 Кодексу, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Статтею 243 ЦК України передбачено, що комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.

Таким чином, за своєю правовою природою Договір доручення №10-01/07/2015/КДС має ознаки як договору доручення, так і договору комерційного представництва.

З урахуванням викладеного, виходячи з умов укладеного між ТОВ "СУШИЯ" та ТОВ "КДС" Договору доручення №10-01/07/2015/КДС, останній передбачає права ТОВ "КДС" на укладення від імені ТОВ "СУШИЯ" договорів з особами, уповноваженими управляти об'єктами авторських і суміжних прав, з метою забезпечення правомірності використання музичних творів шляхом їх публічного виконання у господарській діяльності ТОВ "СУШИЯ".

Разом з тим, УААСП листом від 11.04.2017 № 04-03/1145 інформувало ТОВ Сушия про те, що договір укладений між УААСП та ТОВ Контент Делівері Сервіс розірвано з 13.12.2016.

Таким, чином станом на час використання спірних творів договір укладений з ТОВ Контент Делівері Сервіс був розірваний.

Використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 України "Про авторське право та суміжні права", за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Так, у пункті 42 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 №5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Проте, суд зазначає, що у даному випадку підтверджується використання спірного музичного твору за відсутності достатніх правових підстав саме з боку ТОВ "СУШИЯ" при здійсненні ним власної господарської діяльності, відтак, саме вказане товариство і має нести відповідальність за таке порушення.

Пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) передбачено право суб'єкта авторського права подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Таким чином, стягнення компенсації є альтернативним видом відповідальності.

Пунктом "г" частини другої статті 52 Закону передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При цьому, чинне законодавство не містить приписів щодо безпосереднього причинного зв'язку між фактом завдання збитків та їх розміром і розміром можливої компенсації.

Так, приписи Цивільного кодексу України та Закону не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об'єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону (від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат).

Аналогічна позиція Вищого господарського суду України викладена, зокрема, в оглядовому листі № 01-06/417/2012 від 04.04.2012 р.

Проте, суд зазначає, що Вищий господарський суд України листом №07.01-11/1085/17 від 06.07.2017 р. роз'яснив господарським судам України, що у визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення (абзац третій підпункту 51.3 пункту 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").

Водночас відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 р. №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Наразі такі зміни до Закону не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від (16.12.2016 № 1774-VIII, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Отже, при визначенні розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1600 грн.

Таким чином, беручи до уваги зазначену позицію Вищого господарського суду України та обставини порушення ТОВ "СУШИЯ" виключних майнових авторських прав, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, суд вважає частково обґрунтованим стягнення компенсації у загальному розмірі 153 600,00 грн., а саме у розмірі 48 0000 грн., тобто у розмірі мінімальної компенсації за використання твору (3 твори * 1 600 грн.).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ТОВ "СУШИЯ" компенсації у загальному розмірі 153 600,00 грн. доведеними, обґрунтованими, такими, що підлягають частковому задоволенню, а сааме у розмірі 48 000 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сушия" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 44, код ЄДРПОУ 35266336) на користь Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (01030, м.ю Київ, вул. Б. Хмельницького, 41-А, офісне прим. 1-3, код ЄДРПОУ 31025266) 48 000 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав та 3 237,50 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.12.2017р.

Суддя Трофименко Т.Ю.