Ухвала

від 18.12.2017 по справі 15/136/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

18 грудня 2017 року Справа № 15/136/09

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О. при секретарі судового засідання Матвєєвій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЗУС-ПРО» (юридична адреса: 07200, Київська обл, Іванківський р-н, смт.Іванків, вул.Поліське шосе, буд.3; адреса для листування: 03191, м.Київ, а/с №1, код ЄДРПОУ 35571320) про відновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання та видачу дублікату наказу Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2009 у справі №15/136/09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» (юридична адреса: 03038, м.Київ, вул.Ямська, 28А; фактична адреса: 03040, м.Київ, вул.М.Стельмаха,3 (код ЄДРПОУ 25591321) правонаступником якого являється Товариство з обмеженою відповідальністю «КАЗУС-ПРО» ,

до відповідача: Приватного підприємства «Компанія «АгроАльянс« (57313, Миколаївська обл., Снігурівський р-н, с.Павлівка, вул.Леніна, 32 (код ЄДРПОУ 32199409),

про: стягнення 63578,84 грн.,

за участю представників сторін :

від позивача (заявника, стягувача): не з'явився;

від відповідача (боржника): не з'явився

-

в с т а н о в и в:

До Господарського суду Миколаївської області 04.12.2017 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЗУС-ПРО» , правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» , за вих. №29-1/11 від 29.11.2017 про відновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання та видачу дублікату наказу Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2009 у справі №15/136/09 (а.с.176-183).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2017 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЗУС-ПРО» про відновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання та видачу дублікату наказу прийнято до розгляду, розгляд заяви в судовому засіданні призначено на 18.12.2017.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.

Явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 329 ГПК України, заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Розглянувши подану заяву про відновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання та видачу дублікату наказу, перевіривши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області суду від 09.04.2009 у справі №15/136/09 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» до Приватного підприємства "Компанія "АгроАльянс" задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача - Приватного підприємства «Компанія "АгроАльянс» , 57313, Миколаївська область, Снігурівський район, с. Павлівка, вул. Леніна, 32 (код ЄДРПОУ 32199409) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО", юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А. фактична адреса: 03040, м.Київ, вул. М.Стельмаха,3 (код ЄДРПОУ 25591321) 57 680 (п'ятдесят сім тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок основного боргу, пеню у розмірі 1 175 (одна тисяча сто сімдесят п'ять) гривень 73 копійки, 3% річних у розмірі 146 (сто сорок шість) гривень 63 копійки, індекс інфляції у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 28 копійок, штраф у розмірі 865 (вісімсот шістдесят п'ять) гривень 20 копійок, збитки у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок, держмито в розмірі 655,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вищезазначеного рішення Господарським судом Миколаївської області було видано наказ від 27.04.2009.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області суду від 14.08.2017 у справі №15/136/09 замінено сторону (позивача) у справі №15/136/09 - Товариство обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» (код ЄДРПОУ 25591321) на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «КАЗУС-ПРО» (код ЄДРПОУ 35571320).

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЗУС-ПРО» , що розглядається, обґрунтовано посиланням на втрату стягувачем наказу від 27.04.2009 та обставини, пов'язані із заміною сторони в цій справі, які він вважає поважними для поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, оскільки в результаті наведених обставин, правонаступник дізнався про втрату наказу у листопаді 2017 року.

Заявником надано суду довідку від 28.11.2017 №28-1/11, підписану директором Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЗУС-ПРО» ОСОБА_1, про втрату наказу (а.с. 182).

Згідно з ч.2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, передбаченого окрім іншого, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Статтею 329 ГПК України встановлено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання поновлення пропущеного строку.

Відповідно до п. 19.4 Перехідних положень ГПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ст.22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на момент видання наказу) наказ господарського суду від 27.04.2009 міг бути пред'явлений до виконання протягом трьох років, що також зазначено в наказі.

Статтею 113 ГПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до вимог статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Положення статті 119 Господарського процесуального кодексу України, можливість поновлення пропущеного строку пов'язується з визнанням судом, який розглядає справу причин його пропуску поважними.

Таким чином, право стягувача на отримання дублікату виданого господарським судом наказу має бути реалізоване до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання, а у разі закінчення зазначеного строку шляхом його поновлення у разі наявності поважних причин пропуску.

Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

У розумінні приписів процесуального законодавства Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

При цьому, причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин та наданих заявником доказів на їх підтвердження.

Отже, в кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

При цьому, господарський суд звертає увагу на те, що у відповідності до положень ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, звертаючись до суду із заявою про відновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання та видачу дублікату наказу, стягувач має довести не тільки обставини, які заважали йому пред'явити наказ до виконання у встановлений законом строк, а й момент втрати наказу та конкретні обставини, які заважали скаржнику звернутися до господарського суду із заявою про видачу дублікату наказу після його втрати. (постанова Вищого господарського суду України від 15 грудня 2005 р. у справі № 3/150)

Однак стягувачем не підтверджено належними доказами ані моменту втрати наказу, ані самого факту звернення до органу ДВС із заявою про примусове виконання рішення суду.

В даному контексті господарський суд вважає за необхідне здійснити застереження, які стосуються правил правонаступництва, передбачених процесуальним Законом.

Так, як в нормах Господарського процесуального кодексу, який діяв в момент здійснення правонаступництва в цій справі, так і в положеннях ч. 2 ст. 52 Господарського процесуального кодексу, в редакції, чинній на момент розгляду даної справи, передбачено (було передбачено), що усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «КАЗУС-ПРО» в повній мірі несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням Товариством обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» тих чи інших процесуальних дій, в тому числі й дій сторони, які витікають з правовідносин виконання судового рішення.

А отже у разі пропуску попереднім стягувачем, зокрема, строку на пред'явлення наказу до виконання, його правонаступник теж вважається таким, що прострочив та не може посилатись на обставини, які прямо витікають з факту правонаступництва, як на поважні.

Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд встановлює, що за відсутності належних доказів, які б свідчили про вчинення стягувачем (позивачем у справі або його правонаступником) прямо передбачених Законом процесуальних дій щодо звернення судового рішення до примусового виконання у відповідному порядку, посилання на поважність причин пропуску строку на таке звернення, є відверто необґрунтованими.

Нездійснення позивачем (стягувачем) контролю за виконанням судового рішення є підставою для відмови в задоволенні заяви про відновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання наказу. Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 30.11.2017 у справі №42/337.

Стосовно твердження стягувача про те, що відмова в задоволенні цієї заяви позбавить його права на мирне володіння майном, на обґрунтування якого стягувачем наведено рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (заява №60750/00), від 27.07.2004 у справі Ромашов проти України (заява №67534/01), від 19.03.1997 Горнсбі проти Греції , від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України (заява №6962/02), господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Дійсно, відповідно до, наприклад, рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011, існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "ОСОБА_2 проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Разом з тим, в цьому ж рішенні (п. 52) Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні

обов'язкового для виконання судового рішення може становити

порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру

присудженого судом відшкодування.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України, власність зобов'язує.

Таким чином, одним з чинників, на підставі якого суд оцінює відносини, пов'язані з виконанням судового рішення в цій справі, є поведінка заявника (стягувача), яка на думку суду не свідчить про добросовісність користування своїми правами щодо майна , в тому числі в частині процесуальних прав.

І як зазначено вище, за відсутності доказів, які б свідчили про вчинення хоч якихось дій щодо того, щоб самостійно домогтися виконання рішення, винесеного на його користь, твердження заявника про втручання в його право не можуть бути визнані законними та обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, суд не знайшов правових підстав для задоволення заяви стягувача про відновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2009, а відтак у відповідності до положень п. 19.4 Перехідних положень ГПК України, підлягає відхиленню і заява про видачу дублікату наказу.

Господарський суд зазначає, що ця відмова не позбавляє стягувача можливості повторного звернення до суду із новою заявою про поновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання наказу та видачу дублікату наказу у разі усунення недоліків даної заяви.

Керуючись ст. ст. 234, 329, п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд-

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЗУС-ПРО» за вих. №29-1/11 від 29.11.2017 про відновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2009 у справі №15/136/09 - відмовити.

2. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЗУС-

ПРО» за вих. №29-1/11 від 29.11.2017 про видачу дублікату наказу - відмовити.

3. Ухвалу направити учасникам провадження у справі.

Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1-2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256, ч. 1 ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено та підписано 20 грудня 2017 року.

Суддя В.О.Ржепецький