Ухвала

від 14.12.2017 по справі 914/2217/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

УХВАЛА

14.12.17 Справа № 914/2217/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання: Фака С.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_2, б/н від 02.11.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5376/17 від 16.11.2017р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 14 серпня 2014 року

у справі № 914/2217/14 (суддя Мороз Н.В.),

порушеній за позовною заявою

позивача: Відкритого акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанції і мереж ЛьвівОРГРЕС , м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства Марко , м. Львів,

про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 20.11.2003р.

за зустрічною позовною заявою

позивача: Приватного підприємства Марко , м. Львів,

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанції і мереж ЛьвівОРГРЕС , м. Львів,

про визнання права власності.

За участю представників сторін:

від апелянта: ОСОБА_3 (п/к на підставі договору про надання правової допомоги № 01/11/2017 від 01.11.2017 р.), ОСОБА_2;

від позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_4 (п/к на підставі довіреності б/н від 02.11.2017 р.);

від відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_5 (п/к на підставі довіреності б/н від 01.11.2017 р.);

вільні слухачі: ОСОБА_6 (пенсійне посвідчення серії АВ № 544274 від 09.08.2003 р.), ОСОБА_7 (водійські права ВАЕ № 145249 від 03.06.2001 р.), ОСОБА_8 (пенсійне посвідчення серії АІ № 358932 від 07.05.2002 р.), ОСОБА_9 (паспорт серії КВ № 804709 від 05.11.2001 р. виданий Галицьким РВ ЛМУ УМВС у львівській області), ОСОБА_10 (пенсійне посвідчення серії ААИ № 891351 від 10.11.22015 р.).

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України, представникам роз'яснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представників сторін та апелянта повідомлено, що в судовому засіданні за ініціативою суду здійснюється технічна фіксація судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2017 р., справу № 914/2217/14 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 р. апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 14 серпня 2014 року у справі № 914/2217/14, при цьому апеляційний суд виходив із принципу судочинства визначеного у Конвенції та рішеннях ЄСПЛ при здійсненні правосуддя, зокрема, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції. Статтею 9 Конвенції передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховної ОСОБА_6 України, є частиною національного законодавства, аналогічне викладено у ст. 4 ГПК України. Пунктом 1 ст. 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (рішення у справі Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98, п. 62).

Частиною першою статті 93 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Згідно із частиною другою статті 93 ГПК України, апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Апелянт ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в т.ч. із заявою про поновлення пропущеного строку для апеляційного оскарження рішення місцевого суду від 14.08.2014 р. у справі № 914/2217/14 (а. с. 109), у якій, з підстав зазначених у заяві, просить визнати причини пропущення цього строку поважними.

Апеляційним судом встановлено, що заявник не є ні прокурором, ні органом державної влади, ні органом місцевого самоврядування, на подання апеляційної скарги яких поширюється річний строк з дня оголошення оскаржуваного судового рішення (ч. 2 ст. 93 ГПК України) і, як присічний, не може бути поновлено за будь-яких обставин, останній є фізичною особою, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Разом з тим, апелянт обгрунтовує свої вимоги в частині поновлення пропущеного строку для апеляційного оскарження тим, що судового рішення від 14.08.2014 р. у справі № 914/2217/14 тим, що про зазначене судове рішення дізнався лише під час розгляду адміністративної справи № 464/5011/17 за своїм позовом до Львівської міської ради та ПП Марко про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради № 4513 від 19 березня 2015 р., яка перебуває на розгляді у Сихівському районному суді м. Львова, стверджує, що зазначена ухвала Львівської міської ради № 4513 від 19 березня 2015 р. порушує права заявника, яка прийнята на підставі оскаржуваного судового рішення, вважає зазначене судове рішення незаконним та таким, що порушує права заявника.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що заявник участі у справі № 914/2217/14 не брав.

Оцінивши вищенаведені обставини, врахувавши покликання апелянта на те, що про спірне рішення йому стало відомо у процесі розгляду адміністративної справи № 464/5011/17 пр. № 2-а/464/334/17 Сихівським районним судом м. Львова, провадження у якій за позовом заявника порушено з 25.07.2017 р., Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що доводи апелянта заслуговують на увагу суду, є поважними, тому клопотання заявника було задоволено та поновлено строк для апеляційного оскарження по даній справі, забезпечивши у доступі до апеляційного суду Львівської області, який, згідно приписів ГПК України, має повноваження переглянути справу як стосовно фактів, так і стосовно права, а також має повноваження встановлювати нові факти, які не досліджувалися, як стверджує заявник, під час розгляду справи судом першої інстанції.

У своїй апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції заявник посилається на невірне застосування закону судом першої інстанції, тому Львівський апеляційний господарський суд вважає, що, беручи до уваги особливості порядку апеляційного оскарження за українським законодавством, право заявника на доступ до апеляційного суду захищено основоположними гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 р. прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_2, б/н від 02.11.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5376/17 від 16.11.2017 р.) на рішення Господарського суду Львівської області від 14 серпня 2014 року до провадження та розгляд скарги призначено на 06.12.2017 року, про що заявник та сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи (а. с. 124, 125).

04.12.2017 р. за вх. №ЛАГС 01-04/8215/17, через канцелярію суду поступило клопотання (а. с. 153) з додатками (а. с. 154-184) від представника апелянта про долучення до матеріалів справи документів.

04.12.2017 р. за вх. №ЛАГС 01-04/8216/17, через канцелярію суду поступило клопотання від представника апелянта про відкладення розгляду даної справи у зв'язку із зайнятістю адвоката у іншій кримінальній справі (а. с. 187).

04.12.2017 р. за вх. №ЛАГС 01-04/8217/17 через канцелярію суду поступило клопотання від представника апелянта про: 1) витребування в ОКП ЛОР Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки матеріали інвентаризаційної справи (матеріалів технічної інвентаризації) на об'єкт незавершеного будівництва біля будинку по вулиці Демнянській, 8, у м. Львові, технічний паспорт на який для ПП Марко було виготовлено 09.10.2014 р. без зазначення адреси; 2) витребування в КП Відділ архітектурно-проектних робіт та оцінки землі копії всіх документів, на підставі яких на замовлення ВАТ ЛьвівОРГРЕС в 2007 році КП Відділ архітектурно-проектних робіт та оцінки землі було виготовлено містобудівне обґрунтування розміщення житлового будинку на вул. Демнянській, 7 у м. Львові.

04.12.2017 р. за вх. №ЛАГС 01-04/8218/17, через канцелярію суду поступило Пояснення до апеляційної скарги за підписом представника апелянта (а. с. 190-192), без долучення доказів про надсилання іншим учасникам зазначеного Пояснення.

04.12.2017 р. за вх. №ЛАГС 01-04/8189/17 через канцелярію суду поступив Відзив Приватного підприємства Марко на апеляційну скаргу у справі (а. с. 126-129) з додатками (а. с. 130-151).

05.12.2017 р. за вх. №ЛАГС 01-04/8257/17 через канцелярію суду поступив Відзив Акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації і мереж ЛьвівОРГРЕС на апеляційну скаргу у справі (а. с. 192-193) з додатками (а. с. 194-196).

У судове засідання, яке відбулося 06.12.2017 р. прибув ОСОБА_2, клопотання свого представника про відкладення розгляду даної справи підтримав та відмовився надавати пояснення як по суті заявлених ним клопотань, так і по суті апеляційної скарги.

Від позивача у справі № 914/2217/14 представник прибув, 05.12.2017 р. подав відзив на апеляційну скаргу, з підстав наведених у відзиві, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого суду без змін.

Від Приватного підприємства Марко представник прибув, 04.12.2017 р. подав відзив на апеляційну скаргу, з підстав наведених у відзиві, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого суду без змін.

Колегія суддів заслухала пояснення заявника, який підтримав клопотання свого представника про відкладення розгляду даної справи та його відмову надавати пояснення по-суті заявлених клопотань та по-суті апеляційної скарги, представників Акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації і мереж ЛьвівОРГРЕС та Приватного підприємства Марко , приходить до висновку, оголосити у судовому засіданні перерву до 14.12.2017 р. на 09 год. 30 хв., про що представники заявника та сторін були повідомлені, особисто, під розписку (а. с. 198).

12.12.2017 р. за вх. №ЛАГС 01-04/8414/17, через канцелярію суду, поступила заява від представника апелянта про ознайомлення з матеріалами даної справи (а. с. 201).

З матеріалами даної справи представник скаржника ознайомився, що підтверджується його написом на заяві.

12.12.2017 р. за вх. №ЛАГС 01-04/8415/17, через канцелярію суду, поступило клопотання від представника апелянта про долучення до матеріалів справи витягу з додатка до рішення виконкому ЛМР № 239 від 27.03.2017 р. (а. с. 202, 203).

12.12.2017 р. за вх. №ЛАГС 01-04/8416/17, через канцелярію суду поступило Пояснення до апеляційної скарги за підписом представника апелянта (а. с. 204), при цьому, апелянт не долучив доказів про надсилання іншим учасникам зазначеного Пояснення.

У судове засідання, яке відбулося 14.12.2017 р., прибув ОСОБА_2 та його представник, через канцелярію суду подали: 1) клопотання вх. № ЛАГС 01-04/8471/17 від 14.12.2017 р. про долучення до матеріалів справи постанови ВСУ від 03.02.2016 р. у справі № 6-885цс15; 2) клопотання за вх. № ЛАГС 01-04/8470/17 від 14.12.2017 р. про долучення до матеріалів справи рішення виконкому Львівської міської ради № 318 від 18.03.2011 р.; 3) клопотання за вх. № ЛАГС 01-05/5936/17 від 14.12.2017 р. про призначення по справі судово-будівельної експертизи, виконання якої доручити експертам ЛНДІСЕ та перед експертами поставити питання: чи має місце на земельній ділянці, яка з південно-східного боку примикає до будинку № 8 по вул. Демнянській у м. Львові, об'єкт незавершеного будівництва 108-квартирного житлового будинку у вигляді стрічкового фундаменту, до складу якого входить 94 шт. фундаментних плит різних марок, 282 шт. стінових блоків різних марок, 50 шт. окремих стержнів різних марок, 33,3 куб. м. бетону в асортименті та кількостях по кожному виду, зазначених в Переліку конструкцій, виробів та матеріалів, який є додатком № 1 до договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 20.11.2003 р. та Звіті про проведення технічного обстеження з встановлення факту наявності незавершеного будівництва на земельній ділянці, що межує з житловим будинком № 8 по вул. Демнянській у м. Львові, складеного ФОП ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Якщо так, то які саме будівельні конструкції та матеріали, в якому асортименті та в якій кількості по кожному виду виявлено, та чи відповідає їх розміщення плану фундаменту робочого проекту.

Представник апелянта у судовому засіданні наполягає на задоволенні, клопотання апелянта від 04.12.2017 р. (вх. №ЛАГС 01-04/8217/17) про: 1) витребування в ОКП ЛОР Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки матеріали інвентаризаційної справи (матеріалів технічної інвентаризації) на об'єкт незавершеного будівництва біля будинку по вулиці Демнянській, 8, у м. Львові, технічний паспорт на який для ПП Марко було виготовлено 09.10.2014 р. без зазначення адреси; 2) витребування в КП Відділ архітектурно-проектних робіт та оцінки землі копії всіх документів, на підставі яких на замовлення ВАТ ЛьвівОРГРЕС в 2007 році КП Відділ архітектурно-проектних робіт та оцінки землі було виготовлено містобудівне обгрунтування розміщення житлового будинку на вул. Демнянській, 7 у м. Львові, якими будуть обгрунтовані доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі, просить задовольнити клопотання апелянта від 14.12.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5936/17 від 14.12.2017 р.) про призначення по справі судово-будівельної експертизи, виконання якої доручити експертам ЛНДІСЕ та перед експертами поставити питання: чи має місце на земельній ділянці, яка з південно-східного боку примикає до будинку № 8 по вул. Демнянській у м. Львові, об'єкт незавершеного будівництва 108-квартирного житлового будинку у вигляді стрічкового фундаменту, до складу якого входить 94 шт. фундаментних плит різних марок, 282 шт. стінових блоків різних марок, 50 шт. окремих стержнів різних марок, 33,3 куб. м. бетону в асортименті та кількостях по кожному виду, зазначених в Переліку конструкцій, виробів та матеріалів, який є додатком № 1 до договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 20.11.2003 р. та Звіті про проведення технічного обстеження з встановлення факту наявності незавершеного будівництва на земельній ділянці, що межує з житловим будинком № 8 по вул. Демнянській у м. Львові, складеного ФОП ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Якщо так, то які саме будівельні конструкції та матеріали, в якому асортименті та в якій кількості по кожному виду виявлено, та чи відповідає їх розміщення плану фундаменту робочого проекту. У судовому засіданні представник скаржника надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі та поясненнях до апеляційної скарги, навів свої доводи і міркування з усіх питань, що виникали в ході розгляду даної справи, просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 14 серпня 2014 р. в господарській справі № 914/2217/14 прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ВАТ по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації і мереж ЛьвівОРГРЕС та зустрічному позову Приватного підприємства Марко відмовити.

Представник Акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації і мереж ЛьвівОРГРЕС (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним) прибув, проти апеляційної скарги заперечив, заперечив проти задоволення клопотань апелянта про витребування в ОКП ЛОР Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки матеріали інвентаризаційної справи (матеріалів технічної інвентаризації) на об'єкт незавершеного будівництва біля будинку по вулиці Демнянській, 8, у м. Львові, технічний паспорт на який для ПП Марко було виготовлено 09.10.2014 р. без зазначення адреси, про витребування в КП Відділ архітектурно-проектних робіт та оцінки землі копії всіх документів, на підставі яких на замовлення ВАТ ЛьвівОРГРЕС в 2007 році КП Відділ архітектурно-проектних робіт та оцінки землі було виготовлено містобудівне обґрунтування розміщення житлового будинку на вул. Демнянській, 7 у м. Львові та про призначення у даній справі судово-будівельної експертизи, просить їх відхилити за безпідставністю, надав пояснення по суті справи, аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу, навів свої доводи і міркування з усіх питань, що виникали в ході розгляду даної справи, просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Приватного підприємства Марко (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним) прибув, проти апеляційної скарги заперечив, заперечив проти задоволення клопотань апелянта про витребування в ОКП ЛОР Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки матеріали інвентаризаційної справи (матеріалів технічної інвентаризації) на об'єкт незавершеного будівництва біля будинку по вулиці Демнянській, 8, у м. Львові, технічний паспорт на який для ПП Марко було виготовлено 09.10.2014 р. без зазначення адреси, про витребування в КП Відділ архітектурно-проектних робіт та оцінки землі копії всіх документів, на підставі яких на замовлення ВАТ ЛьвівОРГРЕС в 2007 році КП Відділ архітектурно-проектних робіт та оцінки землі було виготовлено містобудівне обгрунтування розміщення житлового будинку на вул. Демнянській, 7 у м. Львові та про призначення у даній справі судово-будівельної експертизи, просить їх відхилити за безпідставністю, так як апелянт не надав суду жодних доказів, що оскаржуване судове рішення стосується його прав та обов'язків, не навів наявності правового зв'язку між скаржником і сторонами у даній справі, надав пояснення по суті справи, аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу, навів свої доводи і міркування з усіх питань, що виникали в ході розгляду даної справи, просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги у даній справі, а також ухвалила, документи подані апелянтом та сторонами, долучити до матеріалів даної справи.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, припинити апеляційне провадження у справі № 914/2217/14, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 14 серпня 2014 р. в господарській справі № 914/2217/14 (суддя Мороз Н.В.), яким первісний позов задоволено повністю , стягнуто з ПП Марко , на користь Відкритого акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж ЛьвівОРГРЕС , 114 000,00 грн. вартості об'єкта незавершеного будівництва та 2 280,00 грн. судового збору, зустрічний позов ПП Марко задоволено повністю , визнано право власності ПП Марко , на об'єкт незавершеного будівництва, що на північному заході межує з будинком № 8 по вул. Демнянській у м. Львові і визначається як сукупність конструкцій, виробів та матеріалів (перелік наведено у Переліку конструкцій, виробів та матеріалів (до пункту 2 договору), що виступає додатком № 1 до договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 20.11.2003р.).

Зазначене вище судове рішення в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалося, набрало законної сили, відповідно до ст. 124 Конституції України.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_2, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 02.11.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5376/17 від 16.11.2017 р.) на рішення Господарського суду Львівської області від 14 серпня 2014 року у справі № 914/2217/14, просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 14 серпня 2014 р. в господарській справі № 914/2217/14 прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ВАТ по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації і мереж ЛьвівОРГРЕС та зустрічному позову Приватного підприємства Марко відмовити.

Скаржник апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що даним рішенням суду вирішено питання про його права та обов'язки, тому останній вважає, що має право подавати апеляційну скаргу на дане рішення суду, що дане рішення суду є незаконне необґрунтоване і підлягає скасуванню, в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого і господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Так, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що на підставі даного рішення суду ухвалою Львівської міської ради № 4513 від 19 березня 2015 р. Про погодження ПП Марко місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Демнянській (біля будинку № 8) Приватному підприємству Марко погоджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0.2656 га на вул. Демнянській (біля будинку № 8) в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування багатоповерхового житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування. Тобто, вирішується питання, в порядку ст. 120 ЗК України, про надання ПП Марко земельної ділянки, на якій нібито знаходиться об'єкт незавершеного будівництва, якого насправді немає в природі, а дана земельна ділянка є прибудинковою територією будинку № 8 по вул. Демнянській у м. Львові, співвласником якого є, як власник квартири № 25 в цьому будинку, згідно договору купівлі-продажу квартири від 29.11.2007 p. посвідченою приватним нотаріусом ОСОБА_13, приналежність даної земельної ділянки до прибудинкової території будинку № 8 по вул. Демнянській, 8, підтверджується рішенням виконкому ЛМР № 318 від 18.03.2011 р. Про визначення розмірів прибудинкових територій з додатками та схемою відповідної прибудинкової території. Вирішуючи формально питання про визнання прана власності на неіснуючий об'єкт незавершеного будівництва, оскаржуваним рішенням суду фактично незаконно створено підставу для виникнення в ПП Марко права на земельну ділянку, якою дане підприємство відразу ж скористалося, порушуючи право скаржника на ту ж земельну ділянку, на якій знаходиться внутрішньо квартальна дорога, по якій здійснюється під'їзд до мого будинку та паркування автомобілів.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що насправді ніякого об'єкта незавершеного будівництва за такою дивною адресою - що на північному заході межує з будинком № 8 по вул. Деснянській у м. Львові , не існує в природі, що позивач та відповідач на підставі зловмисної змови ввели суд першої інстанції в оману, що призвело до визнання права власності па неіснуючий об'єкт нерухомого майна.

Як зазначає апелянт, оскаржуване рішення суду ґрунтується на тому, що спірний об'єкт незавершеною будівництва за такою дивною адресою позивач, нібито, продав відповідачу за договором купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва під 20 листопада 2003 p.

На думку скаржника, насправді такий договір є неукладеним, оскільки відсутній предмет купівлі-продажу. Такої речі, як спірний об'єкт незавершеної о будівництва не було у власності продавця.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що для того, щоб позивач набув право власності на спірний об'єкт, а відтак, мати право на його відчуження, він повинен був його збудувати на підставі відповідних дозвільних документів на будівництво та на підставі належно погодженого проекту будівництва. Однак, такого будівництва в зазначеному місці не було і жодних ознак незавершеного будівництва не було ні станом на 20 листопада 2003 p., ні на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду.

Скаржник обгрунтовує апеляційну скаргу тим, що як вбачається з матеріалів, на підставі яких була прийнята ухвала Львівської міської ради № 4513 від 19 березня 2015 р. Про погодження ПП Марко місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту) землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Демнянській (біля будинку № 8), серед них знаходяться наступні документи:

Заява ПП Марко від 14 жовтня 2014 р. про погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки па вул. Демнянська у м. Львові для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку орієнтовною площею 0.2656 га;

План земельної ділянки масштаб ' 1:500 (додаток до заяви ПП Марко );

Довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель (додаток до заяви ПП Марко );

копія оскаржуваного рішення господарського суду Львівської області від 14 серпня 2014 р. (додаток до заяви ПП Марко );

копія технічного паспорта па об'єкт незавершеного будівництва від 09.10.2014 р. (додаток до заяви ПП Марко );

витяг є СДІЛООФОП (додаток до заяви ПП Марко );

копія рішення виконкому Львівської міської ради № 220 від 28.07.1989 р. з додатком (додаток до заяви ПП Марко );

копія рішення виконкому Львівської міської ради № 450 від 20.09.1990 р. з додатком (додаток до заяви ПП Марко );

копія договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 20 листопада 2003 p.;

копія листа управління архітектури ЛMP № 2401-1438 від 24.11.2014 р.;

копія листа юридичного управління ЛМР № 4-1104-1458 від 11.11.2014 p.;

гарантійний лис ПП Марко від 17 грудня 2014 р. про те, що ПП Марко після завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Демнянській в межах орендованої ділянки буде споруджено дитячий майданчик.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що як вбачається з вищевказаного плану земельної ділянки масштабу 1:500, на ньому синім кольором позначено межу земельної ділянки, яку ПП Марко намагається отримати для будівництва багатоквартирного житлового будинку, а зеленою пунктирною лінією позначено орієнтовну вісь фундамента незавершеного будівництва, право власності на який визнається за ПП Марко , згідно рішення господарського суду Львівської області від 14 серпня 2014 p.

Скаржник в апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що насправді вказаного фундамента незавершеного будівництва не існує, бо якби існував, то його вісь була б не орієнтовною, а точною. Реально ж на цьому місці є внутрішньоквартальна дорога, яка позначена на даному плані, яка була збудована та прийнята в експлуатацію одночасно з будівництвом і прийняттям в експлуатацію будинку № 8 по вул. Деснянській, а також багаторічні насадження дерев - даний факт підтверджується також відповідними фотознімками, які будуть надані суду додатково.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що з технічного паспорта, який виготовлений 09.10.2014 p., тобто, після ухвалення оскаржуваного рішення суду, вбачається, що в ньому не зазначено адреси об'єкт незавершеної о будівництва - ні назви вулиці, ні номера, ні іншої прив'язки, зазначено особу власника ПП Марко , не зображено плану будівлі (фундаменту) та відповідних розмірів, однак, без жодних об'єктивних підстав зазначено, що об'єкт незавершеного будівництва становить збірний стрічковий фундамент житлового будинку та вказано його балансову і інвентаризаційну вартість - 11276941,00 грн., яка визначена незрозумілим способом за відсутності розмірів такого фундаменту. Тобто, таким технічним паспортом фактично підтверджено відсутність спірного об'єкта незавершеного будівництва , що згідно рішення виконкому JIMP № 220 від 28.07.1989 р. Про надання дозволу підприємствам і організаціям на проектування і будівництво житла господарським способом в кварталі по вул.Хуторівка , дозволено проектування та будівництво житла господарським способом ряду підприємств, а зокрема, згідно п. 1.4 даною рішення, підприємству Південьтехенерго , правонаступником якою є ВАТ по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж ЛьвівОРГРЕС , 5-ти поверхового житлового будинку (корпус № 8 по генплану), що згідно рішення виконкому ЛМР № 450 від 20.09.1990 p., рішення виконкому ЛМР № 220 від 28.07.1989 р. змінено, визначено замовників на проектування та будівництво об'єктів житла, згідно з додатком № 1, відповідно до п. 1.4, дозволено підприємству Південьтехенерго проектування та будівництво житлового будинку на 60 квартир.

Як зазначає апелянт, такий 60-квартирний житловий будинок було збудовано і прийнято в експлуатацію в присвоєнням йому адреси - вул. Демнянська, 8.

В апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що як вбачається з ОСОБА_12 приймання-передачі 60-ти квартирного житлового будинку №8 по вул. Демнянській, збудованого ВАТ ЛьвівОРГРЕС , на баланс і обслуговування ЛКП Бондарівка від 19 лютого 2002 p., даний будинок був прийнятий в експлуатацію за Наказом Департаменту землеустрою та планування забудови міста Львівської міської ради № 1610/356-07 від 25.06.2001 p., та заселений, відповідно до наказу Департаменту житлового господарства Львівської міської ради № 263-Д від-07.09.2001 p., прийнятий у власність територіальної громади м. Львова, відповідно до ухвали Львівської міської ради № 1423 від 10.01.2002 p. і переданий на баланс ЛКП Бондарівка .

Як стверджує апелянт, жодних інших документів про здійснення ВАТ ЛьвівОРГРЕС чи його попередниками, будівництва інших об'єктів нерухомого майна, зокрема па південний схід від будинку № 8 по вул. Демнянській у м. Львові, ні позивач, пі відповідач суду не надали.

Відтак, скаржник приходить до висновку, що таким чином, немає жодних документів, які б свідчили, що ВАТ ЛьвівОРГРЕС чи його попередники здійснювали будівництво багатоквартирного житлового будинку на південний схід від будинку № 8 по вул. Демнянській у м. Львові. Так само такого будівництва в стані незавершеного не існує в природі, то підтверджується викопіюванням з генплану та відповідними фотознімками.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції покликається на звіт від 03.04.2014 р. про проведення технічного обстеження з встановлення факту наявності будівництва на земельній ділянці, що межує з житловим будинком № 8 по вул. Демнянській у м. Львові, згідно якого, нібито, вбачається наявність незавершеного будівництва на земельній ділянці, що на північному заході межує з будинком № 8 по вул. Демнянській, а також встановлено відповідність наявних конструкцій робочому проекту.

Однак, насправді, стверджує апелянт, в зазначеному місці немає жодних ознак незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку, а має місце внітрішньоквартальна дорога та багаторічні насадження дерев, відтак, на думку скаржника, звіт від 03.04.2014 р. про проведення технічного обстеження є недостовірним та не відповідає дійсним обставинам.

Далі за текстом апеляційної скарги, апелянт вказує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні суду покликається на договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 20 листопада 2003 p., згідно якого позивач продав, а відповідач купив об'єкт незавершеного будівництва, що на північному заході межує з будинком № 8 по вул. Демнянській у м. Львові, такий предмет купівлі-продажу було передано за актом прийому-передачі і покупець не мав зауважень до якості і кількості. При цьому суд першої інстанції також покликається на ст. 224 ЦК України в ред. 1963 р.

На думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно покликається на даний договір та зазначену норму матеріального права, оскільки, як стверджує скаржник, насправді даний договір купівлі-продажу є неукладеним, оскільки не існувало і не існує в природі предмета договору. Відповідно до ст. 224 ЦК України в ред. 1963 p., за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму, так як такого майна - об'єкта незавершеного будівництва, що на північному заході межує з будинком № 8 по вул. Демнянській у м. Львові, ніколи не існувало і не існує, то й договору купівлі-продажу такого майна неможливо було укладати і таке майно передавати і приймати.

На переконання заявника, з метою перевірки наявності чи відсутності спірного об'єкта незавершеного будівництва, з метою перевірки достовірності договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 20 листопада 2003 р. та звіту від 03.04.2014 р. про проведення технічного обстеження з встановлення факту наявності будівництва на земельній ділянці, що межує з житловим будинком № 8 по вул. Демнянській у м. Львові, суд першої інстанції повинен був оглянути таке незавершене будівництво, як речовий доказ у справі, відповідно до ст.ст. 37, 39 ГПК України, і таким чином встановити відсутність такого незавершеного будівництва. Однак, суд першої інстанції такого огляду не провів, що призвело до ухвалення незаконного рішення суду. З цією ж метою слід було призначити по справі судово-будівельну експертизу. Однак, ні відповідач, ні позивач не клопотали перед судом про таку експертизу, оскільки обидві сторони були зацікавлені в приховуванні об'єктивної істини та отриманні незаконного рішення на підставі недостовірних документів.

Апелянт зазначає, що порушуючи вимоги ст. 43 ГПК України, суд першої інстанції не оцінив належним чином доказів у справі, не забезпечив всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що призвело до ухвалення незаконного рішення суду.

Далі за текстом апеляційної скаржник, апелянт стверджує, що суд першої інстанції безпідставно покликається в оскаржуваному рішенні суду на ст.ст. 328 та 392 ЦК України, як правову підставу визнання за ПП Марко права власності на об'єкт незавершеного будівництва. Право власності на майно та захист такого права є можливими лише тоді, коли таке майно існує об'єктивно. Суд же визнав право власності на майно, якого не існує і не існувало, в т.ч. і на час розгляду справи судом та ухвалення оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про власність , об'єктом права власності акціонерного товариства є майно, одержане в результаті його господарської власності. Оскільки позивач ВАТ ЛьвівОРГРЕС здійснило будівництво лише 60-квартирного будинку по вул. Демнянській, 8, який прийнятий в експлуатацію, і іншого будівництва іншого багатоквартирного житлового будинку не здійснювало, то й право власності на спірне незавершене будівництво, якого не існує, в нього виникнути не могло, а відтак, і таке неіснуюче незавершене будівництво не могло бути предметом купівлі-продажу.

Скаржник в апеляційній скарзі покликається на те, що насправді, позивач та відповідач внаслідок зловмисної змови вирішили штучно, на підставі недостовірних документів створити документальну видимість підстав для можливості отримання ПП Марко на неконкурентних засадах земельної ділянки площею 0.2656 га., захопивши таким чином прибудинкову територію будинку № 8 по вул. Демнянській у м. Львові. Для здійснення такого протиправного задуму ПП Марко необхідно було отримати правовстановлюючий документ про право власності на незавершене будівництво у вигляді рішення суду про визнання права власності. З цією метою був поданий надуманий, узгоджений між позивачем та відповідачем штучний позов в даній справі за фактичної відсутності спору, оскільки відсутній предмет спору.

Скаржник зазначає, що як вбачається з листа юридичного управління ЛMP № 4-1104-1458 від 11.11.2014 p., на тій підставі, що оскаржуваним рішенням господарського суду Львівської області від 14.08.2014 р. визнано право власності на об'єкт незавершеного будівництва, що па північному заході межує з будинком № 8 по вул. Демнянській у м. Львові, питання погодження ПП Марко місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Деснянській, 8 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку належить до повноважень Львівської міської ради, і в результаті була прийнята ухвала Львівської міської ради № 4513 від 19 березня 2015 р. Про погодження ПП Марко місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Демнянській (біля будинку № 8) та, що про дану ухвалу Львівської міської ради № 4513 від 19 березня 2015 р. я дізнався з листа депутата ЛМР ОСОБА_14 № 196-17 від 23.05.2017 р. на адресу ініціативної групи, а також з листа керуючого справами ЛМР № 4-2404-220 від 20.04.2017 р. на адресу депутата ЛМР ОСОБА_15, а дізнавшись про дану ухвалу ЛMP, яка порушує права заявника, останній звернувся до Сихівського районного суду м. Львова з адміністративним позовом про визнання її протиправною та про скасування, у позовній заяві, як зазначає апелянт, він клопотав перед судом про витребування у Львівської міської ради всіх документів, на підставі яких була прийнята ухвала Львівської міської ради № 4513 від 19 березня 2015 p., і ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 25 липня 2017 р. за адміністративним позовом апелянта було відкрито провадження в адміністративній справі № 464/5011/1,і під час розгляду даної адміністративної справи, яка на даний час триває, з Львівської міської ради надійшли документи, на підставі яких було прийнято ухвалу Львівської міської ради № 4513 від 19 березня 2015 p., серед яких було оскаржуване рішення господарського суду Львівської області від 14 серпня 2014 p., і саме тоді апелянт, вперше, дізнався про його існування.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги, апелянт, зокрема, зазначає, що крім мотивів, викладених в апеляційній скарзі, рішення господарського суду Львівської області від 14 серпня 2014 р. у господарській справі № 914/2217/14 підлягає скасуванню, виходячи з таких додаткових мотивів.

Так, скаржник стверджує, в матеріалах справи немає жодного доказу існування в об'єктивній реальності спірного об'єкта незавершеного будівництва, а з долучених скаржником доказів вбачається, що такого об'єкта не існує та ніколи не існувало, що згідно з Переліком конструкцій, виробів та матеріалів, який є додатком № 1 до договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, позивач продав, а відповідач купив незавершене будівництво, до складу якого входить 94 шт. фундаментних плит різних марок, 282 шт. стінових блоків різних марок, 50 шт. окремих стержнів різних марок, 33,3 м. куб. бетону, що зазначені бетонні будівельні матеріали, які, нібито, вкладені в незавершене будівництво становлять сумарний об'єм біля 300 куб. м., та стверджує, що ні на землі, ні під землею цих будівельних конструкцій на місці запроектованого в 1990 році 108-квартирного будинку немає і не було, що згідно рішення виконкому ЛМР № 450 від 20.09.1990 р. було вирішено питання проектування та будівництва підприємством Південьтехенерго 5- поверхового 60-квартирного житлового будинку та 8-10 поверхового 108 квартирного житлового будинку, що 60-квартирний житловий будинок був спроектований, збудований та зданий в експлуатацію - це будинок № 8 по вул. Демнянській, співвласником якого є скаржник, а 108-квартирний будинок був лише спроектований, але не збудований, що згідно Звіту про проведення технічного обстеження з встановлення факту наявності незавершеного будівництва на земельній ділянці, що межує з житловим будинком № 8 по вул. Демнянській у м. Львові, складеного ФОП ОСОБА_11 та ОСОБА_12. вбачається, що таке обстеження було проведено 03.04.2014 р. на замовлення ВАТ ЛьвівОРГРЕС , що в дирекції ВАТ ЛьвівОРГРЕС є частково проектна документація, а зокрема, робочий будівельний проект ВАТ ЛьвівОРГРЕС було надано план фундаментів запроектованого 108-квартирного будинку, в звіті знаходиться таблиця витрат матеріалів на влаштування фундаментів згідно проекту і ця таблиця щодо найменувань та кількості будівельних конструкцій та матеріалів повністю відповідає Переліку конструкцій, виробів та матеріалів, який є додатком № 1 до договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, тобто, позивач продав, а відповідач купив, нібито, повністю змонтований фундамент 108-квартирного житлового будинку, що з даного Звіту також вбачається, що йото авторами було проведено обстеження з розкопками, при якому виявлено наявність незавершеного будівництва на земельній ділянці, що на північному заході межує з будинком № 8 по вул. Деснянській, а також встановлено відповідність наявних конструкцій робочому проекту з будівництва 108-квартирного житлового будинку. Відтак апелянт зазначає, що автори звіту, нібито, виявили будівельні конструкції, згідно з вищевказаним переліком у відповідній кількості, однак таке твердження в Звіті не відповідає дійсності. Як видно з додатку Б до цього звіту у вигляді фотознімків, мав місце викопаний шурф, в якому було виявлено фрагмент фундаментного блока, а не повністю змонтований фундамент, згідно з проектом, у складі відповідної кількості, що є предметом купівлі-продажу.

У додаткових поясненнях апелянт покликається на те, що згідно плану для матеріалів погодження, який був поданий ПП Марко в ЛМР із заявою про передачу в оренду земельної ділянки, на якій, нібито, знаходиться спірне незавершене будівництво, зазначено орієнтовну вісь фундаменту цього незавершеного будівництва, яка накладається на існуючу внутріквартальну дорогу та прибудинкову територію будинків № 8 та № 6-а по вул. Демнянській, і, що як вбачається з фотознімків прилеглої до будинку № 8 земельної ділянки, жодних ознак незавершеного будівництва на ній нема, що згідно заяви ПП Марко від 14.10.2014 р. про погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Демнянській для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, до неї долучено копію оскаржуваного рішення суду, як доказ права власності на об'єкт незавершеного будівництва, що дає право на отримання земельної ділянки на неконкурентних засадах; що згідно листа юридичного управління ЛМР № 4-1104-1458 від 11.11.2014 p., дано аналіз оскаржуваного рішення суду, як правовстановлюючого документа на право власності на спірне незавершене будівництво та зроблено висновок про те, що питання погодження ПП Марко місця розташування земельної ділянки по вул. Деснянській та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, належить до компетенції ЛMP, що означає надання такої земельної ділянки на неконкурентних засадах; що з технічного паспорта від 09.10.2014 р. на об'єкт незавершеного будівництва, житлового будинку ПП Марко , який був наданий останнім до вищевказаної заяви ПП Марко від 14.10.2014 р. про погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Демнянській для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, який виготовлений ОКП ЛОР Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки вбачається, що в ньому не зазначено адреси об'єкта, відсоток готовності - 1%, збудований збірний стрічковий фундамент, визначено вартість об'єкта в сумі 11276941,00 гри., але відсутній план фундаменту. Тобто, автори технічного паспорта не виявили фактично фундаменти, не визначили його об'єму, конфігурації, розмірів, не виготовили плану фундаменту, але визначили його вартість; що згідно з містобудівним обґрунтуванням розміщення житлового будинку на вул. Демнянській, 7 у м. Львові, копія якого надана ПП Марко до адміністративної справи № 464/5011/17, яка розглядається Сихівським районним судом м. Львова, таке було виготовлене на замовлення ВАТ ЛьвівОРГРЕС в 2007 p., земельна ділянка, на якій, згідно з оскаржуваним рішенням суду мало б знаходитися незавершене будівництво 108-квартирного житлового будинку, вільна від забудови, скаржник стверджує, що даним містобудівним обґрунтуванням підтверджується, що такий 108-квартирний житловий будинок був запроектований, але будівництво якого не розпочиналося, а будівництво такого будинку тепер лише планується, і якщо саме ВАТ ЛьвівОРГРЕС замовляло таке містобудівне обґрунтування, якщо саме ВАТ ЛьвівОРГРЕС замовляло Звіт про проведення технічного обстеження з встановлення факту наявності незавершеного будівництва на земельній ділянці, що межує з житловим будинком № 8 по вул. Демнянській у м. Львові в квітні 2014 p., якщо саме в ВАТ ЛьвівОРГРЕС , а не в ПП Марко станом на 2007 р. та квітень 2014 р. знаходилася проектна документація на будівництво 108-квартирпого житлового будинку, то, на думку апелянта, це означає, що договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва 20.11.2003 р. між ВАТ ЛьвівОРГРЕС та ПП Марко , на якому ґрунтується оскаржуване рішення, насправді не укладався, а був виготовлений безпосередньо перед поданням позову в даній господарській справі з метою створення штучних доказів права власності на неіснуюче в природі незавершене будівництво. На правильність такого висновку вказує і формулювання предмета купівлі-продажу в договорі купівлі-продажу від 20.11.2003 р. - об'єкт незавершеного будівництва у вигляді будівельних матеріалів та конструкцій. Однак, законодавством, чинним на 20.11.2003 p., такого поняття незавершеного будівництва не існувало, таке передбачене нині чинним ЦК України (ст. 331). Як зазначає у поясненні скаржник, сторонами не надано жодного доказу того, що спірний об'єкт незавершеного будівництва до 20 листопада 2003 р. обліковувався за даними бухобліку позивачем, а після цього - відповідачем, що сторонами не було надано суду жодного належного доказу об'єктивного існування спірного об'єкта незавершеного будівництва, що єдиним способом підтвердження чи спростування наявності спірного об'єкта було б призначення судово-будівельно-технічної експертизи, однак, жодна із сторін в суді першої інстанції такого клопотання не заявляли, що за відсутності доказів реального існування спірного об'єкта, суд першої інстанції повинен був відмовити в задоволенні як первісного, та і зустрічного позову за безпідставністю. Такими безпідставними позовами сторонами було штучно створено неіснуючий спір щодо неіснуючого предмета з метою підтвердження прав на такий неіснуючий об'єкт для незаконного отримання права на земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку. Відтак, на думку заявника, оскаржуваним рішенням суду вирішено питання про права скаржника ОСОБА_2, так як скаржник є співвласником будинку № 8 по вул. Демнянській, а відтак, має право на користування прибудинковою територією цього будинку, на якій, нібито, знаходиться спірний об'єкт незавершеного будівництва.

Як зазначає апелянт, конфігурація та площа такої прибудинкової території визначена долученими до матеріалів справи рішенням виконкому ЛМР № 318 від 18.03.2001 p., № 239 від 27.03.2017 р. з додатком, актом та схемою, що згідно листа управління молоді, сім'ї та спорту ЛМР № 2604-648 від 16.12.2014 p., земельна ділянка по вул. Демнянській, 8-6-а підлягає збереженню для потреб мешканців та розміщення на ній вже облаштованого мешканцями дитячого майданчика, що згідно ухвали ЛМР № 4513 від 19.03.2015 р. ПП Марко погоджено місце розташування та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2656 га біля будинку № 8 по вул. Демнянській в оренду для будівництва та обслуговування багатоповерхового житлового будинку і така земельна ділянка накладається на прибудинкову територію будинку скаржника, на якій знаходиться внутріквартальна під'їзна дорога до будинку, та, що відповідно до ст. 41 Конституції України, громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону, що відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Колегією суддів встановлено, що апелянт/заявник: ОСОБА_2 - є фізичною особою, паспорт серії Кв 128696, виданий Червоноградським МВ УМВСУ у Львівській області 03.05.1999 р., ідентифікаційний номер за Державним реєстром фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Приватне акціонерне товариство по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанції і мереж ЛьвівОРГРЕС (позивач за первісним позовом, відповідач - за зустрічним у даній справі) є юридичною особою, місцезнаходження юридичної особи: вул. Тютюнників, 55, м. Львів, 79011, код ЄДРПОУ 00128504, є правонаступником реорганізованого Відкритого акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанції і мереж ЛьвівОРГРЕС (а.с. 195).

Приватне підприємство Марко (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним у даній справі) є юридичною особою, місцезнаходження юридичної особи: 79034, м. Львів, вул. Угорська, будинок, 27, квартира, 13, код ЄДРПОУ 22335356 (а. с. 151).

Під час розгляду даного спору судом апеляційної інстанції, колегія суддів керувалася приписами законодавства України у редакції, чинній станом на 14.08.2014 р. (дата постановлення судового рішення, яке оскаржується), приписи законодавства України, які були прийняті після постановлення вищевказаного рішення, не можуть застосовуватися до спірних правовідносин в силу ст. 58 Конституції України.

Як вбачається з матеріалів даної справи, заявник - ОСОБА_2, 29 листопада 2007 року за договором купівлі продажу квартири придбав у власність квартиру № 25 з коморою в підвалі площею 3,1 кв. м., в будинку № 8 по вулиці Демнянській в м. Львові, яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 15,9 кв. м. та кухні. Загальна площа квартири становить 37,7 кв. м. (п. 1 Договору купівлі-продажу квартири). Зазначений договір посвідчено 29.11.2007 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_13 зареєстровано в реєстрі за № 5545 (а. с. 104).

Згідно умов вищезазначеного договором купівлі продажу квартири вбачається, що п. Троц Денис Станіславович не придбавав земельної ділянки, та/або частини прибудинкової території для обслуговування квартири № 25, квартира придбана ним у житловому будинку № 8 по вулиці Демнянській в м. Львові.

Слід зазначити, що 14.05.2015 р. Верховна ОСОБА_6 України ухвалила Закон № 417, яким серед іншого відредагувала ст. 42 Земельного кодексу України, на дату постановлення судового рішення у справі була чинною стара редакція цієї статті.

Прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку є особливим об'єктом права власності на землю, оскільки призначена для розміщення й обслуговування житлового будинку та має задовольняти інтереси його мешканців.

Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування, належать до земель житлової та громадської забудови.

Режим використання земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків регулювався, станом на дату постановлення судового рішення у даній справі, ст. 42 Земельного кодексу України у редакції, відповідно до якої земельні ділянки прибудинкової території (залежно від суб'єктів, які набувають права на земельну ділянку багатоквартирного будинку) можуть перебувати у власності, у постійному або в тимчасовому користуванні .

Частиною 2 ст. 42 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗКУ) було встановлено, що у разі приватизації громадянами багатоквартирного житлового будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність об'єднанню власників .

Колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 42 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗКУ) у редакції чинній на дату постановлення судового рішення у даній справі (14.08.2014 р.), яке заявником оскаржується, як суб'єкт права власності на прибудинкову територію зазначено виключно об'єднання власників багатоквартирного будинку . До вказаного переліку можливих суб'єктів права власності на прибудинкову територію не входять ні інші юридичні особи, ні окремо фізичні особи.

Законом України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ передбачені правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

Ці об'єднання можуть виступати власниками земельних ділянок, що складають прибудинкові території, шляхом приватизації багатоквартирного житлового будинку та безоплатної передачі їм земельної ділянки. У цьому випадку земельна ділянка належить співвласникам житлового будинку на праві спільної сумісної власності.

В той же час колегія суддів звертає увагу на те, що згідно приписів чинного на час постановлення судового рішення у даній справі, учасник спільної часткової власності на прибудинкову територію багатоквартирного будинку не має права вимагати виділення належної йому частки зі складу прибудинкової території і не має права на компенсацію за свою частку. Також він не має права на отримання в його володіння та користування частини спільної земельної ділянки. Крім того, частка у праві власності на прибудинкову територію не може бути самостійним предметом цивільного обігу й відчужується тільки разом із житловим чи нежитловим приміщенням.

Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 09.11.2011 р. № 14-рп/2011 зазначив, що власники квартир дво-або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою , і підтвердження права власності на них не потребує здійснення додаткових дій, з правами на земельну ділянку під будинком та прибудинкова територія, яка є спільною власністю співвласників житлового будинку набуваються лише у разі державної реєстрації таких прав (ч. 2 ст. 382 ЦК України).

Станом на дату звернення до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування судового рішення у справі № 914/2217/14, апелянт не надав суду жодних доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, про створення об'єднання власників у будинку № 8 по вул. Демнянській в м. Львові, мешканцем якого є заявник, та вчинення таким об'єднанням дій для присвоєння земельній ділянці прибудинкової території: унікального кадастрового номера; появи земельної ділянки на публічній кадастровій карті; отримання замовником витягу з державного земельного кадастру; рішення відповідної ради про надання земельної ділянки у власність або постійне користування; витяг або виписку з ЄДР (для підтвердження статусу юридичної особи заявника та інші відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою КМУ від 17.10.2013 р. № 868.

В матеріалах справи такі докази - відсутні, апелянтом суду - не представлені, до апеляційної скарги - не долучені.

Заявником також суду апеляційної інстанції не надано доказів про делегування йому повноважень усіх мешканців 60-квартирного будинку № 8 по вул. Демнянській в м. Львові представляти їх інтереси у суді з питань, що стосуються прибудинкової території, яка є спільною власністю співвласників житлового будинку.

Відповідно до ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду , яке не набрало законної сили.

Відповідно до п. 5-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України від 17.05.2011 року № 7, у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Також, постановою від 31.08.2016 року у справі № 910/4818/16, Вищий господарський суд України встановив, що: в оскаржуваному рішенні суду має бути безпосередньо вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститися судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не повинен братися до уваги .

Окрім цього, постановою від 25.07.2017 року у справі № 922/4081/16 Вищий господарський суд України встановив, що: Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто, суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом, першої інстанції є скаржник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийнято про права та обов 'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення наведено висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.

Відповідна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду України від 02.09.2008 у справі № 23/294, від 23.12.2015 у справі № 5024/1463/2012 (3-1135гс15).

Отже, у разі звернення до апеляційного суду із апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у розгляді справи у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не повинен з'ясовувати характер спірних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, оскільки це призвело б до перегляду рішення суду по суті, що суперечить позиції Верховного Суду України, викладеної у вищевказаних постановах останнього, а суд зобов'язаний передусім перевірити факт вирішення питання судом першої інстанцій про права та обов'язки особи, яка не брала участі у розгляді справи .

Аналогічні висновки містяться і у постанові Вищого господарського суду України від 30.03.2017 року у справі № 925/1062/16.

За наведеного, з урахуванням приписів ст. 33 ГПК України, необхідною підставою для наявності права на оскарження рішення суду першої інстанції є доведення Апелянтом факту вирішення таким рішенням питання про його права та обов'язки та наявності його правового зв'язку із сторонами у справі.

За відсутності такого вирішення і такого зв'язку, права на судовий захист у особи не виникає і, відповідно - апеляційна скарга такої особи до задоволення не підлягає.

Слід зазначити, що аналогічний висновок стосовно наявності порушених прав як передумови права на судовий захист, викладено у постановах Верховного суду України від 04.02.2015 року у справі № 6-222цс14, від 04.02.2015 року у справі № 6-233цс14, від 21.01.2015 року у справі № 6-215цс14, та низці інших.

Так, як це вбачається із тексту апеляційної скарги, ОСОБА_12 стверджує, що його права порушено оскаржуваним рішенням, оскільки об'єкту незавершеного будівництва, право власності на яке було визнано за ПП Марко , нібито, не існує в натурі, а земельна ділянка, яку такий займає, нібито, являється частиною прибудинкової території будинку № 8 по вул. Демнянській, співвласником якого є ОСОБА_12.

Колегія суддів не може погодитися із доводами про порушення таких прав внаслідок винесення оскаржуваного рішення, виходячи з такого.

Так, предметом первісного позову у даній справі (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) було стягнення з відповідача 114000 грн. вартості об'єкту незавершеного будівництва, переданого відповідачеві за укладеним між позивачем та відповідачем договором купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва б/н від 20.11.2003 р. Предметом зустрічного позову у справі було визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Як це вбачається із матеріалів справи, апелянт - ОСОБА_2 не являється стороною договору купівлі - продажу об'єкта незавершеного будівництва б/н від 20.11.2003р. Також, із тексту апеляційної скарги не вбачається, що він має будь - які права і на сам об'єкт незавершеного будівництва, більше того, він заперечує саме його фактичне існування.

Відтак, Апелянтом не доведено належними та допустимими доказами будь - якого правового зв'язку зі сторонами справи чи наявності прав, питання про які було б вирішено судом першої інстанції у рамках заявлених позовних вимог. Означене прямо підтверджує відсутність (і неможливість) порушення жодних прав та інтересів Апелянта оскаржуваним рішенням.

Так, відповідно до ст. 2 закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Аналогічне визначення міститься і у пп. 14.1.205 ПКУ.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 ЗКУ, розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Більше того, відповідно до ч. 1 ст. 2 закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч, 1 ст. 12 закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

За наведеного, належним та допустимим доказом існування прибудинкових земельних ділянок по вул. Демнянський, їх площ та конфігурацій може бути лише і виключно відповідна містобудівна та землевпорядна документація, а наявності у Апелянта чи будь - якого іншого суб'єкта прав на таку ділянку - відповідні відомості із державного реєстру прав на нерухоме майно. Будь - які інші документи не є належними та допустимими доказами у даному аспекті.

Що ж стосується посилань Апелянта на рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 318 від 18.03.2011 року Про визначення розмірів прибудинкових територій , то таке не може бути взято судом до уваги, оскільки ним визначено (п. 2) розміри прибудинкових територій для будинків, які обслуговують львівські комунальні підприємства житлового господарства, а не права будь - яких осіб на такі земельні ділянки. Більше того, додатками до таких ухвал було визначено лише площі земельних ділянок, із них неможливо визначити ані конфігурацію таких ділянок, ані того, що об'єкт незавершеного будівництва знаходиться на одній із них.

Таким чином, Апелянтом не доведено наявності у нього будь - яких прав на будь - яку земельну ділянку, а тим більше на ту, яка згадується в апеляційній скарзі.

Разом з тим, колегія суддів вважає надуманими доводи Апелянта щодо не існування в натурі об'єкту незавершеного будівництва і, як наслідок - неукладення договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 20.11.2003 р., що спростовуються звітом від 03.04.2014р. про проведення технічного обстеження з встановлення факту наявності будівництва на земельній ділянці, що межує з житловим будинком №8 по вул. Демнянській у м. Львові, із якого вбачається існування об'єкту незавершеного будівництва, а отже - і можливості його продажу (як майна та як об'єкту цивільних прав).

Доводи Апелянта про необхідність проведення судово-будівельної експертизи спростовуються згаданим вище актом, а також тим, що вартість такого вже було погоджено сторонами у договорі купівлі-продажу, а отже - у матеріалах справи вже містяться належні та допустимі докази щодо всіх питань, що ставляться під сумнів Апелянтом.

Слід зазначити, що договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 20.11.2003 р. не визнано недійсним у встановленому законодавством порядку, а відтак - діє передбачена чинним законодавством презумпція його правомірності (ст. 204 ЦК України). Доказів про те, що договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 20.11.2003 р. визнаний недійсним, апелянтом суду не подано, до апеляційної скарги - не долучено.

Відповідно до п.п. 4, 5 згаданого договору, сторони погодились, що вартість об'єкта становить 1 14 000,00 грн. Ціна договору є остаточною і зміні не підлягає. Покупець бере на себе зобов'язання оплатити продавцеві вартість об'єкта, вказану у п. 4 договору, після підписання цього договору. Згідно п.6 договору, передача об'єкта продавцем та його прийняття покупцем засвідчується актом приймання-передачі, що підписується сторонами.

У матеріалах справи міститься акт приймання-передачі від 20.1 1.2003 р., згідно якого об'єкт незавершеного будівництва продавець передав покупцю відповідно до умов договору без зауважень до якості і кількості, втім відсутні докази оплати передбаченої суми коштів за договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як вбачається з п. 3 договору, право власності на об'єкт виникає у покупця з моменту підписання сторонами цього договору.

Тобто, за даних конкретних умов у приватного підприємства Марко , ще 20 листопада 2003 року виникло право власності на об'єкт незавершеного будівництва, що на північному заході межує з будинком № 8 по вул. Демнянській у м. Львові і визначається як сукупність конструкцій, виробів та матеріалів (перелік наведено у переліку конструкцій, виробів та матеріалів (до пункту 2 договору), що виступає додатком № 1 до договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 20.11.2003р.), використаних для відповідного будівництва.

За наведеного, висновки суду першої інстанції по суті справи є підставними, обґрунтованими і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу апелянта до провадження, остання не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав, про що зазначено вище у цій ухвалі, з'ясував відсутність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, про що теж зазначено вище у цій ухвалі. При цьому апеляційним господарським судом встановлено, що права заявника: ОСОБА_2 оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про його ОСОБА_2 права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, що підтверджується матеріалами даної справи, відтак наявні підстави для припинення апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Клопотання апелянта від 04.12.2017 р. (вх. №ЛАГС 01-04/8217/17) про: витребування в ОКП ЛОР Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки матеріали інвентаризаційної справи (матеріалів технічної інвентаризації) на об'єкт незавершеного будівництва біля будинку по вулиці Демнянській, 8, у м. Львові, технічний паспорт на який для ПП Марко було виготовлено 09.10.2014 р. без зазначення адреси, в КП Відділ архітектурно-проектних робіт та оцінки землі копії всіх документів, на підставі яких на замовлення ВАТ ЛьвівОРГРЕС в 2007 році КП Відділ архітектурно-проектних робіт та оцінки землі було виготовлено містобудівне обґрунтування розміщення житлового будинку на вул. Демнянській, 7 у м. Львові, та клопотання апелянта від 14.12.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5936/17 від 14.12.2017 р.) про призначення по справі судово-будівельної експертизи, виконання якої доручити експертам ЛНДІСЕ - відхилити.

Враховуючи усе вищенаведене в сукупності, колегія суддів приходить до висновку припинити апеляційне провадження, щодо апеляційної скарги ОСОБА_2, б/н від 02.11.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5376/17 від 16.11.2017 р.) на рішення Господарського суду Львівської області від 14 серпня 2014 року на підставі п. 1, ч. 1, ст. 80 ГПК України.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 22, 28, 49, ч. 1, п. 1, ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Припинити апеляційне провадження, щодо апеляційної скарги ОСОБА_2, б/н від 02.11.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5376/17 від 16.11.2017 р.) на рішення Господарського суду Львівської області від 14 серпня 2014 року у справі № 914/2217/14.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин