Постанова

від 19.12.2017 по справі 920/1062/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2017 р. Справа № 920/1062/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат ОСОБА_1, договір від 04.10.2017 року №17/10/17; ордер серії КВ №106638 від 04.10.2017 року; свідоцтво від 24.04.2008 року №3282;

відповідача - не з'явився;

третьої особи - ОСОБА_2, за довіреністю від 07.12.2017 року №15;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтер-Арм Інжинірінг» , м. Суми (вх. №3359 С/1-18)

на рішення господарського суду Сумської області від 09.10.2017р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Коваленко О.О., суддя Котельницька В.Л., суддя Яковенко В.В.), повний текст якого складено 17.10.2017 року

у справі № 920/1062/16

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Кидбудстрой 2005» , м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «НВІ металоконструкцій та електротехніки» , м. Київ

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтер-Арм Інжинірінг» , м. Суми

про стягнення 731 085 грн. 60 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.10.2017р. у справі №920/1062/16 позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтер-Арм Інжинірінг» на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Кидбудстрой 2005» 731 085 грн. 60 коп. заборгованості, 10 966 грн. 28 коп. витрат по сплаті судового збору.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивоване підтвердженням внесення третьою особою попередньої оплати по договору та відсутністю доказів здійснення поставки товару відповідачем на адресу третьої особи на виконання умов договору поставки №250315/Ф від 25.03.2015 р., та доказів повернення попередньої оплати по договору в розмірі 731 085 грн. 60 коп.

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтер-Арм Інжинірінг» , м. Суми з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 09.10.2017р. у справі №920/1062/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що між ТОВ «Фірма «Інтер-Арм-Інжинірінг» і ТОВ «НВІ металоконструкцій та електротехніки» була досягнута домовленість, оформлена шляхом листування засобами електронного зв'язку з представником третьої особи ОСОБА_4 за електронною адресою: 209632sn@ukr.net ., на виконання якої і здійснювалась поставка товару.

Також, вказує на те, що сторони не дійшли згоди з усіх істотних умов правочину, а поставка відбувалась за виставленим рахунком №23 від 25.03.2015 року.

Апелянт вказує на те, що договір про відступлення права вимоги від 18.01.2016 року №15, укладений між позивачем та третьої особою не відповідає приписам статті 514 Цивільного кодексу України, оскільки станом на дату укладення даного договору не існувало зобов'язання відповідача перед покупцем у сумі 731 085,60 грн., а відтак, на думку апелянта, не могло відбуватися і переходу прав відносно неіснуючого зобов'язання.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2017 року у даній справі суддею - доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2017року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на "27" листопада 2017 року.

22.11.2017 року на адресу суду від ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Кидбудстрой 2005» , м. Київ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№11965), який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач вказує на те, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження факту виконання зобов'язання щодо поставки товару третій особі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 року розгляд справи відкладено на 19.12.2017 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника третьої особи.

14.12.2017 року на адресу суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№12990), який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своєї правової позиції третя особа зазначає про те, що електронна адреса 209632sn@ukr.net . не належить та ніколи не належала третій особі та не використовувалась товариством або його працівниками для ведення переписки, а ОСОБА_4 ніколи не перебувала з товариством у трудових відносинах, а також не була уповноважена на здійснення від імені товариства будь-яких дій.

19.12.2017 року, факсограмою від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому останній просить відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю з'явитися в призначене судове засідання через складні погодні умови та оголошенням штормового попередження.

Також, у вказаному клопотанні представник відповідача зазначає про те, що під час наступного судового засідання має намір заявити клопотання про виклик та допит свідка - ОСОБА_5, який, на думку відповідача, фактично отримав проданий відповідачем третій особі товар та, який, в протоколі допиту свідка від 29.06.2017 року підтвердив зазначене вище.

Приписами статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Так, відповідно до п. 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

У відповідності до статті 88 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Згідно статті 89 Господарського процесуального кодексу України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Суд має право зобов'язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з'явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання. В ухвалі про виклик свідка суд попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, враховуючи відсутність заяви свідка, оформленої відповідно до статті 88 ГПК України та клопотання відповідача про виклик та допит свідка, а також те, що відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не надав суду належних та допустимих доказів в розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України щодо поважності причин нез'явлення в призначене судове засідання, дійшла висновку про відмову в його задоволенні.

З огляду на приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що учасникам судового процесу створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав

Представник позивача у судовому засіданні 19.12.2017 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 27.11.2017 року представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, в судове засідання 19.12.2017 року не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6102223446336, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

25 березня 2015 р. між ТОВ «Фірма «Інтер-Арм Інжинірінг» і ТОВ «НВІ металоконструкцій та електротехніки» укладено договір поставки № 250315/Ф, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався поставити, а третя особа прийняти і оплатити фільтри сітчаті муфтові та фланцеві (далі за текстом - товар).

У відповідності до п. 1.2. договору номенклатура, асортимент, комплектація, кількість та вартість товару вказуються у рахунку-фактурі відповідача, а також у видаткових накладних на кожну окрему партію товару, які є невід'ємними частинами договору.

Зі змісту п. 2.1 договору вбачається, що третя особа протягом 10 робочих днів з дня укладення договору здійснює попередню оплату в розмірі 30 % вартості товару, зазначеної в рахунку-фактурі відповідача. Решту 70 % третя особа оплачує протягом 60 календарних днів з дня здійснення оплати першої частини вартості товару.

Згідно п. 3.1 договору, відповідач здійснює виробництво та поставку товару протягом 60 календарних днів з дня отримання від третьої особи оплати першої частини вартості товару згідно пункту 2.1 договору. У випадку нездійснення поставки протягом вказаного строку відповідач зобов'язаний повернути третій особі всю суму отриманої попередньої оплати протягом 5 робочих днів з дня закінчення вищевказаного строку поставки. Доставка товару здійснюється відповідачем на адресу третьої особи, або в іншому порядку згідно домовленостей сторін.

Відповідно до п. 3.2 договору за результатами поставки товару представники сторін підписують видаткові накладні, що підтверджують факт здійснення поставки товару.

18 січня 2016 р. між ТОВ «НВІ металоконструкцій та електротехніки» і ТОВ «Кидбудстрой 2005» було укладено договір № 15 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого третя особа відступила позивачу, а позивач набув належне третій особі відповідно до договору право вимоги від відповідача: повернення попередньої оплати в розмірі 731 085 грн. 60 коп. з ПДВ, отриманої від третьої особи згідно платіжних доручень №167 від 02.04.2015 року на суму 336 000 грн. 00 коп. та №263 від 29.05.2015 року на суму 395 085 грн. 60 коп., а також сплати пені та річних в розмірі та на умовах, що передбачені договором, та відшкодування завданих у зв'язку з невиконанням положень договору збитків (як прямих, так і упущеної вигоди).

З матеріалів справи вбачається, що листом № 54 від 6 жовтня 2016 р. позивач повідомив відповідача про набуття ним прав кредитора за договором відповідно до договору № 15 про відступлення права вимоги від 18 січня 2016 р.

Таким чином, внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги від 18.01.2016 позивач набув усіх прав кредитора за Договором в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Позивач зазначає, що 25 березня 2015 р. відповідачем було виставлено третій особі рахунок-фактуру № СФ-0000023 від 25 березня 2015 р. на суму 731 085 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ - 121 847 грн. 60 коп., після чого 02 квітня 2015 р. третя особа здійснила попередню оплату на суму 336 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 56 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 167 від 2 квітня 2015 р.

29 травня 2015 р., третя особа здійснила оплату решти вартості товару на суму 395 085 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ - 65 847 грн. 60 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 263 від 29 травня 2015 р.

Таким чином, враховуючи внесення третьою особою першої частини вартості товару 02.04.2015 року, обов'язок щодо виробництва та поставки третій особі товару повинен був бути виконаний відповідачем до 1 червня 2015 р.

Однак, зобов'язання по договору відповідачем не виконані, поставка товару не відбулась.

Також, оскільки відповідач у термін до 1 червня 2015 р. не виконав зобов'язання щодо виробництва та поставки товару, відповідач на виконання умов п. 3.1. договору був зобов'язаний повернути третій особі всю суму отриманої попередньої оплати протягом п'яти робочих днів з дня закінчення 60-денного строку поставки, тобто, до 8 червня 2015 р.

Проте, відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення третій особі всієї суми попередньої оплати у сумі 731 085,60 грн. у термін до 8 червня 2015 р. не виконано.

Зазначене вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Сумської області, в якому останній просив стягнути з відповідача на свою користь 731 085 грн. 60 коп. суми попередньої оплати по договору поставки №250315/ф від 25.03.2015р.

09.10.2017 року господарським судом Сумської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України вбачається, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до п. 1 ч. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою в наслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Відповідач (апелянт) в обґрунтування своєї правової позиції зазначає про те, що між ТОВ «Фірма «Інтер-Арм-Інжинірінг» і ТОВ «НВІ металоконструкцій та електротехніки» була досягнута домовленість, оформлена шляхом листування засобами електронного зв'язку з представником третьої особи ОСОБА_4 за електронною адресою: 209632sn@ukr.net.

12.02.2015 р. з зазначеної вище електронної адреси на адресу відповідача надійшло замовлення щодо можливості виготовлення та постачання обладнання - фільтрів фланцевих за переліком, що був вкладений до цього електронного листа.

За наслідками переговорів, відповідач надіслав на адресу покупця рахунок-фактуру №СФ-0000023 від 25.03.2015 р.

Оскільки вказаний рахунок був оплачений покупцем, продукція була виготовлена та 21.05.2015 р. відповідач отримав електронний лист щодо поставки обладнання на адресу: м. Полтава, вул. Фрунзе, 173, отримувачем зазначений ОСОБА_6, а надсилання документів щодо виготовленого обладнання на адресу ОСОБА_4 в м. Київ, вул. Івана Кудрі, 40, ОСОБА_7.

Після отримання електронною поштою копії довіреності №13 від 21.05.2015 р. на отримання частини виготовленого обладнання за рахунком №23 від 25.03.2015 р., обладнання було надіслано на ім'я ОСОБА_6 згідно товарно-транспортної накладної №026003250, виданої перевізником ТК SAT 22.05.2015 року.

22.05.2015р. відповідачем було надіслано на електронну адресу 209632sn@ukr.net рахунок-фактуру №СФ-0000035 від 22.05.2015р. за перевезення вищевказаного вантажу до м. Полтава, який було сплачено в повному обсязі.

В подальшому, відповідач здійснював поставку обладнання, виготовленого на замовлення та надсилав товар на обумовлені у листах адреси, користуючись послугами транспортних компаній.

Таким чином, всього на виконання зазначеної домовленості ТОВ «Фірма «Інтер-Арм-Інжинірінг» за оплаченим рахунком №23 від 25.03.2015 року, покупцеві було поставлено обладнання на суму 449 925 грн. 60 коп.

Відповідач вказує на те, що ані на час здійснення поставок обладнання, ані на час укладення між позивачем і третьою особою договору про відступлення права вимоги не існувало письмового укладеного та підписаного договору, яким були врегульовані спірні правовідносини та, що з офіційного сайту «Укргазвидобування» йому стало відомо про оголошення державної закупівлі фільтрів, які було поставлено для ТОВ «НВІ металоконструкцій та електротехніки» відповідачем, а третя особа, в свою чергу, передала ці фільтри ТОВ «Київський Електромеханічний Завод № 205» , який є кінцевим постачальником зазначених фільтрів до Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» (входить до складу ПАТ «Укргазвидобування» ).

Тобто, на думку апелянта, третя особа фактично виступала посередником між відповідачем і ТОВ «Київський Електромеханічний Завод № 205» з поставки для ГПУ «Полтавагазвидобування» фільтрів фланцевих та сітчатих, що підтверджує факт поставки відповідачем фільтрів та здійснення господарської операції належним чином.

Так, з матеріалів справи вбачається, що місцевим господарським судом були зроблені запити на адреси: Філії ГПУ «Полтавагазвидобування» , ПАТ «Укргазвидобування» , щодо надання копій контрактів/договорів або доказів набуття на інших правових підставах протягом 2015 року фільтрів: фланцевого ФСГ 100-25 з КМЧ; фланцевого ФСГ 150-25 з КМЧ; фланцевого ФСГ 50-16 з КМЧ; фланцевого ФСГ 50-63 з КМЧ; фланцевого ФСГ 100-16 з КМЧ; фланцевого ФСГ 100-63 з КМЧ; зливного; фланцевого ФСГ 80-16 з КМЧ; фланцевого ФСГ 80-63 з КМЧ; фланцевого ФСГ 25-25 з КМЧ; фланцевого ФСГ 25-16 з КМЧ; фланцевого ФСГ 150-63 з КМЧ; фланцевого ФСГ 200-63 з КМЧ; з приводу надання інформації щодо отримання ними протягом 2015 року з зазначенням назви постачальника(продавця); назви транспортної компанії, що здійснювала фактичну доставку цих фільтрів в м. Полтаву та наданням копії документів про отримання і доставку фільтрів: фланцевого ФСГ 100-25 з КМЧ; фланцевого ФСГ 150-25 з КМЧ; фланцевого ФСГ 50-16 з КМЧ; фланцевого ФСГ 50-63 з КМЧ; фланцевого ФСГ 100-16 з КМЧ; фланцевого ФСГ 100-63 з КМЧ; зливного; фланцевого ФСГ 80-16 з КМЧ; фланцевого ФСГ 80-63 з КМЧ; фланцевого ФСГ 25-25 з КМЧ; фланцевого ФСГ 25-16 з КМЧ; фланцевого ФСГ 150-63 з КМЧ; фланцевого ФСГ 200-63 з КМЧ; інформації щодо оплати постачальнику(продавцю) поставлених вищевказаних фільтрів; інформації про перебування протягом 2015 року в трудових відносинах з ГПУ «Полтавазагвидобування» (ПАТ «Укргазвидобування» ) громадянина ОСОБА_5; надання копії контрактів/договорів за 2015 рік, укладених з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Київський Електромеханічний Завод № 205» за результатами проведеної процедури закупівлі, опублікованої на веб-сайті www.ugv.com.ua : оголошення № 15Т-025 від 10.02.2015 року, з акцептованою ціною у 5 256 000 грн. 00 коп.

Також, господарським судом першої інстанції були здійснені запити на адресу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «НВІ металоконструкцій та електротехніки» та на адресу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Київський Електромеханічний Завод № 205» щодо надсилання на адресу суду завірених належним чином копій контрактів/договорів, укладених між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «НВІ металоконструкцій та електротехніки» та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Київський Електромеханічний Завод № 205» протягом 2015 року на поставку (купівлю-продаж) або набуття на інших правових підставах, фільтрів: фланцевого ФСГ 100-25 з КМЧ; фланцевого ФСГ 150-25 з КМЧ; фланцевого ФСГ 50-16 з КМЧ; фланцевого ФСГ 50-63 з КМЧ; фланцевого ФСГ 100-16 з КМЧ; фланцевого ФСГ 100-63 з КМЧ; зливного; фланцевого ФСГ 80-16 з КМЧ; фланцевого ФСГ 80-63 з КМЧ; фланцевого ФСГ 25-25 з КМЧ; фланцевого ФСГ 25-16 з КМЧ; фланцевого ФСГ 150-63 з КМЧ; фланцевого ФСГ 200-63 з КМЧ.

За інформацією, отриманою від Філії ГПУ «Полтавагазвидобування» , вказана продукція була отримана філією від Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в порядку внутрішньогосподарського переміщення згідно актів на внутрішньогосподарське переміщення товарно-матеріальних цінностей №8-9 (вересень) від 14.07.2015 року, № 10-11 (вересень) від 16.07.2015 року, №12 (вересень) від 20.07.2015 року, №168 від 20.08.2015 року, №22-23 від 15.10.2015 року, а також на підставі товарно-транспортних накладних, в яких зазначено замовником і вантажовідправником ТОВ «Київський електромеханічний завод №205» , а вантажоодержувачем ПАТ «Укргазвидобування» ГПУ «Полтавагазвидобування» (ПГВ).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ). Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідач в обґрунтування своїх доводів посилається на наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні як на доказ здійснення поставки товару на адресу третьої особи.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо того, що у зазначених накладних не міститься інформація про третю особу або позивача як одержувача товару, а також про асортимент, кількість та інші характеристики товару.

Таким чином, факт передачі товару третій особі та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції.

Однак, таких первинних облікових документів матеріали справи не містять.

Видаткові накладні, які були надані відповідачем не є первинними документами в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , оскільки підписані лише його представником та матеріали справи не містять доказів їх надсилання на адресу третьої особи для належного оформлення як первинного бухгалтерського документа.

Твердження апелянта про те, що між відповідачем і третьою особою не було укладено договору поставки №250315/Ф від 25.03.2015 р. в письмовій формі є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи міститься примірник вказаного договору, підписаний належним чином та скріплений печатками представників відповідача і третьої особи.

Разом з тим, відповідачем до матеріалів справи не надано доказів визнання такого договору недійсним.

Крім того, безпідставними є посилання апелянта на те, що між ТОВ «Фірма «Інтер-Арм-Інжинірінг» і ТОВ «НВІ металоконструкцій та електротехніки» була досягнута домовленість, оформлена шляхом листування засобами електронного зв'язку з представником третьої особи ОСОБА_4 за електронною адресою: 209632sn@ukr.net ., на виконання якої і здійснювалась поставка товару.

На думку колегії суддів, апелянтом не доведено факту ведення переписки уповноваженою особою, що є законним представником третьої особи, з електронної поштової адреси, яка дійсно належить третій особі, а також не доведено, що вказані в електронних документах реквізити є дійсними та відповідають офіційним реквізитам ТОВ «НВІ металоконструкцій та електротехніки» .

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 27.07.2016 року у справі №914/3549/15 та від 22.09.2016 року у справі №910/30056/15.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивачем надані належні докази внесення третьою особою попередньої оплати по договору, а в матеріалах справи відсутні належні докази здійснення поставки товару відповідачем на адресу третьої особи на виконання умов договору поставки №250315/Ф від 25.03.2015 р., або докази повернення попередньої оплати по договору в розмірі 731 085 грн. 60 коп.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтер-Арм Інжинірінг» , м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 09.10.2017р. у справі №920/1062/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21.12.2017 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.