Постанова

від 21.06.2018 по справі 920/1062/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 920/1062/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтер-Арм Інжиніринг" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 та рішення Господарського суду Сумської області від 09.10.2017 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кидбудстрой 2005" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтер-Арм Інжиніринг", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Товариство з обмеженою відповідальністю "НВІ металоконструкцій та електротехніки" про стягнення 731 085, 60 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кидбудстрой 2005" (далі - ТОВ "Кидбудстрой 2005") звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтер-Арм Інжиніринг" (далі - ТОВ "Фірма "Інтер-Арм Інжиніринг") про стягнення 731 085,60 грн суми попередньої оплати по договору поставки № 250315/ф від 25.03.2015.

Позов мотивовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 250315/ф від 25.03.2015 щодо поставки товару.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 09.10.2017 (колегія суддів у складі: Коваленко О.В., Яковенко В.В., Котельницька В.Л.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Фірма "Інтер-Арм Інжинірінг" на користь ТОВ "Кидбудстрой 2005" 731 085,60 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване підтвердженням внесення третьою особою Товариством з обмеженою відповідальністю "НВІ металоконструкцій та електротехніки" (далі - ТОВ "НВІ металоконструкцій та електротехніки") - попередньої оплати по договору, відсутністю доказів здійснення поставки товару відповідачем на адресу третьої особи на виконання умов договору поставки № 250315/Ф від 25.03.2015 та доказів повернення попередньої оплати по договору в розмірі 731 085,60 грн.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у складі: Терещенко О.І., Сіверін В.І., Слободін М.М. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ "Фірма "Інтер-Арм Інжиніринг" у касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення, справу направити на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу ТОВ "Фірма "Інтер-Арм Інжиніринг" обґрунтовує, зокрема, тим, що доводячи обставини поставки товару, відповідач надав суду докази, листування між представниками відповідача та третьої особи з усіх питань поставки товару та послідуючим оформленням цієї поставки договором, листи з приводу вказівки третьої особи про місце поставки та відповідальну особу за отримання товару, тощо, проте вказані письмові докази не були спростовані з боку відповідача та не були досліджені судами. Невстановлення факту поставки відповідачем товару потягло за собою помилкове застосування судами статті 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та порушення норм Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ТОВ "Кидбудстрой 2005" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін. При цьому наголошує, зокрема, на відсутності доказів видачі третьою особою довіреностей на отримання товару, доказів надання вказівок щодо отримання товару від імені третьої особи будь-якими іншими особами.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.03.2015 між ТОВ "Фірма "Інтер-Арм Інжинірінг" і ТОВ "НВІ металоконструкцій та електротехніки" укладено договір поставки № 250315/Ф, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався поставити, а третя особа прийняти і оплатити фільтри сітчаті муфтові та фланцеві.

Відповідно до п. 1.2. договору номенклатура, асортимент, комплектація, кількість та вартість товару вказуються у рахунку-фактурі відповідача, а також у видаткових накладних на кожну окрему партію товару, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно п. 2.1 договору покупець протягом 10 робочих днів з дня укладення договору здійснює попередню оплату в розмірі 30 % вартості товару, зазначеної в рахунку-фактурі відповідача. Решту 70 % покупець оплачує протягом 60 календарних днів з дня здійснення оплати першої частини вартості товару.

Згідно п. 3.1 договору, продавець здійснює виробництво та поставку товару протягом 60 календарних днів з дня отримання від покупця оплати першої частини вартості товару згідно пункту 2.1 договору. У випадку нездійснення поставки протягом вказаного строку продавець зобов'язаний повернути третій особі всю суму отриманої попередньої оплати протягом 5 робочих днів з дня закінчення вищевказаного строку поставки. Доставка товару здійснюється продавцем на адресу покупця, або в іншому порядку згідно домовленостей сторін.

Відповідно до п. 3.2 договору за результатами поставки товару представники сторін підписують видаткові накладні, що підтверджують факт здійснення поставки товару.

25.03.2015 відповідачем було виставлено третій особі рахунок-фактуру № СФ-0000023 на суму 731 085,60 грн, в тому числі ПДВ - 121 847,60 грн, після чого 02.04.2015 ТОВ "НВІ металоконструкцій та електротехніки" здійснило попередню оплату на суму 336 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 56 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 167 від 02.04.2015.

29.05.2015 ТОВ "НВІ металоконструкцій та електротехніки" здійснило оплату решти вартості товару на суму 395 085,60 грн, у тому числі ПДВ - 65 847,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 263 від 29.05.2015.

Враховуючи внесення третьою особою першої частини вартості товару 02.04.2015, обов'язок щодо виробництва та поставки третій особі товару повинен був бути виконаний відповідачем до 1 червня 2015 р.

Судами встановлено, що зобов'язання по договору відповідачем не виконані, поставка товару не здійснена.

Оскільки відповідач у термін до 1 червня 2015 р. не виконав зобов'язання щодо виробництва та поставки товару, то відповідно до п. 3.1. договору був зобов'язаний повернути третій особі всю суму отриманої попередньої оплати протягом п'яти робочих днів з дня закінчення 60-денного строку поставки, тобто, до 8 червня 2015 р. Сума попередньої оплати у розмірі 731 085,60 грн у термін до 08.06.2015 не повернута.

Водночас, судами встановлено, що 18.01.2016 між ТОВ "НВІ металоконструкцій та електротехніки" і ТОВ "Кидбудстрой 2005" укладено договір № 15 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого третя особа відступила позивачу, а позивач набув належне третій особі відповідно до договору право вимоги до відповідача: повернення попередньої оплати в розмірі 731 085,60 грн з ПДВ, отриманої від третьої особи згідно платіжних доручень № 167 від 02.04.2015 на суму 336 000,00 грн та № 263 від 29.05.2015 на суму 395 085,60 грн, а також сплати пені та річних в розмірі та на умовах, що передбачені договором, та відшкодування завданих у зв'язку з невиконанням положень договору збитків (як прямих, так і упущеної вигоди).

Листом № 54 від 06.10.2016 позивач повідомив відповідача про набуття ним прав кредитора за договором відповідно до договору № 15 про відступлення права вимоги від 18.01.2016.

Вищенаведене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статті 526 ЦК України, частини 1 статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою в наслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами при розгляді справи встановлено недоведення відповідачем факту поставки товару. При цьому судами зазначено, що факт передачі товару третій особі та, відповідно, набуття права власності на нього, мають підтверджуватись належним чином оформленими видатковими накладними, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які мають відповідати вимогам, зокрема, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції, однак, таких первинних облікових документів матеріали справи не містять. Видаткові накладні, які були надані відповідачем не є первинними документами в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки підписані лише його представником, а матеріали справи не містять доказів їх надсилання на адресу третьої особи для належного оформлення як первинного бухгалтерського документа.

Судами також встановлено безпідставність посилання відповідача на те, що між ТОВ "Фірма "Інтер-Арм-Інжинірінг" і ТОВ "НВІ металоконструкцій та електротехніки" була досягнута домовленість, оформлена шляхом листування засобами електронного зв'язку з представником третьої особи ОСОБА_1 за електронною адресою: 209632sn@ukr.net., на виконання якої і здійснювалась поставка товару, оскільки відповідачем не доведено факту ведення переписки уповноваженою особою, що є законним представником третьої особи, з електронної поштової адреси, яка дійсно належить третій особі, а також не доведено, що вказані в електронних документах реквізити є дійсними та відповідають офіційним реквізитам ТОВ "НВІ металоконструкцій та електротехніки".

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції положень ГПК України у зв'язку із відхиленням клопотання відповідача про дослідження протоколу допиту свідка та про відкладення розгляду справи для виклику у судове засідання вказаного свідка не приймається до уваги з огляду на таке.

19.12.2017 відповідачем подано клопотання про відкладення слухання справи, де зазначалось, що відповідачем підготовлено клопотання про виклик у судове засідання і допит свідка, однак через неможливість прибуття у судове засідання відповідач не може реалізувати своє право на звернення з даним клопотанням. Судом апеляційної інстанції розглянуто дане клопотання та правомірно відмовлено у його задоволенні з огляду на приписи статей 88, 89, 270 ГПК України та враховуючи, як встановлено апеляційним господарським судом, відсутність заяви свідка, оформленої відповідно до статті 88 ГПК України та клопотання відповідача про виклик та допит свідка, а також те, що відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не надав суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів в розумінні статей 76-77 ГПК України щодо поважності причин нез'явлення в призначене судове засідання.

Інші наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що виходить за межі касаційного провадження..

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення та постанова попередніх судових інстанцій прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства і мають бути залишені без змін.

Судові витрати.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтер-Арм Інжиніринг" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 та рішення Господарського суду Сумської області від 09.10.2017 у справі № 920/1062/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді Г. Мачульський

І. Кушнір