Ухвала

від 18.12.2017 по справі 755/12358/16-к

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/12358/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2017 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судових засідань ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання директора ТОВ «Київ Інвест Груп» ОСОБА_4 про скасування арешту з майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.04.2014 за № 12014100000000740,

в с т а н о в и в :

До слідчого судді даного місцевого суду надійшло зазначене клопотання заявника, яке обґрунтовує тим, що 16.08.2016 ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва накладено арешт на модуль автомобільного газозаправного пункту (АГЗП), який було виявлено в ході проведення огляду місця події 12.08.2016 за адресою: м. Київ, пр. Ватутіна, 16, а саме: модуль автомобільного газозаправного пункту (АГЗП) в складі металевого резервуару для зберігання скрапленого газу № 42369, металевого резервуару для зберігання скрапленого газу № 42378 білого кольору, колонки заправної марки «Petro Primus LPG 2» « 1201010 та скрапленого газу в кількості 3403 літра, шляхом заборони розпорядження та користування зазначеним майном, але, на думку заявника, вказаний арешт був накладено не обґрунтовано при відсутності на те передумов регламентованихст. 170 КПК України.

Також заявник вказує на те, що, у даний час, відпала потреба у застосуванні цього заходу, а тому ним подано дане клопотання згідно вимогстатті 174 КПК Українипро скасування цього арешту, адже застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, у супереч нормст. 132 вказаного Кодексу, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи власника.

У судове засідання представники заявника, будучи повідомленими про нього у порядку ст. 135 КПК України, не з`явилися, про поважні причини не явки визначені ст. 138 того ж Кодексу не повідомили, а тому слідчий суддя, у світлі норм ст.ст. 22, 26, 174 КПК України, приходить до висновків, що їх неявки не перешкоджає розгляду клопотання та проаналізувавши викладені у ньому дані та дослідивши долучені матеріали, заслухавши думку прокурора ОСОБА_3 , про відсутність правових підстав передбачених ст. 174 КПК України для скасування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження, приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положеньКонституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких наданаВерховною Радою України, цього Кодексута інших законів України (ст. 1 КПК України).

Так, згідност. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У даному випадку, в судовому засіданні встановлено, що арешт на майно накладено на підставі п. 1 ч. 2ст.170 КПК України, тобто з метою збереження речових доказів.

А тому, слідчий суддя сприймає критично доводи особа, яка подала дане клопотання в частині того, що арешт було накладено не обгрунтовано, адже у світлі цих норм встановлено, що вказане майно визнано речовим доказом, тобто є наявними приводи та підстави для такого арешту визначеніст. 170 КПК України.

Так, відповідно до ч. 3ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1ст. 98 КПК Україниє матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Щодо доводів заявника в частині того, що, у цей період досудового розслідування вказного кримінального провадження, в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, то вони, на даний час, є непереконливими, з огляду на таке.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1ст. 131 КК України).

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження є неможливим, якщо потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні (п. 2 ч. 3ст. 132 КПК України).

А тому, на думку слідчого судді, при з`ясуванні цього питання, а саме потреби у заході такого типу, слід виходити з урахуванням місця норми, як передбачає можливість скасування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту (ст. 174 КПК) у структурі КПК, зокрема те, що вона віднесена до Глави 17 - арешт майна Розділу ІІ - заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування, та ураховувати факт, того, що потреба у тому чи іншому заході може відпасти тільки тоді, коли перестала існувати мета з якою він був застосований.

КПК Українивизначає таку імовірну можливу мету, як передумову арешту: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У цьому випадку, в ході судового розгляду не було встановлено факт, того що мета з якою накладався арешт відпала, а тому говорити про те, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба говорити не можна.

Так як потреба визначена п. 1 ч. 2ст. 170 КПК Українидійсна наявна та реальна.

Позицію заявника про те, що така потреба відсутня у світлі того, що слідство жодних дій у справі не здійснює, відповідно відсутня і потреба не сприймає, як слушну, з огляду на те, що оперативність досудового розслідування, як мета арешту до ч. 2ст. 170 КПК Українине віднесена.

Доводи заявника про те, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження є неможливим, бо потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться підлягають дослідження у період застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у даному випадку розглядається питання про уже застосований захід та доцільність його продовження, а тому з цього питання доводи заявника слідчим суддею сприймаються фактично, як оскарження самого рішення слідчого судді про арешт майна, однак дане питання належить до компетенції суду апеляційної інстанції, а не слідчого судді у порядкуст. 174 КПК України.

Адже, саме у компетенції суду апеляційної інстанції є питання перевірки факту відповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, у той час, як слідчий суддя аналізує питання самої обгрунтованості та потреби заходу, а не відповідності висновків слідчого судді викладених у судовому рішенні про арешт майна фактичним обставинам, у цій же ситуації, заявник прямо вказує, у своїх доводах на те, що фактичні обставини у рішенні та в дійсності не кореспондуються між собою.

Інших переконливих доводів та аргументів, які б базувалися на основі неспростовних презумпцій фактів, а не були особистісним припущенням заявника, про те що наявні обставини визначені п. 2 ч. 3 ст.132, ч. 2 ст.174 КПК Українивказують на те, що у застосуванні цього заходу відпала потреба або він не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власників майна не встановлено.

За таких обставин, слідчий суддя вважає за необхідне за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку у задоволенні клопотання відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.131-132,174,369-372,376 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання директора ТОВ «Київ Інвест Груп» ОСОБА_4 про скасування арешту з майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.04.2014 за № 12014100000000740, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, власнику майна, які присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копію ухвали надіслати їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1