Рішення

від 14.12.2017 по справі 910/18313/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017Справа №910/18313/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/18313/17

за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ОС39В ;

до публічного акціонерного товариства Київенерго ;

про стягнення 298 238,26 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Роспотнюк В.О., довіреність б/н від 14.11.2017р.;

від відповідача: Гаркавенко С.В., довіреність № 17072013 від 20.07.2017р.;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ОС39В (надалі - позивач) з позовом до публічного акціонерного товариства Київенерго (надалі - відповідач) про стягнення 298 238,26 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач у період з квітня 2015 року по квітень 2016 року здійснював нарахування за теплопостачання позивачу, застосовуючи тариф, встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ Київенерго , яка була скасована з моменту її прийняття, в зв'язку з чим позивачем було надмірно сплачено грошові кошти у сумі 298 238,26 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2017р. порушено провадження у справі № 910/18313/17 та призначено її розгляд на 16.11.2017р.

16.11.2017р. до початку судового засідання через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника бути присутнім на судовому засіданні.

Присутній у судовому засіданні 16.11.2017р. представник позивача подав супровідний лист про долучення до матеріалів справи витребуваних судом доказів.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився та відзив на позов не подав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2017р. розгляд справи відкладено на 30.11.2017р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

16.11.2017р. після судового засідання через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли: клопотання про фіксацію судового процесу; клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (НКРЕКП), заява про припинення провадження у справі.

Судом задоволено клопотання відповідача про фіксацію судового процесу та всі подальші судові засідання здійснюються за допомогою технічних засобів комп'ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду .

У судовому засіданні 30.11.2017р. судом задоволення клопотання відповідача щодо залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, оскільки рішення у даній справі може вплинути на права і обов'язки вказаної юридичної особи по відношенню до відповідача.

Водночас, суд відмовив у задоволенні заяви про припинення провадження у справі, оскільки наявність у позивача заборгованості перед відповідачем не спростовує наявності заборгованості у відповідача перед позивачем, яка є предметом спору у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2017р. розгляд справи відкладено на 14.12.2017р. та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Присутній у судовому засіданні 14.12.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у поданому в судовому засіданні відзиві на позовну заяву, а також подав клопотання про зупинення провадження у справі № 910/18313/17 до вирішення справи № 826/15733/15.

Представник позивача заперечив щодо зупинення провадження у справі.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016р. у справі № 826/15733/15 відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України набрала законної сили з моменту її проголошення, а відтак, підстави для зупинення провадження у цій справі до закінчення касаційного перегляду постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15 відсутні, з огляду на що відповідне клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю ознайомитись з поданими позивачем 16.11.2017р. документами, які на адресу відповідача не направлялись.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача, оскільки підстави, з яких відповідач просить відкласти розгляд справи, не відповідають приписам статті 77 ГПК України.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, при цьому 13.12.2017р. через відділ діловодства суду від представника третьої особи отримано письмові пояснення, в яких останній також просив розглядати справу без участі представника НКРЕКП.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2001 року між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - споживач) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1310348, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Згідно з п.2.1. Договору, при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до пункту 2.2. Договору, постачальника зобов'язалася, серед іншого:

- безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання протягом року згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначених в додатку 1;

- при зміні тарифів повідомляти споживача у п'ятиденний термін з моменту отримання Розпорядження держадміністрації м. Києва про їх змінення;

- своєчасно письмово сповіщати споживача про зміни власних юридичних реквізитів (найменування організації, розрахункового рахунку тощо), та при необхідності переукладати Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Положеннями пункту 2.3. Договору сторони погодили, що споживач зобов'язаний, зокрема, виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

Відповідно до п. 5.1. Договору, облік споживання споживачем теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Згідно з пунктами 4.1. та 4.3. Договору визначено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.05.2002р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

У період з квітня по грудень 2015 року по квітень 2016 року загальний обсяг споживання позивачем теплової енергії склав 1078,11273 гКал, за який, як зазначає позивач та підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, ним було сплачено 680 110,10 грн. на підставі виставлених відповідачем рахунків, розрахованих виходячи з тарифу, встановленого постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ Київенерго , а саме у розмірі 531,10 грн. за 1 Гкал.

При цьому, ЖБК Річковик-2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання незаконною та нечинною постанови від 03.03.2015 № 613 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ Київенерго та визнання протиправними дій щодо прийняття вказаної постанови.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2016 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 апеляційну скаргу задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2016 в частині відмови у задоволені позову про визнання нечинною постанови - скасовано, постановивши в цій частині нову, якою позовні вимоги задоволено, визнано нечинною з моменту прийняття постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року № 613 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ Київенерго , зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг оприлюднити резолютивну частину даної постанови у 15-деннний термін з моменту її проголошення, в решті постанову суду - залишено без змін.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. б/н від 18.09.2017р., в якій зазначив про наявність переплати у розмірі 298 238,26 грн. за опалювальний період 04.2015 - 04.2016 років, оскільки було визнано нечинною постанову НКРЕКП № 613 від 03.03.2015р., у зв'язку з чим позивач просив повернути переплачені грошові кошти за спожиту теплову енергію за період з квітня 2015 року по квітень 2016 року згідно тарифу в розмірі 295,17 грн. за Гкал, оскільки тарифи згідно з постановою НКРЕКП № 613 від 03.03.2015р. нечинні та незаконні. Вказана вимога отримана відповідачем нарочно, про що свідчить вхідний штам за № 18/050КБК/19/1/95068 від 22.09.2017р. Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення надмірно сплачених грошових коштів в розмірі 298 238,26 грн., а отже звернення до суду саме щодо стягнення цієї суми є передчасним. Крім того, відповідач зазначає, що позивач не надав доказів надмірно сплачених коштів на суму 298 238,26 грн. за період з квітня 2015 року по квітень 2016 року, а також первинних бухгалтерських документів, на яких обґрунтовується факт переплати на заявлену до стягнення суму.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

На виконання умов договору відповідачем виготовлено та поставлено, а позивачем прийнято теплову енергію у період з квітня 2015 року по квітень 2016 року за відповідними актами приймання-передавання товарної продукції.

При цьому, з наявних у матеріалах справи актів приймання-передавання товарної продукції та облікових карток, вбачається, що позивачем було спожито теплової енергії у період з квітня 2015 року по квітень 2016 року в розмірі 1078,11273 Гкал.

З наданих актів вбачається, що нарахування вартості теплової енергії було здійснено за тарифами, встановленими постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ Київенерго , а саме у розмірі 531,10 грн. за 1 Гкал.

Згідно з п.п. 2, 3 ст. 20 Закону України Про теплопостачання тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Постановою від 03.03.2015 року № 613 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ Київенерго відповідно до Закону України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг , Указу Президента України від 10.09.2014 року № 715 Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) постановила:

1. Установити ПАТ Київенерго тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні:

- тариф на теплову енергію - 531,10 грн./Гкал (без ПДВ) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 482,21 грн./Гкал (без ПДВ); тариф на транспортування теплової енергії - 46,77 грн./Гкал (без ПДВ); тариф на постачання теплової енергії - 2,12 грн./Гкал (без ПДВ);

2. Установити ПАТ Київенерго структуру тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення згідно з додатками 1, 2, 3, 4.

3. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 23 квітня 2014 № 465 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ Київенерго .

Як встановлено судом, у період з червня 2015 року по квітень 2016 року відповідач нарахував вартість поставленої позивачу теплової енергії виходячи з тарифу, встановленого Постановою № 613 (у розмірі 531,10 грн. за 1 Гкал), в той час як вказану постанову постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016р. у справі № 826/15733/15 визнано нечинною з моменту прийняття.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Отже, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016р. у справі № 826/15733/15, якою визнано нечинною з моменту прийняття Постанову № 613, набрала законної сили з моменту її проголошення, а відтак, у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, яке в судовому порядку визнано нечинними з моменту їх прийняття, в той час як нарахування відповідачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цією постановою, примушує позивача робити те, що не передбачено законодавством.

Водночас, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016р. у справі № 826/15733/15 відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України набрала законної сили з моменту її проголошення, а відтак, підстави для зупинення провадження у цій справі до закінчення касаційного перегляду постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016р. у справі № 826/15733/15 відсутні, з огляду на що відповідне клопотання відповідача судом не задоволено.

Як вбачається з облікових карток за період з квітня 2015 по квітень 2016 року, нарахування вартості спожитої теплової енергії здійснювалось позивачем на підставі тарифу, встановленого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015р. № 613 (531,10 грн./Гкал).

Однак, зважаючи на те, що вказана постанова НКРЕКП визнана судом нечинною з моменту її прийняття, відсутні підстави для визначення вартості спожитої теплової енергії за період з квітня 2015 по квітень 2016 року з урахуванням тарифу 531,10 грн./Гкал.

При цьому, судом встановлено, що 23.04.2014р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг було прийнято постанову № 465, відповідно до якої тариф для ПАТ Київенерго на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії становить 295,17 грн./Гкал,; постанова набирає чинності з 01 липня 2014 року.

Строку чинності тарифів, вказаних у постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 23.04.2014р. № 465, не встановлено.

Відтак, для визначення вартості спожитої відповідачем теплової енергії за період з квітня 2015 по квітень 2016 буде вірним застосування вищезазначеного тарифу, а тому, враховуючи обсяги спожитої теплової енергії згідно облікових карток, суд дійшов висновку, що вартість спожитої теплової енергії за період з квітня 2015 по квітень 2016 року в розмірі 1078,11273 Гкал становить 381 871,84 грн. з ПДВ.

З наявних у матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що позивачем було оплачено вартість отриманої теплової енергії у період з квітня 2015 року по квітень 2016 року, виходячи із тарифу, встановленого постановою НКРЕКП № 613 від 03.03.2015р.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж відповідачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує позивача робити те, що не передбачено законодавством.

Таким чином, з огляду на вищевикладене та враховуючи те, що суду не надано доказів погодження між сторонами в письмовому вигляді (зміна умов договору) змінення тарифів, вважає обґрунтованими доводи позивача про необхідність здійснення нарахування йому плати за теплову енергію, спожиту протягом квітня 2015 року - квітня 2016 року, за тарифами згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 23.04.2014р. № 465, що складає у вказаному періоді суму 381 871,84 грн. з ПДВ, виходячи з кількості спожитої теплової енергії.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача проти позову, з посиланням на те, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення надмірно сплачених грошових коштів та відсутні докази сплати коштів у сумі 298 238,26 грн. спростовуються вищевикладеними висновками.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м. Київ, пл І.Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305) на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ОС39В (02140, м. Київ, просп. Григоренка, 39-В; код ЄДРПОУ 25943139) суму надмірно сплачених коштів в розмірі 298 238 грн. 26 коп. та витрати по сплаті судового збору - 4473 грн. 57 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 22.12.2017р.

Суддя А.І. Привалов