Рішення

від 14.12.2017 по справі 922/3723/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р.Справа № 922/3723/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЕЙД Н", м. Миколаїв до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм", м. Мерефа про стягнення 35177,20 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю від 01.12.2017

відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛЕЙД Н" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм" 35 177,20 грн. заборгованості, яка складається з 28 625,30 грн. основного боргу, 3 388,74 грн. пені, 628,34 грн. річних та 2 534,82 грн. інфляційних.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №АХ-27/03/12 від 27.03.2012 щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою суду від 08 листопада 2017 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 21 листопада 2017 року.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі не виконали.

Розгляд справи було відкладено на 06 грудня 2017 року.

Відповідачем свого представника в судове засідання 06.12.2017 направлено не було, через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву (вх. №40114 від 01.12.2017) відповідно до якого останній заперечує проти позовних вимог в повному обсязі. Також, відповідач звернувся до суду з клопотанням (вх. №40119 від 01.12.2017) про відкладення розгляду справи.

Позивачем свого представника в судове засідання 06.12.2017 направлено не було, на електронну адресу суду було направлено розрахунок суми позову, а також, клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про продовження строку розгляду спору.

Вказані клопотання були задоволені судом ухвалою від 06 грудня 2017 року, а розгляд справи було відкладено на 14 грудня 2017 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Також представник позивача супровідним листом (вх. № 41895 від 14.12.2017) надав докази навиконання вимог суду, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання, призначене на 14.12.2017 свого представника не направив.

Норми ст.22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, сторін створені всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, сторони надали свої пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

27 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БЛЕЙД Н (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю АСТАТ ФАРМ (Покупець) було укладено Договір поставки №АХ-27/03/12, (Договір).

Згідно до умов п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність Покупцю визначений цим Договором товар, а Покупець зобов'язаний прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Як стверджує позивач у позовній заяві, та що підтверджено його представником в судовому засіданні, відповідачем залишився не оплачений товар на суму 28 625,30 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Як встановлено ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно до умов Додаткових угод № 1 від 27.03.2012 та № 2 від 01.11.2016 до Договору поставки №АХ-27/03/12 від 27.03.2012 сторонами були передбачені наступні строки оплати товару:

- товари торгової марки Биокон - по мірі реалізації товару кожні 14 календарних днів з моменту поставки;

- товари торгової марки Колгейт Палмолів - протягом 35 календарних днів з моменту поставки продукції;

- товари торгової марки SCA - протягом 40 календарних днів з моменту поставки продукції;

- товари торгової марки Xumana - протягом 30 календарних днів з моменту поставки продукції;

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за накладними: № 81711 від 09.12.2016; № 81249 від 08.12.2016; № 77683 від 24.11.2016; № 74039 від 10.11.2016; № 74522 від 11.11.2016; № 69027 від 21.10.2016; №68944 від 20.10.2016; № 78094 від 25.11.2016; № 73895 від 09.11.2016; № 73894 від 09.11.2016; № 74163 від 10.11.2016; №10530 від 17.02.2017; № 69761 від 28.10.2016; № 74571 від 18.11.2016; № 77377 від 25.11.2016; № 81212 від 09.12.2016 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 29 701,31 грн.

Позивач, в своєму розрахунку позовних вимог вказує, що отриманий товар відповідачем було частково оплачено на суму 1076,01 грн.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву не погоджується зтакими доводами позивача та вказує,що ним було здійснено часткову оплату за договором № X-27/03/12 у більшому розмірі, а саме, платіжним дорученням № 327 від 11.10.2016 р. на 4714,07 грн. та платіжним дорученням № 2883 від 10.11.2016 р. на 918,49 грн. Також, здійснено повернення товару за накладними: від 03.08.17 - на 84 грн., від 22.08.17 - на 712,02 грн., від 23.08.17 - на 262,08 грн., від 25.09.17 - на 262,08 грн., від 08.11.17 - на 129,6 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши надані відповідачем платіжні дорученя № 327 від 11.10.2016 р. на 4714,07 грн. та № 2883 від 10.11.2016 р. на 918,49 грн., суд не може їх прийняти як належний доказ оплати отриманого від позивача товару за договором № X-27/03/12, оскільки вони є лише бланками та не містять будь-яких відомостей банку про здійснення цих платежів.

Стосовно посилань відповідача на повернення товару за накладними: від 03.08.17 - на 84 грн., від 22.08.17 - на 712,02 грн., від 23.08.17 - на 262,08 грн., від 25.09.17 - на 262,08 грн., від 08.11.17 - на 129,6 грн., суд зазначає наступне.

Суд погоджується з доводами відповідача про повернення позивачу товару на суму 129,60 грн. згідно видаткової накладної (повернення) № ХС-Нв-0000109), отриманого за накладною № 74039 від 10.11.2016 та яка не була врахована позивачем при зверненні до суду з позовом.

Стосовно наданої відповідачем до свого відзиву накладної на повернення товару № 6394 від 24.08.2017 на суму 262,08 грн. (товар отриманий за накладною №74571 від 18.11.2016, возвратна накладна № 6394 від 24.08.2017) суд зазначає, що вказана сума врахована позивачем в своєму розрахунку позову.

Заперечення ж відповідача щодо повернення позивачу товару за накладними: від 03.08.17 - на 84,00 грн., від 22.08.17 - на 712,02 грн., від 23.08.17 - на 262,08 грн., від 25.09.17 - на 262,08 грн. не приймаються судом до уваги, оскільки, відповідачем не було надано суду належних доказів, що підтверджують таке повернення (накладних на повернення, актів прийняття та ін.).

При цьому, суд критично ставиться й до розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, наданих відповідачем,оскільки, останні не містять відомостей про накладні або договір за яким було отримано товар, що повертався, а самих податкових накладних відповідачем не надано.

Таким чином, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий за договором № X-27/03/12 товар згідно накладних № 81711 від 09.12.2016; № 81249 від 08.12.2016; № 77683 від 24.11.2016; № 74039 від 10.11.2016; № 74522 від 11.11.2016; № 69027 від 21.10.2016; №68944 від 20.10.2016; № 78094 від 25.11.2016; № 73895 від 09.11.2016; № 73894 від 09.11.2016; № 74163 від 10.11.2016; №10530 від 17.02.2017; № 69761 від 28.10.2016; № 74571 від 18.11.2016; № 77377 від 25.11.2016; № 81212 від 09.12.2016 в сумі 28495,70 грн.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Надаючи оцінку посиланням позивача та запереченням відповідача щодо виникнення у відповідача обовязку по сплаті зазначеної вище заборгованості, суд зазначає наступне.

Згідно накладної № 81711 від 09.12.2016 було поставлено відповідачу товар торгових марок Колгейт та Xumana на суму 3010,53 грн. на оплату яких встановлено строк у 35 та 30 календарних днів з моменту поставки, таким чином, суд зазначає, що строк оплати зазначеного товару настав у відповідача 13.01.2017 в частині оплати товару ТМ Колгейт та 08.01.2017 відповідно в частині оплати товару ТМ Xumana;

Згідно накладної № 81249 від 08.12.2016 було поставлено відповідачу товар торгових марок Колгейт та Xumana на суму 1076,89 грн. на оплату яких встановлено строк у 35 та 30 календарних днів з моменту поставки, таким чином, суд зазначає, що строк оплати зазначеного товару настав у відповідача 12.01.2017 в частині оплати товару ТМ Колгейт та 07.01.2017 відповідно в частині оплати товару ТМ Xumana;

Згідно накладної № 77683 від 24.11.2016 було поставлено відповідачу товар торгової марки Колгейт на суму 1540,08 грн. на оплату яких встановлено строк у 35 календарних днів з моменту поставки, таким чином, суд зазначає, що строк оплати зазначеного товару настав у відповідача 29.11.2016;

Згідно накладної № 74039 від 10.11.2016 було поставлено відповідачу товар торгової марки Xumana на суму 3169,92 грн. на оплату яких встановлено строк у 30 календарних днів з моменту поставки, таким чином, суд зазначає, що строк оплати зазначеного товару настав у відповідача 10.12.2016;

Згідно накладної № 74522 від 11.11.2016 було поставлено відповідачу товар торгової марки Xumana на суму 3169,92 грн. на оплату яких встановлено строк у 30 календарних днів з моменту поставки, таким чином, суд зазначає, що строк оплати зазначеного товару настав у відповідача 11.12.2016;

Згідно накладної № 69027 від 21.10.2016 було поставлено відповідачу товар торгової марки Колгейт на суму 1287,13 грн. на оплату яких встановлено строк у 35 календарних днів з моменту поставки, таким чином, суд зазначає, що строк оплати зазначеного товару настав у відповідача 25.10.2016;

Згідно накладної № 68944 від 20.10.2016 було поставлено відповідачу товар торгової марки Колгейт на суму 2208,99 грн. на оплату яких встановлено строк у 35 календарних днів з моменту поставки, таким чином, суд зазначає, що строк оплати зазначеного товару настав у відповідача 24.10.2016;

Згідно накладної № 78094 від 25.11.2016 було поставлено відповідачу товар торгових марок Колгейт та Xumana на суму 2612,86 грн. на оплату яких встановлено строк у 35 та 30 календарних днів з моменту поставки, таким чином, суд зазначає, що строк оплати зазначеного товару настав у відповідача 30.12.2017 в частині оплати товару ТМ Колгейт та 25.12.2016 відповідно в частині оплати товару ТМ Xumana;

Згідно накладної № 73895 від 09.11.2016 було поставлено відповідачу товар торгової марки Xumana на суму 883,08 грн. на оплату яких встановлено строк у 30 календарних днів з моменту поставки, таким чином, суд зазначає, що строк оплати зазначеного товару настав у відповідача 09.12.2016;

Згідно накладної № 73894 від 09.11.2016 було поставлено відповідачу товар торгової марки Xumana на суму 1980,96 грн. на оплату яких встановлено строк у 30 календарних днів з моменту поставки, таким чином, суд зазначає, що строк оплати зазначеного товару настав у відповідача 09.12.2016;

Згідно накладної № 74163 від 10.11.2016 було поставлено відповідачу товар торгової марки Xumana на суму 2842,08 грн. на оплату яких встановлено строк у 30 календарних днів з моменту поставки, таким чином, суд зазначає, що строк оплати зазначеного товару настав у відповідача 10.12.2016;

Згідно накладної № 10530 від 17.02.2017 було поставлено відповідачу товар торгової марки Колгейт на суму 2066,56 грн. на оплату яких встановлено строк у 35 календарних днів з моменту поставки, таким чином, суд зазначає, що строк оплати зазначеного товару настав у відповідача 24.03.2016;

Згідно накладної № 69761 від 28.10.2016 було поставлено відповідачу товар торгової марки Колгейт на суму 339,78 грн. на оплату яких встановлено строк у 35 календарних днів з моменту поставки, таким чином, суд зазначає, що строк оплати зазначеного товару настав у відповідача 02.12.2016;

Згідно накладної № 74571 від 18.11.2016 було поставлено відповідачу товар торгової марки Xumana на суму 1980,96 грн. на оплату яких встановлено строк у 30 календарних днів з моменту поставки, таким чином, суд зазначає, що строк оплати зазначеного товару настав у відповідача 18.12.2016;

Згідно накладної № 77377 від 25.11.2016 було поставлено відповідачу товар торгової марки Колгейт на суму 837,92 грн. на оплату яких встановлено строк у 35 календарних днів з моменту поставки, таким чином, суд зазначає, що строк оплати зазначеного товару настав у відповідача 30.12.2016;

Згідно накладної № 81212 від 09.12.2016 було поставлено відповідачу товар торгової марки Колгейт на суму 963,65 грн. на оплату яких встановлено строк у 35 календарних днів з моменту поставки, таким чином, суд зазначає, що строк оплати зазначеного товару настав у відповідача 13.01.2017;

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у відповідача на момент звернення позивача з позовом до суду виник обов'язок щодо оплати отриманого товару.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 28495,70 грн. заборгованості за отриманий товар, обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

При цьому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 129,6 грн. основної заборгованості суд відмовляє як в безпідставно заявлених.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення 3388,74 грн. пені, 2534,82 грн. інфляційних та 628,34 грн. річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

В процесі розгляду справи господарський суд зобов'язував позивача надати докладний і обґрунтований розрахунок заявленої суми позову, яка включає в себе пеню, річні та інфляційні.

Відповідно п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Позивачем вимоги суду виконані не були, обґрунтованого розрахунку суми інфляційних, річних та пені з урахуванням здійснених відповідачем оплат, відомостей про дати здійснення таких оплат, а також особливостей строків встановлених на оплату товарів різних торгових марок, які поставлялися по одним накладним та періодів за які вони були зараховані, не надано, а без надання позивачем відповідних даних, суд не може самостійно здійснити перевірку вказаних нарахувань, встановити вірність визначених позивачем періодів та розміру заборгованості на який здійснювалися нарахування позивачем.

Зважаючи на викладене, суд залишає позовні вимоги в цій частині без розгляду.

Судові витрати, відповідно до ст. 44 та ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 38, 43, 44, 49, п. 5 ст. 81, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АСТАТ ФАРМ (62472, Харківська область, Харківський район, місто Мерефа, вул. Дніпропетровська, б. 223, кв. 8-7, код ЄДРПОУ 38117651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БЛЕЙД Н (54024, м. Миколаїв, вул. 1-а Інгульська, буд. 1-А. Код ЄДРПОУ 33573284) 28495,70 грн. заборгованості за отриманий товар та 1296,09 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні позову в частині стягнення 129,6 грн. основної заборгованості відмовити.

Позовні вимоги щодо стягнення 3388,74 грн. пені, 2534,82 грн. інфляційних та 628,34 грн. річних залишити без розгляду.

Повне рішення складено 19.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_1