Рішення

від 14.12.2017 по справі 910/15734/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017Справа №910/15734/16

За позовом Фермерського господарства ЗЕРНО-ІНВЕСТ

до Товариства з обмеженою відповідальністю АРТ-МАСТЕР

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Волноваська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління

ДФС у Донецькій області

про визнання недійсним електронного цифрового підпису

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Прохоренко Г.В. за довіреністю від 27.06.2016;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "ЗЕРНО-ІНВЕСТ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-МАСТЕР" (далі - відповідач) про визнання недійсним електронного цифрового підпису позивача, сформованого акредитованим центром сертифікації ключів "MASTERKEY" Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-МАСТЕР" на підставі договору від ЦСК/Чк/2/17.7.15.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.09.2016 року припинено провадження у справі № 910/15734/16 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 року ухвалу господарського суду міста Києва від 22.09.2016 року у справі № 910/15734/16 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Відповідно до розпорядження Керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-23/2396 від 14.11.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15734/16. Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справу № 910/15734/16 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2016 суддею Літвіновою М.Є. прийнято до свого провадження справу № 910/15734/16, її розгляд призначено на 30.11.2016 року.

Згідно відомостей автоматизованої системи документообігу "Діловодство спеціалізованого суду" 25.11.2016 року до господарського суду міста Києва надійшов запит Київського апеляційного господарського суду про витребування матеріалів справи № 910/15734/16 у зв'язку з надходженням касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-МАСТЕР" на постанову Київського апеляційного господарського суду № 910/15734/16 від 03.11.2016 року.

У зв'язку з цим, ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2016 на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України зупинено провадження у справі №910/15734/16 до повернення матеріалів справи із суду вищої інстанції.

28.11.2016 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про зміну підстав позову та доповнення предмету позову його обов'язковими реквізитами - ключами шифрування та підписання.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2017 було залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016, матеріали справи № 910/15734/16 повернуті до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2017 на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України поновлено провадження у справі № 910/15734/16, її розгляд призначено на 15.03.2017 року.

В судовому засіданні 15.03.2017 року представник позивача підтримав подану через відділ діловодства господарського суду міста Києва 28.11.2016 року заяву про зміну підстав позову та доповнення предмету позову його обов'язковими реквізитами, а також про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Волноваську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області.

Крім того, в судовому засіданні 15.03.2017 року представник позивача подав заяву про витребування у відповідача та Волноваської ОДПІ ГУ ДФС України в Донецькій області додаткових доказів у справі в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 15.03.2017 року відкладено розгляд заяв позивача про зміну підстав позову та доповнення предмету позову його обов'язковими реквізитами, а також про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Волноваську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області, про витребування додаткових доказів у справі до встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2017 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 29.03.2017 року.

27.03.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про доповнення підстав позову та зміну предмета позову, відповідно до змісту якої позивач відмовляється від поданої раніше заяви про зміну підстав позову та доповнення предмету позову, та заявляє про доповнення підстав позову і зміну предмету позову, у зв'язку з чим просить суд розглядати позовні вимоги відповідно до підстав, зазначених у первісному позові та позовній заяві від 24.11.2016, та з формулюванням позовних вимог, зазначених в цій заяві, а саме визнати недійсним з моменту генерації електронний цифровий підпис Фермерського господарства "ЗЕРНО-ІНВЕСТ", згенерований Акредитованим центром сертифікації ключів "Masterkey" Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-МАСТЕР" з сертифікатами ключів:

1)шифрування та підписання голови Фермерського господарства "ЗЕРНО-ІНВЕСТ" (ЄДРПОУ 38125903) ОСОБА_2:

7CF85A114A8661B10400000035080800A2BD0B00;

7CF85A114A8661B10400000035080800A3BD0B00.

2)шифрування та підписання печатки Фермерського господарства ЗЕРНО-ІНВЕСТ" (ЄДРПОУ 38125903):

7CF85A114A8661B10400000036080800A8BD0B00;

7CF85A114A8661B10400000036080800A9BD0B00.

В судовому засіданні 29.03.2017 року судом прийнято до розгляду вищевказану заяву позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в її редакції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2017 року на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Волноваську об'єднану державну податкову інспекцію Головного Управління ДФС у Донецькій області, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 19.04.2017 року.

Крім того, означеною ухвалою було задоволено клопотання позивача про витребування додаткових доказів у справі в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

18.04.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про покладення на відповідача витрат позивача, пов'язаних з явкою його представника в судові засідання.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.04.2017 року подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник третьої особи в судове засідання 19.04.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 15.05.2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні 15.05.2017 року подав клопотання про витребування додаткових доказів у справі в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 15.05.2017 року представником відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, в судовому засіданні 15.05.2017 року судом було розглянуто подану позивачем заяву про витребування додаткових доказів у справі в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України та вирішено задовольнити її.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2017 відкладено розгляд справи на 12.06.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України та витребувано у Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області додаткові докази у справі на підставі статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

Через відділ діловодства суду 17.05.2017 від відповідача надішли пояснення по справі.

У судовому засіданні 12.06.2017 року представник позивача подав клопотання про витребування у Державної фіскальної служби України додаткові докази по справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 26.06.2017 та в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України повторно витребувано від Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області документи для долучення до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 23.06.2017 від відповідача надійшли пояснення по справі.

Від Волноваської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної служби України в Донецькій області 26.06.2017 через відділ діловодства суду надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 26.06.2017 представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 26.06.2017 просив задовольнити подане 12.06.2016 клопотання про витребування доказів, а саме: витребувати в Державній фіскальній службі України: 1) відомості про те, якими ключами електронного цифрового підпису із зазначенням Акредитованого центру сертифікації ключів, який їх згенерував посвідчувалися: - уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 23.07.2015, поданий ФГ "ЗЕРНО- ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 38125903) до Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області 24.07.2015; - розміщені в ЄРПН податкові накладні ФГ "ЗЕРНО-ІНВЕСТ" від 11.07.2015 № 3, від 15.07.2015 № 2, від 21.07.2015 № 3, від 22.07.2015 № 3, від 27.07.2015 № 6, від 30.07.2015 № 4, від 31.07.2015 № 5; 2) належним чином засвідчені копії документів, підтверджуючих обставини, зазначені в п. 1 (уточнюючий розрахунок, податкові накладні, перші квитанції про надсилання уточнюючого рахунку та податкових накладних тощо), в тому числі у формі відповідних скріншотів з "Архіву електронної звітності" та "Єдиного вікна подання електронної звітності" Державної фіскальної служби України.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 26.06.2017 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 17.07.2017 року.

У судовому засіданні 17.07.2017 року представник позивача надав письмові пояснення по справі та клопотання про включення додаткових витрат позивача до складу судових витрат та покладення їх на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2017 на підставі статей 38, 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 14.08.2017 року та повторно витребувано від Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області та Державної фіскальної служби України документи для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 14.08.2017 року подав пояснення по справі та клопотання про долучення документів до справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 11.09.2017 року, в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України повторно витребувані додаткові докази у справі.

04.09.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

07.09.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано додаткові документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з явкою представників позивача в судові засідання в сумі 7 304, 98 грн.

08.09.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Державної фіскальної служби України надійшли витребувані судом документи.

Представник позивача в судовому засіданні 11.09.2017 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подав клопотання про витребування додаткових доказів у справі.

Суд відклав розгляд поданого позивачем клопотання про витребування додаткових доказів у справі до встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2017 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 20.09.2017 року.

18.09.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про витребування додаткових доказів у справі в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 20.09.2017 року представник позивача просив суд залишити без розгляду подане ним в судовому засіданні 11.09.2017 року клопотання про витребування додаткових доказів у справі та задовольнити подане ним 18.09.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва клопотання про витребування додаткових доказів у справі в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши клопотання позивача від 18.09.2017 про витребування додаткових доказів у справі, суд вирішив задовольнити його.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 18.10.2017, в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України витребувані додаткові докази у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 06.11.2017 року.

В судовому засіданні 06.11.2017 представником позивача подано клопотання про витребування від відповідача додаткових доказів у справі в порядку статті 38 ГПК України, а також клопотання про віднесення на відповідача транспортні витрати на прибуття його представника до судових засідань в сумі 8 562, 93 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.11.2017 в порядку статті 38 ГПК України витребувані додаткові докази у справі, відповідно до статті 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 22.11.2017 року.

В судовому засіданні 22.11.2017 року представником позивача подано клопотання про покладення на відповідача транспортні витрати позивача на прибуття його представника до судових засідань в сумі 10 060, 45 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.11.2017 на підставі статті 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 04.12.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.12.2017 на підставі статті 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 14.12.2017 року.

14.12.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи а також клопотання про покладення на відповідача понесених позивачем транспортних витрат на прибуття його представника в судові засідання в сумі 10 381, 17 грн.

В судовому засіданні 14.12.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 14.12.2017 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 14.12.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вказує позивач у позовній заяві, в липні 2015 року йому стало відомо, що невідомою особою було оформлено електронний цифровий підпис, який вона використовує формуючи електронні податкові накладні, розміщує їх у ЄРПН та подає податкову звітність до Волноваської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від імені позивача.

Зокрема, внаслідок використання невідомими особами спірного електронного цифрового підпису від імені позивача складені та внесені до ЄРПОН податкові накладні № 3 від 11.07.2015, № 2 від 15.07.2015, № 3 від 21.07.2015, № 3 від 22.07.2015, № 6 від 27.07.2015, № 4 від 30.07.2015, № 5 від 31.07.2015.

Оскільки вищевказані податкові накладні були сформовані з порушенням вимог Податкового кодексу України, третьою особою було виставлено позивачу податкову вимогу № 673-25 від 01.08.2015 на суму 29 930, 75 грн.

В подальшому, позивачу стало відомо, що зазначений цифровий підпис сформовано АЦСК Masterkey відповідачем на підставі Договору № ЦСК/Чк/2/17.7.15 від 17.07.2015, який між сторонами не укладався.

Таким чином, позивач стверджує, що під час оформлення відповідачем ЕЦП ним було допущено порушення вимог чинного законодавства та належним чином не перевірено наданий для оформлення ЕЦП пакет документів.

У зв'язку з цим, позивач просить суд визнати недійсним з моменту генерації електронний цифровий підпис Фермерського господарства "ЗЕРНО-ІНВЕСТ", згенерований Акредитованим центром сертифікації ключів "Masterkey" Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-МАСТЕР" з сертифікатами ключів:

1)шифрування та підписання голови Фермерського господарства "ЗЕРНО-ІНВЕСТ" (ЄДРПОУ 38125903) ОСОБА_2:

7CF85A114A8661B10400000035080800A2BD0B00;

7CF85A114A8661B10400000035080800A3BD0B00.

2)шифрування та підписання печатки Фермерського господарства ЗЕРНО-ІНВЕСТ" (ЄДРПОУ 38125903):

7CF85A114A8661B10400000036080800A8BD0B00;

7CF85A114A8661B10400000036080800A9BD0B00.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивач. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладені вище норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

У рішенні Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Отже, до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Право особи на захист своїх цивільних прав та інтересів забезпечено законом (ст. 15 ЦК України), способи якого (ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України) не є вичерпними. Водночас, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (Право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, мають бути вичерпані лише ті засоби правового захисту, які є ефективними.

Таким чином, результатом застосування таких способів захисту права як визнання права чи визнання відсутності права є отримання того матеріально-правового ефекту, який сторона переслідувала при укладенні цивільно-правового договору та вчиненні дій щодо його виконання.

Правовий статус електронного цифрового підпису та регулювання відносин, що виникають при використанні електронного цифрового підпису визначено Законом України Про електронний цифровий підпис (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Стаття 3 Закону передбачає, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі статтею 8 Закону центром сертифікації ключів може бути юридична особа незалежно від форми власності або фізична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, що надає послуги електронного цифрового підпису та засвідчила свій відкритий ключ у центральному засвідчувальному органі або засвідчувальному центрі з дотриманням вимог статті 6 цього Закону. Обслуговування фізичних та юридичних осіб здійснюється центром сертифікації ключів на договірних засадах. Центр сертифікації ключів має право: надавати послуги електронного цифрового підпису та обслуговувати сертифікати ключів; отримувати та перевіряти інформацію, необхідну для реєстрації підписувача і формування сертифіката ключа безпосередньо у юридичної або фізичної особи чи у її уповноваженого представника. Центр сертифікації ключів зобов'язаний: забезпечувати захист інформації в автоматизованих системах відповідно до законодавства; забезпечувати захист персональних даних, отриманих від підписувача, згідно з законодавством; встановлювати під час формування сертифіката ключа належність відкритого ключа та відповідного особистого ключа підписувачу; своєчасно скасовувати, блокувати та поновлювати сертифікати ключів у випадках, передбачених цим Законом; своєчасно попереджувати підписувача та додавати в сертифікат відкритого ключа підписувача інформацію про обмеження використання електронного цифрового підпису, які встановлюються для забезпечення можливості відшкодування збитків сторін у разі заподіяння шкоди з боку центру сертифікації ключів; перевіряти законність звернень про скасування, блокування та поновлення сертифікатів ключів та зберігати документи, на підставі яких були скасовані, блоковані та поновлені сертифікати ключів; цілодобово приймати заяви про скасування, блокування та поновлення сертифікатів ключів; вести електронний перелік чинних, скасованих і блокованих сертифікатів ключів; забезпечувати цілодобово доступ користувачів до сертифікатів ключів та відповідних електронних переліків сертифікатів через загальнодоступні телекомунікаційні канали; забезпечувати зберігання сформованих сертифікатів ключів протягом строку, передбаченого законодавством для зберігання відповідних документів на папері; надавати консультації з питань, пов'язаних з електронним цифровим підписом.

Таким чином, реєстрація підписувача і формування сертифіката ключа можуть бути здійснені через уповноваженого представника.

Порядок та процедури обслуговування посилених сертифікатів відкритих ключів підписувачів, умови надання послуг та правила користування послугами АЦСК, а також основні організаційно-технічні заходи, що направлені на забезпечення функціонування АЦСК визначені Регламентом роботи акредитованого центру сертифікації ключів Masterkey ТОВ Арт-мастер (далі - Регламент).

Пунктом 5.2.1. Регламенту передбачено, що під процедурою реєстрації заявника розуміється встановлення фізичної особи, фізичної особи - підприємця, юридичної особи а також їх уповноважених представників за наданими документами та внесення відповідних відомостей щодо фізичних осіб, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до списку підписувачів АЦСК, який ведеться адміністратором реєстрації в електронному вигляді.

Реєстрація заявника (підписувача) - юридичної особи здійснюється за установчими документами юридичної особи (статутом, положенням) або засвідченими відповідно до законодавства України копіями таких документів.

Відповідно до пункту 5.2.2. Регламенту для проведення процедури реєстрації заявником або його довіреною особою надаються до АЦСК такі основні документи та відомості:

- для юридичних осіб - та фізичних осіб - підприємців:

- заповнений та підписаний договір у двох примірниках або заповнену та підписану заяву - приєднання до електронного договору (в одному примірнику);

- паспорт та копії 1-6 сторінок паспорту, за наявності інформації, та сторінки з адресою реєстрації (або лише копії, якщо реєстрацію проводить довірена особа), або іншого документа, що посвідчує особу, відповідно до законодавства України засвідчені підписами власника;

- копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (картки фізичної особи - платника податку), засвідчена підписом власника у разі його внесення до сертифікату ключа;

- оригінал установчих документів або нотаріально засвідчені копії (для ознайомлення);

- копію документа, який засвідчує державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи - підприємця у єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців. Для відокремлених підрозділів (філії, представництва, тощо) юридичних осіб надається копія довідки з управління статистики про внесення відомостей про відокремлений підрозділ до ЄДРПОУ. Копії документів повинні бути засвідчені нотаріально або особистим підписом директора (керівника організації, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи) та печаткою організації (за наявності), у разі відсутності печатки - тільки особистим підписом. Якщо заявником подано оригінал документу, копія такого документу може бути засвідчена підписом посадової особи АЦСК та печаткою АЦСК;

- документи, що підтверджують належність підписувача до юридичної особи - заявника та його повноваження, засвідчені печаткою (за наявності) та особистим підписом керівника юридичної особи, або фізичної особи - підприємця, або відділом кадрів юридичної особи, у разі відсутності печатки - тільки особистим підписом;

- реєстр даних, в якому зазначена інформація щодо адреси, телефону, електронної адреси, або іншої контактної інформації, умов публікації сертифікату на інформаційному ресурсі АЦСК тощо (встановлена форма реєстру даних розміщена на інформаційному ресурсі АЦСК);

- для довіреної особи додатково: паспорт та копії 1-6 сторінок паспорту, за наявності інформації, та сторінки з адресою реєстрації, засвідчені підписами власника;

- довіреність встановленої форми, засвідчену у встановленому порядку: для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - печаткою та особистим підписом, у разі відсутності печатки - нотаріально.

У разі використання для встановлення юридичної особи та її уповноваженого представника інформації з інформаційного ресурсу Єдиного державного реєстру, АЦСК забезпечує зберігання отриманих даних у вигляді роздрукованого документа на паперовому носії, в якому відображається інформація в обсязі, що є достатнім для заповнення реквізитів посиленого сертифіката відкритого ключа електронного цифрового підпису, сформованого для представника юридичної особи.

На сформованому паперовому документі, що містить інформацію з інформаційного ресурсу Єдиного державного реєстру, проставляється дата та час встановлення юридичної особи та її представника, та особистий підпис адміністратора реєстрації АЦСК, який безпосередньо здійснював встановлення особи

Отримання юридичними особами та фізичними особами - підприємцями сертифіката ключа для забезпечення застосування електронної печатки здійснюється в тому ж порядку, що й для ЕЦП. Для формування сертифіката ключа, що буде використовуватись як електронна печатка, до реєстру даних необхідно внести ознаку спеціального призначення ЕЦП (в якості електронної печатки).

Пунктом 5.2.3. Регламенту передбачено, що опрацювання наданих на реєстрацію документів здійснює адміністратор реєстрації в присутності заявника або його довіреної особи. Якщо АЦСК проводить реєстрацію підписувачів, допускається, за погодженням з керівництвом АЦСК, узагальнення відомостей про них заявником. Додатково до АЦСК надаються узагальнені відомості про підписувачів у вигляді реєстру даних - підписного листа до Регламенту АЦСК, завіреного підписом відповідального керівника заявника та печаткою заявника. До реєстру даних - підписного листа до Регламенту АЦСК додається комплект документів для реєстрації підписувачів. Бланки документів встановленої форми, що використовуються під час реєстрації заявників, розміщуються на електронному інформаційному ресурсі АЦСК. Ідентифікація (встановлення) особи, яка проходить процедуру реєстрації, здійснюється адміністратором реєстрації АЦСК (ВПР) шляхом звіряння відомостей з документом, що засвідчує особу.

17.07.2015 року до АЦСК Masterkey ТОВ Арт-мастер надійшла Заява-приєднання до Договору про надання електронного цифрового підпису, форма договору FD-042 , яка містила всі передбачені п. 5.5.2. Регламенту додатки, а саме копію паспорта серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 як особи, яка була вказана керівником і підписувачем ЕЦП позивача; завірену копію Статуту позивача; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 07.07.2015, відповідно до якої ОСОБА_2 є керівником позивача; копі. Наказу № 1-К від 12.07.2012 за яким ОСОБА_2 приступив до виконання своїх обов'язків; реєстр даних ЦСК/Чк/2/17.7.15 від 17.07.2015; копію довіреності позивача на ім'я ОСОБА_3; копію паспорта серії НОМЕР_2, виданого на ім'я ОСОБА_3.

Таким чином, відповідачеві було надано всі необхідні документи для видачі ЕЦП і на момент прийняття цих документів їх зміст і форма не могли викликати об'єктивних сумнівів щодо їх достовірності, внаслідок чого відповідачем було видано ЕЦП.

Доводи позивача щодо розбіжностей у наданих для проведення процедури реєстрації документах з оригіналами та їх недостовірності судом до уваги не приймаються, оскільки на відповідача не покладено обов'язку перевіряти справжність поданих документів за допомогою інших джерел.

При цьому, під час розгляду справи відповідач неодноразово наголошував на тому, що не видавав ЕЦП, а лише надавав послуги з генерації особистого ключа, за допомогою яких проставляється ЕЦП.

Водночас, 01.09.2015 року на адресу відповідача надійшов лист позивача № 7 від 25.08.2016, в якому останній повідомив, що насправді вищевказаних документів для отримання ЕЦП він не подавав.

У зв'язку з цим, відповідно до бази даних програмно-технічного комплексу Masterkey від 29.10.2016 сертифікати ключів позивача були заблоковані, після проведення відповідної перевірки сертифікати шифрування та підписання керівника позивача та печатки позивача були скасовані.

З наведеного вбачається, що дізнавшись про факт недостовірності відомостей, поданих у Заявці-приєднанні, відповідач невідкладно з'ясував обставини та скасував оскаржуваний ЕЦП.

Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що відповідач діяв не у відповідності з вимогами чинного законодавства та Регламенту та вчиняв дії, які б порушували права та охоронювані законом інтереси позивача.

Оскільки позивачем всупереч вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту порушення його прав та законних інтересів саме відповідачем у зв'язку з надання послуг генерації особистого ключа, суд дійшов висновку про відмову у задоволення позову.

Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено необґрунтованість заявлених позовних вимог, вони не підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.12.2017.

Суддя М.Є. Літвінова