Постанова

від 14.12.2017 по справі 815/5413/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5413/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіносмарт Україна» до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіносмарт Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.10.2017р. №0052201212.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що не погоджується з прийнятим податковим повідомленням -рішенням від 05.10.2017р. №0052201212, яке вмотивовано висновком відповідача про декларування суми відшкодування в попередніх періодах та тим, що,суми внесених позивачем передплат, які не підтверджені актами виконаних робіт, не підлягають відшкодуванню, оскільки за фактом отримання позивачем передплати в березні 2017 року від ТОВ Науково-виробниче мале підприємство АНТАРІЯ у позивача не виникало від'ємного значення, для того, щоб вважати, що попередній період, на який посилається відповідач, є періодом, в якому позивач отримав передплату, адже за фактом отримання передплати, позивач задекларував податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а не від'ємне значення. Разом з тим, представник позивача зазначила, що від'ємне значення у ТОВ «Сіносмарт Україна» виникло тільки в червні 2017 року саме за фактом зменшення раніше задекларованих зобов'язань через факт повернення передплати, а чинним податковим законодавством не передбачено такого обмеження, що платник податків не має право на відшкодування податку на додану вартість через те, що така сума сформувалася в результаті зменшення податкових зобов'язань, адже сума від'ємного значення визначається математичним шляхом.

13.12.2017р. до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи у письмовому провадженні.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що 18.07.2017р. ТОВ Сіносмарт Україна подало до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2017 року від 18.07.2017 р. №9138900742 та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування із розрахунком суми бюджетного відшкодування на суму від'ємного значення - 400306,00 грн. та що вказана сума що підлягає бюджетному відшкодуванню, сформована з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, у тому числі: лютий 2017 року у сумі 8626,97 грн., березень 2017 року-199518,26грн., травень 2017 року -9967,51грн., червень 2017 року-182193,38грн. Представник відповідача зазначив, що причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту стало проведення експортних операцій, придбання супутніх ТМЦ (послуг, тощо), а також коригування 26.06.2017 р. податкового зобов'язання у бік зменшення у зв'язку із поверненням грошових коштів на адресу ТОВ Науково - ОСОБА_1 Підприємство Антарія , у сумі 495000 грн., з яких ПДВ 82500 грн. Представник відповідача зазначив, що за результатами аналізу податкової звітності підприємства за податкові періоди лютий - травень 2017 року встановлено, що залишки від'ємного значення податкових періодів з лютого 2017 року по березень 2017 року згідно даних додатків Д2 та ДЗ до декларації з ПДВ за лютий - травень 2017 року повністю заявлено у складі бюджетного відшкодування, які платник податку декларував у вказаних податкових періодах. Так, згідно з додатком Д2 до декларації за травень 2017 року №9116563951 від 16.06.2017р. від'ємне значення, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного періоду (червень 2017 року ) у сумі 18120, 84 грн. складається з від'ємного значення, яке виникло саме у травні 2017 року та відповідно відсутні залишки від'ємного значення податкових періодів з лютого 2017 року по березень 2017 року. У зв'язку з викладеним, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки підприємства ТОВ Сіносмарт Україна з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на поточний рахунок платника податків за червень 2017 року встановлено, що позивач завищив суму бюджетного відшкодування на суму 208145,23грн., внаслідок участі у розрахунку вказаної суми залишків від'ємного значення з податку на додану вартість, які вже були заявлені у складі бюджетного відшкодування попередніх податкових періодів, а тому, на думку представника відповідача, позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

У період з 04.09.2017р. по 08.09.2017р. ГУ ДФС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Сіносмарт Україна з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2017 року, за результатами якої складено акт від 15.09.2017р. №851/15-32-12-12/35049170.(а.с.9-19)

У ході перевірки було встановлено порушення ТОВ Сіносмарт Україна Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затверджений наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016р. №21 та п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, і встановлено, що платник податку не має права на одержання суми бюджетного відшкодування у розмірі 208145,00грн., внаслідок участі у розрахунку вказаної суми залишків від'ємного значення з ПДВ, які вже були зявлені у складі бюджетного відшкодування попередніх податкових періодів, у зв'язку з чим відмовлено платнику податку в отриманні бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку, відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за червень 2017 року у частині 208145,00грн.

На підставі зазначеного висновку акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2017р. №005221212, яким відмовлено у відшкодуванні від'ємного значення ПДВ за червень 2017р. на суму 208145,00 грн.(а.с.20)

Згідно акту перевірки від 15.09.2017р. №851/15-32-12-12/35049170, відповідно до поданої ТОВ Сіносмарт Україна до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області декларації з ПДВ за червень 2017 р. (вх. № НОМЕР_1 від 18.07.2017), розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ (додаток № 3 до декларації з ПДВ), сума що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, відображена у р.20.2.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, у загальному розмірі 400306,00грн., у тому числі лютий 2017 року у сумі 8626,97 грн., березень 2017 року-199518,26грн., травень 2017 року -9967,51грн., червень 2017 року-182193,38грн.

Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного податкового кредиту) періоду, у якому виникло від'ємне значення ПДВ) є придбання с/г культур (просо.горох), експортні операції (експорт насіння проса не подрібнене) на адресу ANT FIELD S.А. до ОАЕ та Бахрейну, а також зменшення податкових зобов'язань.

Згідно з додатком 2 до декларації за травень 2017 року № НОМЕР_2 від 16.06.2017р. від'ємне значення, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного періоду (червень 2017 року ),у сумі 18120, 84 грн. складається з від'ємного значення, яке виникло саме у травні 2017 року та відсутні залишки від'ємного значення податкових періодів з лютого 2017 року по березень 2017 року, таким чином, на думку перевіряючого, позивач завищив суму бюджетного відшкодування на суму 208145,23грн.(лютий 2017 року у сумі 8626,97 грн. + березень 2017 року у сумі 199518,26 грн.), внаслідок участі у розрахунку вказаної суми залишків від'ємного значення з податку на додану вартість, які вже були заявлені у складі бюджетного відшкодування попередніх податкових періодів, що на думку перевіряючих є порушенням п.200.4 ст.200 ПК України.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 цього Кодексу, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Зі змісту пункту 192.3 статті 192 Податкового кодексу України випливає, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 200.7. ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 23.09.2014 №966, у разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому або п'ятому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 24 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується при визначенні значень рядків 21.1 та 24 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 -1 .3 статті 200 -1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, судом встановлено, що 20.03.2017р. між ТОВ НВМП Антарія та ТОВ Сіносмарт Україна укладено договір поставка №СИН -20-030201701(а.с.43), п.п. 1.1. якого встановлено, що постачальник зобов'язується поставити і передати у власність просо врожаю 2016 року українського походження.(а.с.43)

За рахунком -фактурою №СФ-000000 від 20.03.2017р. ТОВ Сіносмарт Україна було перераховано ТОВ НВМП Антарія передплату за товар у розмірі 1507500,00грн., у тому числі податку на додану вартість 251250,00грн.(зворотній лист а.с.44)

17.04.2017р. між ТОВ НВМП Антарія та ТОВ Сіносмарт Україна укладено додаткову угоду №1 про припинення дії договору поставки №СИН -20-030201701 від 20.03.2017р.(а.с.44)

23.06.2017р. ТОВ Сіносмарт Україна частково повернув на поточний рахунок ТОВ НВМП Антарія переплату у сумі 1012500,00грн., у тому числі податку на додану вартість 168750,00 грн.(а.с.52) та 26.06.2017р. повернув на поточний рахунок передплату у розмірі 495000,00грн., у тому числі податку на додану вартість 82500,00грн.(а.с.56)

Згідно з п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Виходячи з аналізу вищезазначеного законодавства, суд приходить до висновку, що у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг:

постачальник має право зменшити податкові зобов'язання на підставі розрахунку коригування, своєчасно зареєстрованого отримувачем в ЄРПН, у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобов'язання у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН;

покупець повинен зменшити податковий кредит в податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, на який припадає дата складення розрахунку коригування, та зареєструвати його в ЄРПН у встановлені терміни.

При цьому законодавством не встановлено застережень щодо втрати платником податків права на бюджетне відшкодування суми ПДВ, яка виникла в результаті зменшення податкових зобов'язань, у зв'язку із чим суд вважає безпідставним посилання представника ГУ ДФС в Одеській області на відсутність права на отримання бюджетного відшкодування.

Разом з тим, суд зазначає, що сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Враховуючи викладене та те, що від'ємне значення у позивача виникло у червні 2017 року за фактом зменшення раніше задекларованих зобов'язань, у зв'язку із повернення передплати, а діюче законодавство України не містить застережень щодо втрати платником податків права на бюджетне відшкодування суми ПДВ, яка виникла у результаті зменшення податкових зобов'язань, суд вважає безпідставним відмову ГУ ДФС в Одеській області в отриманні позивачем бюджетного відшкодування, відображеного у рядку 20.2.1 декларації за червень 2017 року у розмірі 208145,00грн. та наявності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 05.10.2017р. №0052201212.

Разом з тим, суд вважає, що заява представника позивача про стягнення на користь ТОВ Сіносмарт Україна судових витрат підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.

Відповідно до положень ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на правову допомогу.

В обґрунтування розміру витрат на правову допомогу представник позивача надала договір про надання юридичних послуг б/н від 20.09.2017р., укладеного між ТОВ Сіносмарт Україна та ФОП ОСОБА_2 (а.с.98-100), додаткову угоду №2 від 20.09.2017р. до договору №б/н про надання юридичних послуг (а.с.101), акт прийому-передачі наданих послуг від 21.11.2017р.(а.с.102), згідно якого виконавець ФОП ОСОБА_2 склала позов за 5 годин (вартість послуги 6400,00грн. (1280*5); здійснено пошук доказів у справі та складання заяви про долучення доказів у справі за 3 години (вартість послуги 3840,00грн. (1280*3); складено письмові поясненння стосовно відшкодування судових витрат у справі за 1 годину (вартість послуги 1280,00 грн.(1280*1); складено письмові пояснення стосовно судової практики за 2 години (вартість послуги 2560,00грн. (1280,00 грн. *2); представництво інтересів позивача в суді під час участі у судовому засіданні у справі 1 год. (1280,00 грн. (1280*1), платіжне доручення №467 від 20.11.2017р. за передплату за юридичні послуги у розмірі 15000,00грн.(а.с.103).

Суд зазначає, що право на компенсацію витрат на правову допомогу має особа, яка доведе що вона є фахівцем у галузі права, надавала правову допомогу у конкретній судовій справі за договором, укладеним зі стороною справи та сторона по справі фактичнопонесла витрати на таку правову допомогу за договором і існують документальні підтвердження зазначених обставин.

Однак, ОСОБА_2 не надано до суду доказів того, що вона є фахівцем у галузі права.

Крім того, з наданих до суду договору про надання юридичних послуг б/н від 20.09.2017р. та додаткової угоди №2 від 20.09.2017р. до договору №б/н про надання юридичних послуг не вбачається, що предметом укладеного між ТОВ Сіносмарт Україна та ФОП ОСОБА_2 договору є надання юридичних послуг у цій справі.

Разом з тим, як вбачається з акту прийому - передачі наданих послуг від 21.11.2017р., вартість наданих ФОП ОСОБА_2 юридичних послуг склала 15360,00грн. (без врахування податку на додану вартість), однак у підтвердження сплати вказаних послуг до суду надано платіжне доручення №467 від 20.11.2017р. про передплату за юридичні послуги у розмірі 15000,00грн. Докази остаточної оплати за надані послуги у порядку встановленому п.п.3.3. договору від 20.09.2017р., а саме протягом 10 днів з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг, до суду надано не було.

Згідно п.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року N3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який поданий юридичною особою встановлена ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з платіжного доручення №436 від 17.10.2017р. позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову майнового характеру у розмірі 3122,18грн.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ Сіносмарт Україна у повному обсязі та відсутності обґрунтованих підстав для стягнення судових витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на користь позивача 3122,18 грн. сплаченого судового збору.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний Товариства з обмеженою відповідальністю Сіносмарт Україна підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163,167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сіносмарт Україна - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 05.10.2017р. №0052201212.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сіносмарт Україна (код ЄДРПОУ 35049170) сплачений судовий збір у сумі 3122,18грн. (три тисячі сто двадцять дві гривні вісімнадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.О. Танцюра