Постанова

від 13.12.2017 по справі 640/7258/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 р. Справа № 640/7258/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці ДФС України на постанову Київського районного суду м. Харкова від 11.09.2017р. по справі № 640/7258/17

за позовом представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3

до Заступника начальника Харківської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_4 , Харківської митниці ДФС України

про скасування постанови про порушення митних правил ,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (надалі по тексту позивач)звернувся до суду з позовом до Харківської митниці Державної Фіскальної служби України (надалі по тексту відповідач-1), заступника начальника Харківської митниці Державної Фіскальної служби України ОСОБА_4 (надалі по тексту відповідач-2), в якому просив суд:

-скасувати постанову про порушення митних правил №7/80700/17 від 11.05.2017р. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків неоплаченої суми митних платежів на загальну суму 1834424,25 грн 25 коп за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 485 МК України;

-провадження у справі закрити.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 11.09.2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.

Скасовано постанову, винесену заступником начальника Харківської митниці Державної Фіскальної служби України ОСОБА_4 у справі про порушення митних правил № 7/80700/17 від 11.05.2017 року, якою ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 485 МК України та притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом стягнення штрафу в розмірі 300 відсотків неоплаченої суми митних платежів на загальну суму 1834424,25 грн.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст. 485 МК України відносно ОСОБА_2 закрито.

Відповідач-1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Київського районного суду м. Харкова від 11.09.2017 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС України без задоволення, постанову Київського районного суду м. Харкова від 11.09.2017 року без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.01.2017 року у відношенні позивача ОСОБА_2 був складений протокол № 007/80700/17 за ст. 485 МК України. Копія протоколу вручена представникові за довіреністю ОСОБА_5

Постановою заступника начальника Харківської митниці ДФС ОСОБА_4 від 11.05.2017 року у справі № 7/80700/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1834424 грн. 25 коп.

Згідно постанови, 25.10.2016 року гр-ном ОСОБА_2, як громадянином США, тобто нерезидентом, через МАПП Гоптівка Харківської митниці ДФС на митну територію України, з метою особистого користування в митному режимі тимчасове ввезення до 1 року , було ввезено автомобіль Honda Pilot , реєстраційний знак N503NM, VIN: 2HJYK16446H552484, країна реєстрації США. Відповідно до інформації ОУ Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС України у Харківській області та ГУ ДМС України у Харківській області гр-н ОСОБА_2 з 15.09.2006 р. зареєстрований у Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС України у Харківській області як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець, код ДРФО НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, який в період з 01.01.2013 р. по 30.09.2016 р. надав податкову звітність платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, згідно якої ним було отримано дохід у сумі 545920 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості оскаржуваної постанови та наявності підстав для закриття провадження в справі про порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Постановою про порушення митних правил №7/80700/17 від 11.05.2017р. ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків неоплаченої суми митних платежів на загальну суму 1834424,25 грн 25 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 485 МК України.

Висновки митного органу про порушення позивачем приписів ст. 485 МК України ґрунтуються на тому, що позивачем при ввезенні на митну територію України автомобіля іноземної реєстрації було заявлено недостовірні відомості, які впливають на обов'язок особи по сплаті митних платежів.

Колегія суддів вважає такі висновки митного органу обгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Відповідно до ч.3 ст.380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

З аналізу наведених норм слідує, що обов'язок зі сплати митних платежів під час тимчасового ввезення на територію України транспортних засобів на строк до одного року мають громадяни-резиденти.

В обгрунтування наявності у позивача обов'язку зі сплати митних платежів відповідач посилається на ч.3 ст.380 МК України.

Відповідно до пп. в п.50 ст.4 Митного кодексу України резидентами є фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

Згідно пп. в п. 33 ст. 4 МК України нерезидентами є фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.

Пунктом 45 статті 4 Митного кодексу України визначено, що постійне місце проживання це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).

З аналізу наведених приписів слідує, що резидентом є фізична особа, громадянин України або іноземець, яка проживає на території держави Україна не менше одного року та не має постійного місця проживання на території інших держав.

Згідно паспорту гр-на України МК 049847, виданому 11.01.1996 р. Червонозаводським РВ УМВС України в Харківській області позивач є громадянином України.

Також позивач є громадянином США згідно паспорту №490562888 від 02.12.2011 року.

Отже, позивач має як паспорт громадянина України так і паспорт громадянина США.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що місцем постійного проживання позивача є територія США.

Між тим, згідно письмових пояснень відповідача, за інформацією яка була в розпорядженні посадових осіб митниці на час розгляду справи про порушення митних правил, а саме дані модулю Пасажирський пункт пропуску АСМО Інспектор 2006 позивач протягом 2016 року перебував в Україні (включаючи день приїзду та від'їзду) 298 днів.

Крім того, відповідно до інформації ОУ Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС України у Харківській області та ГУ ДМС України у Харківській області гр-н ОСОБА_2 з 15.09.2006 р. зареєстрований у Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС України у Харківській області як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець, код ДРФО НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1. В період з 01.01.2013 р. по 30.09.2016 р. надав податкову звітність платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, згідно якої ним було отримано дохід у сумі 545920 грн.

Згідно листа ГУ ДМС України в Харківській області від 14.04.2016 року ОСОБА_2 значиться зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Отже, позивач проживає на території України, де веде підприємницьку діяльність, в той же час він має місце проживання на території США, а тому колегія суддів приходить до висновку, що позивач не має постійного місця проживання ні на території України, ні на території США.

Відповідно до ч.2 ст. 1 МК України відносини, пов язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пп.14.1.213 п.14.1 ст.14 ПК України резиденти - це:

а) юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами;

б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет;

в) фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Отже, якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Позивач не має постійного місця проживання ні в Україні, ні в США, але протягом 2016 року перебував в Україні (включаючи день приїзду та від'їзду) 298 днів.

Також, позивач веде на території України підприємницьку діяльність .

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що позивач в США працює в службі таксі.

Згідно паспорту гр-на України МК 049847, виданому 11.01.1996 р. Червонозаводським РВ УМВС України в Харківській області позивач є громадянином України.

Враховуючи та те, що державу, в якій позивач має центр життєвих інтересів, не можна визначити та позивач не має місця постійного проживання у жодній з держав, однак позивач є громадянином України, на території Україні протягом 2016 року перебував не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду), то колегія суддів зазначає, що в розумінні приписів пп.14.1.213 п.14.1 ст.14 ПК України позивач є резидентом України.

Оскільки матеріалами справи доведено належність позивача до резидента України, то колегія суддів вважає обгрунтованими висновки митного органу про розповсюдження на позивача приписів ч.3 ст. 380 МК України.

На час ввезення 25.10.2016 року на митну територію України автомобіля марки Honda Pilot , реєстраційний знак N503NM, VIN: 2HJYK16446H552484, країна реєстрації США позивач подав митну декларацію з зазначенням у ній країну постійного проживання лише США та належність до громадянства США.

Україну, як країну проживання, та належність до громадянства України позивачем у митній декларації зазначено не було.

Враховуючи, що станом на час ввезення на митну територію України автомобіля з іноземною реєстрацією позивач був громадянином України та не мав постійного місця проживання на території США, а отже, маючи статус громадянина - резидента України у митній декларації позивач заявив митниці недостовірні відомості щодо свого постійного місця проживання на території США та належності до громадянства лише США, які впливають на обов'язок по сплаті митних платежів, то колегія суддів погоджується з висновками митниці, що позивачем вчинено протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскільки позивачем при тимчасовому ввезенні на митну територію України автомобіля з іноземною реєстрацією було заявлено недостовірні відомості, які впливають на обов'язок особи по сплаті митних платежів, то висновки митного органу про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України є обгрунтованими.

Відповідно до ст. 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Отже, зі змісту вказаної норми випливає, що відповідальність за вказаною статтею Митного кодексу України настає, зокрема, у разі заявлення декларантом в митній декларації неправдивих відомостей з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

Аналізуючи обставини справи, колегія суддів прийшла до висновку про правомірність постанови про порушення митних правил №7/80700/17 від 11.05.2017р., якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків неоплаченої суми митних платежів на загальну суму 1834424,25 грн 25 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 485 МК України.

Висновки суду першої інстанції, що зроблений відповідачем розрахунок митних платежів не є вірним, оскільки позивачем не надавались документи про вартість автомобіля колегія суддів вважає помилковими, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації.

Згідно ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Позивачем самостійно при тимчасовому ввезенні на митну територію України автомобіля з іноземною реєстрацією у митній декларації заявлено відомості про товар, в тому числі і про вартість автомобіля 3000 Євро.

Також, хибними є висновки суду першої інстанції про те, що при розгляді справи про порушення митних правил позивача протиправно не було допитано про обставини справи, оскільки позивач був повідомлений про розгляд справи про порушення митних правил №7/80700/17 та його інтереси представляв його представник, в підтвердження чого свідчать заяви про перенесення розгляду вказаної справи від представника позивача ОСОБА_5 та письмові пояснення представника позивача на адресу митниці.

За таких обставин, через порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС України задовольнити.

Постанову Київського районного суду м. Харкова від 11.09.2017р. по справі № 640/7258/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 до Заступника начальника Харківської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_4, Харківської митниці ДФС України про скасування постанови про порушення митних правил відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст постанови виготовлений 22.12.2017 р.