Рішення

від 22.12.2017 по справі 375/901/17

РОКИТНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 375/901/17

Провадження № 2/375/437/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2017 року Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Нечепоренка Л.М., при секретарі Киричок В.В., за участю представників позивача - ОСОБА_1, відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Рокитнянської районної державної адміністрації та ОСОБА_6, третя особа - Житньогірська сільська рада про скасування наказів, розпоряджень, рішення про державну реєстрацію, визнання права власності за позивачем та витребування земельної ділянки,-

УСТАНОВИВ :

Позивач звернувся із вказаним позовом посилаючись на те, що відповідно до рішення виконавчого комітету Житньогірськї сільської ради Рокитнянського району №25 від 06.04.2001 йому та іншим працівникам соціальної сфери та пенсіонерам с.Житні Гори виділені земельні ділянки площами по 0,20 га. Чинним законодавством передбачена можливість отримання земельних ділянок у власність чи користування? що передбачено ст.ст. 25 та 116 ЗК України. Проте він довідався, що право позивача на дану земельну ділянку порушено відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області шляхом надання земельної ділянки у власність ОСОБА_6, якому згідно Наказу № 10-13791/15-16-сг від 07.07.2016 передано у власність земельну ділянку площею 2 га, до якої входить і земельна ділянка, якою користувався позивач. Вважає дії відповідача незаконними і тому просить скасувати вказаний наказ та стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що крім нього, земельні ділянки були відібрані в інших мешканців с.Житні Гори, без згоди яких сільська рада погодила виділення земельної ділянки площею 2 га ОСОБА_6. Вважає, що цим порушено право позивача на користування земельною ділянкою та отримання її у власність.

Представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги та залучив до участі у справі в якості відповідачів Рокитнянську РДА та ОСОБА_6, а третьою особою - Житньогірську сільську раду. Також уточнив позовні вимоги та просить скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-13791/15-16-сг від 07.07.2016 про затвердження технічної документації з землеустрою на надання у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 2 га,скасувати розпорядження голови Рокитнянської районної державної адміністрації про надання ОСОБА_6 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки площею 2 га від 15.08.2012 № 497, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 30505858, скасувати запис про право власності номер 15445053 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнати за позивачем право власності на земельну ділянку та витребувати з володіння відповідача земельну ділянку площею 0,20 га.

Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не з явився, подав заперечення проти позову та просить слухати справу за відсутності його представника. В запереченні вказав, що відповідно до ст.23 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районими радами. Однак дію ст.23 ЗК України зупинено щодо власників земельних ділянок, визначених ст.1 Декрету №15-92 від 26.12.1992 Про приватизацію земельних ділянок , згідно якого право власності на передані у власність земельні ділянки посвідчується відповідною радою, про що робиться напис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Представник Рокитнянської районої адміністрації в судове засідання не з явився, подав заперечення проти позову, в яких позов не визнав та просить слухати справу без участі його представника.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що він є учасником бойових дій і у 2012 році подав заяву до Рокитнянської РДА про надання йому у власність 2 га землі на території Житньогірської сільської ради. Так як він на той час своє право на землю не використав, у 2014 році в зв язку із зміною законодавства подав заяву до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про передачу йому у власність 2 га із земель запасу Житньогірської сільської ради і після виготовлення відповідної технічної документації йому було наділено у власність 2 га. Вважає, що порушень з його боку не було, так як він діяв у відповідності до земельного законодавства. Просить відмовити у позові.

Його представник у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що підстав для задоволення позову немає, так як земельна ділянка позивачу у 2001 році була наділена у користування? тобто тимчасове володіння, без визначення меж і після набрання законної сили Земельним Кодексом 2004 року позивач повинен був визначитися із правом володіння даною земельною ділянкою - приватизувати її чи отримати у власність, що повинно було посвідчуватися Державним актом чи іншим документом. Також позивач не вказує, в чому виявилося порушення його прав, так як він на час передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_6 не був узаконеним володільцем земельної ділянки площею 0,20 га. Позивач не набув право на земельну ділянку у порядку набувальної давності, так як вказана земельна ділянка була наділена йому рішенням виконкому сільської ради, а тому відповідно до Земельного Кодексу, він мав бути добросовісним користувачем земельної ділянки і в разі бажання мав право приватизувати дану земельну ділянку, чого він не зробив. Відповідно до ст.119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито, безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування, чим позивач не скористався.

Представник третьої особи позов не підтримав.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні показали, що позивач з 2001 року користується наділеною йому земельною ділянкою за межами населеного пункту. Про те, що у нього забрали земельну ділянку та наділили відповідачу ОСОБА_6, дізнався у 2016 році.

Заслухавши сторони, їх представників, свідків, дослідивши надані докази, суд вважає, шо підстав для задоволення позову немає.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Житньогірськї сільської ради Рокитнянського району №25 від 06.04.2001 позивачу та іншим працівникам соціальної сфери та пенсіонерам с.Житні Гори виділені земельні ділянки площами по 0,20 га із земель запасу сільської ради, якою позивач користувався до 2016 року. У 2014 році ОСОБА_6 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту, розташованої на території Житньогірської ради. Наказом від 25.04.2014 ОСОБА_6 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність і наказом № 10-13791/15-16-сг від 07.07.2016 затверджено вказану деоментацію та надано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 2,0 га кадастровий номер НОМЕР_1 із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Житньогірської сільської ради.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЗК України (1990), чинного на час надання позивачу земельної ділянки, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку вказані в ст.23 ЗК України. Проте дію зазначеної статті зупинено стосовно власників земельних ділянок, визначених ст.21 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 15-92 Про приватизацію земельних ділянок . Пунктом 3 зазначеного Декрету встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених ст.1 Декрету, а саме - ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна земельна ділянка), тощо, посвідчується відповідною Радою, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Отже, цією нормою визначено порядок посвідчення права приватної власності на землю.

Згідно до п.1 Перехідних положень ЗК України (2001) рішення про надання у користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення в дію цього Кордексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п.6 розділу Х Перехідних положень ЗК України (2001) громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Тобто, необхідно було у встановленому законом порядку переоформити земельну ділянку , яка знаходилася у користуванні особи у власність чи укласти договір оренди з послідуючим отриманням Державного акту чи свідоцтва про право власності на земельну ділянку, чого позивач не зробив.

Крім того, відповідно до ч.ч. 4-10 ст.79-1 ЗК України (2001) земельна ділянка ввжається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Позивач зазначає, що межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) не встановлювалися до цього часу.

Таким чином суд вважає, що позивачем та його представником не надано доказів наявності ідентифікуючих ознак фактичного місця розташування, площі та конфігурації земельної ділянки, та належних і допустимих доказів того, що земельна ділянка площею 0,20 га, яка була виділена позивачу відповідно до рішення Житньогірської сільської ради від 06.04.2001, фактично входить (повністю чи частково) до площі земельної ділянки в розмірі 2,0 га, що була виділена у власність відповідачу ОСОБА_6.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому у цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а згідно до ч.3 - кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналізуючи надані докази позивачем та зеперечення проти позову сторін, пояснення сторін, їх представників та свідків, суд важає, що позивачем не доведено порушення його прав відносно користування земельною ділянкою, яка була наділена йому рішенням виконкому сільської ради у 2001 році? так як позивач з того часу після набрання законної сили Земельним Кодексом України (2001) не оформив належним чином право володіння даною земельною ділянкою, не отримав на неї відповідний документ та не визначив межі на місцевості з виготовленням відповідної технічної земельної документації, тобто Наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 2,0 га відповідає вимогам земельного законодавства і підстав для його скасування суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.17, 19, 22, 23 Земельного Кодексу України (1990), ст.79-1 та Перехідних положень Земельного Кодексу України (2001), ст.ст.12, 13, 77-82, 141, 259, 263, 264-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Відмовити в задоволені позову ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Рокитнянської районної державної адміністрації та ОСОБА_6, третя особа - Житньогірська сільська рада про скасування Наказу Головного управління Держгеокадастру про затвердження технічної документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, скасування розпорядження голови Рокитнянської районної державної адміністрації про надання ОСОБА_6 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки площею 2 га, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнання за позивачем права власності на земельну ділянку та витребування з володіння відповідача земельної ділянки площею 0,20 га.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області шляхом подання до Рокитнянського районного суду апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення виготовлено 26.12 .17 .

Суддя