Постанова

від 19.11.2020 по справі 375/901/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 375/901/17

провадження № 61-35019св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Рокитнянська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_2 ,

третя особа - Житньогірська сільська рада Рокитнянського району Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_3 , на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 22 грудня 2017 року в складі судді Нечепоренка Л. М. та постанову Апеляційного суду Київської області від 02 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Мережко М. В., Мельника Я. С., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області (далі - Рокитнянська РДА), ОСОБА_2 , третя особа - Житньогірська сільська рада Рокитнянського району Київської області (далі - Житньогірська сільська рада), про скасування наказів, розпорядження, рішення про державну реєстрацію, визнання права власності та витребування земельної ділянки.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до рішення виконавчого комітету Житньогірської сільської ради від 06 квітня 2001 року № 25 йому та іншим працівникам соціальної сфери та пенсіонерам села Житні Гори виділено земельні ділянки площею по 0,20 га.

Позивачу стало відомо, що його право на земельну ділянку, яка виділена згідно із зазначеним рішенням органу місцевого самоврядування, порушене наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 07 липня 2016 року № 10-13791/15-16-сг, яким у власність ОСОБА_2 надано земельну ділянку площею 2,0 га, яка включає земельну ділянку, якою користується позивач.

Відкрите користування наданою позивачу земельною ділянко впродовж більше п`ятнадцяти років дає підстави для визнання за ним права власності на цю земельну ділянку за набувальною давністю.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням заяв про доповнення та збільшення позовних вимог, позивач просив суд:

скасувати наказ ГУ Держземагентства у Київській області від 25 квітня 2014 року № 10-96/15-14-сг про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області від 07 липня 2016 № 10-13791/15-16-сг про затвердження технічної документації із землеустрою про надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0 га;

скасувати розпорядження голови Рокитнянської РДА від 15 серпня 2012 року № 497 про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо виділення земельної ділянки площею 2,0 га;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30505858, прийняте державним реєстратором Рокитнянської РДА;

скасувати запис про право власності № 15445053 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,20 га на території Житньогірської сільської ради, яка виділена йому на підставі рішення виконавчого комітету Житньогірської сільської ради від 06 квітня 2001 року № 25;

витребувати із володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,20 га на території Житньогірської сільської ради, що виділена ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Житньогірської сільської ради від 06 квітня 2001 року № 25.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 22 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 02 квітня 2018 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що позивач не довів порушення його прав щодо користування земельною ділянкою, яка була виділена йому рішенням виконавчого комітету Житньогірської сільської ради від 06 квітня 2001 року № 25, оскільки ОСОБА_1 після набрання законної сили ЗК України не оформив належним чином право володіння цією земельною ділянкою, не отримав на неї документ, який посвідчує право власності, та не визначив межі земельної ділянки на місцевості із виготовленням відповідної технічної документації.

Доказів того, що наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0 га не відповідає вимогам земельного законодавства, позивач не надав.

Позивач також не надав жодних ідентифікуючих ознак фактичного місця розташування, площі та конфігурації земельної ділянки, яка перебувала в його користуванні, а тому суд позбавлений можливості перевірити, якою саме ділянкою користувався позивач.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У червні 2018 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Позивач отримав право користування земельною ділянкою на підставі рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого в межах його компетенції, на підставах та в порядку, який визначений законодавством.

Позивач добросовісно та відкрито користується земельною ділянкою протягом більш ніж п`ятнадцять років на підставі рішення виконавчого комітету Житньогірської сільської ради від 06 квітня 2001 року № 25 та має право на її приватизацію.

Право позивача на земельну ділянку порушене ГУ Держгеокадастру у Київській області виданням наказу від 07 липня 2016 року № 10-13791/15-16-сг про затвердження документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки на території Житньогірської сільської ради, яка повністю накладається на його земельну ділянку.

Крім того, права позивача також порушено наказом ГУ Держземагентства у Київській області від 25 квітня 2014 року № 10-96/15-14-сг про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки такий прийнято всупереч вимогам статей 116, 141, 149 ЗК України.

Суди не надали оцінки підставам для визнання за позивачем права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, оскільки позивач добросовісно та відкрито володіє земельною ділянкою понад п`ятнадцять років.

Оскільки право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі протиправного наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області, рішення про державну реєстрацію права власності на цю ділянку також є неправомірним. Крім того, для повного відновлення порушених прав позивача одночасно із скасуванням неправомірних рішень органів державної влади необхідним є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2018 року на адресу суду від Рокитнянської РДА та ОСОБА_2 надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначено про необґрунтованість доводів касаційної скарги ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 вважає, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рокитнянська РДА просила суд врахувати, що термін дії розпорядження голови Рокитнянської РДА від 15 серпня 2012 року № 497 про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо виділення земельної ділянки площею 2,0 га закінчився 15 серпня 2013 року, а правом на розроблення проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 у термін до 15 серпня 2013 року не скористався. Підставою для надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо виділення земельної ділянки став наказ ГУ Держземагентства від 25 квітня 2014 року № 10-96/15-14-сг.Тому позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування розпорядження голови Рокитнянської РДА від 15 серпня 2012 року № 497, яке припинило свою дію 15 серпня 2013 року, є необґрунтованими.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.

Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Житньогірської сільської ради від 06 квітня 2001 року № 25 працівникам соціальної сфери та пенсіонерам з їх числа, які проживають на території села Житні Гори, зокрема позивачу ОСОБА_1 , були виділені земельні ділянки площами по 0,20 га із земель запасу сільської ради.

У 2014 році ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держземагентства у Київській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту, розташованої на території Житньогірської ради.

Згідно з наказом ГУ Держземагентства у Київській області від 25 квітня 2014 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 07 липня 2016 року № 10-13791/15-16-сг затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 3223781500:02:002:0028, із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Житньогірської сільської ради.

13 липня 2016 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на цю земельну в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про право власності № 15445053.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною першою статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право ОСОБА_3 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 червня 2020 року в справі № 911/1480/18 вказано, що офіційні дані Публічної кадастрової карти України дійсно можуть бути доказом у справі за умови їх відповідності наведеним вимогам статей 73, 76-79 ГПК, а саме, що на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, які входять в предмет доказування. Можливість суду самостійно на основі даних Публічної кадастрової карти України встановити факт саме накладення земельних ділянок по суті потребує, щоб такі спірні земельні ділянки були внесені до Державного земельного кадастру та відображені на вказаній карті. При цьому, жодною із сторін не надано висновку з цих самих питань, однак, з`ясування відповідного питання має значення для визначення того, чи накладаються земельні ділянки, які належать позивачу, на земельну ділянку, передану СТ Економіст у постійне користування на підставі рішення Гнідинської сільської ради народних депутатів від 27.09.2001 № 77 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000331 від 10.12.2001 та огороджену парканом з розсувними воротами. Дослідження відповідної обставини дійсно потребує спеціальних знань. Крім того, у зв`язку з тим, що саме позивачем, як ініціатором судового провадження у даній справі, не надано доказів знаходження вказаних ділянок на території відповідача, а для з`ясування вказаної обставини суд дійшов висновку щодо необхідності призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи, місцевий суд мотивовано попередньо поклав судові витрати за проведення такої експертизи саме на позивача. Однак, судова експертиза була не проведена, оскільки позивачем не здійснено її оплату, хоча такий обов`язок покладався саме на відповідну особу .

На підтвердження підстав позову (накладення наданої ОСОБА_2 земельної ділянки на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні позивача) ОСОБА_1 не надав суду жодних доказів, на підставі яких можна було б ідентифікувати земельну ділянку, надану йому у користування, визначити її фактичне місце розташування, площу та конфігурацію. Крім того, матеріали справи не містять графічних матеріалів, що позбавляє можливості встановити наявність чи відсутність факту накладення земельних ділянок сторін та порушення їх землекористування.

За таких обставин суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказів, розпорядження, рішення про державну реєстрацію, визнання права власності та витребування земельної ділянки.

Схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 370/2351/16-ц (провадження № 61-46192св18).

Аргументи касаційної скарги щодо наявності підстав для визнання за позивачем права власності на земельну ділянку за набувальною давністю є неспроможними, оскільки земельна ділянка, якою користується позивач, фактично не має ідентифікаційних (індивідуальних) ознак, зокрема: місця розташування, конфігурації та меж. Вказане унеможливлює визнання права власності за набувальною давності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 , яка має бути індивідуально визначеним майном.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржені рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та з додержанням норм процесуального права, доводи касаційної скарги є необґрунтованими. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 22 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 02 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар