Ухвала

від 26.12.2017 по справі 308/9464/17

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/9464/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2017 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Прокуратури Закарпатської області ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вороновиця Вінницького району Вінницької області, українця за національністю, громадянина України, засновника та заступника директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Трансбуд», одруженого, інваліда ІІ групи, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12015070030002751, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.08.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України.

Стороною обвинувачення ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366, ч.1 ст.209 КК України, тобто у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі; у внесенні службовою особою до офіційних документів неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки; вчиненні фінансових операцій із коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів

Досудовим розслідуванням встановлено, що в кінці травня 2015 року, ОСОБА_5 , являючись засновником товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Трансбуд» (код ЄДРПОУ - 34341993, зареєстроване за адресою Львівська область, Пустомитівський район, с.Лисиничі, вул.Шевченка,50, далі ТОВ «БК «Трансбуд») та одночасно обіймаючи посаду заступника директора вказаного товариства (наказ про прийняття на роботу №1-к від 04.05.2015), виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, будучи службовою особою цього товариства як юридичної особи приватного права, яка відповідно до ст.49 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-ІV (із змінами та доповненнями) зобов`язана не порушувати права та законні інтереси громадян, інших суб`єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави, і яка згідно п.3 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.99 року (далі Закон № 996) є відповідальною за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, на яку, згідно п.6 ст.8, п.8 ст.9 Закону №996, покладено обов`язок створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечення неухильного виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів; а також покладено відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, недостовірність відображених у них даних, крім цього, будучи уповноваженим довіреністю директора ТОВ «БК «Трансбуд» №1/05-15 від 18.05.2015 на представництво інтересів даного Товариства перед розпорядниками державних коштів з правом підписувати від імені даної юридичної особи цивільно-правові угоди, посягаючи на бюджетну систему держави та органів місцевого самоврядування, маючи умисел на заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах, усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, передбачаючи настання наслідків у вигляді отримання неправомірної вигоди, шляхом незаконного заволодіння бюджетними коштами в особливо великому розмірі, за попередньою змовою із службовими особами виконавчого комітету Ужгородської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Реставраційно-будівельна компанія «Пектораль» та інженерами технічного нагляду ОСОБА_8 і ОСОБА_9 ( матеріали досудового розслідування щодо яких виділені в окремі провадження), вчинили злочини.

Внаслідок вчинення ОСОБА_5 за попередньою змовою із службовими особами виконавчого комітету Ужгородської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю «Реставраційно-будівельна компанія «Пектораль» та інженерами технічного нагляду ОСОБА_10 і ОСОБА_9 злочинних дій, із місцевого бюджету незаконно вилучено бюджетні кошти в сумі 6 553 919 гривень, чим самим завдано територіальній громаді міста Ужгорода матеріальних збитків в особливо великому розмірі, так як вказана сума в 600 разів і більше перевищує встановлений на 2015 рік неоподаткований мінімум доходів громадян (609 гривень).

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 (особливо тяжкий злочин), ч. 2 ст. 366 (злочин середньої тяжкості), ч. 1 ст. 209 КК України (тяжкий злочин), його протиправними діями завдано територіальній громаді м. Ужгорода матеріальної шкоди в розмірі 6 553 919 гривень. Вказані обставини надають органу досудового розслідування підстави вважати, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливати на свідків у цьому ж провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом не прибуття за викликами. Враховуючи вік, а також стан здоров`я ОСОБА_5 , у сторони обвинувачення відсутні будь-які підстави вважати, що до нього не можливо застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначені обставини прямо свідчать про наявність ризиків передбачених п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КК України та те, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом незаконно впливу на працівників ТОВ «БК «Трансбуд», які підлягають допиту в якості свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки є засновником та заступником директора даного товаристві. З огляду на наведене, слідчий просить задовольнити подане клопотання та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити. Зазначив, що обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України підтверджена, а тому просив обрати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, пов`язаними із перешкоджанням здійсненню кримінального провадження. Водночас, наголосив на тяжкості можливого покарання, яке може бути призначене підозрюваному.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні заперечували проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема з тих підстав, що ризики, про які йдеться в клопотанні не підтверджені. Громадянин ОСОБА_5 є інвалідом ІІ групи, переніс кілька операцій на серці, знаходиться на постійному медичному контролі, на даний час проходить відповідну реабілітацію. Окрім того, клопотання не містить того, що інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, неможливо обрати до підозрюваного. З урахуванням наведеного, просили відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши прокурора з приводу внесеного клопотання, підозрюваного та його захисника, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12015070030002751, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.08.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України.

20.12.2017 року гр. ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

При дослідженні доданих до клопотання доказів, суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування гр. ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри. Також слідчим суддею враховано обставини вчинення інкримінованого діяння та його суспільну небезпечність.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних в наданих суду матеріалах клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність останнього до вчинення кримінальних правопорушень, за викладених у клопотанні обставин.

В той же час, слідчий суддя вважає за необхідне роз`яснити, що згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Вирішуючи питання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Як встановлено слідчим суддею, клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень слідчого про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України. Разом з цим, доводи, які зазначені в клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу щодо можливості переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду, не знайшли свого підтвердження, наданими та дослідженими в судовому засіданні доказами, долученими до матеріалів клопотання, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.

Разом з тим, в клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 відсутнє обґрунтування, що більш м`який запобіжний захід від такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою, не здатний запобігти ризикам у кримінальному провадженні, не доведено і прокурором в судовому засіданні необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Посилання прокурора на тяжкість кримінальних правопорушень, як на підставу для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необґрунтованим, оскільки лише сама тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 не може бути підставою для застосування до підозрюваного такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою, виходячи з сукупності заявлених ризиків.

Слідчий суддя бере до уваги дані щодо особи підозрюваного ОСОБА_5 в їх сукупності, зокрема, те, що останній 1961 року народження, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, є інвалідом ІІ групи, переніс операції на серці, проходить реабілітацію, має постійне місце проживання та роботи.

За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

На підставі наведеного, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, загальних засад кримінального провадження, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з тим що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з урахуванням початкової стадії досудового розслідування, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, а також покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Відповідно до ст. 179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. В разі невиконання вищезазначених обов`язків до підозрюваного може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 6 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 179, 193, 196, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання відмовити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора та суду за вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного - до 23 лютого 2018 року.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання вищезазначених обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Закарпатської області протягом п`яти днів з дня ї проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1