Рішення

від 14.12.2017 по справі 910/18463/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017Справа №910/18463/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Алес Груп

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТММ Експрес

про стягнення 37.152,84 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Стрижак Є.Ю., довіреність № б/н від 13.11.2017

від відповідача Чаленко А.О., довіреність № 12-60 від 18.04.2017

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Алес Груп про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТММ Експрес 37.152,84 грн. внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору перевезення та надання інших послуг № ТДН1080/15 від 06.10.2015, з яких: 22.777,67 грн. вартості недопоставленого товару, 5.922,19 грн. митних платежів на суму недостачі товару, 2.738,92 грн. транспортних витрат за недопоставлений товар, 5.714,06 грн. - 0,4% надбавки за підвищений ступінь відповідальності від вартості вантажу, що перевозиться по Україні у разі втрати або пошкодження вантажу виконавцем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.06.2017 з Бельгії на адресу позивача був направлений вантаж вагою 110 кг, з яких 99,414 кг. вага вантажу, що підтверджується транспортною накладною та рахунком-фактурою від 02.06.2017. Вартість вантажу становить 4.169,10 доларів США, що еквівалентно 108.459,02 грн. 15.06.2017 під час отримання вантажу позивачем від відповідача було встановлено факт нестачі товару про що складено акт про ушкодження упаковки, манкіровки, вмісту вантажу від 15.06.2017, який підписано обома сторонами. В акті зазначено, що на момент прибуття вантажу і митного оформлення в м. Дніпро був відсутній акт митного огляду з митного органу м. Києва про невідповідність вантажу або будь-яких пошкоджень. оскільки відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором він має сплатити позивачу вартість недопоставленого товару та відшкодувати пов'язанні з цим витрати позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 порушено провадження у справі № 910/18463/17 та призначено справу до розгляду на 14.11.2017.

Відповідачем 13.11.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи та зобов'язання позивача надіслати на адресу відповідача позовну заяву з додатками.

Суд розглянувши дане клопотання в частині зобов'язання позивача надіслати на адресу відповідача позовну заяву з додатками відмовив в його задоволенні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18463/17 від 14.11.2017, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 26.10.2017, розгляд справи відкладено на 23.11.2017.

Відповідачем 17.11.2017 подано заяву про надання матеріалів справи № 910/18463/17 для ознайомлення. Представник відповідача 17.11.2017 ознайомився з матеріалами справи № 910/18463/17, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою останнього.

Відповідач у поданому 22.11.2017 до відділу діловодства суду відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що при прийнятті відповідачем у відправника товар було упаковано у м'які картонні коробки, а палета на якій вони були розміщені була обмотана синім скотчем. оскільки товар вже було запаковано у відповідача була відсутні можливість перевірити відповідність комплектації товару зазначеній у накладеній фактичній комплектації товару у коробках. Вважає, що відправником неналежним чином упакований товар, як це передбачено умовами ТОВ ТММ Експрес до пакування. Вважає, що оскільки спір виник з правовідносин щодо надання послуг міжнародного перевезення мають застосовуватись норми Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів від 19.05.1996, ратифікованої Україною 17.05.2007. Згідно п.п. b) п. 4 ст. 17 Конвенції транспортник звільняється від відповідальності за втрату вантажу або пошкодження, що пов'язаний з відсутністю або неправильністю пакування вантажів. Також зазначає, що згідно п. 3 ст. 23 Конвенції розмір відшкодування не може перевищувати 8,33 спеціальних прав запозичень зі кілограм відсутньої ваги брутто. За розрахунками відповідача вартість втраченого товару становить 21.282 кг., а отже відшкодування за недостачу товару становить 6.378,00 грн. (із розрахунку, що 8,33 СПС станом на 15.06.2017 становить 299,69 грн.). Оплата транспортних витрат за недопоставлений товар становить 2.523,37 грн. Відповідач заперечує проти стягнення надбавки за підвищений ступінь відповідальності, оскільки надбавка не застосовується до міжнародних перевезень та позивач на оплачував за вказану надбавку, а тому не має права розраховувати на компенсацію з урахуванням надбавки. З приводу відсутності акту митного огляду зазначає, що органи митного контролю мають право здійснювати вибірковий огляд автомобілів та вантажів.

В судовому засіданні 23.11.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 30.11.2017.

Представник позивача 23.11.2017 ознайомився з матеріалами справи № 910/18463/17 що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою останнього.

Позивачем в судовому засіданні 30.11.2017 подано додаткові пояснення по справі, в яких зазначає, що транспортна накладна № 6830061858 не містить застережень щодо неналежної упаковки, та у відповідності до ч. 2 ст. 9 Конвенції відповідач прийняв до перевезення вантаж у кількості, вказаній у такій транспортній накладеній. Зазначає, що відповідно до п. 4 ст. 23 Конвенції відшкодуванню підлягають: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язанні з перевезенням вантажу у пропорції, що відповідає збитку при часткові втраті. При цьому жодних обмежень щодо розміру відшкодування зазначених платежів Конвенцією не встановлено. Договір не містить жодних затверджень щодо застосування надбавки за підвищений ступінь відповідальності при здійсненні перевезень по України саме в мажах внутрішніх перевезень. Зазначає, що втрата товару відбулась після здійснення митного контролю та митного оформлення товару, тобто в межах території України при здійсненні міжнародного перевезення.

В судовому засіданні 30.11.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.12.2017.

Відповідачем 13.12.2017 до відділу діловодства суду подано доповнення до відзиву, в яких зазначає, що відповідно до рахунку № 7105 на оплату Експрес доставки вантажу за транспортною накладною № 6830061858 надбавка за підвищений ступінь відповідальності не була включена в рахунок, позивач не оплачував таку надбавку, а значить не може розраховувати на її застосування та виплату у випадку втрати або пошкодження вантажу згідно з умовами договору, Генеральних умов та відповідно до ч. 1 ст. 26 Конвенції.

В судовому засіданні 14.12.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю ТММ Експрес (виконавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Алес Груп (клієнт, позивач) укладено договір перевезення та надання інших послуг № ТДН1080/15 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору за цим договором виконавець зобов'язався надавати послуги з доставки відправлень клієнта до пункту призначення за адресою, що вказана в транспортній накладеній та у відповідності з Генеральними умовами перевезень та надання інших послуг (додаток 1), а клієнт зобов'язався сплачувати за перевезення відправлень плату у відповідності з тарифами, розміщеними на сайті виконавця (www/tmm-express.com) та передбаченими цим договором надбавками.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем недопоставлено товар, що ним перевозився, у зв'язку з чим відповідач має компенсувати вартість відсутнього товару, а також компенсувати пов'язанні з цим витрати позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України Про міжнародні договори України чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція) закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції. Згідно з листом № 72/14-612/1-1559 від 16.05.2007 Міністерства закордонних справ України Щодо набуття чинності міжнародними договорами вищевказана конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Конвенції вона застосовується до будь-якого автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Враховуючи той факт, що обставини даного спору виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, то на спірні правовідносини поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів.

З урахуванням положень статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України Про міжнародні договори України , статті 4 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, які мають пріоритет над нормами, передбаченими законодавством України.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У відповідності до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 3.1.2 договору виконавець зобов'язався забезпечити збереження відправлення з моменту прийому до перевезення до моменту передачі одержувачу за адресою, що вказана в транспортній накладеній, на умовах, визначених цим договором та погоджених сторонами.

Відповідно до заявки 01.06.2017 позивач доручив відповідача здійснити міжнародне перевезення вантажу за маршрутом Бельгія - Україна (м. Дніпропетровськ); вагою 110 кг., вартістю 4.169,10 доларів США; вантаж - Electronic Pest repeller (електронний відлякувач шкідників).

Відповідно до митної декларації № 110110/2017/304558 відповідач прийняв до перевезення за маршрутом Бельгія - Україна електрообладнання звукове, призначене для відлякування гризунів, тварин і птахів в приміщеннях та відкритих майданчиках загальною вагою 110 кг. вартістю 4.169,10 доларів США з наступними артикулами:

WK3523-WEITCH - Pest Repeller 3 Pack - 18 шт.,

WK0020-WEITCH - Bird Repel - 96 шт.,

WK0051-WEITCH - Garden Protector - 90 шт.,

WK0600-WEITCH - Pest Repeller 600 CIX - 12 шт.,

WK0053-WEITCH - Solar Garden Protect - 18 шт.,

WK0677-WEITCH - Solar Mole Repel - 30 шт.,

WK0220-WEITCH - Pest Repeller 0220 - 12 шт.,

WK0240-WEITCH - Pest Repeller 0240 - 12 шт.,

WK2015-WEITCH - Solar Mini Mole Repel X2 - 12 шт.,

Оплата позивачем товару вартістю 4.169,10 доларів США підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті (МТ103 вихідний через SWIFT) від 02.06.2017.

Згідно з п. 6.9 договору виконавець не несе відповідальності за цілісність, схоронність відправлення в разі, якщо відправлення передається клієнту (вантажоодержувачу/відправнику) в непошкодженій упаковці, а також у разі, якщо виявлені ушкодження упаковки не збігаються з ушкодженням вантажу.

Відповідно до п. 6.10 договору сторони дійшли згоди, що якщо при видачі відправлення буде виявлено його пошкодження/недостача - за умови цілісності (неушкодженості) упаковки, - відповідальність за будь-які пошкодження, нестачу або відсутність відправлення всередині упаковки покладається на відправника.

Відповідно до п. 6.12 договору виконавець не несе відповідальність у випадку пошкодження відправлень, які не були належним чином упаковані (марковані) для перевезення відповідно до вимог, затверджених виконавцем та чинним законодавством.

Згідно з п. 8.1.1 договору відправлення вважається доставленим в належному стані без пошкоджень та нестачі у випадку, якщо при одержані відправлення за адресою, що вказана в транспортній накладеній (зазначена в інструкціях клієнта), одержувачем відправлення не проставлена відмітка про загальний характер нестачі та/або ушкодження.

Пунктом 8.1.2 договору визначено, що комерційні акти, акти огляду відправлення, експертні висновки та інші документи, що містять інформацію про характер та причини пошкодження, псування, втрати, нестачі вмісту відправлення, що складені без участі уповноваженого представника виконавця є недійсні і при розгляді претензій не приймаються.

Згідно акту про пошкодження упаковки, маркировки, змісту вантажу від 15.06.2017, який підписано та скріплено печатками обох сторін зафіксовано наступне: після митного оформлення було виявлено нестачу. Під час перевантаження з автомобіля компанії ТММ в присутності представника Таран О. в автомобіль директора ТОВ Алес Груп Васильева Ю.В. виявлено, що з 40 коробок відсутні 6 коробок арт. 0051 (у кожній коробці по 6 шт.) та арт. 0020- 2 шт., арт. 3523 - 3 шт., арт. 0600 - 2 шт., арт. 0051 - 4 шт. Фото з місця виявлення нестачі додаються. Коробки були склеєні скотчем, в деяких з них надірвані краї, наявні вм'ятини, що одразу кидається в очі. На момент прибуття вантажу та митного оформлення відсутній акт митного огляду з Київської митниці о невідповідності вантажу або яких-небудь пошкоджень.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Частинами першою та другою статті 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти в розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.

З огляду на положення статті 224 Господарського кодексу України, статей 22, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Суд встановив, що протиправною поведінкою відповідача, яка полягає у неналежному перевезенні ввіреного йому вантажу, на підставі договору та транспортної накладної, позивачу завдано збитків.

Позивачем доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та понесеними позивачем збитками саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.

Позивач вважає, що сума збитків завданих нестачею товару складається із його вартості, що становить 22.777,67 грн.

Водночас, відповідно до п.п. б) п. 12 генеральних умов перевезення (додаток № 1 до договору) якщо перевезення відправлення є виключно дорожнім і здійснюється в межах, з або в країну, яка є членом Конвенції про угоду з міжнародних дорожніх перевезень товарів 1956 року (CMR), то відповідальність за втрату або пошкодження відправлення, або за шкоду, заподіяну цим третій стороні, обмежується 8,33 спеціальними правами запозичення за кілограм (приблизно 10 євро за кілограм). У разі затримки, якщо клієнт можете довести виконавцю, що йому була заподіяна шкода, відповідальність виконавця обмежується поверненням клієнту суми, яку він сплатив виконавцю за перевезення такого вантажу або його частини, що була затримана.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 23 Конвенції якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Однак розмір відшкодування не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто.

Таким чином, розмір відповідальності перевізника в даному випадку обмежується та не може перевищувати 8,33 СПЗ за 1 кг ваги брутто пошкодженого вантажу.

Згідно із курсом спеціальних прав запозичень до гривні, встановленим НБУ на 15.06.2017, курс СПЗ до гривні складає 3597,685 грн. за 100 СПЗ. Отже, курс 8,33 СПЗ станом на 15.06.2017 складає 299,69 грн.

Відповідно до рахунку-фактури від 02.06.2017, враховуючи вагу одиниці товару за артикулом та кількість одиниць кожного артикулу, яких не вистачало при отриманні вантажу, можна розрахувати загальну вагу недопоставленого товару:

Арт. 0051 - 0,470 г. * 40 = 18,8 кг.;

Арт. 0020 - 0,132 г. * 2 = 0,264 кг.;

Арт. 3523 - 0,242 г. * 3 = 0,726 кг.;

Арт. 0600 - 0,746 г. * 2 = 1,492 кг.

Отже, загалом вага недопоставленого товару становить 21,282 кг. (18.8 + 0.264 + 0.726 + 1.492).

Відшкодування за недостачу товару відповідно до вищенаведених положень Конвенції має бути розрахована таким чином: (вага втраченого вантажу) * (8,33 СПЗ станом на 15.06.2017). Отже, відшкодування за недостачу товару становить 21,282 кг * 299,69 = 6.378,00 грн.

Твердження відповідача, що вантаж був упакований неналежним чином не приймаються судом, оскільки

Відповідно до ст. 8 Конвенції приймаючи вантаж, перевізник перевіряє

a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць;

b) зовнішній стан вантажу і його упаковки.

Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті a) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обгрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов'язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов'язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Конвенції, якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж: і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також: їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Транспортна накладна № 6830061858 не містить вищеназваних застережень, а також відповідачем не доведено факт неналежного упакування, більше того відповідач прийняв до перевезення вантаж без зауважень та застережень.

Згідно з п. 4.1 договору клієнт зобов'язаний здійснювати оплату послуг впродовж 7 (семи) банківських днів з дати виставлення рахунків і актів про надання послуг та повернути підписаний примірник акту про надання послуг виконавцю до 10 числа місяця наступного за місяцем виконання послуг.

Відповідачем виставлено позивачу рахунок № 7105 від 13.06.2017 про сплату послуг Експрес доставки на загальну суму 13.042,50 грн. за вагу товару у кількості 110 кг.

Як вбачається з платіжного доручення № 1038 від 15.06.2017 позивач перерахував відповідачу згідно виставленого рахунку № 7105 від 13.06.2017 кошти в сумі 13.042,50 грн.

Оплата транспортних витрат за недопоставлений товар із суми 13.042,50 грн. за послуги експрес доставки, враховуючи фактичну загальну вагу вантажу становить 2.523,37 грн. (13.042,50 грн. : 110 кг. загальна вага товару * 21,282 кг. вага нестачі товару).

Стаття 4 Митного кодексу України визначає, що митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури;

До митних платежів належать:

а) мито;

б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції);

в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції).

Згідно зі ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Відповідно до митної декларації № 110110/2017/304558 позивачем при перевезенні товару через митний кордон України сплачено митні платежі на загальну суму 28.199,34 грн., з яких 5% мито - 5.422,95 грн. та 20% ПДВ - 22.776,39 грн.

Отже митні платежі виходячи із вартості недопоставленого товару (22.777,67 грн.) становлять 5% мита - 1.138,88 грн. та 20% ПДВ - 4.783,31 грн., що разом складає 5.922,19 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Конвенції підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

З огляду на викладене суду приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 6.378,00 грн. вартості недопоставленого товару, 5.922,19 грн. митних платежів на суму недостачі товару, 2.738,92 грн. транспортних витрат за недопоставлений товар.

Відповідно до ст. 338 Митного кодексу України огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення, пред'явлених органу доходів і зборів (у тому числі для перерахунку та зважування), проводиться в можливо короткий строк після прийняття рішення про його проведення.

Переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення проводиться у разі виявлення пошкодження або втрати митного забезпечення, накладеного на зазначені товари, транспортні засоби, чи за наявності інших видимих ознак можливого несанкціонованого доступу до товарів, що перебувають під митним контролем. Витрати, пов'язані з проведенням такого переогляду, несе власник зазначених товарів, транспортних засобів або уповноважена ним особа.

Огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється у присутності особи, яка переміщує ці товари, транспортні засоби через митний кордон України чи зберігає товари під митним контролем, а у разі її відсутності - за умови залучення не менше ніж двох понятих. Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані у результатах огляду (переогляду). Працівники органів доходів і зборів не можуть бути понятими.

За результатами митного огляду (переогляду) складається акт огляду (переогляду) у двох примірниках, в якому зазначаються відомості

1) посадових осіб органу доходів і зборів, які здійснювали огляд (переогляд), та осіб, які були присутні під час його проведення;

2) підстави проведення огляду (переогляду) за відсутності особи, яка переміщує товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи зберігає товари під митним контролем;

3) обсяг здійснення огляду (переогляду) та результати його проведення;

4) інші відомості, що стосуються товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляд (переогляд) яких проводився.

Акт огляду (переогляду) засвідчується відбитком особистої номерної печатки посадової особи органу доходів і зборів, яка проводила огляд (переогляд).

Один примірник акта передається (надсилається) особі, яка переміщує товари через митний кордон України чи зберігає товари під митним контролем.

Відповідачем акт митного огляду про встановлення пошкоджень/втрати товару не подано, а отже вантаж відправлений з Бельгії відповідав заявленій кількості та вантаж був втрачений після здійснення митного контролю та митного оформлення товару, тобто на території України.

Відповідно до п. 6.2 договору виконавець підвищує ступінь своєї відповідальності за втрату або пошкодження вантажу, що перевозиться по Україні шляхом встановлення обов'язкової надбавки до діючих тарифів, зокрема у такому розмірі: при вартості вантажу від 10.000,01 грн. до 25.000,00 грн. надбавка за підвищений ступінь відповідальності становить 0,4% вартості вантажу.

Пунктом 2.12 договору визначено, що надбавка за підвищений ступінь відповідальності це коригуючий відносний коефіцієнт (у відсотках), що застосовується до тарифів при розрахунках за надані послуги по перевезенню відправлень не документального характеру по Україні. Ця надбавка застосовується з метою відшкодування клієнту вартості відправлень у разі їх втрати або пошкодження.

Згідно з ст. 26 Конвенції відправник може, за умови сплати узгодженої надбавки до провізного платежу, встановити суму спеціального відсотку при доставці на випадок втрати, ушкодження чи прострочення в доставці вантажу в узгоджений термін.

Якщо зроблена заява щодо спеціального відсотку при доставці, то незалежно від компенсацій, передбачених статтями 23, 24 і 25, може вимагатися відшкодування додаткових втрат або збитків в межах заявленого відсотку.

Як вбачається з рахунку № 7105 від 13.06.2017 до суми сплати послуг експрес доставки в розмірі 13.042,50 грн. не включено надбавку за підвищений ступінь відповідальності та відповідно не сплачений позивачем, а отже не підлягає відшкодуванню відповідачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Алес Груп є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати позивача по оплаті юридичних послуг в розмірі 8.000,00 грн. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру .

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

19.07.2017 між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична фірма КС Партнерс (виконавець) був укладений договір про надання юридичних послуг № 1907/17/1, за умовами якого виконавець зобов'язався надати юридичні послуги в частині подання позовної заяви до Господарського суду про стягнення збитків по договору перевезення, вартість послуг за договором становить 8.000,00 грн.

Згідно платіжного доручення № 1065 від 12.09.2017 позивач перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю Юридична фірма КС Партнерс кошти за наданні юридичні послуги в сумі 8.000,00 грн.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг , а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони , або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Отже, обов'язковою умовою для відшкодування витрат на юридичні послуги є наявність належних доказів, що послуги були надані саме адвокатом і кошти сплачені саме адвокату, які в матеріалах справи відсутні.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТММ Експрес (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, 9, код ЄДРПОУ 35712122) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Алес Груп (49000, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, 97, код ЄДРПОУ 35863378) 6.378 (шість тисяч триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. вартості недопоставленого товару, 5.922 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять дві) грн. 19 коп. митних платежів на суму недостачі товару, 2.523 (дві тисячі п'ятсот двадцять три) грн. 37 коп. транспортних витрат за недопоставлений товар, 638 (шістсот тридцять вісім) грн. 38 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 21.12.2017.

СуддяВ.В.Сівакова