Постанова

від 26.12.2017 по справі 911/2449/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2017 р. Справа№ 911/2449/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.,

представників

від позивача Чередніченко М.М.

від відповідача Телющенко П.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Білмед"

на рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2017 (повний текст складено 10.10.2017) по справі №911/2449/17 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"

до Приватного підприємства "Білмед"

про стягнення 474943, 87 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Білмед" (відповідач) про стягнення 474943, 87 грн за договором про фінансовий лізинг № 00008114 від 08.08.2013, а саме: 122608,75 грн заборгованості за лізинговими платежами, 9336,39 грн 3% річних за час прострочення оплати лізингових платежів, 84868, 05 грн інфляційних втрат за час прострочення оплати, 4793,84 грн штрафних санкцій, 89079,90 грн витрат позивача, згідно п.п. 8,13 Загальних умов, 164256, 94 грн збитків та 6 000,00 грн витрат на оплату юридичних послуг.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.09.2017 по справі №911/2449/17 позов задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства "Білмед" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" 122608,75 грн заборгованості за лізинговими платежами, 9336,39 грн 3% річних за час прострочення оплати лізингових платежів, 84868,05 грн інфляційних втрат за час прострочення оплати, 4793,84 грн штрафних санкцій, 89079,90 грн витрат щодо вилучення об'єкта лізингу, 164256,94 грн збитків, 7124,16 грн судового збору. В задоволенні витрат на оплату юридичних послуг відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що борг Білецькою Г.В. та/або відповідачем, як поручителем, перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, а розмір боргу відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, суд прийшов до висновку щодо обґрунтованого нарахування 3% річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій за складені та надіслані лізингоодержувачу вимоги (нагадування про несплату) щодо сплати простроченої заборгованості, згідно з п. п. 8.2.2. та 8.3.1. Також, місцевий господарський суд визнав доведеними обставини щодо понесення позивачем витрат, в тому числі витрати на правову допомогу в поверненні об'єкта лізингу та упущену вигоду (збитки).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне підприємство "Білмед" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач зазначив, що позивач не звертався до відповідача, як поручителя, з вимогою протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання, а відтак не має права звертатись до останнього, як до поручителя. Також, апелянт вказує, що позивач безпідставно нараховує суму основного боргу, оскільки договір розірвано за ініціативою позивача в червні 2014 року. Крім того, апелянт не погодився з нарахованими 3% річних та інфляційних втрат та штрафних санкцій, а також зазначив про безпідставність стягнення 89 079,90 грн витрат щодо вилучення об'єкта лізингу та 164256,94 грн збитків.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів апелянта, з підстав викладених в позовній заяві та рішенні суду. Крім того, зазначив про безпідставність посилань апелянта на розірвання договору лізингу та заперечив щодо нечинності поруки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017, колегією суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А., апеляційну скаргу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду 18.12.2017.

18 грудня 2017 року від представника позивача, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 18.12.2017 оголошено перерву до 26.12.2017.

В судове засідання 26.12.2017 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

08 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" (лізингоодержувач) укладено Договір про фінансовий лізинг №00008114 та додатками до нього, серед яких Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (Загальні умови) та Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) (надалі - Графік платежів), які є невід'ємними частинами Договору лізингу.

Згідно з п.3.1. Загальних умов об'єктом (предметом) лізингу є транспортний засіб, зазначений у Контракті. Детальна характеристика (індивідуалізація) об'єкту лізингу визначена сторонами в Договорі лізингу, відповідно до якої ним є транспортний засіб типу VW Tiguan FL 2,0 I TDI, 2013 року виробництва, шасі №WVGZZZ5NZEW516462, двигун №CLJ 251454.

Відповідно до п.п.3.2. та 3.1. Загальних умов лізингодавець прийняв на себе зобов'язання придбати у власність об'єкт лізингу, який був обраний відповідно до специфікації лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача. Лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір Дилера-продавця, у якого ТОВ "Порше Лізинг Україна" придбало Об'єкт лізингу.

Таким чином, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов Контракту (п.21.4. Загальних умов), а саме: предмет лізингу та його вартість; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); початок та кінець строку лізингу, розмір першого лізингового платежу, щомісячні платежі; графік платежів; умови передачі предмета лізингу у власність лізингоодержувача після закінчення строку лізингу та інше.

На виконання умов укладеного Договору лізингу та положень п.3.2. Загальних умов, позивачем укладено Договір купівлі-продажу автомобіля № 907214 від 12.08.2013, відповідно до умов якого ТОВ "Порше Лізинг Україна" придбало (отримало право власності) на об'єкт лізингу та передало його у користування під виплату лізингових платежів Лізингоодержувачу.

02 грудня 2013 року до Договору про фінансовий лізинг №00008114 укладено трьохсторонню Угоду про заміну лізингоодержувача, згідно з умовами Розділу 1 якої сторони домовились замінити лізингоодержувача (ТОВ "Автосоюз"), як сторону Договору про фінансовий лізинг №00008114, на нового лізингоодержувача - Білецьку Ганну Леонідівну (новий лізингоодержувач) з передачею новому лізингоодержувачу всіх прав та обов'язків відповідної Сторони, визначених Договором лізингу

Згідно з умовами абз. 2-3 Розділу 1 вищезазначеної Угоди сторони погодили, що до нового лізингоодержувача переходять у повному обсязі права і обов'язки, які належали попередньому лізингоодержувачу (ТОВ "Автосоюз"), лізингові та інші платежі, які підлягають сплаті новим лізингоодержувачем на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" та визначаються відповідно до Нового плану відшкодування, який додається до цієї Угоди.

Крім того, Розділом 6 Угоди про заміну лізингоодержувача за Договором про фінансовий лізинг №00008114 врегульовані правовідносини поруки, згідно з якими поручитель - Приватне підприємство "Білмед" (поручитель/відповідач) поручається перед позивачем у повному обсязі за виконання новим лізингоодержувачем своїх зобов'язань за цією Угодою та Договором про фінансовий лізинг на умовах, викладених у розділі "Умови поруки" Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу та інших його положеннях.

Відповідно до п.п.1-2 Розділу "Умови поруки" Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, Позивач та Відповідач, на підставі параграфу 3 глави 49 ЦК України узгодили, що Поручитель несе солідарну відповідальність за виконання всіх зобов'язань нового лізингоодержувача на підставі або у зв'язку з цим Контрактом або будь-якою його невід'ємною частиною. Зобов'язання поручителя включають, окрім іншого, Лізингові платежі, інші платежі, штрафні санкції за відшкодування збитків що підлягають сплаті Новим Лізингоодержувачем, відповідно до положень цього Контракту.

Частиною 1,2 ст.554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості, штрафних санкцій та інших платежів до ПП "Білмед".

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в договорі поруки встановлено строк дії - до повного виконання зобов'язань Білецькою Г.Л., а відтак порука є чинною.

В абз.1 Розділу 4 Угоди про заміну лізингоодержувача за Договором про фінансовий лізинг №00008114 зазначено, що підписанням цієї Угоди новий лізингоодержувач підтверджує, що він ознайомився з Договором про фінансовий лізинг (в тому числі з усіма документами, які складають цей Договір або мають відношення до нього) і з'ясував усі питання, інформація щодо яких є необхідною для нього з метою прийняття рішення про укладення цієї Угоди. Новий лізингоодержувач оглянув об'єкт лізингу, перевірив його роботу і підтверджує, що технічні характеристики та стан Об'єкта лізингу повністю відповідають вимогам Нового Лізингоодержувача. Дана Угода вступає в силу з моменту її підписання Сторонами і діє до повного виконання ними своїх обов'язків за нею (абз.1 Розділу 5 Угоди).

Порядок передачі об'єкта лізингу врегульований абз.1 Розділом 2 вищезазначеної Угоди, за умовами якого у день укладення цієї Угоди лізингоодержувач зобов'язаний передати об'єкт лізингу новому лізингоодержувачу. Сторони оформлюють передачу об'єкта лізингу шляхом підписання відповідного Акту прийому-передачі.

Пунктом 1 Акту прийому-передачі об'єкта лізингу від 02.12.2013 сторони підтвердили, що лізингоодержувач передав, а новий лізингоодержувач прийняв об'єкт лізингу - автомобіль марки VW Tiguan FL 2,0 I TDI, 2013 року виробництва, державний номер: АА 8475 ОА. Новий лізингоодержувач не має зауважень щодо якості, комплектності, стану і характеристик об'єкта лізингу (п.4 Акту прийому-передачі Об'єкта лізингу).

Відповідно до п.6.1. Загальних умов для експлуатації об'єкта лізингу новий лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього Контракту. Новий лізингоодержувач здійснює лізингові платежі відповідно до термінів, визначених у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) (п.6.10. Загальних умов).

Відповідно до Нового Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), перший лізинговий платіж підлягав сплаті 15.12.2013 року, а останній - 15.08.2018 року. Чергові лізингові платежі сплачуються щомісячно на відповідну дату поточного місяця, що погоджена Сторонами у Новому Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).

Згідно з п.6.5. Загальних умов Лізингові платежі перераховуються новим лізингоодержувачем на рахунок зазначений ТОВ "Порше Лізинг Україна" у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).

Положеннями п.6.3. Загальних умов встановлено, що лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим Контрактом, розраховуються в евро/доларах США (як обумовлено сторонами в Контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом, чинним на дату виставлення рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставляв Білецькій Ганні Леонідівні відповідні рахунки-фактури на оплату чергових (щомісячних) лізингових платежів, які оплачено не в повному обсязі та несвоєчасно, внаслідок чого, як зазначає позивач, виникла заборгованість в розмірі 122608,75 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника), відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Положеннями ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингоодержувач зобов'язаний: прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі; надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів, у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Зобов`язання, в силу вимог статей 525, 526 ЦК України , має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 ГК України.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що борг за договором про фінансовий лізинг № 00008114 від 08.08.2013 не погашено, а його розмір відповідає фактичним обставинам справи, а відтак підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з березня 2014 року Білецька Г.В. не належним чином виконувала свої зобов'язання за договором фінансового лізингу, в зв'язку з чим 05.06.2014 ТОВ "Порше Лізинг Україна" звернулось до відповідача та Білецької Г.В. з вимогами про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу в сумі 43456,60 грн. Цим же листом позивач повідомив, що відмовляється від зазначеного договору фінансового лізингу та вимагає повернути об'єкт лізингу протягом 10 робочих днів з дня доставки цього повідомлення. Зазначене, зокрема спростовує посилання апелянта щодо не надсилання вимоги до поручителя.

Таким чином, враховуючи п. 12.13 договору фінансового лізингу, згідно з яким контракт вважається розірваним на 10 робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони, договір лізингу, в даному випадку, розірвано з 19.09.2014. Зазначене не заперечується сторонами.

Судом апеляційної інстанцїії встановлено, що об'єкт лізингу (транспортний засіб) на момент його передачі у фінансовий лізинг Білецькій Г.В., належав на праві власності позивачу, яке виникло у нього на підставі договору купівлі-продажу №907214. У загальних умовах, що є додатком до договору, сторони домовилися, що позивач залишається власником предмета лізингу (п. 4.1), а перехід права власності на об'єкт лізингу до відповідача передбачався у разі здійснення ним всіх платежів за договором (п.4.2).

Як вбачається з рахунків-фактур та розрахунку позивача, заявлена до стягнення сума основного боргу є сумою неоплачених відповідачем лізингових платежів, строк сплати яких настав після розірвання договору фінансового лізингу.

Таким чином, в зв'язку з неповною сплатою лізингових платежів, право власності на предмет лізингу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до лізингоодержувача не перейшло.

При цьому, щодо стягнення лізингових платежів після розірвання договору, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно з частиною 4 статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 29.10.2013 по справі №7/5005/2240/2012, наслідком розірвання договору є відсутність обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставними.

Доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що контракт діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (в тому числі обов'язок сплачувати лізингові платежі), колегією суддів визнано безпідставними, враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що п.п. 12.9 загальних комерційних умов, після розірвання договору, зобов'язує відповідача повернути позивачу лише об'єкт лізингу.

Також, позивач у відзиві на апеляційну скаргу послався на п.6.18 додатку до укладеного договору про фінансовий лізинг, згідно з яким сторони домовились, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Позивача відповідно до п.12 контракту, лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об'єктом лізингу, чим погодили оплату Відповідачем вартості користування автомобілем по час його повернення.

Колегія суддів, дослідивши умови договору та характер спірних правовідносин, прийшла до висновку що зазначений пункт стосується лізингових платежів, які здійснені до моменту розірвання договору, що в свою чергу узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду України від 29.10.2013 по справі №7/5005/2240/2012.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, в частині стягнення 122608,75 грн заборгованості за лізинговими платежами, а також 3% річних та інфляційних втрат, як похідних від суми основного боргу.

Щодо сплати штрафних санкцій за складені та надіслані лізингоодержувачу вимоги про оплату (нагадування про несплату) простроченої заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 8.2 Загальних умов передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються такі санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати Платежу (п.8.2.1. Загальних умов); штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані ТОВ "Порше Лізинг Україна" (пункт 8.3.1. цього Контракту): еквівалент 15 дол. США за першу вимогу, еквівалент 20 дол. США за другу вимогу, еквівалент 25 дол. США за третю вимогу (якщо ТОВ "Порше Лізинг Україна" вирішить надіслати таку третю вимогу) (п.8.2.2. Загальних умов); компенсація будь-яких витрат, понесених ТОВ "Порше Лізинг Україна" та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до Контракту (п.8.2.3. Загальних умов).

Якщо лізингоодержувач, відповідно до п.п.8.3. та 8.3.1. Загальних умов, прострочить оплату лізингового платежу протягом більш, ніж на 10 робочих днів, ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, позивач надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. У випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, лізингодавець має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від Контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.6.1. Контракту.

Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим Контрактом.

Лізингоодержувач погоджується, що всі строки, зазначені у цьому Контракті, є прийнятними для виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань (п.8.4. Загальних умов).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, з метою стимулювання належного виконання взятих на себе зобов'язань за укладеним Контрактом та запобіганню збільшення простроченої заборгованості, позивачем направлено Білецькій Ганні Леонідівні вимоги щодо сплати, серед яких: перше нагадування про несплату від 17.03.2014р., друге нагадування про несплату від 07.04.2014р. та треті нагадування про несплату від 17.04.2014р., від 05.05.2014р., від 19.05.2014р., від 05.06.2014, 17.06.2014, від 03.07.2014, від 17.07.2014, від 04.08.2014, від 15.08.2014, від 04.09.2014, від 17.09.2014, від 03.10.2014, від 16.10.2014, від 04.11.2014, від 17.11.2014, від 03.12.20140, від 19.12.2014, від 08.01.2015, від 19.01.2015, від 04.02.2015 та від 17.02.2015.

В той же час, як вбачається з розрахунку позивача, штрафи за вимоги, надіслані до моменту розірвання договору (19.06.2014), оплачені в повному обсязі.

При цьому сума штрафних санкцій, згідно з п. п. 8.2.2. та 8.3.1. Загальних умов в розмірі 4793,84 грн нараховується позивачем за вимоги надіслані після розірвання договору.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що після розірвання договору лізингу позивач не мав права вимагати оплати лізингових платежів, колегія суддів прийшла до висновку, що і відповідні штрафні санкції за вимоги оплати (нагадування про несплату) нараховані безпідставно.

Щодо позовної вимоги про стягнення 89079,90 грн - витрат щодо вилучення об'єкта лізингу та збитків, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з положень п.п. 12.9 загальних комерційних умов відповідач зобов'язаний був повернути позивачу об'єкт лізингу після розірвання договору.

Проте, відповідач своїх зобов'язань не виконав, об'єкт лізингу у визначені строки не повернув.

Пунктом 13.1. Загальних умов, якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкта лізингу, ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право вилучити (повернути) об'єкт лізингу без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку, у тому числі в примусовому порядку, відповідно до виконавчого напису нотаріуса (п. 13.7. Загальних умов).

Приписами статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення. Отже, позивачу потрібно довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Положеннями п.8.2.3. Загальних умов передбачено компенсацію будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до Контракту.

Як вбачається з матеріалів справи, в зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору про фінансовий лізинг, позивач зазначає, що поніс витрати за Договором доручення від 12.06.2012, укладеного з TOB "Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі. та за Договором про надання юридично- консультаційних послуг від 21.06.2012 року, відповідно до якого ТОВ "Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі. та ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" надали ТОВ "Порше Лізинг Україна" послуги щодо повернення боржником об'єкту лізингу, забезпечення виконання лізингоотримувачем грошових зобов'язань перед ТОВ "Порше Лізинг Україна" відповідно до Договору про фінансовий лізинг, вжиття заходів спрямованих на представництво інтересів позивача у виконавчому та судовому провадженні з метою вилучення майна, переданого лізингоодержувачу за Договором лізингу, та/або стягнення з боржника грошових коштів, зокрема, заборгованості зі сплати лізингових платежів, а також стоянку автомобіля.

Так, на підтвердження вказаних витрат позивачем надано акти наданих послуг та рахунки фактури про надання юридичних послуг та платіжні доручення, на підтвердження оплати зазначених рахунків та актів, а також накладні ТОВ Автомир за стоянку автомобіля. Проте, надані позивачем документи не можуть бути прийняті колегією суддів, в якості належних та допустимих доказів, оскільки з останніх не вбачається, які саме дії (послуги) вчинялись ТОВ "Кредитекспрес Юкрейн Ел.Ел.Сі. та ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" з вилучення об'єкта лізингу. В наявних матеріалах справи актах та рахунках зазначено лише про надання консультаційних послуг.

Так, в рахунку фактурі №СФ-0000401 від 30.06.2014 на суму 35275,58 зазначено за послуги по стягненню кредиторської заборгованості . Проте, не вказано по відношенню до кого та якої саме заборгованості. При цьому, зазначені послуги надавались без замовлення, про що зазначено у відповідній графі.

Місцевим господарським судом встановлено, що 18.02.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. вчинено виконавчий напис стосовно повернення лізингоодержувачем - Білецькою Ганною Леонідівною на користь лізингодавця - ТОВ "Порше Лізинг Україна" об'єкта фінансового лізингу - автомобіля марки VW Tiguan FL державний номер: АА 8475 ОА.

На підставі зазначеного Виконавчого напису державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві прийнято постанову від 03.03.2015 про відкриття виконавчого провадження №46730507 з повернення об'єкту лізингу та Постанову про розшук майна боржника від 13.03.2015р.

Відповідно до Акту опису й арешту майна від 24.03.2015 описано, накладено арешт та повернуто позивачу Об'єкт лізингу - автомобіль марки VW Tiguan FL державний номер: АА 8475 ОА.

Таким чином, вилучення об'єкта лізингу здійснювалось у межах виконавчого провадження та транспортний засіб передано стягувачу. При цьому, крім державного виконавця, будь-яких інших осіб щодо проведення виконавчих дій залучено не було. Інших належних та допустимих, доказів того, що позивач поніс витрати у зв'язку із залученням третіх осіб, які надавали послуги з вилучення об'єкта лізингу матеріали справи не містять.

Колегія суддів зазначає, що витрати на оплату консультативних та юридичних послуг, а також стоянку автомобіля також не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу.

Аналогічна правова позиція викладена в Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 14.01.2014 р. № 01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків".

При цьому, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Згідно зі статтею 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин (зокрема, відшкодування заподіяних збитків) є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Також положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків, а за частинами 1, 2 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до п. 12.9 Умов, у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту, на підставі пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту. Лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишились несплаченими відповідно лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання лізингоодержвачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.

За змістом договору для стягнення суми збитків, як упущеної вигоди в порядку пункту 12.9, обов'язковим є проведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" продажу Об'єкту лізингу або здійснення професійної оцінки майна відповідно до чинного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що в розумінні пункту 12.9 Договору, підставою для нарахування лізингоодержувачу суми збитків є фактичне отримання ТОВ "Порше Лізинг Україна" суми грошових коштів в результаті продажу Об'єкту лізингу.

В той же час, позивач, звертаючись з вимогою про стягнення збитків, в порядку статті 12.9 Договору, не надав жодних доказів продажу (укладання договору купівлі - продажу), професійної оцінки майна, а також отримання суми коштів за транспортний засіб. При цьому, самі лише неправомірні дії відповідача щодо не повернення об'єкта лізингу не можуть бути єдиною та достатньою підставою, яка позбавила можливості позивача отримати прибуток

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 89079,90 грн витрат позивача, згідно п.п. 8,13 Загальних умов та 164256, 94 грн упущеної вигоди.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та не об'єктивно з'ясовано обставини справи. При цьому, висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства "Білмед" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2017 по справі №911/2449/17 -скасуванню.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 3 ч. 1 ст. 277, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Білмед" на рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2017 по справі №911/2449/17 задовольнити.

2.Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2017 по справі №911/2449/17. Постановити нове.

3.Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, буд. 1В, оф. В, код ЄДРПОУ 35571472) на користь Приватного підприємства "Білмед" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 56, код ЄДРПОУ 36969943) 7835 (сім тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 58 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги.

5.Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

6.Матеріали справи №911/2449/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 26.12.2017.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна