Постанова

від 12.06.2007 по справі 46/238-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

46/238-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2007 р.                                                           Справа № 46/238-06  

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Шевель О.В., судді Бухана А.І., судді Демченка В.О.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Середенка Р.В. - дов.

відповідача –Кушніра Д.В. - дов., Падалюка В.М. - дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет"  (вхідний № 1483Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 07 серпня 2006 року по справі № 46/238-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут управління" м. Харків

про стягнення 50238,31 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут управління", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет", м. Харків

про визнання договору недійсним

встановила:

07 червня 2006 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут управління", про  стягнення з нього заборгованості за користування приміщеннями за договором найму навчальних приміщень №1/12-06 від 01 лютого 2006 року  в сумі 46 000,00 грн., пені у розмірі 2 945,27 грн., інфляційних втрат 828,00 грн. та 3% річних у розмірі 465,04 грн.

11 липня 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут управління" звернулося до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом про визнання договору найму навчальних приміщень №1/12-06 від 01 лютого 2006 року недійсним.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07 серпня 2006 р. у справі №46/238-06 (суддя Ільїн О.В.) у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір найму навчальних приміщень № 1/12-06 від 01 лютого 2006 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут управління".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет" з рішенням суду першої інстанції від 07 серпня 2006 р. не погодилося, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Харківський апеляційний господарський суд ухвалою від 30 серпня 2006 р. (колегія суддів у складі: головуючого судді Фоміної В.О., суддів Білоконь Н.Д. та Токар М.В.) повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет"  апеляційну скаргу на підставі п. 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

17 жовтня 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет" вдруге звернулося до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою від 27 жовтня 2006 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Токара М.В., суддів Лакізи В.В. та Шепітько І.І.) Харківський апеляційний господарський суд відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківському економіко-правовому університету" у прийнятті апеляційної скарги на підставі ст. ст. 53, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з ухвалою Харківського апеляційного господарського суду про відмову у прийнятті апеляційної скарги від 27 жовтня 2006 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2006 року та передати справу на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 січня 2007 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Карабаня В.Я., суддів Ковтонюк Л.В., Чабана В.В.) касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет" задоволено. Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2006 року скасовано, справу передано на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут управління" на погоджуючись з постановою Вищого господарського суду України від 15 січня 2007 року, звернулося до Верховного суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Вищого господарського суду України від 15 січня 2007 року  та припинити провадження у справі.

Ухвалою Верховного суду України від 15 березня 2007 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Шицького І.Б., суддів Карпечкіна П.І., Черногуза Ф.Ф.) у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 15 січня 2007 року у справі № 46/238-06 відмовлено.

Після закінчення касаційного провадження до Харківського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет" на рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2006 р. у справі №46/238-06, яка була призначена до розгляду ухвалою від 14 травня 207 року.

Вимоги скарги позивач за первісним позовом, зокрема, обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було встановлено жодного протиріччя спірного договору вимогам статей 759 –786 Цивільного кодексу України, що регулюють відносини найму, а тому суд не мав підстав для визнання спірного договору найму таким, що суперечить Цивільному кодексу України чи іншим актам цивільного законодавства. Крім того, як зазначає позивач,  рішення від 07.08.2006р. прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв‘язку з чим підлягає скасуванню та прийнятті нового рішення, яким первісний позов  ТОВ "Харківський економіко-правовий університет" має бути задоволений, а у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Харківський інститут управління" має бути відмовлено. Позивач за первісним позовом, зокрема, вказує на те, що за спірним договором ним було передано відповідачу спірні приміщення в оренду, про що складено акт прийому-передачі, та позивачем не чинилися перешкоди у користуванні спірними приміщеннями, тобто, відповідач мав змогу використовувати (та можливо і використовував) ці приміщення у своїй діяльності.

Представники ТОВ "Харківський інститут управління" у судовому засіданні проти доводів, викладених в апеляційній скарзі позивача за первісним позовом заперечують, вважають її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Оскаржуване рішення місцевого господарського суду вважають законним, обґрунтованим та таким, що прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, тому вважають, що воно має бути залишено без змін. Свої заперечення проти апеляційної скарги, зокрема, обґрунтовують тим, що особа, яка підписала договір найму навчальних приміщень №1/12-06 від 01 лютого 2006 року була необізнаною з нормами чинного законодавства щодо необхідності вказання у договорі всіх суттєвих умов, які передбачені Законом України "Про оренду  державного та комунального майна". Спірними приміщеннями ТОВ "Харківський інститут управління" не користувалося, орендну плату не здійснювало, оскільки вважало даний договір  недійсним з моменту його укладання.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги ТОВ "Харківський економіко-правовий університет",  перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 01 лютого 2006 року між ТОВ "Харківський економіко-правовий університет" (наймодавець) та ТОВ "Харківський інститут управління" (наймач) укладений договір найму навчальних приміщень №1/12-06 (далі Договір). Відповідно до п.1.1 Договору, наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове користування навчальні приміщення, а саме: 5-й поверх, площею 430,6 кв.м, 6-й поверх, площею 426,5 кв. м., 7-й поверх, площею 426,5 кв.м, 3-й поверх бібліотеки, площею 401,04 кв.м, навчальний відділ, площею 33,4 кв. м, гардероб, площею 74,77 кв.м, усього загальною площею 1792,81 кв.м, які знаходяться у будівлі наймодавця, розташованої за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 187.

Згідно з п. 3.1.- 3.4 Договору строк найму починається з моменту прийняття наймачем приміщень за актом приймання-передачі і складає 11 місяців та може бути пролонгованим ще на 11 місяців, у разі коли жодна із сторін не заявить про його розірвання.

Відповідно до пункту 4.1. Договору за користування об'єктом найму наймач сплачує наймодавцю плату у розмірі 46 000,00 грн., в тому числі ПДВ 7 666,67грн. У п. 4.2. Договору зазначено, що плата за користування приміщеннями сплачується наймачем у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок або готівкою в касу наймодавця щомісячно не пізніше 2-го числа кожного поточного місяця.  

Згідно з п. 7.1 Договору він вступає в дію з моменту його укладення і діє на увесь строк найму. У п.6.7 Договору сторони визначили, що умови Договору можуть бути змінені за погодженням сторін шляхом складання Додаткової угоди.

        Матеріали справи та пояснення сторін у судовому засіданні свідчать, що позивач за первісним позовом свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі. Факт передачі позивачем за первісним позовом і приймання відповідачем за первісним позовом навчальних приміщень підтверджується актом приймання-передачі об‘єкту найму  від 01 лютого 2006 року, що підписаний як представником ТОВ "Харківський економіко-правовий університет", так і представником ТОВ "Харківський інститут управління", та скріплений печатками закладів сторін.

Матеріали справи також свідчать, що в порушення умов Договору відповідач за первісним позовом не виконав своїх зобов'язань щодо сплати за користування приміщеннями, з моменту підписання акту приймання-передачі об‘єкту найму  від 01 лютого 2006 року, оскільки відповідач за первісним позовом жодного разу не перерахував на поточний рахунок позивача  за первісним позовом обумовлену Договором суму.

03 березня 2006 року за №01-16/164 позивачем за первісним позовом був направлений на адресу ТОВ "Харківський інститут управління" лист з нагадуванням про необхідність здійснення відповідних платежів, починаючи з 01 лютого 2006 року. Проте, відповідь на цей лист ТОВ "Харківський інститут управління" позивачу за первісним позовом не направив, заборгованість не погасив. Представники ТОВ "Харківський інститут управління" у судовому засіданні стверджують, що наймач навчальними приміщеннями не користувався, орендну плату не сплачував, оскільки йому перешкоджав наймодавець та на підставі того, що наймач вважає спірний Договір недійсним. Разом з тим, жодних доказів щого вчинення позивачем перешкод у користуванні приміщеннями відповідач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином згідно з умовами договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - згідно зі звичаям ділового обороту або іншим вимогам, які звичайно висуваються.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки доказів перерахування  коштів за Договором найму відповідач за первісним позовом суду не надав, тому  колегія суддів вважає вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення заборгованості у розмірі 46 000,00 грн. обґрунтованими доданими до справи документами та такими, що підлягають задоволенню.  

       Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

       Згідно з п. 6.2. Договору за прострочення по сплаті платежів за користування приміщеннями наймач сплачує наймодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в день від суми боргу.

       Приймаючи до уваги, що відповідач за первісним позовом не виконав передбачені Договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений Договором, сума пені за період прострочення (заявлено до стягнення за період з 03.02.2006 р. по 05.06.2006р.) складає 2 945,27 грн. та ця сума підлягає стягненню з відповідача.

      На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 229 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, сума, на яку збільшився борг відповідача за первісним позовом внаслідок інфляційних процесів за період з 02.02.2006р. по 05.06.2006р. становить 828,00грн., а три відсотки річних від простроченої суми складають 465,04грн. та така сума також підлягає стягненню з відповідача, як зі сторони, що порушила умови договору.

       Таким чином, колегія суддів вважає, що вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом  загальною сумою 50 238,31 грн. є правомірною, обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог позивача за зустрічним позовом та визнанням  недійсним договору найму навчальних приміщень №1/12-06, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.        

      Відповідно до ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

      З матеріалів справи вбачається, що на дату підписання Договору найму, Чобот О.А. та Сердюк О.Д. були ректорами учбових закладів, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності на підписання спірного Договору.

      Згідно з ч.2 ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин вважається схваленим, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання; наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення такого правочину.

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути: відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні  та ін.).

У даному випадку схвалення ТОВ "Харківський інститут управління" угоди відбувалось шляхом прийняття навчальних приміщень позивачем за зустрічним позовом за актом прийому-передачі об‘єкту найму від 01 лютого 2006 року.

Крім того, колегія суддів враховує і те, що дані навчальні приміщення і до теперішнього часу знаходяться у позивача за зустрічним позовом, жодної вимоги від  ТОВ "Харківський інститут управління" про розірвання Договору, або визнання його недійсним до подання ТОВ "Харківський економіко-правовий університет" позову, не заявлялося і підтверджень того, що ТОВ "Харківський економіко-правовий університет" перешкоджав у користуванні спірними приміщеннями суду наймачем представлено не було.

Положенням п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України передбачена така засада цивільного законодавства, як свобода договору. Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов‘язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Враховуючи це, сторони за спірним Договором мали можливість включити до нього ті умови та положення, щодо яких вони досягли згоди та, які прямо не суперечать актам цивільного законодавства.

У контексті статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статті 3 Цивільного кодексу України, кожна особа має   право   звертатися   до господарського    суду   згідно   з   встановленою   підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів. Позивачем за зустрічним позовом не надано жодного аргументованого правового доказу того, що відповідач за зустрічним позовом  при укладенні спірного Договору порушив вимоги чинного законодавства, а після його укладення  не виконав свої зобов'язання щодо виконання умов Договору.

Пунктами 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Судова колегія вважає, що позиція позивача за зустрічним позовом свідчить, що саме його дії під час укладення Договору, на протязі його виконання, а також після закінчення строку дії Договору є неправомірними та такими, що вчинюються з наміром завдання шкоди своєму контрагенту - ТОВ "Харківський економіко-правовий університет".

Колегія суддів, оцінюючи надані відповідні докази сторін, підстав для визнання недійсним договору найму навчальних приміщень №1/12-06 від 01 лютого 2006 року не вбачає.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх  обставин  справи  в   їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладений Договір не суперечить вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, вважає,  що позивач за зустрічним позовом звернувшись до суду з позовною заявою, не довів яким чином його права і ким порушені, більше того, отримавши від ТОВ "Харківський економіко-правовий університет" учбові приміщення, оплату за них не здійснював, після закінчення дії Договору спірні приміщення наймодавцю не повернув, наміру про розірвання Договору до подання позову ТОВ "Харківський економіко-правовий університет" наймач не заявляв.

Колегія суддів не приймає у якості належного доказу посилання позивача за зустрічним позовом та місцевого господарського суду на Закон України "Про оренду  державного та комунального майна", оскільки, як вбачається із матеріалів справи, обидві сторони за договором не є державними чи комунальними підприємствами та предметом оренди не є державне чи комунальне майно. Крім того, ч. 4 ст. 1 названого Закону передбачено, що оренда майна інших форм власності може (а не повинна) регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством або договором оренди.

Як встановлено із договору оренди, при його укладанні сторони із врахуваннями положень ст. 3 ЦК України про свободу договору визначили інше, тобто, вони не застосували норми Закону "Про оренду  державного та комунального майна" до своїх взаємовідносин.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що аналіз положень спірного договору свідчить про те, що вони не суперечать чинному закондавству України, а відсутність у договорі вартості майна, яке передається в оренду з урахуванням його індексації, порядку використання амортизаційних відрахувань, його оцінки, умов відновлення орендованого майна та умов його повернення, порядку здійснення орендодавцем контролю за станом об‘єкта оренди та інших умов, що визнані суттевими умовами договору у відповідності до Закону україни "Про оренду  державного та комунального майна" не є підставою для визнання такого договору недійсним з увахуванням наведеного вище.

Крім того, на думку колегії суддів, з урахуванням того, що Договір найму на даний момент продовжує діяти, сторони за договором не позбавлені права внести відповідні умови до умов спірного Договору шляхом укладання додатковї угоди.

Враховуючи неповне з'ясування господарським судом першої інстанції всіх обставин по справі та помилкове застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, колегія суддів вважає, що ухвалене ним рішення від 07 серпня 2006 року у справі №46/238-06 підлягає скасуванню, а законні і обґрунтовані вимоги позивача за первісним позовом, викладені в апеляційній скарзі та позовній заяві, підлягають задоволенню.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями  99, 101, п. 2 статті 103, п.3, 4 ст. 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

                                                  постановила: 

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 07 серпня 2006 року у справі №46/238-06 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут управління"  (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 24, р/р26009301865074 у філії Дзержинського відділення Промінвестбанку, МФО 351395, код ЄДРПОУ 19462677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет" (61080, м. Харків, пр. Гагаріна, 187, р/р 26008011712 в АСУБ «Грант», м. Харків, МФО 351607, код ЄДРПОУ 24332652) 46 000,00 грн. боргу, 2 945,27грн. пені, 828,00грн. інфляційних, 465,04 3% річних, 502,38грн. державного мита за подання позовної заяви, 118,00грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 252,00грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Харківської області видати відповідний наказ.  

У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Харківський інститут управління" відмовити.

         Головуючий суддя                                                               Шевель О .В.  

                                 суддя                                                              Бухан А.І.

                                суддя                                                              Демченко В.О.