Постанова

від 07.12.2017 по справі 2а-728/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2017 року м.Київ № 2а-728/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Контраст до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення-рішення,

Суть спору: 10 лютого 2012 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство Контраст (далі - позивач) з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення-рішення від 25.01.2012 №0001172310.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.03.2016 касаційну скаргу Приватного підприємства Контраст задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року у справі №2а-728/12/1070 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

29.03.2017 матеріали адміністративної справи надійшли до Київського окружного адміністративного суду.

В результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2017 справу передано судді Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2017 адміністративну справу №2а-728/12/1070 прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не погоджується із висновками Бориспільської ОДПІ Київської області за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПП Контраст з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ Укртрансзапчастина за період вересень 2011 року, викладеними в акті від 17.01.2012 №21/23-1/13706055, та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням від 25.01.2012 №0001172310 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 40869,68 грн., у тому числі за основним платежем на 27246,45 грн. та застосовано 13623,23 грн. штрафних санкцій.

Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та прийняте з порушенням норм чинного законодавства України.

Наголошує, що у ПП Контраст наявні всі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують реальність проведеної господарської операції з купівлі-продажу нафтопродуктів по взаємовідносинам з ТОВ Укртрансзапчастина згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 17.08.2011 №17/08/11-1, зокрема, видаткова накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура. Позивач вказує, що для отримання товару від постачальника позивачем було виписано довіреність на своїх співробітників, що підтверджується записами у відповідному журналі реєстрації довіреностей. На підтвердження факту дійсності господарської операції позивач посилається на наявність паспортів якості та сертифікати відповідності, які були надані постачальником.

Також позивач зауважує, що факт дійсності господарської операції підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача щодо оприбуткування нафтопродуктів, що були отримані позивачем від постачальника, заявками на покупку нафтопродуктів та актами приймання-передачі нафтопродуктів за кількістю.

Позивач звертає увагу суду на те, що будь-які документи, в тому числі і первинні бухгалтерські документи щодо співпраці позивача з ТОВ Укртрансзапчастина за договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 17.08.2011 №17/08/11-1 не були предметом жодної експертизи, а отже за відсутності інших висновків підписи ОСОБА_1 на всіх вказаних документах є дійсними, що на думку позивача спростовує посилання відповідача в акті перевірки на наявність висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області сектору з ТКЗР Броварського МВ від 14.09.2011 №158 на те, що податкову звітність ймовірно ОСОБА_1 не підписував.

Позивач також зазначає, що ПП Контраст виконало свої зобов'язання за вищезазначеним договором, а тому має право на формування податкового кредиту по даним операціям.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є законним.

В своїх запереченнях відповідач посилається на акт Бориспільської ОДПІ від 19.12.2011 №1277/23-3/32393259 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ Укртрансзапчастина з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.10.2011, в якому встановлені факти фіктивної діяльності ТОВ Укртрансзапчастина .

У зв'язку із запитом Вищого адміністративного суду України від 05.04.2017 №К/9991/43139/12 12 квітня 2017 року матеріали справи №2а-728/12/1070 були направлені до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.05.2017 року у справі №2а-728/12/1070 виправлено допущену описку у вступній частині ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 березня 2017 року, зазначивши вірно 01 березня 2017 року замість 01 березня 2016 року .

01 червня 2017 року матеріали справи №2а-728/12/1070 були повернуті до Київського окружного адміністративного суду та справа ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2017 була призначена до судового розгляду на 26.06.2017.

Представник позивача в судових засіданнях по справі 17.08.2017, 29.08.2017, 28.09.2017, 17.10.2017 підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях по справі 17.08.2017, 28.09.2017, 17.10.2017, 16.11.2017 проти задоволення позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання 07.12.2017 представники сторін не з'явились, були сповіщені належним чином та завчасно.

17.10.2017 позивачем через канцелярію суду подано письмове клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

06.12.2017 від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника, у зв'язку із перебуванням представника позивача у відпустці по вагітності та пологах.

Згідно з ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Протокольною ухвалою суду від 27.11.2017 постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Контраст (ідентифікаційний код 13706055, місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, буд. 1) зареєстроване виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області як юридична особа 06.08.2003, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №099354 від 11.10.2007 (том 1, а.с. 48).

У період з 12.01.2012 по 17.01.2012 відповідно до наказу Бориспільської ОДПІ від 11.01.2012 №25 згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України головним державним податковим ревізором-інспектором відділу ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ОСОБА_2 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП Контраст з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ Укртрансзапчастина за період вересень 2011 року, за результатами якої складено акт про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП Контраст щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ Укртрансзапчастина (код ЄДРПОУ 32393259), їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень 2011 року від 17.01.2012 №21/23-1/13706055 (далі - акт перевірки) (том 1, а.с. 8-16).

Як зазначено в акті перевірки, у періоді, який перевірявся, ПП Контраст уклало договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 17.08.2011 №17/08/11-1, згідно якого ТОВ Укртрансзапчастина продає, а ПП Контраст купує нафтопродукти на умовах франко-резервуар нафтобази ПП Контраст по ціні, відповідній до затвердженого ТОВ Укртрансзапчастина прейскуранта цін на нафтопродукти на день продажу в кількості та асортименті відповідно до поданої заявки. Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2012. Договір засвідчено підписами та печатками сторін (том 1, а.с. 10).

В акті перевірки зазначено, що для проведення перевірки по господарських відносинах з ТОВ Укртрансзапчастина позивачем було надано копії видаткових накладних за вересень 2011 року, копії податкових накладних за вересень 2011 року, копії товарно-транспортних накладних за вересень 2011 року, копію договору з ТОВ Укртрансзапчастина , копію рахунку-фактури за вересень 2011 року.

В акті перевірки вказано, що згідно наказу ДПА України від 08.08.2011 №475/ДСК, яким визначено алгоритм відбору та опрацювання ризикових СГД, Бориспільською ОДПІ було отримано акт від 19.12.2011 №1277/23-3/32393259 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ Укртрансзапчастина (ідентифікаційний код 32393259) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.10.2011.

За результатами перевірки ТОВ Укртрансзапчастина співробітниками ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі опитано громадянина ОСОБА_1, який згідно реєстраційних даних, є засновником та керівником ТОВ Укртрансзапчастина . В ході проведення допиту, громадянин ОСОБА_1 пояснив, що невстановлена особа на ім'я ОСОБА_3 запропонувала йому зареєструвати підприємство, яке б займалось реалізацією фільтрів для води. В кінці 2010 року ОСОБА_1 підписав документи, як йому повідомили, це були документи по реєстрації представництва в Україні торгової марки по реалізації фільтрів для води. Які фактично документи він підписав, точно не розбирався, оскільки не має відповідної освіти. Крім того, гр. ОСОБА_1 зазначив, що документів фінансово-господарської діяльності, первинних документів, податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт жодного разу не підписував, звітності не складав, не підписував та до органів ДПС не подавав. Печатку на будь-яких звітних та первинних документах не ставив. Довіреності на представлення інтересів від свого імені та від імені ТОВ Укртрансзапчастина не видавав, коштів з рахунку банку не знімав та нікому не передавав. Фінансово-господарську діяльність не проводив.

Згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області сектору з ТКЗР Броварського МВ від 14.09.2011 №158, податкову звітність гр. ОСОБА_1 ймовірно не підписував.

Фактично, згідно податкової звітності у ТОВ Укртрансзапчастина встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ (том 1, а.с. 11).

Також, в ході проведення перевірки, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, не встановлено факту передачі товару (послуг) від ТОВ Укртрансзапчастина до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів (том 1, а.с. 14).

В акті перевірки зазначено, що аналізом податкової звітності з ТОВ Укртрансзапчастина а саме: декларації з податку на додану вартість з додатками №5 (розділ податковий кредит до декларації з ПДВ Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів , наданих до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області за період з 01.04.2011 по 30.10.2011 на виконання вимог наказу ДПА України від 18.04.2008 №266 Про організацію взаємодії органів податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів , не встановлено наявність поставок товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

За результатами перевірки посадова особа відповідача прийшла до висновків про те, що ПП Контраст діяло без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан ТОВ Укртрансзапчастина , умови ведення цим підприємством господарської діяльності та порушення, які ним допускались. У зв'язку з викладеним посадова особа контролюючого органу вважає, що діяльність ПП Контраст була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом, який не виконував своїх податкових зобов'язань (том 1, а.с. 15).

У висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП Контраст при отриманні палива від ТОВ Укртрансзапчастина . Також перевіркою встановлено порушення вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит на суму 27246,45 грн. за вересень 2011 року.

На підставі висновків акта перевірки Бориспільською ОДПІ Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2012 №0001172310, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на загальну суму 40869,69 грн., з яких сума за основним платежем складає 27246,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 13623,23 грн. (а.с. 17).

Не погоджуючись з прийнятим Бориспільською ОДПІ Київської області податковим повідомленням-рішенням від 25.01.2012 №0001172310, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзацу 1 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Згідно пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Вимогами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що право на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість виникає у платника податку виключно за умови придбання ним товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою їх використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних документів, виключає можливість формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до абз.10 ст.1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 (далі - Положення №88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Статтею 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що обов'язок платника податку з декларування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток є, перш за все в даній ситуації, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, при цьому перевірка правильності відображення господарської операції у податковому обліку вимагає дослідження дійсного руху активів між учасниками поставки та аналіз змін їх майнового стану з урахуванням усіх доводів та доказів, наданих учасниками провадження.

Так, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що 17.08.2011 між ПП Контраст (Покупець) та ТОВ Укртрансзапчастина (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №17/08/11-1 (далі - договір від 17.08.2011 №17/08/11-1) (т.1, а.с. 18-19).

Згідно умов п.2.1. даного договору продавець продає, а покупець купує нафтопродукти на умовах франко-резервуар нафтобази покупця по ціні, відповідній до затвердженого продавцем прейскуранта цін на нафтопродукти на день продажу в кількості та асортименті відповідно до поданої заявки.

Відповідно до п.3.1. договору продаж за цим договором здійснюється окремими партіями, при цьому кількість та асортимент необхідних нафтопродуктів для кожної партії визначається у письмовому замовленні покупця.

Відповідно до п.3.2. договору нафтопродукти, що продаються продавцем, відповідають всім технічним стандартам і правилам, встановленим законодавством України, та мають сертифікати відповідності та паспорт якості.

Порядок і термін відпуску нафтопродуктів визначений у пункті 4 договору.

Так, згідно з п.4.1. договору покупець зобов'язується на протязі 2 (двох) календарних днів з часу підписання цього договору подати продавцю першу свою заявку на покупку нафтопродуктів із зазначенням кількості та їх виду, послідуючі заявки на покупку нафтопродуктів подаються покупцем по мірі необхідності.

Відповідно до п.4.2. договору продавець зобов'язується на протязі 1 (одного) робочого дня з моменту отримання заявки опрацювати її та виписати рахунок-фактуру на оплату замовлених нафтопродуктів із зазначенням терміну їх оплати.

Відповідно до п.4.3. договору продавець зобов'язується в порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі, передати у власність покупця нафтопродукти по видам і на суму коштів, зазначених у виписаному рахунку-фактурі на оплату покупцю на умовах франко-резервуар нафтобази покупця.

Пункт 4.5. договору визначає, що покупець забирає куплені нафтопродукти на умовах франко-резервуар нафтобази продавця само вивозом. По домовленості з продавцем доставка куплених нафтопродуктів може бути здійснена транспортом продавця, але за рахунок покупця.

Згідно п.5.1 договору розрахунок покупцем здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п.5.3. договору покупець здійснює 100% оплату вартості нафтопродуктів по кожній окремо поданій заявці на термін 5 банківських днів в сумі, вказаній у рахунку-фактурі на оплату.

Договір набуває чинності з моменту підписання його покупцем та продавцем та діє до 31.12.2012 (п. 9.1 договору від 17.08.2011 №17/08/11-1).

Судом встановлено, що позивач звернувся до ТОВ Укртрансзапчастина із заявкою на покупку нафтопродуктів, в якій просив відпустити паливо дизельне ЕН 590 сорт С виду ІІ в кількості 18535 літрів 02.09.2011 року автомобіль НОМЕР_1 кількість 5620 літрів водій ОСОБА_4, ГАЗ 5201 АІ 7687 АМ кількість 5200 літрів водій ОСОБА_3, МАЗ 5334 АІ 6534 СВ кількість 8075 літрів водій ОСОБА_5 за довіреністю №303 від 02.09.2011 через ОСОБА_5 (т.1, а.с.30).

Судом встановлено, що продавцем виписано покупцю рахунок-фактуру від 02.09.2011 №СФ-0209 на загальну суму 163478,70 грн., у тому числі ПДВ 27246,45 грн. на оплату за дизпаливо ЕН 590 сорт С вид ІІ код згідно УКТ ЗЕД 2710 194110 у кількості 18535 літрів по ціні 7,35 грн. за один літр (т.1, а.с.25).

Оплата за даним рахунком-фактурою здійснена згідно платіжного доручення №482 від 02.09.2011, що підтверджується банківською випискою по рахунку від 02.09.2011 (том 1, а.с. 26).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором від 17.08.2011 №17/08/11-1 позивачем надано видаткову накладну від 02.09.2011 №РН-7 на загальну суму 163478,70 грн., у тому числі ПДВ 27246,45 грн. та товарно-транспортні накладні від 02.09.2011 №0209/1 (автомобіль НОМЕР_2, водій ОСОБА_3І.), від 02.09.2011 №0209/2 (ГАЗ 53 д/н НОМЕР_3, водій ОСОБА_4П.), від 02.09.2011 №0209/3 (МАЗ 5334 д/н НОМЕР_4, водій ОСОБА_5М.) (том 1 а.с. 20, 22-24).

Продавцем для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями надано позивачу податкову накладну від 02.09.2011 №7 на загальну суму 163478,70 грн., у тому числі ПДВ 27246,45 грн. (том 1, а.с. 21).

Суми податку на додану вартість за податковою накладною від 02.09.2011 №7 включені позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2011 року. Податкова накладна від 02.09.2011 №7 відображена позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідає даним додатка 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року (том 2, а.с. 200-205).

Судом встановлено, що отримання позивачем дизельного палива підтверджується також актами приймання нафтопродуктів по кількості від 02.09.2011 б/н, в яких зазначено про отримання оператором АЗС ОСОБА_6 у присутності директора АЗС ОСОБА_7 від водіїв ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 дизельного палива масою нетто 4340 кг, 4920 кг, 6662 кг відповідно (том 1 а.с. 32-37).

Окрім того, матеріали справи містять паспорт якості палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ згідно з ДСТУ 4840:2007 №1424, виданого ЗАТ Лисичанська нафтова інвестиційна компанія та сертифікат відповідності палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ, виданий ДП Луганськстандартметрологія , надані позивачу постачальником ТОВ Укртрансзапчастина (том 1, а.с. 28-29).

Відповідно до наданих позивачем доказів подальшого використання у господарській діяльності товару, придбаного у ТОВ Укртрансзапчастина на підставі договору від 17.08.2011 №17/08/11-1, судом встановлено, що дизпаливо ЕН 590 сорт С вид ІІ у кількості 18535 л було реалізоване наступним контрагентам:

- ТОВ ДК-Агро у кількості 2412 л по ціні 7,48 грн. за один літр, що підтверджується видатковою накладною від 02.09.2011 №РН-002994 на загальну суму 21659,76 грн., у т.ч. ПДВ 3609,96 грн.; товарно-транспортною накладною №713; податковою накладною від 02.09.2011 №25 на загальну суму 21659,76 грн., у т.ч. ПДВ 3609,96 грн.; банківською випискою №БВ-0000458 за 13.09.2011; випискою по рахунку за 13.09.2011 (том 2, а.с. 183-187);

- СВК Біотех ЛТД у кількості 5260 л по ціні 7,40 грн. за один літр, що підтверджується видатковою накладною від 02.09.2011 №РН-002835 на загальну суму 46708,80 грн., у т.ч. ПДВ 7784,80 грн.; товарно-транспортною накладною №716; податковою накладною від 02.09.2011 №21 на загальну суму 46708,80 грн., у т.ч. ПДВ 7784,80 грн.; банківською випискою №БВ-0000443 за 06.09.2011; випискою по рахунку за 13.09.2011 (том 2, а.с. 188-191);

- ФОП ОСОБА_8 у кількості 10000 л по ціні 7,67 грн. за один літр, що підтверджується видатковою накладною від 02.09.2011 №РН-002992 на загальну суму 92000,00 грн., у т.ч. ПДВ 15333,33 грн.; податковою накладною від 02.09.2011 №23 на загальну суму 92000,00 грн., у т.ч. ПДВ 15333,33 грн.; банківською випискою №БВ-0000437 за 02.09.2011; випискою по рахунку за 02.09.2011 (том 2, а.с. 196-199).

Таким чином, дослідивши рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з вищезазначеним контрагентом, судом встановлено, що усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари поставлялись, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача та їх обліку.

Перевіряючи окремі елементи господарських операцій, які зазвичай свідчать про їх реальність, суд звертає увагу на те, що відповідно до товарно-транспортних накладних від 02.09.2011 №0209/1 (автомобіль НОМЕР_2, водій ОСОБА_3І.), від 02.09.2011 №0209/2 (ГАЗ 53 д/н НОМЕР_3, водій ОСОБА_4П.), від 02.09.2011 №0209/3 (МАЗ 5334 д/н НОМЕР_4, водій ОСОБА_5М.) дизпаливо було перевезено позивачем наступними автомобілями:

- ГАЗ-53 із реєстраційним номером АІ 3070 АМ;

- ГАЗ 5201 із реєстраційним номером АІ 7687 АМ;

- МАЗ 5334 із реєстраційним номером АІ 6534 СВ.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2017 та від 02.06.2017 на підтвердження наявності у позивача транспортних засобів для перевезення нафтопродуктів за договором від 17.08.2011 №17/08/11-1 було витребувано від Головного сервісного центу МВС України дані щодо власника транспортних засобів ГАЗ-53 із реєстраційним номером АІ 3070 АМ, ГАЗ 5201 із реєстраційним номером АІ 7687 АМ, МАЗ 5334 із реєстраційним номером АІ 6534 СВ (том 1, а.с. 227-228, том 2, а.с. 7-8).

На виконання ухвали суду Головним сервісним центром МВС України листами від 18.04.2017 №31/5835/1 та від 14.06.2017 №31/7492 повідомлено, що транспортний засіб ГАЗ-53 із реєстраційним номером АІ 3070 АМ належав ПП Контраст (знятий з обліку 03.09.2014), транспортний засіб ГАЗ 5201 із реєстраційним номером АІ 7687 АМ належав ПП Контраст (знятий з обліку 23.02.2017), транспортний засіб МАЗ 5334 із реєстраційним номером АІ 6534 СВ належить ПП Контраст (том 2, а.с. 1-4).

Позивачем на підтвердження права власності на вказані транспортні засоби надано до матеріалів справи копії свідоцтв про їх реєстрацію (том 2, а.с. 207-209).

Окрім того, відповідно до вищезазначених товарно-транспортних накладних поставку дизпалива здійснювали водії ПП Контраст - ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5

На підтвердження працевлаштування водіїв - ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 позивачем надані копії наказів про прийняття вказаних осіб на роботу.

Так, згідно наказу позивача від 30.05.2006 №8-к ОСОБА_4 прийнято на посаду водія бензовозу 3 класу з 01.06.2006 року з окладом згідно штатного розкладу. Згідно наказу позивача від 09.07.2007 №2-к ОСОБА_3 прийнято на посаду водія бензовозу з 11.07.2007 року з окладом згідно штатного розкладу. Згідно наказу позивача від 19.12.2007 №18-к ОСОБА_5 прийнято на посаду водія бензовозу з 20.12.2007 року з оплатою згідно штатного розкладу (том 2, а.с. 210-212).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, засновані виключно на припущеннях відповідача про порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача, що ґрунтуються виключно на оцінці непрямих доказів.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з'ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентом позивача господарських операцій.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та, як наслідок, неправомірне включення до складу податкового кредиту суми ПДВ 27246,45 грн., сплаченої ПП Контраст у вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів, стали відомості акту від 19.12.2011 №1277/23-3/32393259 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ Укртрансзапчастина (ід.код 32393259) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.10.2011, в якому зазначено, що співробітниками ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі опитано громадянина ОСОБА_1, який згідно реєстраційних даних, будучи засновником та керівником ТОВ Укртрансзапчастина пояснив, що документів фінансово-господарської діяльності, первинних документів, податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт жодного разу не підписував, звітності не складав, не підписував та до органів ДПС не подавав, печатку на будь-яких звітних та первинних документах не ставив, довіреності на представлення інтересів від свого імені та від імені ТОВ Укртрансзапчастина не видавав, коштів з рахунку банку не знімав та нікому не передавав.

Також відповідач посилається на висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області сектору з ТКЗР Броварського МВ від 14.09.2011 №158, про те, що податкову звітність гр. ОСОБА_1 ймовірно не підписував.

Окрім того відповідач посилається на податкову звітність ТОВ Укртрансзапчастина , згідно якої встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ та не встановлення факту передачі товару (послуг) від ТОВ Укртрансзапчастина до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності товару, придбаного у ТОВ Укртрансзапчастина , суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки АБ №475563 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) основними видами господарської діяльності Приватного підприємства Контраст за КВЕД 2010 є: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.30 Роздрібна торгівля пальним, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (т.2, а.с.214).

Отже, види господарської діяльності позивача співвідносяться зі змістом господарських операцій з контрагентом позивача - ТОВ Укртрансзапчастина .

Суд звертає увагу на те, що податкова накладна від 02.09.2011 №7, виписана ТОВ Укртрансзапчастина , на підставі якої позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ 27246,45 грн., була підписана директором ТОВ Укртрансзапчастина ОСОБА_1, який за твердженням відповідача в акті перевірки заперечує свою причетність до створення та діяльності вказаного підприємства, а також підписання будь-яких первинних документів.

Як на доказ фіктивності ТОВ Укртрансзапчастина відповідач посилається на пояснення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відібрані 19 липня 2011 року старшим оперуповноваженим Відділу податкової міліції ДПІ у Києво-Святошинському районі, в яких ОСОБА_1 заперечує свою причетність до створення та діяльності ТОВ Укртрансзапчастина (т.1, а.с. 73-75).

Під час розгляду справи судом встановлено, що дані пояснення були відібрані посадовою особою податкової міліції не в ході розслідування кримінальної справи чи кримінального провадження.

Також судом встановлено, що дані пояснення ОСОБА_1 не були реалізовані у будь-якому кримінальному провадженні та не стали підставою для порушення кримінальної справи чи реєстрації кримінального провадження.

Так, ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2017, 16.11.2017 від Відділу податкової міліції Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області витребувано наявну інформацію стосовно кримінальних проваджень щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (щодо фіктивного підприємництва ТОВ «Укртрансзапчастина» (код ЄДРПОУ 32393259), директором та засновником якого був ОСОБА_1 (місце проживання: 04211, АДРЕСА_1).

Вказані ухвали суду були отримані Відділом податкової міліції Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області 02.11.2017 та 30.11.2017 відповідно, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії поштових повідомлень (т.3, а.с.110,112).

Відповіді на вказані ухвали суду від Відділу податкової міліції Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не надійшли.

Проте представник відповідача під час розгляду справи надав суду відповідь Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області на службову записку відповідача, зі змісту якої вбачається, що досудових розслідувань щодо службових осіб ТОВ «Укртрансзапчастина» (код ЄДРПОУ 32393259) не здійснювалось.

В ході розгляду справи представник відповідача підтвердив суду той факт, що досудове розслідування відносно посадових осіб ТОВ «Укртрансзапчастина» щодо фіктивного підприємництва не здійснювалось і відомості щодо кримінального провадження з цього приводу відсутні.

Отже, матеріали справи не містять інформації про реєстрацію кримінальних проваджень (кримінальних справ) щодо службових осіб ТОВ «Укртрансзапчастина» (код ЄДРПОУ 32393259) за фактом фіктивного підприємництва.

Суд, з метою встановлення з'ясування обставин причетності ОСОБА_1 до створення та діяльності ТОВ Укртрансзапчастина встановив місце проживання вказаної особи.

Так, згідно довідки відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в місті Києві від 04.09.2017 №6460 зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є АДРЕСА_2 (т.3, а.с.17).

Судом направлялися повістки про виклик ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 28.09.2017, 17.10.2017, 07.12.2017 (т.3, а.с.11, 64, 97).

Проте рекомендована поштова кореспонденція, яка направлялась на адресу ОСОБА_1, була повернута на адресу суду за закінченням строку зберігання, про що свідчать довідки оператора поштового зв'язку форми №20 на повернутих суду конвертах із поштовими повідомленнями (т.3, а.с.14-15, 68-69, 99-100).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 було застосовано привід до свідка - ОСОБА_1, місце проживання: 04211, АДРЕСА_1. Виконання ухвали про привід свідка доручено здійснити привід на 16 листопада 2017 року об 09 год. 30 хв. за адресою суду. Виконання ухвали про привід доручено Оболонському управлінню поліції Головного управління Національної поліції в м.Києві, яке отримало ухвалу суду 23.10.2017, що підтверджується поштовим повідомленням (т.3, а.с.85).

Проте, всупереч вимогам ухвали суду Оболонське управління поліції Головного управління Національної поліції в м.Києві привід у судове засідання ОСОБА_1 не здійснило та не надало жодних пояснень із зазначенням причин неможливості здійснення приводу свідка.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 було повторно застосовано привід до свідка - ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 07.12.2017 о 10.00 год. Виконання ухвали про привід доручено Оболонському управлінню поліції Головного управління Національної поліції в м.Києві, яке отримало ухвалу суду 23.11.2017, що підтверджується поштовим повідомленням (т.3, а.с.111).

Суд зазначає, що станом на день розгляду справи судом відповіді від Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції в м.Києві про причини невиконання ухвали суду про привід свідка в судове засідання не надійшли.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування та доведення винуватості особи у вчиненні кримінально караного діяння замість сторони у справі - суб'єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

У зв'язку з цим суд констатує, що судом за результатами вчинених процесуальних дій у межах своєї компетенції не отримано, а відповідачем не надано жодного належного доказу фіктивності ТОВ Укртрансзапчастина .

Слід наголосити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. Окрім того, жодних доказів, які б свідчили про факт реєстрації вказаних підприємств на підставну особу, підробки документів або складання фіктивних документів, у тому числі одержаних за наслідками проведених слідчих дій у рамках кримінальних проваджень матеріали справи не містять.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатом отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності, - достовірними.

Подання платником податковому органові усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття податковим органом оспорюваного акта, покладено на такий орган, як це випливає зі змісту частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з цим при вирішенні в адміністративному суді спору податковим органом мають бути представлені суду докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди. Ці докази, як і докази, подані платником, підлягають дослідженню у судовому засіданні у їх сукупності та взаємозв'язку згідно з вимогами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд враховує також і те, що відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, вину посадових осіб ТОВ Укртрансзапчастина у фіктивному підприємництві, фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили, зокрема, вирок суду.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з цим, доказів притягнення посадових осіб ТОВ Укртрансзапчастина до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України, контролюючим органом не надано.

До того ж суд звертає увагу, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, директором ТОВ Укртрансзапчастина станом на день розгляду даної справи і досі є ОСОБА_1 (том 2, а.с. 162-164).

З цих самих підстав суд критично відноситься до висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області сектору з ТКЗР Броварського МВ від 14.09.2011 №158, про те, що податкову звітність гр. ОСОБА_1 ймовірно не підписував.

Суд звертає увагу, що надана відповідачем до заперечень проти позову копія попереднього дослідження №158 від 14.09.2011, проведеного експертом Сектору техніко-криміналістичного забезпечення розслідування Броварського МВ (по обслуговуванню м.Бровари та Броварського району) Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_9 не є висновком експерта (т.1, а.с.76-84).

В даному попередньому дослідженні №158 від 14.09.2011 зазначено, що до сектору техніко-криміналістичного забезпечення розслідування Броварського МВ (по обслуговуванню м.Бровари та Броварського району) Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області 14.09.2011 року для проведення почеркознавчого дослідження надійшов запит від 31.08.2011 року, направлений в.о. начальника Відділу податкової міліції ДПІ у Києво-Святошинському районі капітаном податкової міліції ОСОБА_10 з речовими доказами.

У висновках попереднього дослідження №158 від 14.09.2011, проведеного експертом Сектору техніко-криміналістичного забезпечення розслідування Броварського МВ (по обслуговуванню м.Бровари та Броварського району) Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_9, зазначено, що підписи від імені ОСОБА_1 в податковій звітності виконані ймовірно не ОСОБА_1, а іншою особою.

Так, відповідно до статті 128-1 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (який був чинним на момент складання попереднього дослідження №158 від 14.09.2011) у необхідних випадках для участі у проведенні слідчої дії може бути залучений спеціаліст, який не заінтересований в результатах справи. Виклик слідчим спеціаліста є обов'язковим для керівника підприємства, установи, організації, де працює спеціаліст.

Суд зазначає, що Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року не визначає статусу такого доказу як попереднє дослідження експерта, оскільки до уваги беруться лише висновки експертів, яких попереджено про кримінальну відповідальність відповідно до статей 384, 385 КК України.

Проведення експертних досліджень на час складання попереднього дослідження №158 від 14.09.2011 було регламентовано Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 року за № 705/3145.

Пунктом п.1.3. вказаної Інструкції передбачено, що відповідно до чинного законодавства за дорученням правоохоронних органів, посадових осіб Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Державної виконавчої служби, на замовлення адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, та їх представників, нотаріусів банківських установ, страхових компаній, а також інших юридичних і фізичних осіб виконуються експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи. Результати експертних досліджень викладаються в письмових висновках експертних досліджень згідно з чинним законодавством України.

Отже, оцінюючи надане відповідачем попереднє дослідження №158 від 14.09.2011, суд зазначає, що провадження попередніх досліджень не регламентовано кримінально-процесуальним законом, а проведене спеціалістом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області попереднє дослідження має значення на стадії порушення кримінальної справи.

Проте, як вже було встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача, досудове розслідування відносно посадових осіб ТОВ «Укртрансзапчастина» щодо фіктивного підприємництва не здійснювалось і відомості щодо кримінального провадження (кримінальної справи) з цього приводу відсутні.

Отже, оскільки попереднє дослідження №158 від 14.09.2011, проведене експертом Сектору техніко-криміналістичного забезпечення розслідування Броварського МВ (по обслуговуванню м.Бровари та Броварського району) Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_9 на запит Відділу податкової міліції ДПІ у Києво-Святошинському районі, не було реалізоване у будь-якому кримінальному провадженні та не стало підставою для порушення кримінальної справи, адміністративний суд позбавлений можливості оцінювати його як доказ фіктивності ТОВ «Укртрансзапчастина» під час розгляду адміністративної справи.

Крім того, судом встановлено, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансзапчастина про визнання недійсними з моменту реєстрації статуту товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансзапчастина , свідоцтва про державну реєстрацію відповідача від 15.04.2008 №13391070004003398 із змінами та доповненнями та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 14.05.2008 №100115800; визнання недійсним та скасування запису про проведення державної реєстрації відповідача №13391070004003398 та припинення юридичної особи.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2012 у справі №2а-4683/11/1070 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/21903748), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2012 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/24672257), у задоволенні даного позову відмовлено.

У постанові Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2012 у справі №2а-4683/11/1070 зазначено, що суд критично ставиться до наданих позивачем у якості доказів пояснень директора позивача та висновків попереднього дослідження почеркознавчої експертизи, проведеної науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУМВС України у Київській області від 14.09.2011 №158 , оскільки вказані пояснення не є належним та допустимим доказом, копія, наявна у матеріалах справи, фактично є нечитабельною, оригіналів пояснення на вимогу суду позивачем також не надано. Що стосується висновку почеркознавчої експертизи, то суд зазначає, що вказаний висновок не містить категоричних висновків, а експерт при його проведенні допускає припущення.

У статті 255 КАС України зазначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Положеннями вищенаведеної правової норми в якості обставин, від доказування яких звільняються сторони та інші особи, які беруть участь у справі, визнаються преюдеційні факти.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

За таких обставин, враховуючи предмет позову, суб'єктний склад сторін та набрання законної сили постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2012 у справі №2а-4683/11/1070, суд вважає за можливе визнати преюдиційними встановлені даним судовим рішенням обставини справи про те, що висновки попереднього дослідження почеркознавчої експертизи, проведеної науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУМВС України у Київській області від 14.09.2011 №158 не є належним та допустимим доказом, вказаний висновок не містить категоричних висновків, а експерт при його проведенні допускає припущення.

Отже, суд при розгляді справи №2a-728/12/1070 не приймає висновок попереднього дослідження від 14.09.2011 №158, проведеного експертом Сектору техніко-криміналістичного забезпечення розслідування Броварського МВ (по обслуговуванню м.Бровари та Броварського району) Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_9, як належний доказ по справі.

Суд зазначає, що податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Суд зазначає, що обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Реальність здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ Укртрансзапчастина та використання отриманого дизпалива господарській діяльності позивача підтверджується належними первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, оформленими згідно з вимогами законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Стосовно посилання контролюючого органу в акті перевірки на акт від 19.12.2011 №1277/23-3/32393259 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ Укртрансзапчастина (ідентифікаційний код 32393259) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.10.2011, суд зазначає, що отримання відповідачем таких документів із зафіксованими в них ознаками фіктивної діяльності юридичних осіб не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк акт перевірки не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини господарської діяльності платника податків-позивача.

Інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень, не є юридичним фактом, а утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Суд зазначає, що в основу збільшення позивачу грошових зобов'язань не може бути покладено висновки акту перевірки його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Суд також не приймає твердження податкового органу щодо відсутності у ТОВ Укртрансзапчастина достатніх трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень та інших основних засобів, що не може свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин дана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами договори оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Суд ще раз наголошує, що жодних доказів, що позивач при укладанні угоди з ТОВ Укртрансзапчастина діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, та знав про дефекти у правовому статусі даного контрагента відповідачем не надано, іншого матеріали справи не містять.

Щодо посилання контролюючого органу в запереченнях проти позову на невідповідність товарно-транспортних накладних встановленій формі №1-ТТН (нафтопродукт) суд зазначає, що за загальним визначенням поняття, наведеним у розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Водночас, вказані правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна або подорожний лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за № 805/15496 передбачено складання спеціальної товарно-транспортної накладної на перевезення нафти та нафтопродуктів (до яких відносяться і паливно-мастильні матеріали) - форми І-ТТН (нафтопродукти).

Позивачем надані до перевірки та матеріалів справи товарно-транспортні накладні не за формою №1-ТТН (нафтопродукти), проте не відповідність встановленій формі спеціальної товарно-транспортної накладної на перевезення нафти та нафтопродуктів не свідчить про не підтвердження факту перевезення товару та придбання товару позивачем. При цьому суд звертає увагу на те, що хоча форма наданих до перевірки товарно-транспортних накладних не відповідає встановленій формі, проте за своїм змістом враховує особливості щодо товару, зокрема, об'єм нафтопродукту у літрах, температуру нафтопродукту у град.С, масу нафтопродукту у кг.

Отже, у сукупності з іншими доказами дефектність товарно-транспортних накладних не свідчить про формальне оформлення спірних операцій у паперовому вигляді без мети реального здійснення господарської діяльності.

Так, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку товариство здійснювало операції з придбання товару та не виступало в якості замовника за договором перевезення.

Отже, доводи щодо невідповідності товарно-транспортних накладних встановленій формі, не є свідченням нездійснення господарської операції з поставки товару, адже за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, невідповідність товарно-транспортної накладної встановленій формі, не може бути підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Крім того, Вищий адміністративний суд України в Інформаційному листі «Щодо підтвердження даних податкового обліку» від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 зауважив, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також суд вважає непереконливими посилання контролюючого органу на ненадання позивачем під час проведення перевірки довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та журналу її реєстрації, оскільки в розумінні положень Закону №996 та Положення №88 відповідні довіреності не є первинними документами, позаяк не фіксують факт здійснення господарських операцій.

Так, Верховний Суд України в постанові від 29.04.2015 у справі №3-77г15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 44268846) зазначив, що відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Більш того, суд звертає увагу на те, що згідно з п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318 (чинній на момент виникнення спірних відносин), довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей, що унеможливлює її наявність у позивача після придбання товару.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині правомірності визначення оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 25.01.2012 №0001172310 суми грошових зобов'язань за штрафними санкціями, суд зазначає таке.

З вказаного податкового повідомлення-рішення слідує, що відповідачем застосовано до позивача штраф у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Положеннями статті 123 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (абзац 2 п.123.1 ст.123 ПК).

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (абзаци 3, 4 п.123.1 ст.123 ПК).

Отже підставою для застосування контролюючим органом штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого суми податкового зобов'язання є повторне визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку.

Відповідач у своїх поясненнях зазначив, що підставою для застосування штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання при прийнятті оспорюваного у цій справі податкового повідомлення-рішення слугували податкові повідомлення-рішення від 16.09.2011 №0010952320 та №0010962320, прийняті на підставі висновків акта перевірки від 01.09.2011 №603/23-2/13706055 та висновки акту перевірки від 08.12.2011 №821/23-1/13706055 (т.3, а.с.73-74).

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК).

Відповідно до пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно з абзацом 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже у разі визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків відповідно до положень пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, такий контролюючий орган приймає відповідне податкове повідомлення-рішення, яке направляється платнику податків.

У той же час, у разі незгоди платника податків з податковим повідомленням-рішенням, останній має право оскаржити його в адміністративному чи судовому порядку, а визначені на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення грошові зобов'язання є неузгодженими до закінчення процедури адміністративного чи судового оскарження.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 16.09.2011 №0010952320 та №0010962320 були оскаржені позивачем до Київського окружного адміністративного суду.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 року у справі № 2а-4355/11/10702, зокрема, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 16.09.2011 № НОМЕР_5, згідно з яким Приватному підприємству Контраст визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 378102 грн. 50 коп., з яких: 302482 грн. 00 коп. за основним платежем; 75620 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 року у справі № 2а-4355/11/10702 апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області задоволено. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року -скасовано. В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства Контраст до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено (http://reyestr.court.gov.ua/Review/24365961).

Проте ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2014 року (провадження №К/9991/38012/12 ) касаційну скаргу Приватного підприємства «Контраст» задоволено. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 скасовано та залишено в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2011.

Щодо висновків акту перевірки від 08.12.2011 №821/23-1/13706055 судом встановлено, що за результатами розгляду даного акту перевірки Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2011 року №0031922310, яким Приватному підприємству Контраст визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 110297,37 грн., з яких 73531,58 грн. за основним платежем; 36765,79 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.3, а.с.21-31).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 року у справі № 2а-6274/11/1070 у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 16.12.2011 № НОМЕР_6 відмовлено (т.3, а.с.37-44).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 року у справі № 2а-6274/11/1070 апеляційну скаргу Приватного підприємства Контраст задоволено. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов ПП Контраст задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 16.12.2011 № НОМЕР_6 (т.3, а.с.45-48).

В касаційному порядку судові рішення у справі № 2а-6274/11/1070 не оскаржувались.

Таким чином, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 16.09.2011 №0010952320 та від 16.12.2011 №0031922310 грошові зобов'язання з пожатку на додану вартість у силу положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України вважаються неузгодженими.

З урахуванням викладеного, на момент прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 25.01.2012 №0001172310 у контролюючого органу не було правових підстав для накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України ).

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 ( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Беручи до уваги недоведеність відповідачем тих обставин, які стали підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань, враховуючи встановлений рух активів, установлення господарської мети, наявності необхідних первинних документів, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ Київської області від 25.01.2012 №0001172310 є протиправним та підлягає скасуванню.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 408,70 грн . , згідно платіжного доручення від 09.02.2012 №60 (т.1, а.с. 3).

Відтак, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 408,70 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб'єкта владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ Київської області від 25.01.2012 №0001172310.

3. Стягнути судовий збір у розмірі 408,70 грн. (чотириста вісім грн. 70 коп.) на користь Приватного підприємства Контраст (ідентифікаційний код 13706055, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, буд. 1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39463945, місцезнаходження:07400, Київська обл., м.Бровари, вул.Київська, буд.286).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.