Постанова

від 06.12.2017 по справі 810/1482/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2017 року № 810/1482/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Даніком груп про ухвалення додаткової постанови у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Даніком груп до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Даніком груп з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2017 №0013281404.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.08.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017, адміністративний позов задоволено.

28 листопада 2017 року до Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у справі №810/1482/17.

На обґрунтування заяви позивач зазначив, що суд, постановляючи рішення у справі, не вирішив питання про розподіл витрат.

Ухвалою суду від 30 листопада 2017 року клопотання позивача призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.12.2017.

У судовому засіданні позивач заяву про ухвалення додаткової постанови підтримав у повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача з приводу ухвалення додаткової постанови не заперечував. Питання визначення розміру судових витрат, що підлягають стягненню, залишив на розсуд суду.

У зв'язку з необхідністю ознайомлення з документами, якими обґрунтовується заявлена до стягнення сума судових витрат, у судовому засіданні 06.12.2017 було оголошено перерву.

Після закінчення перерви учасники процесу у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткової постанови за відсутності уповноваженого представника на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Відповідно до частини 3 статті 168 КАС України, суд ухвалює додаткове судове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання.

Враховуючи викладене, суд вирішив розгляд питання про ухвалення додаткового судового рішення здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи поданої заяви, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Частиною 1 статті 168 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, не вирішення судом питання про розподіл судових витрат є підставою для прийняття додаткової постанови.

Частиною 1 статті 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 87 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, під час звернення до суду позивачем було сплачено 1600,00 грн. судового збору (т.1, а.с. 3).

Також, позивачем були понесені витрати, пов'язані із прибуттям до суду представника Краснікова А.П. у судові засідання 31.05.2017 та 31.07.2017, загальний розмір яких становить 840,00 грн., що підтверджується посвідченням про відрядження №27 від 30.05.2017, звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №83 від 31.05.2017; посвідченням про відрядження №б/н від 31.07.2017, звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №119 від 31.07.2017 (т.2, а.с. 7-10).

Таким чином, документально підтверджений розмір судових витрати, понесених позивачем під час розгляду адміністративної справи №810/1482/17, становить 2440,00 грн.

Щодо тверджень позивача про понесення витрат, пов'язаних з відрядженням у судове засідання 10.08.2017 представника у розмірі 320,00 грн., суд зазначає, що факт понесення позивачем зазначених витрат документально не підтверджується.

Посилання позивача у цій частині витрат на положення абзацу 5 підпункту а підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України, як на підставу для компенсації документально не підтверджених витрат, суд відхиляє.

Так, вказаним підпунктом передбачено, що до оподатковуваного доходу не включаються також витрати на відрядження, не підтверджені документально , на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, в розрахунку за кожен такий день.

Тобто, Податковий кодекс України не вимагає від платника податків документального підтвердження витрат на відрядження у вигляді добових, розмір яких не перевищує 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Проте зазначений пункт у жодному випадку не звільняє платника податків від складання первинних бухгалтерських документів, якими підтверджується безпосередньо факт виплати таких добових.

Так, підпунктом 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України передбачено, що до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує відрядження, подається звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

Таким чином, документальним підтвердженням факту виплати ТОВ Даніком груп добових на відрядження працівника у судове засідання є звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

Водночас звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт у зв'язку з відрядженням у судове засідання 10.08.2017 позивач не надав.

Суд звертає увагу позивача, що порядок та підстави компенсації судових витрат передбачений положеннями статті 94 КАС України, зміст якої виключає можливість стягнення за рахунок іншої сторони документально не підтверджених судових витрат.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що заява позивача про прийняття додаткової постанови та стягнення з відповідача судових витрат у загальному розмірі 2760,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у частині, що становить 2440,00 грн.

Керуючись статтями 87, 94, 160, 165, 168 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Даніком груп про ухвалення додаткової постанови у справі №810/1482/17 - задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Даніком груп (ідентифікаційний код 39744645, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, буд. 246) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд 5-А) судові витрати у розмірі 2440 (дві тисячі чотириста сорок) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.