Постанова

від 20.12.2017 по справі 818/1883/17

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 р. Справа №818/1883/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Михайленко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/1883/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" (далі - позивач, ПАТ "НВАТ "ВНДІкомпресормаш") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.08.2017 № НОМЕР_1, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 284 844,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003011407 від 22.08.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 104 361,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту перевірки про заниження позивачем суми податкового зобов'язання з ПДВ та завищення суми податкового кредиту з ПДВ внаслідок включення до податкової звітності сум ПДВ по нереальним господарським операціям з ТОВ "Артмакс 2010". Не погоджуючись з таким висновком податкового органу, позивач зазначає, що реальність здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентом належним чином підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які оформлені та відображені у податковій звітності у встановленому законом порядку. Припущення відповідача про неможливість виробництва та постачання товарів ТОВ "Артмакс 2010" внаслідок відсутності у останнього трудових ресурсів, приміщень, майна, а також дефектність товарно-транспортних накладних та документів про якість товару не можуть, на переконання позивача, свідчити про нереальність господарських операцій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що висновки акта перевірки про відсутність реального здійснення спірної господарської операції відповідно до вимог ст. 83 Податкового кодексу України ґрунтуються на сукупності обставин, встановлених актом перевірки: щодо відсутності належного документального підтвердження здійснення господарської операції та щодо відсутності у продавця товару умов для здійснення господарської операції.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у період з 19.07.2017 року по 25.07.2017 року старшим державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників та моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Сумській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІкомпресормаш при здійсненні фінансово-господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю Артмакс-2010 за грудень 2016 року, за результатами якої складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 1369/18-28-14-07/220434/129 від 28.07.2017 (а.с. 8-16),

Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем пп.а п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 83489 грн. в т. ч. за грудень 2016 року - на суму 83489 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму на загальну суму 284844 грн., в т.ч. за грудень 2016 року - на суму 284844 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.08.2017 № НОМЕР_1, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 284 844,00 грн. (а.с. 19), та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 104 361,00 грн. (а.с. 17).

З матеріалів справи, також, встановлено, що між позивачем та ТОВ Артмакс-2010 укладено договір поставки № 05/1-12/16 від 05.12.2016, відповідно до умов якого ТОВ Артмакс-2010 зобов'язується поставити, а позивач приймати та оплачувати товар, перелік і кількість якого визначається специфікаціями (а.с. 25-28).

На виконання умов договору поставки № 05/1-12/16 від 05.12.2016 між сторонами укладено специфікацію від 05.12.2016 № 1 на поставку товару, а саме - електродвигун А4-355х4УЗ, 315 кВт, 1500 об/хв., в кількості 2 шт., на загальну суму 734 000,00 грн. з ПДВ. Умовами специфікації сторони також погодили строк оплати - на протязі 30 днів від дати отримання товару; строк поставки - 30 днів від дати підписання специфікації; умови поставки - СРТ; місце поставки - м.Суми (а.с. 29).

Також між позивачем та ТОВ Артмакс-2010 укладено договір поставки № 05-12/16 від 05.12.2016, відповідно до умов якого ТОВ Артмакс-2010 зобов'язується поставити, а позивач прийняти та оплатити товар, перелік і кількість якого визначається специфікаціями (а.с. 20-23).

На виконання умов договору поставки № 05-12/16 від 05.12.2016 між сторонами підписана специфікація №1 від 05.12.2016 на поставку товару, а саме - гвинтовий блок CF246, в кількості 1 шт., на загальну суму 1 476 000,00 грн. з ПДВ. Умовами специфікації сторони погодили строк оплати - на протязі 30 днів від дати отримання товару; строк поставки - 30 днів від дати підписання специфікації; умови поставки - СРТ; місце поставки - м.Суми (а.с. 24).

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаними договорами під час проведення перевірки позивачем надано видаткові накладні від 14.12.2016 № РН-0000040 та №РН-0000041 (а.с. 30, 31); податкові накладні від 14.12.2016 № 1 та № 2 (а.с. 32, 34); товарно-транспортні накладні від 14.12.2016 № 40 та № 41 (а.с. 38, 39); прибуткові накладні від 14.12.2016 № 4953 та № 4954 (а.с. 40, 41); накладна на переміщення від 15.12.2016 № 14444 (а.с. 42), платіжні доручення від 22.12.2016 № 4423 та № 4424 (а.с. 43, 44).

Отримані від ТОВ Артмакс-2010 товарно-матеріальні цінності обліковувались згідно наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку на рахунку 201 Сировина й матеріали та згодом були використані у власній господарській діяльності для виробництва компресорних станцій (а.с. 45-48).

Отже укладені між позивачем та ТОВ Артмакс-2010 договори містять положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків у момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень під час проведення перевірки не встановлено відсутності у Позивача первинних документів.

Надані до перевірки оригінали первинних документів містять назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами господарювання.

Вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне: забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридично/ сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Акт перевірки не містить жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином.

Викладене в ОСОБА_1 судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на припущеннях щодо безтоварності угоди.

При цьому, мотивами, на підставі яких відповідач дійшов висновку про відсутність реальності здійснення господарської операції, є порушення ТОВ Артмакс-2010 порядку оформлення товарно-транспортної накладної на вантаж, відсутністю факту (джерела) законного введення в обіг товару та реального задекларованого виробництва, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для виробництва та постачання товарів, наявності негативної інформації щодо ТОВ Артмакс-2010 .

Так відповідач на підставі відсутності конкретних адрес навантаження та розвантаження товару у товарно-транспортних накладних № 40 та № 41 від 14.12.2016, дійшов передчасного висновку про те, що за таких обставин вказані документи не можуть мати юридичну силу і доказовість реальності здійснення господарської операції.

При цьому відповідач вказує на те, що товарно-транспортні накладні складені з порушенням вимог Закону України Про автомобільний транспорт та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, що призводить до неможливості підтвердити фактичне придбання товару.

Суд не погоджується із таким висновком відповідача, оскільки для з'ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства. Інші поняття можуть використовуватися лише в частині, що не суперечить податковим нормам. При цьому обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватися з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства - цивільного, фінансового тощо.

В умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності їх юридичного оформлення та документування, у податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту. Для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов'язує зміни у податковому обліку платника.

Відтак, відповідач безпідставно посилається на дефекти заповнення товарно-транспортних накладних. Та обставина, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не мали таких реквізитів як конкретні адреси навантаження та розвантаження по своїй суті є недоліком первинного документу, і жодним чином, без доведення належними засобами факту підроблення вказаних накладних, та за наявності документів, що підтверджують реальність таких операцій та спричинення реальних змін майнового стану платника податків, не може свідчити про порушення позивачем правил формування даних податкового обліку.

Вказане узгоджується із правовою позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в ухвалі від 14.09.2016 у справі № К/800/23311/15.

Крім того, посилання на не можливість пов'язати пункт навантаження товару у м. Києві із господарською діяльністю ТОВ Артмакс-2010 , у зв'язку із відсутністю даних щодо наявності у останнього офісних та складських приміщень у вказаному місті, не можуть прийматись у якості доказу нереальності здійснення господарської операції із придбання товару, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність деталізації у оформленні товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій. Окрім того за умовами договору поставка відбувається на умовах СРТ Інкотермс, а відтак відповідальність з поставки товару та відповідного його оформлення покладається на постачальника - ТОВ Артмакс-2010 .

Разом з цим, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, надані до перевірки сертифікати та технічні паспорти на придбаний товар, відповідачем безпідставно віднесено до первинних документів.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст га обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

З урахуванням змісту наведених норм законодавства, сертифікати га технічні паспорти на товар не є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, не підтверджують їх зміст та обсяг, одиницю виміру.

А відтак, посилання відповідача на невідповідність вказаних документів вимогам ведення бухгалтерського обліку є безпідставним та необґрунтованим.

Відносно висновку відповідача наведеного у ОСОБА_1 щодо відсутності факту (джерела) законного введення в обіг товару та реального задекларованого виробництва, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для виробництва та постачання товарів, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створенім) необоротних активів, у тому числі при їх ввезені на митну територію У країни (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести: облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території У країни, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України:; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум додатків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених! капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях, у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення ви трат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з ТОВ Артмакс-2010 підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, наданими договорами поставки, видатковими накладними та податковими накладними.

Доводи податкового органу про не підтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на не підтвердження поставок в ланцюгу до товаровиробника, не можуть бути підставою для позбавлення платника права на формування податкового кредиту. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

При цьому слід зазначити і те, що факт допущення порушень контрагентами платника податків при сплаті своїх податкових зобов'язань сам по собі не є доказом недобросовісності платника податків.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Така позиція суду узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема, рішенням Булвес АД проти Болгарії , відповідно до якого платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, суд звертає увагу на те, що для здійснення господарських операції не має необхідності володіти майном, зокрема складськими приміщеннями на праві приватної власності. Таке майно може перебувати у підприємства на підставі укладених договорів оренди.

Таким чином, право на податковий кредит не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Вказаного висновку також дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 14.06.2017 у справі № К/800/23557/13.

У якості обґрунтування нереальності господарських операцій відповідач посилається також на інформацію щодо ТОВ Артмакс-2010 , а саме на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 05.04.2016 у справі №757/5577/1 б-к.

У той же час, вказана ухвала прийнята судом за клопотанням прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України про надання дозволу на призначення позапланової документальної перевірки Фірми ДІМєрус Інженерінг ТОВ (код ЄДРПОУ 32337330), з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків, зборів (обов'язкових платежів). Вказане клопотання заявлено у межах розслідування в кримінальному провадженні №12015220000000157, зареєстрованому 28.02.2015 в ЄРДР за фактами розтрати чужого майна шляхом зловживання службовими особами ДП Завод Електроважмаш своїм службовим становищем за ч.ч. 2, 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.

Вказана ухвала не містить жодних відомостей про наявність кримінальних справ, порушених щодо посадових осіб ТОВ Артмакс-2010 , а також на рішення, прийняті в таких кримінальних справах.

Натомість, відповідачем не надано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб ТОВ Артмакс-2010 або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

У той же час, перевіркою не досліджено наявність у позивача економічної мети для здійснення господарської операції.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Оскільки позивач є машинобудівним підприємством, яке спеціалізується на виготовленні та реалізації компресорного обладнання, придбання електродвигунів та блоків, які входять до складу компресорних установок, є необхідним елементом виробництва такої продукції.

На підставі викладеного можна встановити зв'язок між статутною діяльністю позивача та фактом придбання товарів, що співвідносяться з його діяльністю, понесення виробничих витрат, пов'язаних з господарською діяльністю платника податку. Фактичне виконання господарських зобов'язань позивача підтверджується належним чином оформленими первинними документами, отримані товари використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.

Натомість відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки товару.

Таким чином під час перевірки не було досліджено обставини, якими позивач обґрунтовує реальність здійснення ним господарських операцій, зокрема факти придбання та подальшого використання товару, обставини, що підтверджують досягнення конкретної мети господарської діяльності із наявністю відповідних результатів замовлених робіт, послуг тощо.

В свою чергу, відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.08.2017 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що при поданні позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5838, 07 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 28.11.2017 № 1975 (а.с. 3), суд вважає за необхідне стягнути суму судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області.

Крім того, у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про відшкодування на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.

Представником відповідача у судовому засіданні подано клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, мотивоване тим, що їх вартість є явно завищеною та не відповідає вимогам ст. 134 КАС України.

Суд вважає за необхідне частково задовольнити вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано договір про надання правової допомоги від 22.02.2016 № 1-2016 (а.с. 53), довіреність на ім'я ОСОБА_3 (а.с. 55), довіреність на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 60), додаток до договору від 27.11.2017 (а.с. 73), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 74), доручення від 06.12.2017 № 71-2017 (а.с. 75), посвідчення помічника адвоката (а.с. 76), платіжне доручення від 15.12.2017 № 2304 (а.с. 77), банківську виписку (а.с. 78) проміжний акт приймання-передачі наданих послуг згідно договору від 18.12.2017 (а.с. 79).

Згідно із актом приймання-передачі наданих послуг згідно договору від 18.12.2017 станом на 18.12.2017 адвокатом ОСОБА_3, у відповідності до умов договору № 1-2016 від 22.02.2016 та додатку від 27.11.2017 до даного договору, у межах судової справи № 818/1883/17 за адміністративним позовом АТ НВАТ ВНДІкомпресормаш до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003011407 та №0003001407 від 22.08.2017, надані наступні юридичні послуги:

1) визначення завдання адвоката та переговори з Клієнтом (вартість послуги - 1000,00 грн., кількість часу 1 год., загальна вартість - 1000, 00 грн.);

2) вивчення нормативно-правих актів та судової практики (вартість послуги - 2000,00 грн., кількість часу 3 год., загальна вартість - 5000, 00 грн.);

3) збирання доказів (в т.ч. копіювання документів) (вартість послуги - 1000,00 грн., кількість часу 2 год., загальна вартість - 2000, 00 грн.);

4) проведення опитування посадових осіб клієнта (вартість послуги - 1000,00 грн., кількість часу 1 год., загальна вартість - 1000, 00 грн.);

5) підготовка проекту адміністративного позову (вартість послуги - 3000,00 грн., кількість часу 3 год., загальна вартість - 9000, 00 грн.);

6) обговорення проекту адміністративного позову з Клієнтом, внесення виправлень та доповнень за бажанням Клієнта (вартість послуги - 1000,00 грн., кількість часу 1 год., загальна вартість - 1000, 00 грн.);

7) забезпечення представництва інтересів клієнта у судовому засіданні (вартість послуги - 2000,00 грн., кількість часу 2 год., загальна вартість - 4000, 00 грн.);

8) підготовка додаткових пояснень до адміністративного позову (вартість послуги - 1000,00 грн., кількість часу 2 год., загальна вартість - 2000, 00 грн.);

9) збирання додаткових доказів (в т.ч. копіювання документів) на вимогу судді (вартість послуги - 1000,00 грн., кількість часу 2 год., загальна вартість - 2000, 00 грн.).

Станом на 18.12.2017, вартість фактично наданих адвокатом юридичних послуг, у відповідності до умов договору №1-2016 від 22.02.2016 та додатку від 27.11.2017 до даного договору, становить 27 000 (двадцять сім тисяч) гривень 00 копійок.

Так, позивачем включено до вказаного акту пункт "збирання доказів (в т.ч. копіювання документів)" та водночас пункт "проведення опитування посадових осіб клієнта".

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які, дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу наведеної норми можна дійти висновку, що пояснення посадових осіб, які мають значення для правильного вирішення справи, є доказами, отже процес отримання таких пояснень охоплюється поняттям "збирання доказів". На думку суду, позивачем безпідставно виокремлено послугу "проведення опитування посадових осіб клієнта", факт її надання не підтверджено належними доказами, тому вартість цієї послуги не підлягає відшкодуванню позивачу.

Так само і зміст послуги "обговорення проекту адміністративного позову з Клієнтом, внесення виправлень та доповнень за бажанням Клієнта" (пункт 6 акту приймання-передачі) охоплюється змістом послуги "підготовка проекту адміністративного позову" (пункт 5 акту приймання-передачі), тому суд вважає, що вартість послуги, зазначеної у п. 6 акту приймання-передачі, також не підлягає відшкодуванню.

Крім того, відсутні підстави для відшкодування вартості послуги "підготовка додаткових пояснень до адміністративного позову", оскільки на підтвердження факту надання цієї послуги позивачем надано проміжний акт приймання-передачі наданих послуг від 18.12.2017, в той час як додаткові пояснення складені та підписані представником позивача 19.12.2017 (а.с. 80).

Також, на переконання суду, при визначені вартості "послуги збирання додаткових доказів (в т.ч. копіювання документів) на вимогу судді" позивачем не дотримано вимоги п. 3 ч. 5 ст. 134 КАС України в частині співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Так, представником позивача було подано до суду чотири додаткових докази: копії сертифікату якості на гвинтовий блок, сертифікату якості на електродвигун, накладної вимоги від 16.12.2016 № 9275 та листа від 15.12.2017 № 1512/2017 (а.с. 83-86), в той час як вартість цієї послуги згідно з актом приймання-передачі складає 1000,00 грн., кількість часу - 2 год., загальна вартість - 2000, 00 грн.

Враховуючи незначний обсяг додаткових доказів, суд вважає, що вартість послуги "збирання додаткових доказів (в т.ч. копіювання документів) на вимогу судді" підлягає відшкодуванню частково, а саме, у розмірі 200, 00 грн.

Враховуючи викладене, витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 21 200, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 22.08.201740 № НОМЕР_1, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 284 844,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 22.08.2017 № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 104 361,00 грн.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" (40020, м. Суми, проспект Курський, 6, код ЄДРПОУ 00220434) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 39456414) судовий збір у розмірі 5 838 (п'ять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 07 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 200 (двадцять одна тисяча двісті) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст рішення складений та підписаний 26.12.2017.