Постанова

від 12.06.2007 по справі 42/595-37/8

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

42/595-37/8

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.06.2007                                                                                           № 42/595-37/8

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Андрієнка  В.В.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 позивача – Лісовал О.В.,

 відповідача – не заявився,

третьої особи – не з'явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг"

 на ухвалу Господарського суду м.Києва від 26.03.2007

 у справі № 42/595-37/8  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Сова-Транс"

 третя особа           Товариство з обмеженою відповідальністю "Арис-Карт"

 про                                                  стягнення 29544,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

           Товариство з обмеженою відповідальністю “Арис-Юг” (далі – ТОВ “Арис-Юг”) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Арис-Карт” (далі – ТОВ “Арис-Карт”) звернулись до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства “Сова-Транс” (далі – ПП “Сова-Транс”) про стягнення 29 544,52 грн.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 06.12.2005 у справі № 42/595 позов ТОВ “Арис-Юг” задоволено, а у позові ТОВ “Арис-Карт” відмовлено.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду  від 25.04.2006 у справі № 42/595 рішення господарського суду м. Києва від 06.12.2005 змінено.

          Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2006 у справі № 42/595 постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 та рішення господарського суду м. Києва від 06.12.2005 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.12.2006 справу № 42/595 прийнято до провадження та присвоєно номер 42/595-37/8.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.02.2007 замінено відповідача у справі № 42/595-37/8 ПП “Сова-Транс” на його правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю “Сова-Транс” (далі – ТОВ “Сова-Транс”).

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.03.2007 провадження у справі припинено в частині заявлених вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Арис-Карт” (далі – ТОВ “Арис-Карт”), а також залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ТОВ “Арис-Карт”.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.03.2007 припинено провадження у справі № 42/595-37/8.

          Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва від 26.03.2007, ТОВ “Арис-Юг” подало апеляційну скаргу, в якій просило її скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду м. Києва.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2007 порушено апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 29.05.2007.

          У зв'язку з неявкою в судове засідання 29.05.2007 представників ПП “Сова-Транс” та ТОВ “Арис-Карт” розгляд справи було відкладено та призначено на 12.06.2007.

          В засідання суду, призначене на 12.06.2007 ПП “Сова-Транс” та ТОВ “Арис-Карт” представників не направили та не повідомили суд про причини їх неявки.

          Керуючись ст. 75 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу за наявними в ній документами.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ТОВ “Арис-Юг”, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Між ТОВ “Арис-Карт” та ТОВ “Арис-Юг” 10.07.2002 укладено договір доручення № 1/02 , за умовами якого ТОВ “Арис-Карт” доручив, а ТОВ “Арис-Юг” прийняв на себе зобов'язання від імені та за рахунок ТОВ “Арис-Карт” укладати за винагороду угоди з третіми особами по набуттю останніми через пластикові картки “Арис” послуг по заправці автотранспорту та додаткових сервісних послуг автозаправних станцій за межами митної території України (п. 1.1 договору № 1/02).

          ТОВ “Арис-Юг”, що діяло у відповідності до договору доручення № 1/02 від 10.07.2003 та ПП “Сова-Транс” 14.03.2003 уклали договір № 519/1, за умовами якого ТОВ “Арис-Юг” відповідно до договору доручення № 1/02 від 10.07.2002 від імені та за рахунок ТОВ “Арис-Карт” зобов'язалось надати послуги ПП “Сова-Транс” по заправці автотранспорту та додаткові послуги за межами митної території України за пред'явленням пластикових карток (п. 1.1 договору).

          Оскільки договір між сторонами укладений в м. Києві, то нього застосовується законодавство України.

          Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

З огляду на те, що укладаючи договір № 519/1 ТОВ „Арис – Юг” діяло на підставі договору доручення, то цивільні права та обов'язки за укладеним договором виникли між ТОВ „Арис – Карт” та ПП „Сова – Транс”.

          Між ТОВ “Арис-Карт” та ТОВ “Арис-Юг” 05.12.2005 укладено договір уступки права вимоги, за умовами якого ТОВ “Арис-Карт” уступив на користь ТОВ “Арис-Юг” право вимоги погашення заборгованості ПП “Сова-Транс” на суму 29544,52 грн.

          Відповідно до п. 1.2 договору від 05.12.2005 заборгованість, зазначена у п. 1.1 договору є дійсною та виникла внаслідок невиконання ПП “Сова-Транс” своїх зобов'язань за договором № 519/1 від 14.03.2002 (п. 1.2 договору від 05.12.2005).

          Отже, внаслідок укладення договору уступки права вимоги від ТОВ „Арис – Карт” до ТОВ „Арис – Юг” перейшли права кредитора за договором № 519/1 від 14.03.2003 щодо стягнення заборгованості з ПП “Сова-Транс” в розмірі 29544,52 грн.

          Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( ч. 2 ст. 175 ГК України).

          Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

          Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

          До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

          В процесі розгляду справи ТОВ „Арис – Карт” відмовилось від позовних вимог і просило суд залучити його в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

          Ухвалою господарського суду м. Києва  від 14.03.2007 провадження у справі припинено в частині заявлених вимог ТОВ „Арис – Карт” та залучено зазначене товариство до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

          Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання ПП „Сова – Транс” зобов'язань перед ТОВ „Арис – Юг” за договором № 519/1 від 14.03.2003.

ТОВ „Сова Транс” є правонаступником ПП „Сова Транс” (п. 1 Статуту ТОВ „Сова Транс”).

Відповідно до п. 5.2 договору № 519/1 у випадку, якщо сторони не досягли згоди шляхом переговорів, спір підлягає вирішенню в Арбітражному суді за місцем перебування позивача.

          Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача ( ч. 2 ст. 15 ГПК України).

Згідно п.1.ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі , якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

          Як вбачається із матеріалів справи позивач - ТОВ „Арис – Юг” знаходиться за адресою м. Київ, проспект Науки, 41, офіс 442, а відповідач – ТОВ „Сова – Транс” – м. Київ, вул. Куренівська,2-б, а спір у справі виник при виконанні господарського договору № 519/1 від 14.03.2003, який укладений в м. Києві.

          З урахуванням того, що спір виник при виконанні господарського договору, і цей спір підвідомчий господарським судам, а справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів розглядаються господарським судом за місцезнаходження відповідача, а відповідач у справі знаходиться у м. Києві, то дана справа підвідомча господарським судам і підсудна господарському суду м. Києва.

          При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано прийняв до уваги п. 5.2 договору № 519/1 від 14.03.2003, яким передбачено, що у випадку, якщо сторони не досягли згоди шляхом переговорів, спір підлягає вирішенню в Арбітражному суді за місцем перебування позивача, оскільки Господарським процесуальним кодексом України не передбачено інституту договірної підсудності, і тому особа не позбавлена права звернутися до господарського суду в порядку, визначеному, зокрема, ст.ст. 12 – 16 ГПК України.

          У випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у проваджені справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду ( ч. 4 ст. 106 ГПК України).

          За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, про те , що ухвала господарського суду м. Києва від 26.03.2007 підлягає скасуванню, а справа передачі на розгляд місцевого господарського суду.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Ухвалу господарського суду м. Києва від 26.03.2007 у справі № 42/595-37/8 скасувати, а справу № 42/595-37/8 передати на розгляд господарського суду м. Києва.

2.          Матеріали справи № 42/595-37/8 повернути господарському суду м. Києва.

3.          Копію ухвали надіслати сторонам та третій особі.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 15.06.07 (відправлено)