Постанова

від 20.12.2017 по справі 815/2960/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/2960/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. Місце та час укладення судового рішення "11:33" , м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 18.09.2017р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,

за участю секретаря Апексімова І.С.,

представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Мічуріна+ до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

29.05.2017р. товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) Мічуріна+ звернулося з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2017р. №0010001402.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі господарські правовідносини позивача з контрагентом ТОВ Бетасолюшен дійсно мали реальний характер, за якими наявні первинні документи та відсутні будь-які підстави для висновку про порушення норм чинного законодавства. Ствердження відповідача про безтоварність спірних господарських операцій не відповідають дійсності та спростовуються наданими до перевірки документами.

Відповідач посилався на штучне формування податкового кредиту позивачем у серпні 2016р. по ланцюгу постачання від ТОВ Бетасолюшен , оскільки не встановлено реальність факту отримання товару позивачем саме від цього контрагенту, в зв'язку з чим підтвердити реальність отримання (придбання) товару неможливо.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2017р. позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, просить постанову суду скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при вирішенні справи не прийнято до уваги обставини, які виключають підтвердження факту придбання позивачем товару у ТОВ Бетасолюшен , а саме: незнаходження ТОВ Бетасолюшен за юридичною адресою, що унеможливило проведення податкової перевірки; відсутність товарно-транспортних накладних.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Мічуріна+ (код ЄДРПОУ 38522124) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі 20.01.2014р., є платником ПДВ з 01.03.2014р. /а.с.159-163/

З 05.04.2017р. по 11.04.2017р. відповідачем проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ Бетасолюшен (код ЄДРПОУ 40525999) за період з 01.08.2016р. по 31.08.2016р. За результатами перевірки складений акт №310/15-32-14-02/38522124 від 19.04.2017р., яким встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1 ст.198 ПК України, завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2016 року на суму 323464,36грн. /а.с.14-27/

На підставі акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0010001402 від 13.05.2017р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 323464,36грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Згідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.44.3 ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ Бетасолюшен (код ЄДРПОУ 40525999 було зареєстровано 01.06.2016р. за адресою: 73011, Херсонська область, місто Херсон, вул. Запорізька, 140.

Предметом дослідження перевірки були господарські стосунки між ТОВ Мічуріна+ з ТОВ Бетасолюшен за період з 01.08.2016р. по 31.08.2016р.

Разом з тим, за інформацією оперативного управління ГУ ДФС у Херсонський області, матеріалів кримінального провадження №32016270000000092, ТОВ Бетасолюшен задіяне в схемі руху податкового кредиту. Платник входить до складу групи компаній Автоінвестстрой та доведено до відпрацювання ДФС України (лист від 07.11.2016р. №35583/7/99-99-21-08-17 з доповідною запискою Департаменту боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом ДФС від 26.10.2016р. №969/99-99-16-02-25 Про виявлення сумнівних операцій ). Група компаній Автоінвестстрой є оператором автомобільних послуг та до складу групи входять більше 50 підприємств та 40 автоцентрів у 29 містах України.

Відповідно до матеріалів перевірки ТОВ Бетасолюшен встановлено формування схемного ПДВ, здійснюючи підміну номенклатури товару по ланцюгу постачання. Так, відповідно до договору поставки від 19.08.2016р. №19/08-16 та видаткових накладених за серпень 2016р. ТОВ Бетасолюшен реалізувало ТОВ Мічуріна+ запасні частини до сільськогосподарської техніки на загальну суму 1940786,20грн., в тому числі ПДВ в сумі 323464,36грн.

При цьому, при проведенні аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено відсутність факту придбання ТОВ Бетасолюшен запасних частин до сільськогосподарської техніки. Тобто, в попередньому ланцюзі постачання не встановлено виробника або імпортера поставленого на адресу ТОВ Мічуріна+ товару.

Так, ТОВ Бетасолюшен придбало у контрагентів-постачальників: валики малярні, листові вироби, меблі, запасні частини на мопеди та мотоцикли, піна для гоління, паста зубна, батончики шоколадні, сирний продукт, мило, крем для гоління, каву розчину, засіб для миття посуду, гумку жувальну, напівфабрикати курячі, олію соняшникову, молоко згущене, майонез.

В свою чергу, за серпень 2016 року ТОВ Бетасолюшен було реалізовано контрагентам покупцям: автомобіль ЛАДА ; запчастини до сільськогосподарської техніки, що свідчить про штучне формування податкового кредиту ТОВ Мічуріна+ у серпні 2016 року по ланцюгу постачання від ТОВ Бетасолюшен на загальну суму ПДВ 323464,36грн., так як не встановлено факту отримання товару ТОВ Мічуріна+ від підприємства постачальника ТОВ Бетасолюшен у якого спірного товару не існувало.

В зв'язку з викладеним, підтвердити реальність отримання (придбання) товару саме від продавця ТОВ Бетасолюшен на адресу ТОВ Мічуріна+ у серпні 2016 року не можливо.

Таким чином позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при вирішенні справи суд першої інстанції помилково встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Мічуріна+ до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2017р. №0010001402.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 20.12.2017 року.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія