Постанова

від 12.06.2007 по справі 5/49-07-865

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/49-07-865

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"12" червня 2007 р. Справа № 5/49-07-865

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін:

Від позивача –Стояно Є.Л., по дов.

                        Богатирьов О.М., по дов.

Від відповідача  –Гавриленко А.І., по дов.

                              Багулова Г.М., по дов.

Від третьої особи  –Маклакова Н.В., по дов.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю „Скат”, м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 13.04.2007р.           

по справі № 5/49-07-865

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Енерго-ПРЗ”, м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Скат”, м. Одеса

про стягнення 13 906 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Скат”, м. Одеса

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Комунальне підприємство „Дирекція єдиного замовника „Вузівське”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Енерго-ПРЗ”, м. Одеса

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Судовою колегією апеляційної інстанції в судовому засіданні 12.06.2007р. розглянуті клопотання Апелянта – ТОВ „Скат”, - які останнім були подані до канцелярії суду 06.06.2007 р.  після винесення 22.05.2007 р. ухвали про відкладення розгляду справи за апеляційною скаргою ТОВ „Скат” на 12.06.2007р. для надання сторонами і третьою особою додаткових документів.

Клопотання ТОВ „Скат” про фіксування судового процесу технічними засобами було задоволене  і фіксування судового процесу після продовження розгляду справи здійснювалось технічними засобами.

Клопотання Апелянта (відповідача) про забезпечення доказів по справі шляхом поставлення питань до третьої особи і позивача по справі судовою колегією відхилено, оскільки представник ТОВ „Скат” (відповідача - апелянта) міг отримати відповідь на ці питання безпосередньо від ДЕЗ „Вузівське” і ТОВ „Енерго-ПРЗ” до подачі останнім позову до суду і у процесі розгляду справи в суді.

Крім того, згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Такі докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У січні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Енерго-ПРЗ” (далі - Позивач)  звернулось  у господарський суд Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Скат” (далі - Відповідач) з позовною заявою про стягнення з останнього 13 906 грн., що складають заборгованість за одержану теплову енергію в сумі 6 161,24 грн. і 7 455,10 грн. пені за прострочку платежу відповідно до пункту 7.2.3 договору № 23 від 01.10.2005 р., укладеного між сторонами на постачання теплової енергії на будинки № 18 і № 14/1 по вул. Топольовій у м. Одесі.

У відзиві на позов відповідач вважає його необґрунтованим, заперечує проти заявлених вимог, посилаючись на необгрунтованість позовних вимог.

У процесі розгляду справи відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Скат” –звернулося до суду з зустрічною позовною заявою до позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Енерго-ПРЗ” - про визнання договору № 23 від 01.10.2005 р. на постачання теплової енергії на житлові будинки № 18 і № 14/1 по вул. Топольовій у м. Одесі недійсним.

Позивач у відзиві на зустрічну позовну заяву  з доводами відповідача не згоден та просив залишити зустрічну позовну заяву без задоволення, посилаючись на те, що в договірних взаєминах між позивачем і відповідачем існує тільки основний договір № 23 укладений 01.10.2005 р. Відповідно до зазначеного договору, теплопостачальна організація –позивач повністю й належним чинои виконувала умови договору, забезпечивши теплом житлові будинки № 18 і № 14/1 по вул. Топольовій у м. Одесі в опалювальний період 2005-2006 р.  

Рішенням місцевого господарського суду від 13.04.2007 року, повний текст якого підписаний 27.04.2007 р., первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Енерго-ПРЗ” задоволено у повному обсязі: з відповідача на користь позивача стягнуто 13 906 грн.боргу та пені, 139,06 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, а у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Скат” відмовлено з огляду на обґрунтованість первісного позову і необґрунтованість зустрічного позову.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду ТОВ „Скат” (відповідач по первісному позову), подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення суду  скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові ТОВ „Енерго-ПРЗ” відмовити та задовольнити його зустрічний позов, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін та третьої особи, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи,  сторонами (позивачем і відповідачем) як по первісному,  так і по зустрічному позовам укладені три договори про постачання теплової енергії в гарячій воді житловим будинкам, розташованим по вул. Топольовій № 14/1 і 18 у м. Одесі. Всі ці договори датовані однією датою –01 жовтня 2005 року, але за різними номерами: № 23 (за таким номером укладено два договори від 01.10.2005 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді на житлові будинки № 18 і № 14/1 за вказаною адресою) і за таким же номером № 23 і датою від 01.10.2005 р. укладено другий договір на постачання теплової енергії в гарячій воді окремо на житловий будинок № 18 по вул. Топольова у м. Одесі, а також укладено  третій договір за номером 34 від 01.10.2005 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді на житловий будинок № 14/1 за вказаною адресою. Зазначення сторонами в укладених договорах за  № 23 і № 34 від 01.10.2005 р. однієї і тієї ж адреси будинку № 14/1 по вул. Топольовій у м. Одесі свідчить про те, що позивачу та відповідачу такий поштовий номер житлового будинку за вказаною адресою був відомий на момент укладення договорів  (будівельний номер цього будинку під № 4).

Всі ці укладені договори на постачання теплової енергії в гарячій воді мають один і той же текст за своїм змістом: предмет договору, умови і порядок постачання теплової енергії, права і обв'язки Споживача (ТОВ „Скат”) і Енергопостачальної компанії (ТОВ „Енерго-ПРЗ”), облік теплової енергії, порядок розрахунків, відповідальність сторін, порядок вирішення спорів, термін дії договорів: з 01.10.2005 р. по 31.12.2006 р., тарифи на послуги: опалення –55, 81 грн. без ПДВ і гаряча вода –40,15 грн. без ПДВ і юридичні адреси сторін по договору.

Умови цих договорів, крім пункту 7.2.3 в частині відповідальності за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію, яким встановлена пеня в розмірі 0, 5 % від простроченої суми оплати за кожен день прострочки, відповідають чинному законодавству, а тому відсутні підстави для визнання недійсним будь-якого з цих договорів у повному обсязі,  про що просить відповідач (Споживач) у зустрічному позові про визнання недійсним договору № 23 від 01.10.2005 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді на житлові будинки № 18 і № 14/1 по вул. Топольовій у м. Одесі.

Пункт 7.2.3 зазначених договорів на постачання теплової енергії в гарячій воді, укладених між сторонами,  яким встановлена відповідальність про сплату пені за прострочку платежу в розмірі 0, 5 % за кожен день прострочки, суперечить ст. 343 Господарського кодексу України і Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, згідно яких платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прочтрочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Таким чином, пункт 7.2.3 вказаних договорів у відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України слід визнати недійсним, але незалежно від цього, оскільки сторонами в договорах передбачена відповідальність за прострочку оплати наданих послуг у вигляді пені, то остання підлягає стягненню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої чинним законодавством, за кожний день прострочки платежу.

Із матеріалів справи вбачається, що Споживач (відповідач) має заборгованість за спожиту теплову енергію у березні 2006 р. у кількості 92 Гкал на суму 6161, 24 грн., що підтверджується актом приймання-передачі робіт (послуг) від 22.05.2006 р. на постачання теплоенергії на житловий будинок      № 14/1 по вул. Топольова у м. Одесі (а.с. 13) і аналізу рахунку по субконто за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2006 р. (а.с. 14, 15, 98). Ці документи підписані керівниками і посадовими особами сторін і скріплені печатками останніх.

На запит суду апеляційної інстанції, чому в акті приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 22.05.2006 р. вказана сума заборгованості за березень 2006 р. –1377, 24 грн. представник позивача (ТОВ „Енерго-ПРЗ”) дав пояснення про помилковість зробленого в акті розрахунку, оскільки згідно укладених договорів з відповідачем від 01.10.2005 р. розрахунки за спожиту теплову енергію повинні здійснюватись по тарифам 55, 81 грн. за один Гкал без ПДВ, а прийнятим рішенням виконкому Одеської міської ради від 25.09.2005 р. № 136 тарифи були встановлені 70, 97 грн. за один Гкал. Зміни щодо встановлених тарифів для розрахунків за спожиту теплову енергію в укладені договори з відповідачем не вносились, тому розрахунки за спожиту теплову енергію у березні 2006 р. при пред'явленні позову про стягнення заборгованості за цей період були здійснені, виходячи із встановлених тарифів у договорах - 55,81 грн. за один Гкал.

Із листа відповідача –ТОВ „Скат” від 03.06.2006 р. № 16, надісланого позивачу –ТОВ „Енерго-ПРЗ”, вбачається, що Споживач (відповідач) підтвердив те, що багатоквартирний житловий будинок № 14/1 по вул. Топольовій у м. Одесі, по якому стягується заборгованість за постачання теплової енергії у березні 2006 р., знаходиться на балансі Одеської міської ради (ДЕЗ „Вузівське”) саме з квітня 2006 р. (а.с. 11).

Це ж підтверджується і документами, наданими  в судовому засіданні апеляційної інстанції третьою особою – ДЕЗ „Вузівське” - на вимогу суду апеляційної інстанції, а саме: авізо № 7 за березень 2006 р. з протоколами руху основних засобів за квітень 2006 р. і відомістю наявності основних засобів на 01.05.2006 р.

На прострочену суму оплати 6 161,24 грн. за отримані послуги у березні 2006 р. позивачем згідно договору нарахована пеня в розмірі 0,5 %, починаючи з березня 2006 р. по грудень 2006 р. в сумі 7 455,10 грн. за кожний день прострочки, яка у повному обсязі стягнута судом першої інстанції в оскаржуваному відповідачем рішенні.

Як було зазначено вище, нарахована сума пені позивачем не відповідає  чинному законодавству. Розрахунок пені на підставі норм чинного законодавства здійсненний судом апеляційної інстанції, про що вказано нижче.

Розрахунок пені з вказаної суми прострочки (6 161,24 грн.) за пред'явлений період здійснений  судом апеляційної інстанції, яка згідно облікової ставки НБУ за пред'явлений період з березня  по 9 червня 2006 р. складає 9,5% річних (подвійна –19 %), а з 10.06.2006 р. по грудень 2006 р. - 8,5% річних (подвійна –17%) і, крім того,  для нарахування пені НБУ встановлено 120%  річних. Отже, сума пені у відсотковому відношенні за прострочку платежу в зазначеній сумі 6 161,24 грн. повинна складати до 09.06.2006 р.  (9,5%  х 2) х 120% : 100 % : 365 = 0, 07 % (за один день у відсотковому відношенні), 6161, 24 грн. : 100 % х 0,07 % = 4, 32 грн. (за один день у  платіжному відношенні ) х 90 днів = 388, 80 грн. (загальна сума пені за 90 днів).

Сума пені за прострочку платежу, починаючи з 10.06.2006 р. по 08.12.2006 р., тобто за 152 дні повинна складати (8, 5 % х 2) х 120 % : 100 % : 365 = 0, 06 % за один день у відсотковому відношенні).

6161, 24 грн. : 100 % х 0, 06 % = 3, 70 грн. (за один день у  платіжному відношенні)

3, 70 грн. х 152 = 562, 40 грн. (загальна сума пені за 152 дні).

Таким чином, загальна сума пені за прострочку платежу за період березень –грудень 2006 р., за  який пред'явлено позивачем, складає 951, 20 грн.

Сума, яка підлягає стягненню з відповідача за вказаний період (заборгованість і пеня) складає 7112, 44 грн. (6 161,24 + 951,20).

Розрахунок пені за прострочку оплати суми 521 грн. по житловому будинку № 18 за період з 18.08.2006 р. по 06.12.2006 р. складає 35, 52 грн. (521 : 100 х 0, 06 = 0, 32 грн. (за один день) х 111). Розрахунок пені 0,06 % у відсотковому відношенні за вказаний період здійсненний вище.

Загальна сума заборгованості разом з пенею, яка підлягає стягненню з відповідача складає 7147, 96 грн. (6 161,24 + 951,20 + 35,52).

В решті первісного позову слід відмовити.

Не приймається до уваги судовою колегією апеляційної інстанції посилання відповідача на авізо № 20 за грудень 200 5 р. про передачу в експлуатацію завершеного будівництва житлового будинку (буд. № 4) по вул. Топольова (поштовий номер 14/1) у м. Одесі з зазначених вище підстав, і, крім того, в цьому авізо зазначено, що цей будинок передається, а не, що він вже переданий ДЕЗ „Вузівське”, а тим паче, що із акту приймання-передачі обліку спожитої теплової енергії від 02.12.2005 р., підписаний керівниками сторін і скріплений печатками останніх (а.с. 100) випливає, що ТОВ „Енерго-ПРЗ” буде поставляти теплову енергію на житловий будинок, будівельний № 4 (поштовий 14/1) по вул. Топольова у м. Одесі, який обслуговує відповідач (ТОВ „Скат”). Тому посилання останнього про передачу цього житлового будинку КП „ДЕЗ „Вузівське” у грудні 2005 року є безпідставними.

У зустрічному позові ТОВ „Скат” слід відмовити, оскільки укладені три договори, як було зазначено вище, за одним змістом і відповідають чинному законодавству на момент їх укладення, крім пункту 7.2.3 щодо встановлення пені 0,5 % за прострочку палтежу.

Суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, визнає недійсними пункти 7.2.3 укладених між сторонами договорів від 01.10.2005 р. за № 23 і № 34 на постачання теплової енергії на житлові будинки № 14/1 і № 18 по вул. Топольовій у м. Одесі як такий, що не відповідає чинному законодавству на момент укладення цих договорів.

Враховуючи викладене і керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105

Господарського процесуального кодексу  України,

апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ „Скат” на рішення господарського суду Одеської області від 13 квітня 2007 р. по справі № 5/49-07-865 задовольнити частково.

Зазначене рішення господарського суду змінити.

Позов ТОВ „Енерго-ПРЗ” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Скат” (м. Одеса, вул. Промислова, 31, код 32894801, п/р 26000008236001 в АКБ „Імексбанк”, МФО 388584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Енерго-ПРЗ” (м. Одеса, вул. Багрицького, 5/7, код 31431701, п/р 2600532008 у другій ОФ „Укргазбанку”, МФО 328588) 6 161 /шість тисяч сто шістьдесят одну/ грн. 72 коп. заборгованості, 986 /дев'ятьсот вісімдесят шість/ грн. 72 коп. пені, 71 /січмдесят одну/ грн. 48 коп. держмита і 118 /сто вісімнадцять/ грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

В решті первісного позову відмовити.

У зустрічному позові ТОВ „Скат” відмовити.

Визнати недійсним пункт 7.2.3 договорів № 23 і № 34 від 01 жовтня 2005р. на постачання пелової енергії у гарячій воді, укладеними між ТОВ „Енерго-ПРЗ” і ТОВ „Скат” в частині встановлення пені в розмірі 0,5 % за кожний день прострочки оплати послуг.

Видачу наказу доручити господарському суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дні її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.          

Головуючий суддя:                                                            В.М. Тофан

Судді:                                                                               О.О.Журавльов                                                                                                                                  

                                                                                          М.В. Михайлов