Постанова

від 18.09.2007 по справі 5/49-07-865

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/49-07-865

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

18 вересня 2007 р.                                                                                   № 5/49-07-865  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючий суддяМуравйов О.В.

суддіПолянський А.Г.

Фролова Г.М.

розглянувши

касаційну скаргуТОВ "Скат"

на  постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2007 р.

у справі№ 5/49-07-865 господарського суду Одеської області

за позовом ТОВ "Енерго-ПРЗ"

доТОВ "Скат"

простягнення  13 906 грн.

та за зустрічним позовом

ТОВ "Скат"

доТОВ "Енерго-ПРЗ"

третя особаКомунальне підприємство "Дирекція єдиного замовника "Вузівське"

провизнання договору недійсним

За участю представників сторін:

позивач –Богатирьов О.М. дов. № 598 від 14.09.2007 р.,

відповідач –Гавриленко А.І. дов. № 1 від 11.01.2007 р.,

третья особа  - не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.04.2006 р. (суддя Могил С.К.) первісний позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Скат" на користь ТОВ "Енерго-ПРЗ" 13 906 грн. боргу та пені; 139,06 грн. державного мита; 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2007 р. (судді: Тофан В.М., Журавльов О.О., Михайлов М.В.)  рішення Господарського суду Одеської області від 13.04.2006 р. змінено. Позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Скат" на користь ТОВ "Енерго-ПРЗ" 6 161,72 грн. заборгованості, 986,72 грн. пені, 71,48 грн. держмита і 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті первісного позову відмовлено. У зустрічному позові відмовлено. Визнано недійсним пункт 7.2.3 договорів № 23 і № 34 від 01 жовтня 2005 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладеними між ТОВ "Енерго-ПРЗ"  та ТОВ "Скат" в частині встановлення пені в розмірі 0,5 % за кожен день прострочи оплати послуг.

    Не погоджуючись з рішенням та постановою, ТОВ "Скат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, в позові відмовити та задовольнити зустрічний позов, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

   Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.   

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Енерго-ПРЗ" звернулось до ТОВ "Скат" з позовом про стягнення 13 906 грн., що складають заборгованість за одержану теплову енергію в сумі 6 161,24 грн. і 7 455,10 грн. пені за прострочку платежу відповідно до пункту 7.2.3 договору № 23 від 01.10.2005 р., укладеного між сторонами на постачання теплової енергії на будинки № 18 і № 14/1 по вул. Топольовій у м. Одесі.

      ТОВ "Скат" звернулося до суду з зустрічною позовною заявою до позивача про визнання недійсним договору № 23 від 01.10.2005 р. на постачання теплової енергії на житлові будинки № 18 і № 14/1 по вул. Топольовій у м. Одесі.

Апеляційним господарським судом було встановлено, що  сторонами було укладено три договори про постачання теплової енергії в гарячій воді житловим будинкам, розташованим по вул. Топольовій № 14/1 і № 18 у м. Одесі. Договори датовані однією датою –01.10.2005 року, але за різними номерами: № 23 (за таким номером укладено два договори від 01.10.2005 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді на житлові будинки № 18 і № 14/1) і за таким же номером № 23 і датою від 01.10.2005 р. укладено другий договір на постачання теплової енергії в гарячій воді окремо на житловий будинок № 18 по вул. Топольова у м. Одесі, а також укладено  третій договір за номером 34 від 01.10.2005 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді на житловий будинок № 14/1 за вказаною адресою.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що ТОВ "Скат" мало заборгованість за спожиту теплову енергію у березні 2006 р. у кількості 92 Гкал на суму 6 161, 24 грн., що підтверджено актом приймання-передачі робіт (послуг) від 22.05.2006 р. на постачання теплоенергії на житловий будинок      № 14/1 по вул. Топольова у м. Одесі та аналізу рахунку по субконто за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2006 р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Із листа ТОВ "Скат" від 03.06.2006 р. № 16, надісланого позивачу, вбачається, що багатоквартирний житловий будинок № 14/1 по вул. Топольовій у м. Одесі, по якому стягується заборгованість за постачання теплової енергії у березні 2006 р. знаходиться на балансі Одеської міської ради (ДЕЗ "Вузівське") з квітня 2006 р.

Також вказане підтверджено авізо № 7 за березень 2006 р. з протоколами руху основних засобів за квітень 2006 р. і відомістю наявності основних засобів на 01.05.2006 р.

Відповідно до п. 7.2.3. зазначених вище договорів, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня в розмірі 0,5 % від простроченої суми оплати за кожен день прострочки.

Згідно ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки вказаний пункт 7.2.3. договорів не відповідає вимогам ст. 343 ГК України, апеляційний господарський суд правомірно визнав його недійсним, враховуючи вимоги п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Разом з цим, приймаючи рішення про задоволення первісного позову місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості позовних вимог в тому числі і в частині стягнення пені починаючи з березня 2006 р. по грудень 2006 р. в сумі 7 455,10 грн. відповідно до вимог п. 7.2.3. договорів.

Відповідно до вимог ст. 343 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" апеляційним господарським судом було здійснено розрахунок пені за спірний період, яка склала 951,20 грн.

За таких обставин, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним  чином  проаналізував відносини сторін.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою представників сторін оголошена  вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скат" залишити  без задоволення.

   Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2007 року у справі № 5/49-07-865 залишити без змін.

 Поновити виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2007 року у справі № 5/49-07-865.

Головуючий    суддя                                                                   Муравйов О.В.

Судді                                                                                             Полянський А.Г.

                                                                                                      Фролова Г.М.