Рішення

від 14.12.2017 по справі 911/3105/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р. Справа № 911/3105/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Громадської організації Садове товариство Сонячний

та за позовом Садівницького товариства Меркурій

до Садівницького товариства Мічурінець

про визнання права власності

секретар судового засідання: Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача 1: ОСОБА_1 (керівник);

від позивача 2: ОСОБА_2 (довіреність № 4 від 29.07.2017 р.); ОСОБА_3 (довіреність № 3 від 29.07.2017 р.);

від відповідача: ОСОБА_4 (керівник), ОСОБА_5 (ордер КС № 102285 від 13.11.2017 р.).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернулись Громадська організація Садове товариство Сонячний (далі - ГО СТ Сонячний , позивач 1) та Садівницьке товариство Меркурій (далі - СТ Меркурій , позивач 2) з позовом до Садівницького товариства Мічурінець (далі - СТ Мічурінець , відповідач) про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що наприкінці 1995 року за кошти членів, що входять до громадської організації Садове товариство Сонячний , а також дольової участі членів Садівницького товариства Меркурій було придбано, встановлено та налагоджено роботу комплектної трансформаторної підстанції КТП-100/10/0,4 (250 кВа) для електропостачання садових будинків, яка розташована на земельній ділянці, що належить на праві колективної власності позивачу 1. Відповідач СТ Мічурінець не визнає їх права часткової власності на зазначену трансформаторну підстанцію та, користуючись тим, що саме відповідачем був укладений з АЕК Київобленерго договір про постачання електричної енергії, зупиняє електропостачання власникам садових будинків, що входять до товариств позивача 1 та позивача 2, перешкоджає доступу до комплектної трансформаторної підстанції, тобто обмежує позивачів у використанні належного їм майна.

З огляду на викладене, позивачі просили суд визнати за кожним із них право власності на частку комплектної трансформаторної підстанції КТП-100/10/0,4 (250 кВа), яка розташована на земельній ділянці площею 0,40 га в селі Новосілки Макарівського району Київської області, що належить на праві колективної власності позивачу 1.

Ухвалою господарського суду від 23.10.2017 р. було порушено провадження у даній справі і розгляд справи призначено на 13.11.2017 р.

Розгляд справи відкладався.

13.11.2017 р. до господарського суду Київської області від представника позивача 1 надійшло клопотання б/н від 13.11.2017 р. (вх. № 23902/17 від 13.11.2017 р.) про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, копії протоколу № 1 від 07.10.2014 р., копії статуту та копії протоколу загальних зборів СТ Сонячний від 28.06.2015 р.

13.11.2017 р. до господарського суду Київської області від представника позивача 2 надійшло клопотання б/н від 13.11.2017 р. (вх. № 23903/17 від 13.11.2017 р.) про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, копії статуту, копії свідоцтва про державну реєстрацію СТ Меркурій , копії довідки № 671/99 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, копії протоколу № 1 від 07.06.2014 р., копії акту № 23 від 05.04.2016 р. та пояснювальної записки від 13.11.2017 р.

13.11.2017 р. до господарського суду Київської області представником відповідача було подано відзив б/н від 13.11.2017 р. (вх. № 23916/17 від 13.11.2017 р.), за змістом якого відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 13.11.2017 р. представники позивачів 1 та 2 позовні вимоги підтримували; представники відповідача проти позову заперечували. Окрім того, представник відповідача зазначив, що даний спір не є підвідомчим господарському суду, оскільки трансформаторна підстанція будувалася за кошти фізичних осіб.

28.11.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача 2 надійшло клопотання б/н від 28.11.2017 р. (вх. № 25273/17 від 28.11.2017 р.) про ознайомлення з матеріалами справи.

29.11.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача 1 надійшло клопотання б/н від 29.11.2017 р. (вх. № 25481/17 від 29.11.2017 р.), за змістом якого позивач 1 просить суд виправити допущену описку в прохальній частині позовної заяви, а саме - замість « (одну цілу три десятих)» вказати « (одну третину)» .

29.11.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача 1 надійшло клопотання № 24 від 29.11.2017 р. (вх. № 25482/17 від 29.11.2017 р.) про долучення документів до матеріалів справи, а саме - пояснень № 23 від 29.11.2017 р., копії протоколів № 18 від 11.01.1988 р. та № 1 від 26.11.2017 р., копії наряду на відключення за несплату від 13.11.2017 р. та копії рішення господарського суду Київської області № 911/1731/17 від 06.09.2017 р.

01.12.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача 2 надійшло клопотання б/н від 01.12.2017 р. (вх. № 25679/17 від 01.12.2017 р.) про долучення письмових пояснень по справі.

13.12.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача 1 надійшло клопотання № 25 від 13.12.2017 р. (вх. № 26768/17 від 13.12.2017 р.) про долучення письмових доказів до матеріалів справи, а саме - копій договору поставки від 25.04.1996 р., квитанції до приходного касового ордеру № 57 від 07.05.1996 р. та однолінійної схеми електропостачання.

14.12.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача 1 подано клопотання б/н від 14.12.2017 р. (вх. № 26888/17 від 14.12.2017 р.) про долучення документів до матеріалів справи, а саме - копії листа НПП Енергія про погодження продажу КТП голові СТ Сонячний ОСОБА_1

14.12.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача подано відзив б/н від 14.12.2017 р. (вх. № 26891/17 від 14.12.2017 р.) на позовну заяву, за змістом якого відповідач, заперечуючи проти позову, в якості доказів, на підставі яких спірне майно перебуває на балансі СТ Мічурінець , надає копії кошторису СТ Перлина та протоколи зборів за 1998 та 1999 р.р., а також зазначає про те, що спірне майно перебуває на балансі відповідача також і на підставі договору № 176А на користування електричною енергією від 14.09.1998 р., укладеного між Макарівським РЕМ та СТ Мічурінець , який на даний час є чинним та у встановленому порядку не визнаний недійсним.

У судовому засіданні 14.12.2017 р. представники позивачів позовні вимоги підтримували, представники відповідача проти позову заперечували.

У судовому засіданні 14.12.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Макарівської районної ради народних депутатів від 26.04.1988 р. № 84 було затверджено проекти організації і забудови колективних садів, зокрема, об'єднаного садового товариства Перлина в с. Новосілки, до складу якого входили, серед інших, садове товариство Мічурінець в кількості 42 ділянки на площі 3,0 га (відповідач), садове товариство Меркурій в кількості 56 ділянок на площі 4,0 га (позивач 2), та садове товариство Сонячний в кількості 84 ділянок на площі 6,0 га (позивач 1).

Так, садове товариство Сонячний було створено з працівників Інституту проблем міцності АН УРСР, садове товариство Меркурій - з працівників Українського науково-дослідного інституту торгівлі і громадського харчування, а садове товариство Мічурінець - з працівників Вищого ракетного інженерного училища ім. С.М. Кірова, які й отримали дачні ділянки в с. Новосілки Макарівського району Київської області.

Рішенням Новосілківської ради народних депутатів Макарівського району Київської області Про приватизацію земель садівницького товариства Сонячний ІПМ НАН України № 8 від 30.09.1994 р. було надано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки громадянам України - членам садового товариства Сонячний ІПМ НАН України площею 6 га, яка фактично використовується садівницьким товариством і його членами.

На підставі вказаного рішення садівничому товариству Сонячний було видано Державний акт від 11.09.1995 р. на право колективної власності на землю площею 1,12 га для загального користування (акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 169).

Зазначена обставина встановлена рішенням господарського суду Київської області від 06.09.2017 р. у справі № 911/1731/17 і в силу приписів ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доведенню у даній справі (копію Державного акту серії КВ від 11.09.1995 р. на право колективної власності долучено до матеріалів справи).

Поряд з цим, як зазначено у позові, наприкінці 1995 року за кошти членів, що входять до громадської організації Садове товариство Сонячний , а також членів Садівницького товариства Меркурій було придбано, встановлено та налагоджено роботу комплектної трансформаторної підстанції КТП-100/10/0,4 (250 кВа) для електропостачання садових будинків, яка розташована на земельній ділянці, що належить на праві колективної власності позивачу 1, що підтверджується довідкою № 016/17 від 30.05.2017 р. інженера з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_6 (кваліфікаційний сертифікат серії АЕ № 001056), копію якої долучено до матеріалів справи (оригінал оглянуто судом).

До матеріалів справи надано звіт про оцінку майна - комплектної трансформаторної підстанції КТП-100/10/0,4 (250 кВа) від 07.04.2017 р., складений оцінювачем ОСОБА_7 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 658/15 від 19.08.2015 р., виданий Фондом державного майна України), відповідно до якого ринкова вартість спірного майна становить 12066,04 грн.

Позивачі зазначають, що СТ Мічурінець не визнає їх права часткової власності на зазначену трансформаторну підстанцію та, користуючись тим, що саме відповідачем був укладений з АЕК Київобленерго договір про постачання електричної енергії, зупиняє електропостачання власникам садових будинків, що входять до товариств позивача 1 та позивача 2, перешкоджає доступу до комплектної трансформаторної підстанції (далі - КТП), тобто обмежує позивачів як співвласників спірного майна у реалізації повного обсягу їх правомочностей щодо нього.

З огляду на викладене, позивачі просили суд, з урахуванням заяви про виправлення описки в прохальній частині позовної заяви, визнати за позивачем 1 право власності на 1/3 (одну третину) комплектної трансформаторної підстанції КТП-100/10/0,4 (250 кВа), яка розташована на земельній ділянці площею 0,40 га в селі Новосілки Макарівського району Київської області, що належить на праві колективної власності позивачу 1, а також визнати за позивачем 2 право власності на 1/3 (одну третину) комплектної трансформаторної підстанції КТП-100/10/0,4 (250 кВа), що розташована в селі Новосілки Макарівського району Київської області.

Дослідивши позиції учасників процесу, вивчивши подані до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог позивачів у даній справі, виходячи з такого.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., зокрема, в ст. 1 Першого протоколу до неї (ратифіковано Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР), яка є складовою правової системи відповідно до ст. 9 Конституції України, а також у вітчизняному законодавстві.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого, є визнання права (ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України).

Поряд з цим, згідно зі ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Об'єктами права власності є будь-які речі (майно). Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України).

Згідно зі ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України).

Як зазначено у статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Водночас, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 334 ЦК України).

Також слід відзначити, що згідно з ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

За приписами статті 355 того ж Кодексу майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна (ч.ч. 1, 2 статті 357 ЦК України).

Здійснення права спільної часткової власності регламентоване статтею 358 ЦК України, за якою право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності у разі, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами.

Як зазначено в п. 1 Інформаційного листа ВГСУ від 20.04.2015 р. № 01-06/631/15 Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів , за змістом статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2014 року у справі № 5011-74/9393-2012.

Як слідує з позову та наданих позивачами пояснень, фінансування придбання трансформаторної підстанції здійснювалося членами ГО СТ Сонячний згідно зі списком, що містить власноручні підписи вказаних осіб, копію якого долучено до матеріалів справи (оригінал оглянуто судом), а також членами СТ Меркурій згідно зі списком, що містить власноручні підписи вказаних осіб, копію якого долучено до матеріалів справи (оригінал оглянуто судом).

Позивачі наполягають на тому, що комплектна трансформаторна підстанція є спільною власністю садових товариств - сторін даної справи.

Водночас, позивачі наголошують на тому, що за домовленістю всіх трьох співвласників у 1998 році сторони визначили балансоутримувачем спірного майна відповідача та доручили йому укладення з АЕК Київобленерго договору № 176А від 14.09.1998 р. (копію долучено до матеріалів справи), а також збирання коштів на оплату електроенергії з членів садівницьких товариств та здійснення розрахунків з постачальником електричної енергії.

Слід зазначити, що документальних доказів на підтвердження визначення балансоутримувачем спірного майна СТ Мічурінець до матеріалів справи не надано.

Натомість, позивачем 1 до матеріалів справи надані докази придбання ОСОБА_1, який є головою СТ Сонячний , у ТОВ НВП ЕНЕРГІЯ (код ЄДРПОУ 21478496) комплектної трансформаторної підстанції, а саме - договір поставки від 25.04.1996 р. та квитанцію до прибуткового касового ордера № 57 від 07.05.1996 р. за договором поставки від 25.04.1996 р. на суму 8950,00 грн., копії яких долучено до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом), а також лист ТОВ НВП ЕНЕРГІЯ № 23/03-96 від 11.03.1996 р., адресований голові СТ Сонячний ОСОБА_1, в якому йдеться про погодження продажу садовому товариству Сонячний трансформаторної підстанції.

Згідно з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що матеріалами справи доведено придбання головою садового товариства Сонячний ОСОБА_1 на кошти садових товариств, зокрема, СТ Сонячний та СТ Меркурій , комплектної трансформаторної підстанції КТП-100/10/0,4 (250 кВа), яка була встановлена на земельній ділянці, що належить на праві колективної власності садовому товариству Сонячний .

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав про те, що оскільки фінансування придбання спірного майна здійснювалося фізичними особами - членами садівничих товариств, то позивачами за даним позовом мали б виступати саме ці фізичні особи, а відтак спір не підлягає вирішенню в господарському суді.

Зазначені посилання відповідача відхиляються судом, зокрема, з огляду на те, що згідно з наданою до матеріалів справи копією протоколу № 18 розширеного засідання профспілкового комітету Інституту проблем міцності АН УРСР від 11.01.1988 р., садівницьке товариство Сонячний створювалося шляхом затвердження списку осіб, рекомендованих до вступу в СТ Сонячний .

Тобто здійснення садівництва фізичними особами - працівниками Інституту передбачалося саме шляхом участі в СТ Сонячний .

У подальшому, як вбачається з протоколу № 1 установчих зборів засновників громадської організації Садове товариство Сонячний від 07.10.2014 р., члени садового товариства Сонячний вирішили об'єднатися в громадську організацію Садове товариство Сонячний , яка згідно зі Статутом є добровільною незалежною, неприбутковою організацією, що створена з метою сприяння її членам у вирішенні соціально-побутових питань, веденні садівництва, городництва, задоволення та захисту соціальних, економічних, правових та інших інтересів її членів.

Що ж до СТ Меркурій , то згідно зі Статутом останнього, садівницьке товариство Меркурій є добровільним об'єднанням громадян, основним завданням якого є організація колективного саду, використання його членами виділених ділянок для вирощування фруктів, ягід, овочів та іншої сільськогосподарської продукції, створення умов для оздоровлення та відпочинку членів товариства та їх родин.

Слід зазначити, що відповідно до приписів чинного законодавства місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до абз. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 4-1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю); 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам встановлено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на викладене та враховуючи обставини справи, суд доходить висновку, що як за суб'єктним складом, так і за характером правовідносин, спір у даній справі є підвідомчим господарському суду і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Також судом залишається поза увагою посилання відповідача на те, що встановлення КТП відбувалося у 1996 році, в той час як юридичну особу позивача 1 ГО СТ Сонячний було створено лише у 2014 році, що, на думку відповідача, унеможливлює визнання за позивачем 1 права на частку в трансформаторній підстанції, оскільки з матеріалів справи слідує, що члени садового товариства Сонячний , створеного в Інституті проблем міцності АН УРСР у 1988 році, у подальшому, в передбачений законодавством спосіб, об'єдналися в громадську організацію Садове товариство Сонячний , яка і виступає позивачем 1 у даній справі.

Окрім того, слід зазначити, що відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилався на те, що СТ Мічурінець не позиціонує себе як власника спірної КТП, а є лише її балансоутримувачем.

Проте, до матеріалів справи відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставин та підстав вважати СТ Мічурінець балансоутримувачем спірного майна не надано.

Натомість, у засіданні суду представники відповідача зазначали про те, що СТ Мічурінець є балансоутримувачем трансформаторної підстанції на підставі договору № 176А від 14.09.1998 р. про постачання електричної енергії, укладеного з АЕК Київобленерго .

Зазначені посилання оцінюються судом критично з огляду на їх необґрунтованість, безпідставність та помилковість, оскільки договір про постачання електричної енергії жодним чином не може підтверджувати обставини та підстави прийняття товариством на баланс спірного майна.

Також відповідач у відзиві від 14.12.2017 р. в якості доказів, на підставі яких спірне майно перебуває на балансі СТ Мічурінець , посилався на копії кошторису СТ Перлина та протоколи зборів за 1998 та 1999 р.р., з яких, однак, так само не вбачається підстав для прийняття спірного майна на баланс відповідача.

Водночас, судом залишається поза увагою і наданий позивачами до матеріалів справи акт від 10.12.2015 р. про визнання спільною власністю трансформаторної підстанції № 23, в якому зазначено, що трансформаторна підстанція № 23, що розташована на земельній ділянці позивача, та знаходиться у Макарівському районі Київської області в с. Новосілки, як цілісний майновий комплекс, є спільною власністю садоводів СТ Меркурій , ГО СТ Сонячний та СТ Мічурінець , оскільки вказаний акт підписаний лише з боку позивачів, підпис від відповідача СТ Мічурінець відсутній.

Поряд з цим, судом враховані посилання позивачів на те, що невизнання за ними права власності в частинах на спірне майно унеможливлює укладення договорів з ПрАТ Київобленерго на постачання електричної енергії до домогосподарств, власники яких є членами садівничих товариств позивачів 1 та 2, що, в свою чергу, призводить до відключення садових будинків від електропостачання та, відповідно, порушення прав членів садівницьких товариств.

За таких обставин, проаналізувавши всі надані до справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі у повному обсязі та визнання за кожним із позивачів права власності на частку в майні комплектної трансформаторної підстанції КТП-100/10/0,4 (250 кВа), яка розташована на земельній ділянці площею 0,40 га в селі Новосілки Макарівського району Київської області, що належить на праві колективної власності Громадській організації Садове товариство Сонячний , а саме - на 1/3 (одну третину).

Решта доводів сторін, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів, а також наданих представниками учасників процесу усних пояснень, були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати за Громадською організацією Садове товариство Сонячний (08070, Київська обл., Макарівський р-н, с. Новосілки, вул. Кучеренка, 43, код 39541881) право власності на 1/3 (одну третину) комплектної трансформаторної підстанції КТП-100/10/0,4 (250 кВа), яка розташована на земельній ділянці площею 0,40 га в селі Новосілки Макарівського району Київської області, що належить на праві колективної власності Громадській організації Садове товариство Сонячний .

3. Визнати за Садівницьким товариством Меркурій (08070, Київська обл., Макарівський р-н, с. Новосілки, код 25690106) право власності на 1/3 (одну третину) комплектної трансформаторної підстанції КТП-100/10/0,4 (250 кВа), яка розташована на земельній ділянці площею 0,40 га в селі Новосілки Макарівського району Київської області, що належить на праві колективної власності Громадській організації Садове товариство Сонячний .

4. Стягнути з Садівницького товариства Мічурінець (08070, Київська обл., Макарівський р-н, с. Новосілки, код 36879939) на користь Громадської організації Садове товариство Сонячний (08070, Київська обл., Макарівський р-н, с. Новосілки, вул. Кучеренка, 43, код 39541881) 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

5. Стягнути з Садівницького товариства Мічурінець (08070, Київська обл., Макарівський р-н, с. Новосілки, код 36879939) на користь Садівницького товариства Меркурій (08070, Київська обл., Макарівський р-н, с. Новосілки, код 25690106) 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Повне рішення підписане 26.12.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна