Ухвала

від 19.12.2017 по справі 752/6256/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 19 грудня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року,

за участі: прокурора представника ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого СУ ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , яке погоджене із прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , та накладено у кримінальному провадженні № 12017100000000584 арешт на майно вилучене під час обшуку автомобіля FordTransit Dд.н.з НОМЕР_1 , а саме: ключі в кількості 3 шт. із сигналізацією, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , зареєстрованого за ОСОБА_6 та зазначений автомобіль номер шасі НОМЕР_3 .

Обґрунтовуючи рішення, слідчий суддя зазначив, що є достатні підстави вважати, що речі та документи, про які йде мова в клопотанні, мають значення для досудового розслідування та можуть бути доказами під час судового розгляду.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року та зобов`язати слідчого ОСОБА_9 чи іншу службову особу, у проваджені якої перебуває кримінальне провадження, повернути володільцю ОСОБА_6 вищезазначений автомобіль, вилучений в ході обшуку.

Автор апеляційної скарги вважає оскаржувану ухвалу незаконною.

Зазначає, що постанова про визнання вилученого майна в якості речового доказу не винесена. Крім того, ні в клопотанні слідчого, ні в матеріалах провадження, доданих до клопотання, ні в ухвалі слідчого судді, не міститься аргументованих даних щодо розміру шкоди, завданої злочином.

Як стверджує представник, позбавлення ОСОБА_6 автомобіля є порушенням його невід`ємних конституційних прав, що є не розумним і співмірним обмеженням права власності завданням кримінального провадження.

Також наголошується в апеляційній скарзі і на тому, що в рамках даного кримінального провадження жодній особі про підозру не повідомлено.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її в повному обсязі, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляючи ухвалу має зазначити перелік майна, яке підлягає арешту.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчим суддею та прокурором дотримано не було.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 08 квітня 2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12016100000000534, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідування попередньо встановлено, що службові особи ДП «Укрспирт» за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «Сєн», код ЄДРПОУ 38053394, ТОВ «Грейн-Юкрейн» код ЄДРПОУ 38648484 та ТОВ «АгроБіз» код ЄДРПОУ 40394498, розтратили грошові кошти ДП «Укрспирт» у сумі понад 2 000 000 грн.

Також, у ході проведення досудового розслідування встановлено, що фальсифікована алкогольна продукція на території міста Києва, яка виробляється на потужностях ДП «Укрспирт» зберігається, реалізується та збувається у ангарних приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 4.

31 листопада 2017 року Голосіївським районним судом м. Києва було винесено ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку FordTransit D д.н.з. НОМЕР_1 , з метою відшукання і вилучення підроблених марок акцизного збору України, лікеро-горілчаної продукції, виготовленої з використанням підроблених марок акцизного збору, наклейок, медичного спирту, етикеток з позначенням бренду виробника даної продукції, обладнання чи устаткування для виробництва, підготування до виробництва, розливу, фасування горілчаної продукції, медичного спирту, порожньої тари для розливу фальсифікованої продукції, сировини - спирту.

03 листопада 2017 року на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києві було проведено обшук автомобіля Ford Transit D д.н.з. НОМЕР_1 , під час обшуку якого було вилучено ключі в кількості 3 шт. із сигналізацією, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , зареєстрованого за ОСОБА_6 та автомобіль FordTransit D д.н.з. НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_3 .

06 листопада 2017 року слідчий СУ ГУ НП у місті Києві ОСОБА_8 , за погодженням прокурора у кримінальному провадженні прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене під час обшуку автомобіля Ford Transit D д.н.з. НОМЕР_1 , а саме на ключі в кількості 3 шт. із сигналізацією, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , зареєстрованого за ОСОБА_6 та автомобіль FordTransit D д.н.з. НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_3 .

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року зазначене клопотання задоволено.

Разом з тим, дослідивши обставини кримінального провадження, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дійшов до помилкового висновку про необхідність в накладенні арешту на вищевказаний автомобіль, який на праві власності належить ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

При цьому слідчий суддя вказаної норми закону не дотримався, оскільки власнику майна ОСОБА_6 в кримінальному провадженні № 12016100000000534 станом на даний час не повідомлено про підозру, при цьому підстав, передбачених ч. 5 ст. 170 КПК України за матеріалами судового провадження не вбачається.

Окрім цього, посилання слідчого судді на ту обставину, що є достатні підстави вважати, що речі та документи, про які йде мова в клопотанні, мають значення для досудового розслідування та можуть бути доказами під час судового розгляду, також не містить під собою правового підґрунтя, тому як дане твердження належним чином необґрунтовано та невмотивоване, а є тільки звичайним посиланням на відповідну норму кримінального процесуального закону.

Крім того, як вбачається з матеріалів провадження, старший слідчий ОСОБА_8 звертаючись до суду з клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.

Разом з цим, з огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, який передбачає, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, то на переконання колегії суддів слідчий, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження речового доказу, першочергово має визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій має зазначити підстави визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте таких дій слідчим вчинено не було, з врахуванням відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.

Враховуючи викладене, слідчим суддею не дано належну оцінку тому, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

За таких обставин, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника власника майна необхідно задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені клопотання слідчого про арешт майна, оскільки воно внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який, за викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 08 листопада 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого СУ ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , яке погоджене із прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , та накладено арешт на майно вилучене під час обшуку автомобіля Ford TransitD д.н.з НОМЕР_1 , а саме: ключі в кількості 3 шт. із сигналізацією, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , зареєстрованого за ОСОБА_6 та зазначений автомобіль номер шасі НОМЕР_3 , - скасувати, та частково задовольнити апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_6 .

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого СУ ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , яке погоджене із прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , про накладення арешту на майно вилучене під час обшуку автомобіля Ford Transit Dд.н.з НОМЕР_1 , а саме: ключі в кількості 3 шт. із сигналізацією, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , зареєстрованого за ОСОБА_6 та зазначений автомобіль номер шасі НОМЕР_3 , відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/796/5854/2017 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1