Постанова

від 11.06.2018 по справі 752/6256/17

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/6256/17

Провадження №: 1-кс/752/4375/18

У Х В А Л А

11.06.2018 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 , розглянувши в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва клопотання ОСОБА_3 щодо скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12016100000000534, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про скасування арешту майна у порядку ст. 174 КПК України, в обґрунтування своїх вимог зазначив наступне.

У провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції міста Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.04.2016 року за № 12016100000000534, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 КК України.

06 квітня 2017 року під час проведення обшуку, за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 8, було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «НТС» ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , у якому наявна сім-картка «МТС»; ноутбук марки «Toshiba» № Y7026592W із зарядним пристроєм; ноутбук марки «Apple» № DX1QG010GKSV; ноутбук марки «Dell», червоного кольору, серійний номер 6TN8H524; ноутбук марки «НР» № CND7460H8С; ноутбук марки «Asus» № AR5B95 із зарядним пристроєм; ноутбук «Dell» №4YCGFR1; ноутбук марки «НР» № CNF80337DD; ноутбук «Dell» №XF6C6; ноутбук чорного кольору без розпізнавальних номерів та знаків; 4(чотири) системних блоки без розпізнавальних номерів та знаків.

В подальшому, 07 квітня 2017 року старший слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції міста Києва ОСОБА_5 , звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна, вилученого під час проведення обшуку, за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 8, а саме: мобільний телефон марки «НТС» ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , у якому наявна сім-картка «МТС»; ноутбук марки «Toshiba» № Y7026592W із зарядним пристроєм; ноутбук марки «Apple» № DX1QG010GKSV; ноутбук марки «Dell», червоного кольору, серійний номер 6TN8H524; ноутбук марки «НР» № CND7460H8С; ноутбук марки «Asus» № AR5B95 із зарядним пристроєм; ноутбук «Dell» № 4YCGFR1; ноутбук марки «НР» № CNF80337DD; ноутбук «Dell» № XF6C6; ноутбук чорного кольору без розпізнавальних номерів та знаків; 4 (чотири) системних блоки без розпізнавальних номерів та знаків; аркуші паперу схожі на грошові кошти в сумі 292 000 гривень та 36 401 доларів США, серед іншого мотивуючи необхідність проведення досліджень носіїв інформації.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року у справі № 752/6256/17 було накладено арешт на мобільний телефон марки «НТС» ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , у якому наявна сім-картка «МТС»; ноутбук марки «Toshiba» № Y7026592W із зарядним пристроєм; ноутбук марки «Apple» № DX1QG010GKSV; ноутбук марки «Dell», червоного кольору, серійний номер 6TN8H524; ноутбук марки «НР» № CND7460H8С; ноутбук марки «Asus» № AR5B95 із зарядним пристроєм; ноутбук «Dell» № 4YCGFR1; ноутбук марки «НР» № CNF80337DD; ноутбук «Dell» № XF6C6; ноутбук чорного кольору без розпізнавальних номерів та знаків; 4 (чотири) системних блоки без розпізнавальних номерів та знаків.

Заявник у клопотанні зазначає, що органом досудового розслідування безпідставно утримується належне йому на праві приватної власності майно, що в даному випадку прямо порушуються його конституційні права, які полягають в протиправному утриманні належного йому на праві приватної власності майна, а тому просить слідчого суддю зобов`язати повернути мобільний телефон марки «НТС» ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , у якому наявна сім-картка «МТС»; ноутбук марки «Toshiba» № Y7026592W із зарядним пристроєм; ноутбук марки «Apple» № DX1QG010GKSV; ноутбук марки «Dell», червоного кольору, серійний номер 6TN8H524; ноутбук марки «НР» № CND7460H8С; ноутбук марки «Asus» № AR5B95 із зарядним пристроєм; ноутбук «Dell» №4YCGFR1; ноутбук марки «НР» № CNF80337DD; ноутбук «Dell» №XF6C6; ноутбук чорного кольору без розпізнавальних номерів та знаків; 4(чотири) системних блоки без розпізнавальних номерів та знаків.

При цьому заявник аргументує клопотання тим, що з 16.02.2016 року і до дня подання ним клопотання у кримінальному провадженні № 12016100000000534 жодній особі не повідомлено про підозру, що прямо вказує, що наразі відсутня оголошена обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 199 КК України будь-ким та підтверджує те, що орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення відповідного ступеня тяжкості.

Така поведінка органу досудового розслідування розцінюється як порушення принципу розумності строків у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК України строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

В судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 доводи клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Прокурор був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, але в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Слідчий суддя, заслухавши думку адвоката ОСОБА_4 , дослідивши матеріали судового провадження за даним клопотанням, приходить до наступного висновку.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Виходячи з положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю та ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України чітко встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура».

Виходячи з положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалося на порушення ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Разом з цим, Рішення Європейського Суду від 09 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).У відповідності зі ст. 41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Враховуючи те, що орган досудового розслідування безпідставно протягом тривалого часу утримує зазначене майно, подане клопотання підлягає задоволенню повністю.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться недоторканість права власності.

Водночас, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слід в цьому випадку врахувати і те, що ОСОБА_3 не має статусу підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні.

Керуючись ст. ст. 171, 172, 173, 303, 304, 305, 307, 309, 372, 376, 532 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання ОСОБА_3 щодо скасування арешту майна - задовольнити повністю.

Зобов`язатислідчих тапрокурорів уяких впровадженні перебуваєкримінальне провадження№ 2016100000000534негайно повернути ОСОБА_3 мобільний телефон марки «НТС» ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , у якому наявна сім-картка «МТС»; ноутбук марки «Toshiba» № Y7026592W із зарядним пристроєм; ноутбук марки «Apple» № DX1QG010GKSV; ноутбук марки «Dell», червоного кольору, серійний номер 6TN8H524; ноутбук марки «НР» № CND7460H8С; ноутбук марки «Asus» № AR5B95 із зарядним пристроєм; ноутбук «Dell» №4YCGFR1; ноутбук марки «НР» № CNF80337DD; ноутбук «Dell» №XF6C6; ноутбук чорного кольору без розпізнавальних номерів та знаків; 4(чотири) системних блоки без розпізнавальних номерів та знаків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: