Рішення

від 29.11.2017 по справі 911/1252/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2017 р.                     Справа № 911/1252/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Квайссер Фарма Україна”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ФРАМ КО”

про стягнення 2965155,12 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 20.04.2017 року);

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Квайссер Фарма Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ФРАМ КО” про стягнення 2965155,12 грн. з яких 2893249,79 грн. боргу, 51123,83 грн. пені, 5476,74 грн. 3 % річних та 15305,37 грн. інфляційних.

Провадження у справі № 911/1252/17 порушено ухвалою від 26.04.2017 року та призначено справу до розгляду на 22.05.2017 року.

В судовому засіданні 22.05.2017 року відповідач проти позову заперечував та заявив клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи. У зв’язку з необхідністю дослідження наданих сторонами доказів та пояснень та витребування додаткових доказів, в судовому засіданні 22.05.2017 року оголошувалась перерва до 29.05.2017 року.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 29.05.2017 року призначено у справі № 911/1252/17 судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі № 911/1252/17 на час проведення судової експертизи на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку з надходженням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Квайссер Фарма Україна” б/н від 13.06.2017 року на ухвали Господарського суду Київської області від 29.05.2017 року у справі № 911/1252/17, матеріали справи № 911/1252/17 були надіслані до Київського апеляційного господарського суду для перегляду вищезазначених ухвал в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 року, яка залишена без змін постановою Вищого Господарського суду України від 04.10.2017 року, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Квайссер Фарма Україна” б/н від 13.06.2017 року на ухвали Господарського суду Київської області від 29.05.2017 року у справі № 911/1252/17 задоволено, ухвали від 29.05.2017 року у справі № 911/1252/17 скасовано, а справу № 911/1252/17 передано на розгляд до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.10.2017 року розгляд справи № 911/1252/17 призначено на 06.11.2017 року.

06.11.2017 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв’язку з перебуванням судді Карпечкіна Т.П. на лікарняному розгляд справи 06.11.2017 року не відбувся.

В судове засідання 20.11.2017 року представник відповідача не з’явився, відповідач про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, у зв’язку з чим розгляд справи відкладався до 29.11.2017 року.

В судовому засіданні 29.11.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач у судове засідання 29.11.2017 року не з‘явився.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.01.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Квайссер Фарма Україна” (далі - позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ФРАМ КО” (відповідач, Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 8 Прод (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець передає у власність Покупця вироби медичного призначення (далі – ОСОБА_2), а Покупець зобов’язується приймати його та оплачувати в порядку та строки визначені Договором.

Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість ОСОБА_2 визначаються Сторонами у видаткових накладних (актах приймання – передачі) (п. 1.2 Договору).

Загальна ціна Договору складає суму всіх поставок, що здійснені на умовах цього Договору (п. 4.1 Договору).

Покупець проводить оплату поставленого ОСОБА_2 у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п. 5.1 Договору).

Оплата кожної товарної партії проводиться на умовах відстрочення платежу 60 календарних днів з дати отримання товару, що відображається в видаткових накладних (п. 5.2 Договору).

Також, п. 6.2 Договору передбачено, що для отримання ОСОБА_2 на складі Продавця, уповноважена особа Покупця надає належним чином оформлену довіреність на отримання ОСОБА_2.

Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2015 року. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 місяць до його закінчення, даний Договір вважається пролонгованим на наступний і кожний наступний календарний рік (п. 11.5 Договору).

На виконання зобов’язань за Договором позивачем за період з 14.12.2016 року по 08.02.2017 року було поставлено відповідачу ОСОБА_2 на загальну суму 3294527,01 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними: № 473 від 14.12.2016 року на суму 322893,36 грн., № 475 від 14.12.2016 року на суму 59141,20 грн., № 476 від 14.12.2016 року на суму 176919,41 грн., № 488 від 21.12.2016 року на суму 372459,92 грн., № 489 від 21.12.2016 року на суму 214066,94 грн., № 490 від 21.12.2016 року на суму 81543,38 грн., № 491 від 21.12.2016 року на суму 24551,57 грн., № 5 від 11.01.2017 року на суму 219070,80 грн., № 6 від 11.01.2017 року на суму 17602,34 грн., № 7 від 11.01.2017 року на суму 52040,81 грн., № 17 від 23.01.2017 року на суму 587715,48 грн., № 18 від 23.01.2017 року на суму 76663,58 грн., № 19 від 23.01.2017 року на суму 258429,40 грн., № 20 від 23.01.2017 року на суму 6089,22 грн., № 29 від 08.02.2017 року на суму 536968,80 грн., № 30 від 08.02.2017 року на суму 69735,60 грн., № 31 від 08.02.2017 року на суму 218635,20 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печаткою позивача і виданими відповідачем довіреностями на отримання ТМЦ представниками відповідача, які підписані відповідачем та скріплені печаткою відповідача (оригінали та належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи).

Відповідно до умов п. 5.2 Договору, видаткові накладні за 14.12.2016 року мали бути оплачені в строк до 13.02.2017 року, видаткові накладні за 21.12.2016 року в строк до 20.02.2017 року, видаткові накладні за 11.01.2017 року в строк до 13.03.2017 року, видаткові накладні за 23.01.2017 року в строк до 25.03.2017 року, видаткові накладні за 08.02.2017 року в строк до 10.04.2017 року.

Відповідачем протягом лютого 2017 року було частково повернуто ОСОБА_2 на загальну суму 1277,22 грн., в підтвердження чого позивачем надано накладні на повернення товару № 62741 від 01.02.2017 року на суму 245,70 грн., № 62928 від 13.02.2017 року на суму 966,00 грн. та № 63790 від 14.02.2017 року на суму 65,52 грн.

Однак, відповідач в порушення умов Договору (п. 5.2 Договору), своєчасно та в повному обсязі свої зобов’язання з оплати отриманого ОСОБА_2 не виконав, поставлений ОСОБА_2 оплатив частково, що підтверджується виписками по рахунку позивача за період з 01.12.2016 року по 17.04.2017 року та з 01.01.2017 року по 20.11.2017 року, які наявні в матеріалах справи.

Внаслідок чого за відповідачем, як стверджує позивач, утворилась заборгованість з оплати поставленого ОСОБА_2 в сумі 2893249,79 грн. (4071949,94 грн. борг станом на 31.12.2016 року, що підтверджується ОСОБА_3 звірки взаєморозрахунків за 2016 рік, підписаним уповноваженими представниками сторін і скріпленим їх печатками + 2042951,23 грн. поставлено ОСОБА_2 за період з 11.01.2017 року по 08.02.2017 року – 3220374,16 грн. погашено протягом січня-лютого 2017 року), зокрема, як стверджує позивач, видаткова накладна № 476 від 14.12.2016 року залишилась неоплаченою в сумі 157676,75 грн., видаткові накладні: № 488 від 21.12.2016 року на суму 372459,92 грн., № 489 від 21.12.2016 року на суму 214066,94 грн., № 490 від 21.12.2016 року на суму 81543,38 грн., № 491 від 21.12.2016 року на суму 24551,57 грн., № 5 від 11.01.2017 року на суму 219070,80 грн., № 6 від 11.01.2017 року на суму 17602,34 грн., № 7 від 11.01.2017 року на суму 52040,81 грн., № 17 від 23.01.2017 року на суму 587715,48 грн., № 18 від 23.01.2017 року на суму 76663,58 грн., № 19 від 23.01.2017 року на суму 258429,40 грн., № 20 від 23.01.2017 року на суму 6089,22 грн., № 29 від 08.02.2017 року на суму 536968,80 грн., № 30 від 08.02.2017 року на суму 69735,60 грн., № 31 від 08.02.2017 року на суму 218635,20 грн. взагалі неоплачені.

Відтак, у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати отриманого ОСОБА_2 за Договором в строк передбачений Договором, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідача 2893249,79 грн. основного боргу.

В ході розгляду спору, відповідач посилався на необґрунтованість та неправомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення, в тому числі, суми боргу за поставлену продукції у розмірі 2893249,79 грн., оскільки недоліки первинних документів не спроможні довести фактичне виконання господарських зобов’язань сторонами за Договором, оскільки останні не містять визначених законом обов'язкових реквізитів, а саме, спірні видаткові накладні містять підписи різних невстановлених осіб без зазначення посади останніх, що унеможливлює ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, проте письмовий відзив на позов відповідач не надав, факту поставки ОСОБА_2 згідно спірного Договору не спростував.

Однак, вказане спростовується самим відповідачем, оскільки останній суму боргу, яка існувала станом на 31.12.2016 року (в т.ч. по спірних накладних за 14.12.2016 року та 21.12.2016 року) визнав, що підтверджується підписаним уповноваженими представниками Сторін та скріпленим їх печатками ОСОБА_3 звіряння взаєморозрахунків за 2016 рік на суму 4071949,94 грн., поданим позивачем до суду.

Крім того, надані позивачем накладні містять достатньо інформації щодо встановлення факту передачі ОСОБА_2 та отримання його саме уповноваженим представниками відповідача, оскільки сам відповідач виданими ним довіреностями, уповноважив ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на отримання ОСОБА_2 за спірними накладними, вказані довіреності містять мокру печатку відповідача, а наведені відповідачем недоліки в оформленні первинних документів не спростовують фактичної поставки ОСОБА_2 та отримання його відповідачем, зважаючи і на те, що сам відповідач в строк до 24.02.2017 року включно проводив часткові оплати поставленого згідно спірного Договору ОСОБА_2, про що зазначав в призначенні платежу, чим також фактично визнав належне виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача за спірними видатковими накладними.

Проте, згідно розрахунку суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений ОСОБА_2 складає 2894527,01 грн., однак оскільки заявлена до стягнення сума є меншою, а суд не вправі виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення 2893249,79 грн. боргу підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

У зв’язку з простроченням відповідачем строків оплати ОСОБА_2, позивач також заявив у позові вимогу про стягнення з відповідача 51123,83 грн. пені за період з 13.02.2017 року по 11.04.2017 року на підставі п. 10.2 Договору, 5476,74 грн. 3% річних та 15305,37 грн. інфляційних порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 13.02.2017 року по 11.04.2017 року нарахованих на заборгованість за неоплаченими накладними за 14.12.2016 року, 21.12.2016 року, 11.01.2017 року, 23.01.2017 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 10.2 Договору у випадку порушення Покупцем п. 5.1 та 5.2, він сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунків за кожен день заборгованості.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних, вказані нарахування проведено виходячи із фактичних сум заборгованостей, що існували на відповідні дати, за фактичні періоди прострочення, з врахуванням дат та сум часткових проплат та повернень ОСОБА_2. Хоча, судом встановлено, що належні до стягнення суми пені, 3 % річних та інфляційних є більшими, ніж заявлено позивачем, однак, оскільки суд не вправі виходити за межі позовних вимог, вимоги позивача про стягнення 51123,83 грн. пені, 5476,74 грн. 3 % річних та 15305,37 грн. інфляційних підлягають задоволенню в заявлених розмірах.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем належним чином не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

В ході розгляду спору судом було відхилено подану позивачем заву про вжиття заходів до забезпечення позову, як безпідставну та необґрунтовану.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ФРАМ КО” (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, будинок 114, код 39443405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Квайссер Фарма Україна” (02132, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, будинок 26-Ж, офіс 49, код 38805743) 2893249 (два мільйони вісімсот девяносто три тисячі двісті сорок девять) грн. 79 коп. основного боргу, 51123 (п’ятдесят одна тисяча сто двадцять три) грн. 83 коп. пені, 5476 (п’ять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 74 коп. 3 % річних, 15305 (п'ятнадцять тисяч триста п’ять) грн. 37 грн. інфляційних та 44477 (сорок чотири тисячі чотириста сімдесят сім) грн. 33 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.12.2017 р.

Суддя                                 Т.П. Карпечкін