Рішення

від 26.11.2010 по справі 2-2034/10

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

м. Новоград-Волинський, вул. Івана Франка, 31, 11700, (04141) 2-14-01

Справа № 2-2034/10

провадження у справі -

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2010 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі : головуючої судді Савицької Л.Й.

при секретарі Змієвській І.А.

з участю : позивачки ОСОБА_1

у розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Новограді-Волинському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із даним позовом та просила суд ухвалити рішення про стягнення з відповідача на її користь на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 1000 грн., щомісячно до повноліття дитини та стягувати з відповідача на її користь додаткові витрати, що пов'язані з хворобою дочки в розмірі 500,00 грн. щомісячно.

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 21.07.2010 року. Від даного шлюбу вони мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час відповідач в добровільному порядку допомоги на утримання дочки не надає, хоча при розлученні обіцяв надавати кошти. Враховуючи кризову ситуацію в країні та той факт, що вона на даний час не працює вона бажає стягувати з відповідача аліменти в примусовому порядку. Крім того дитина постійно хворіє та на її лікування потрібні кошти, тому вона бажає стягувати з відповідача додаткові витрати, пов'язані із лікуванням дочки.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Надіслав на адресу суду письмову заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги не визнав та просив стягувати з нього мінімальний розмір аліментів.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

З копії виписки із рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21.07.2010 року слідує, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який за рішенням суду було розірвано, від даного шлюбу вони мають неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.3,4,5), яка згідно довідки ОСББ ЖБК-1 №441 від 15.10.2010 року проживають на утриманні позивачки (а.с.7).

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Згідно положень статей 141, 180-182 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у останнього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

Вище вказаними нормами Сімейного кодексу України та роз'ясненнями Пленуму ВСУ України Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів визначено, що в разі якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено в судовому засіданні, відповідач здоровий та працездатний, інших утриманців не має, не приймає участі в утриманні неповнолітньої дочки, належної матеріальної допомоги на її утримання не надає, в письмовій заяві до суду позов не визнав та просив стягувати з нього мінімальний розмір аліментів, мотивуючи тим, що не має змоги заробляти такі кошти у зв'язку із кризовим становищем у країні та додаткових доходів не має, а тому суд приходить до висновку, що він спроможний частково сплачувати аліменти в розмірі, зазначеному в позові, що буде відповідати як інтересам дитини так і матеріальному становищу та стану здоров'я платника аліментів.

Суд вважає позовні вимоги позивачки дещо безпідставно завищеними і задовольняє їх частково - стягує аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. на утримання дочки ОСОБА_3 щомісячно.

Отже, позов обґрунтований і підлягає задоволенню частково.

Згідно ст. 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину у разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Як було встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи неповнолітня дочка сторін ОСОБА_4, 12.07.2000 року постійно хворіє та потребує лікування (а.с.6,16,17, ). У зв'язку з цим позивачкою були понесені додаткові витрати, пов'язані з медичним обстеженням та лікуванням дочки в сумі 1 280 грн. (а.с. ).

Суд, враховуючи матеріальне становище позивачки та відповідача, а також враховуючи той факт що позивачка сама понесла додаткові витрати на дитину, які були зумовлені хворобою дитини, вважає що участь відповідача в додаткових витратах на дитину має бути рівною.

Суд стягує з відповідача додаткові витрати на дитину в сумі 640 грн..

Також суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 51 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.ст. 141, 180-185, 191 Сімейного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, в твердій грошовій сумі в розмірі 500 (п'ятсот) грн. щомісячно, починаючи з 20 жовтня 2010 року до повноліття дитини - 12 липня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_2 640 (шістсот сорок) гривень додатковимх витрат на дитину.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави - судовий збір в сумі 51 (п'ятдесят одна) грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Згідно ст. 223 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення або з дня отримання його копії.

Головуюча