Вирок

від 07.07.2010 по справі 1-66/10

РОКИТНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-66/10

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2010 року Рокитнянський районний суд Київської області у складі головуючого судді Нечепоренка Л.М., при секретарі Киричок В.В., за участю прокурора Сахно Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не заміжньої, працюючої різноробочою ТОВ Кераміка Плюс с.Степок Таращанського району, не судимої

по ст.164 ч.1 КК України,-

у с т а н о в и в:

Згідно рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 21.11.2008 року підсудна зобов»язана виплачувати аліменти на користь дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 на їх утримання в розмірі 1/3 з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.10.2008 року і до досягнення ними повноліття, про що виданий виконавчий лист.

Дане рішення суду не виконується в зв»язку з тим, що підсудна тривалий час не працювала, на обліку Рокитнянського РЦЗ не перебуває і у неї виникла заборгованість.

Підсудна неодноразово попереджалася державним виконавцем про працевлаштування та про кримінальну відповідальність, але вона не працевлаштувалася, боргу не погасила, внаслідок чого за нею склалася заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.01.2010 року в сумі 7133 грн. 59 коп..

Підсудна визнала себе винною повністю у пред»явленому їй обвинуваченні та пояснила, що заборгованість виникла в зв язку з відсутністю роботи. Зараз вона працевлаштувалася і в подальшому зобов язалася погасити заборгованість та сплачувати нараховані аліменти.

Відповідно до ч.3 ст.299 КПК України суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного, дослідженням даних, які характеризують особу винного, оскільки ці докази ніким не оспорюються, підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, вони не викликають сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.

Суд вважає доказаною винність підсудної у вчиненому злочині.

Суд кваліфікує дії підсудної за ст.164 ч.1 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

При обранні виду і міри покарання підсудній суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудної, яка характеризується по місцю проживання та роботи позитивно, працевлаштувалася, з врахуванням обставин, що пом»якшують та обтяжують покарання.

Суд бере до уваги як пом»якшуючі обставину щире каяття.

Обтяжуючих обставин судом не виявлено.

Суд вважає, що підсудній необхідно обрати покарання у виді обмеження волі.

Але враховуючи особу підсудної, суд приходить до висновку про можливість її виправлення без відбування покарання і тому приймає рішення про звільнення її від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов»язки.

Керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

Визнати винною ОСОБА_1 за ст.164 ч.1 КК України та призначити покарання у виді одного року обмеження волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом одного року не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов»язки - повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та періодично з»являтися до них для реєстрації.

Залишити запобіжний захід засудженій ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - підписку про невиїзд.

На вирок суду може бути подана апеляція протягом п»ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя